Рішення № 28237433, 06.08.2012, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/14583/2012

Провадження №2/2610/6975/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 серпня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

при секретарі Регіній І.Ю.,

за участю:

від позивача: представник ОСОБА_1;

від відповідача: представник Федосов Р.В.;

від третьої особи: не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи;

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду у місті Києві цивільну справу

за позовом ОСОБА_3;

до Генерального представництва ВАТ «Аерофлот -Російські Авіалінії»;

третя особа: ТОВ «Авіа альянс»;

про стягнення матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2012 року ОСОБА_3 (надалі позивач, ОСОБА_3) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до генерального представництва Відкритого акціонерного товариства «Аерофлот -Російські Авіалінії»(надалі відповідач) про стягнення матеріальної шкоди. Просить стягнути з відповідача на його користь 14074,27 грн. матеріальної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.11.2011 року позивачем були придбані проїзні документи (авіаквитки) на рейси ВАТ «Аерофлот -Російські Авіалінії»на 22.02.2012 року за маршрутом м. Київ -м. Москва -м. Гуанчжоу та на 28.02.2012 року за маршрутом м. Гуанчжоу -м. Москва -м. Київ. За квитки ним було сплачено 8 751 грн. 28.02.2012 року позивач завчасно прибув до аеропорту м. Гуанчжоу, проте в аеропорту дізнався, що авіарейс SU 4115, яким він повинен був летіти, скасували. Позивач зазначає, що у відділі Міжнародного бюро обслуговування пасажирських транспортних послуг йому стало відомо, що рейс SU 4115 скасували ще 13.02.2012 року, про що він отримав сертифікат скасування рейсу. Вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки його всупереч нормам наказу Мінтрансу № 568 від 25.07.03 р. «Про затвердження Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу»завчасно не повідомили про скасування рейсу. Окрім цього у зв'язку із скасуванням рейсу позивачу довелося понести додаткові витрати, пов'язані із поверненням до м. Києва, а саме оплатити вартість квитків з м. Гуанчжоу до м. Пекіна вартістю 2 373,00 грн. та з м. Пекіна до м. Москви, вартістю 4 140,00 грн. та з м. Москви до м. Києва вартістю 1 280,27 грн. Позивач листом звертався до відповідача з вимогою про відшкодування збитків, проте відповіді не отримав. Також, позивач просить стягнути компенсацію у розмірі 600 євро, посилаючись на ч. 5 ст. 104 Повітряного кодексу України, відповідно до якої якщо пасажирам відмовлено у перевезенні проти їхньої волі, перевізник має виплатити їм компенсацію у таких розмірах: 600 євро -для рейсів дальністю понад 3500 кілометрів.

Ухвалою від 15.06. 2012 року відкрито провадження у справі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов визнав в частині відшкодування збитків на придбання квитків у розмірі 7793,27 грн. та заперечив проти задоволення позову, стосовно виплати компенсації за скасування рейсу у розмірі 600 євро. Зазначив, що посилання позивача на норми Повітряного кодексу України є незаконними, оскільки до даних правовідносин, стороною яких є російський перевізник, підлягають застосуванню норми міжнародного права, а не норми законодавства України.

Третя особа у судове засідання не направила свого представника, повідомлена належним чином про день, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 15.11.2011 року позивачем були придбані проїзні документи (авіаквитки) на рейси ВАТ «Аерофлот -Російські Авіалінії»на 22.02.2012 року за маршрутом м. Київ -м. Москва -м. Гуанчжоу та на 28.02.2012 року за маршрутом м. Гуанчжоу -м. Москва -м. Київ, вартістю квитків 8 751 грн., що підтверджується копією електронного квитка на ім'я позивача (а.с.9) та копією маршрутного листа (а.с.10). Як вбачається з позовної заяви та не заперечується відповідачем, авіарейс SU 4115, яким позивач повинен був летіти скасували, не попередивши про це ОСОБА_3

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Повітряні перевезення здійснюються у відповідності до вимог Варшавської Конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень від 12.10.1929 року, Конвенції для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреаль, 28 травня 1999 року), а також норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Повітряного кодексу України, Наказу Мінтрансу № 568 від 25.07.03 року «Про затвердження Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу»(зареєстровано у Мінюсті України 29.08.03 р. за № 755/8076).

Згідно з положеннями ст. 926 Цивільного кодексу України (далі ЦК України)позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 33 Варшавської Конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень від 12.10.1929 року позов про відповідальність повинен бути поданий за вибором позивача на території однієї з держав-сторін або до суду за місцем знаходження перевізника, або за місцем його основної діяльності, або за місцем, де знаходиться комерційне підприємство, через яке був укладений договір, або до суду місця призначення перевезення.

Як зазначено у ст. 910 ЦК України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу -також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Відповідно до ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Положеннями ст. 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими

законами, транспортними кодексами (статутами).

У відповідності з вимогами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 10 ЦК України, ст. 2 ЦПК України, ст. 3 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. 3 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України; якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені Законами України (Кодексами України), застосовуються правила міжнародного договору.

