Ухвала суду № 28238967, 20.12.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2506/1790/2012 провадження № 11/2590/777/2012 Головуючий у І інстанції Мурашко І.А. Категорія - ст. 121 КК України Доповідач Навозенко Л. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіНавозенко Л. С. суддів Салая Г.А., Карнауха А.С.

з участю прокурора Шимка Є.М.

засудженого ОСОБА_2

захисника засудженого ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2

на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 жовтня 2012 року.

Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Неданчичі Ріпкинського району Чернігівської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, має двох неповнолітніх дітей, мешканець АДРЕСА_1, зареєстрований: АДРЕСА_2, раніше судимий:

09 квітня 1997 року Ріпкинським районним судом Чернігівської області за ч.3 ст.81 КК України до 3 років позбавлення волі;

11 серпня 1997 року Чернігівським районним судом Чернігівської області за ч.3 ст.81, ч.3 ст.42 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

23 березня 2001 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч.1 ст.117, ч.2 ст.118, ч.2 ст.142, ст.42, ст.43 КК України до 5 років позбавлення волі;

15 січня 2007 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч.2 ст.186, ст.69 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі, звільнений 05 жовтня 2007 року по відбуттю строку покарання,

засуджений за ч.1 ст.121 КК України до 5 років позбавлення волі.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету - 457,71 грн. за витрати понесені за лікування потерпілого.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 на користь держави - 176,40 грн. судових витрат.

Питання речових доказів вирішена відповідно до вимог ст. 81 КПК України 1960 року.

Судом ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що 16 лютого 2012 року, близько 14.00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_3, у ході конфлікту, який виник на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, умисно наніс ножем однин удар в область живота та один удар в область шиї ОСОБА_4, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення живота з пошкодженням серозно-м'язевого шару передньої стінки шлунку, різаної рани передньої поверхні шиї, які у сукупності, згідно висновку судово-медичної експертизи №374 від 14 березня 2012 року, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити, перекваліфікувавши його дії з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України та призначити покарання з іспитовим строком. Зазначає, що потерпілий сам спровокував конфлікту ситуацію та зазнавши нападу з боку останнього захищався. Звертає увагу на той факт, що потерпілий під час досудового розслідування справи показання давав під дією анестезії, а свідок ОСОБА_5 давав показання перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Крім того, суд призначаючи покарання не прийняв до уваги його позитивні характеристики з місця роботи та проживання, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей та те, що свою вину він визнав частково.

Вислухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2, який в дебатах та в останньому слові просив вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії на ст. 124 КК України та призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України, захисника засудженого - адвоката ОСОБА_3, яка підтримала апеляцію засудженого, потерпілого, який просив задовольнити апеляцію засудженого, думку прокурора, який вважав, що підстав для задоволення апеляції не має, колегія суддів дослідивши доводи апеляції і матеріали кримінальної справи вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Як достовірно встановлено по справі, ОСОБА_2, ножем наніс однин удар в область живота та один удар в область шиї ОСОБА_4, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення живота з пошкодженням серозно-м'язевого шару передньої стінки шлунку, різаної рани передньої поверхні шиї, які у сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Як вбачається з матеріалів справи та протоколу судового засідання, засуджений ОСОБА_2 як в ході досудового слідства так і в судовому засіданні не заперечував факт нанесення ним потерпілому тілесних ножових поранень, але у судовому засіданні стверджував, що зазначені тілесні ушкодження він наніс у зв'язку з тим, що потерпілий напав на нього з палкою та декілька разів вдарив його, і він злякавшись за своє життя став оборонятися.

Однак твердження засудженого про те, що тілесні ушкодження він заподіяв потерпілому обороняючись, перевірялися в судовому засіданні і підтвердження не знайшли, про що обґрунтовано зазначено у вироку.

Суд з достатньою повнотою встановив всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі і стану підсудного ОСОБА_2 під час вчинення злочину та дав належну оцінку як його показам, так і показам потерпілих та свідків.

Доводи апеляції спростовуються правильними висновками суду про те, що ОСОБА_2 не діяв в стані необхідної оборони, оскільки інтенсивність і характер дій потерплого по відношенню до підсудного ОСОБА_2 не давали йому підстави сприймати загрозу з його боку життю та здоров'ю як реальну.

Так, засуджений дійсно отримав від потерпілого ОСОБА_4 тілесні ушкодження, однак твердження засудженого про те, що можливо у потерпілого в руках були якісь сторонні предмети, якими він міг заподіяти реальну шкоду життю ОСОБА_2, а він у відповідь застосував ніж, ґрунтуються на змінених у судовому засіданні показаннях потерпілого ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що така позиція потерпілого та засудженого є намаганням полегшити відповідальність засудженого, оскільки останні знаходяться в товариських відносинах.

Суд належно оцінив всі докази і обґрунтовано визнав показання засудженого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_4, які останні довали на досудовому слідстві достовірними, так як їх показання про обставини і механізм заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому співпадають з висновками судово-медичної експертизи і даними протоколу огляду місця події.

Підстав для сумнівів в об'єктивності і правильності такої оцінки доказів судом, колегія суддів не знаходить.

Колегія суддів вважає, що дії засудженого ОСОБА_2 судом правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України.

Посилання в апеляції на те, що показання потерпілий давав під тиском слідчого, є безпідставними оскільки вони, крім його тверджень, нічим не підтверджуються і спростовуються показаннями слідчого ОСОБА_6

Будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, в тому числі й тих, що стосуються права на захист, які б ставили під сумнів висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій, судом допущено не було.

При призначенні покарання засудженому ОСОБА_2 суд врахував тяжкість скоєного злочину, дані про особу засудженого, те що він раніше судимий, злочин скоїв в стані алкогольного сп'яніння.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд безпідставно не врахував пом'якшуючи обставини, поведінку потерпілого, те, що засуджений за поясненнями потерпілого відшкодував йому збитки, вибачився перед ним, а також те що засуджений в судовому засіданні фактично визнав свою вину. Всі ці обставини на думку колегії суддів свідчать про можливість призначення засудженому покарання з застосуванням ст. 69 КК України тобто нижче від найнижчої межі передбаченої санкцією ст. 121 ч. 1 КК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ст. 121 ч. 1 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі.

В решті цей же вирок суду залишити без змін.

СУДДІ:

Навозенко Л.С. Карнаух А.С. Салай Г.А