Спірні правовідносини регулюються Наказом Мінтрансу № 568 від 25.07.03 р. «Про затвердження Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу»(зареєстровано у Мінюсті України 29.08.03 р. за № 755/8076) (надалі Правила)

Відповідно до ч. 2 глави 1 Розділу 1 Правил ці Правила розроблено з урахуванням положень Варшавської конвенції 1929 року, Монреальської конвенції 1999 року та Загальних умов перевезень пасажирів і багажу, встановлених Міжнародною асоціацією повітряного транспорту(al Conditions of Carriage (passenger and baggage)», IATA).

Враховуючи вищевикладене, та те, що Правила розроблено на основі норм міжнародних договорів, які ратифікувала Україна, суд приходить до висновку, що норми Правил підлягають пріоритетному застосуванню до даних спірних правовідносинах перед нормами національного законодавства України, в тому числі нормами Повітряного кодексу України.

Як зазначено у ч. 1,2,3 глави 1 Розділу 3 Правил ці Правила застосовуються до будь-якого міжнародного або внутрішнього перевезення пасажирів або багажу, яке здійснюється повітряним судном за плату або по найму, а також до перевезень повітряним транспортом, що здійснюються авіаперевізником безкоштовно. Ці Правила також поширюються на іноземних перевізників, які здійснюють продаж перевезень на території України, у частині обов'язкового інформування пасажирів згідно з розділом XXXI цих Правил. Ці Правила застосовуються до пасажира, який подорожує рейсом (рейсами) згідно з квитком. Визначення авіакомпанії як перевізника на такий рейс є підтвердженням існування договору перевезення на такий рейс між цим перевізником і пасажиром, який зазначений у квитку.

Відповідно до ч. 5 глави 1 Розділу 3 Правил перевізник має видавати свої правила повітряних перевезень пасажирів і багажу державною мовою, положення і норми яких не повинні суперечити та бути нижчими ніж ті, що передбачені цими Правилами, попередньо погодивши їх з органом державного управління у сфері цивільної авіації.

Згідно до ч. 4 розділу I Правил ці Правила і правила перевізника повинні бути складовою частиною програм перевізників із забезпечення якості під час повітряних перевезень пасажирів і багажу.

Як передбачено ч. 2, глави 1 розділу V Правил квиток надає право пасажиру на переліт відповідним рейсом (рейсами) і зобов'язує перевізника здійснити відповідне перевезення пасажира та його багажу,а також надати інші послуги, пов'язані з перевезенням, згідно з умовами договору перевезення, крім випадків, визначених у пункті 4 цієї глави.

Як зазначено у ч. 3 Розділу XVI Правил у разі дії надзвичайних обставин (у тому числі несприятливих метеорологічних умов, надзвичайних ситуацій під час контролю за повітряним рухом, страйків, бунтів, громадянських безладів, ембарго, війн, ворожих дій, порушень спокою, неврегульованих міжнародних відносин, неочікуваних дефектів, що впливають на безпеку польоту, чи інших труднощів, які фактично загрожують або унеможливлюють безпечне виконання польоту), перевізник має право без повідомлення пасажира скасувати чи затримати рейс або анулювати раніше підтверджене бронювання. В інших випадках перевізник або його агент з продажу зобов'язаний попередити пасажира про затримку або скасування рейсу не пізніше ніж за три години до початку реєстрації.

Розділом XVIII Правил передбачені права пасажирів у разі відмови в перевезенні, скасування або затримки рейсів у межах України та міжнародних рейсів (окрім рейсів, які виконуються з/до аеропортів на території Європейського Союзу).

Відповідно до ч. 1 глави 3 розділу XVIII Правил у разі скасування рейсу перевізник зобов'язаний (за вибором пасажира) перевезти пасажира до місця призначення своїм наступним рейсом, на якому є вільне місце в оплаченому пасажиром класі обслуговування,або своїми рейсами за іншим маршрутом чи рейсами іншого перевізника, або наземним транспортом чи повернути пасажиру сплачені ним кошти відповідно до правил вимушеного повернення грошей.

Згідно з ч. 1 глави 2 Розділу XXI Правил примусове повернення коштів або перебронювання без застосування штрафних санкцій здійснюються у випадках: скасування, перенесення, затримки рейсу, на який у пасажира були заброньовано місце та оформлений квиток.

Отже, Правилами, які відповідають міжнародним договорам у сфері повітряних перевезень, передбачено обов'язок перевізника у разі скасування рейсів, які виконуються поза межами території Європейського Союзу, повернути пасажиру лише кошти сплачені останнім за квиток.

Враховуючи, що скасований рейс мав напрямок до м. Гуанчжоу, що знаходиться у Китаї, тобто не на території Європейського Союзу, позов в частині стягнення компенсації у розмірі 600 євро суперечить Правилам, а отже нормам міжнародного права, а тому не підлягає до задоволення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, а саме в частині стягнення витрат на придбання квитків у розмірі 7793, 27 грн., в решті позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 задовольнити - частково.

Стягнути з Генерального представництва ВАТ «Аерофлот -Російські Авіалінії»(код 20053725) на користь ОСОБА_3 7 793(сім тисяч сімсот дев'яносто три)грн. 27 коп. матеріальної шкоди.

Стягнути з Генерального представництва ВАТ «Аерофлот -Російські Авіалінії»(код 20053725) в дохід державного бюджету 214(двісті чотирнадцять)60 коп.

В іншій частині позову -відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя: