Постанова № 28230220, 19.12.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2012 р.Справа № 5/19 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Картере В.І.,

суддів: Лавриненко Л.В., Пироговського В.Т.,

секретар судового засідання -Райлян І.Г.

за участю представників:

від прокуратури -Коломійчук І.О.,

від ПАТ „Південбудтранс" -не з'явився, належним чином повідомлений,

від ПП ВКФ „Азалія" - не з'явився, належним чином повідомлений,

від УПФУ у м. Южноукраїнськ - не з'явився, належним чином повідомлений,

від Южноукраїнської ОДПІ - не з'явився, належним чином повідомлений,

від ВАТ „Атомсервіс" - не з'явився, належним чином повідомлений,

від Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Южноукраїнськ Миколаївської області - не з'явився, належним чином повідомлений,

від Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - не з'явився, належним чином повідомлений,

від ліквідатора АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат" Ратинської С.В. - не з'явився, належним чином повідомлений

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства „Південбудтранс" та Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми „Азалія"

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 01.11.2012р.

по справі № 5/19

за заявою Закритого акціонерне товариство „Південбудтранс"

до боржника Акціонерного товариства відкритого типу „Южноукраїнський домобудівний комбінат"

кредитори:

1) Закрите акціонерне товариство „Південбудтранс"

2) Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма „Азалія"

3) Управління Пенсійного фонду України у м. Южноукраїнськ

4) Южноукраїнська об'єднана Державна податкова інспекція

5) Відкрите акціонерне товариство „Атомсервіс"

6) Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Южноукраїнськ Миколаївської області

7) Прокурор м. Южноукраїнськ в інтересах держави в особі Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

за участю ліквідатора: Ратинської Сталіни Вікторівни

та

прокуратури Миколаївської області

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2003р. (суддя Міщенко В.І.) за заявою кредитора Закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" (перейменованого у подальшому в Приватне акціонерне товариство "Південбудтранс") (далі -ПАТ „Південбудтранс") порушено провадження у справі № 5/19 про банкрутство боржника Акціонерного товариства відкритого типу "Южноукраїнський домобудівний комбінат" (далі -АТВТ „ЮДБК").

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2003р. (суддя Міщенко В.І.) розпорядником майна по справі призначено арбітражного керуючого - Дуднікову Н.Г. та зобов'язано: кредитора - подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, а арбітражного керуючого -надати до суду на затвердження реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.05.2005р. (суддя Міщенко В.І.) затверджено наданий розпорядником майна Дудніковою Н.Г. реєстр вимог кредиторів АТВТ "ЮДБК" станом на 10.05.2005р. у сумі 1 437 766,11 грн.

Визнано грошові вимоги наступних конкурсних кредиторів:

- ЗАТ "Південбудтранс" у сумі 804 814,85грн.,

- Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма „Азалія" у сумі 45 261,49грн.,

- Управління ПФУ в м. Южноукраїнськ у сумі 458 654,70грн.,

- Южноукраїнська ОДПІ у сумі 108 703,19грн.,

- ВАТ "Атомсервіс" у сумі 1 513,41грн.,

- Миколаївське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у сумі 18 818,47грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2006р. усунено арбітражного керуючого Дуднікову Н.Г. від обов'язків розпорядника майна у справі про банкрутство АТВТ „ЮДБК"

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.12.2006р. (т.4, а.с.176) призначено розпорядником майна АТВТ „ЮДБК" арбітражного керуючого Охінченка С.М.

Постановою Вищого господарського суду від 24.04.2007р. вказану ухвалу скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2008р. (т.7, а.с.53) розпорядником майна АТВТ „ЮДБК" призначено арбітражного керуючого Ратинську С.В.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2008р. (т.8, а.с.107) АТВТ "ЮДБК" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором АТВТ „ЮДБК" призначено Ратинську С.В.

29.07.2008р. до місцевого господарського суду надійшла заява Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми (далі - ПП ВКФ) „Азалія" (т.1 кред. вимог, а.с.106), відповідно до якої останній просив визнати його кредитором у справі №5/19 із вимогами на суму 221 488,89 грн., 176 227,40 грн. з яких є додатковими вимогами ВКФ „Азалія".

Обґрунтовуючи вказану заяву, кредитор зазначив, що заборгованість боржника у сумі 176 227,40 грн. є заборгованістю АТВТ „ЮДБК" за поставлені ВКФ „Азалія" матеріали на підставі угоди про співробітництво та організацію взаємовідносин від 14.12.2006р., договору про поставку будівельних матеріалів від 02.02.2007р. та договору про поставку металовиробів від 02.02.2007р., що на думку заявника підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 23.03.2008р., накладними, платіжними дорученнями, витягом з банківського рахунку та угодою про визнання боргу в порядку його погашення від 23.03.2008р.

13.02.2012р. до господарського суду першої інстанції надійшла заява ПП ВКФ "Азалія" про уточнення додаткових поточних кредиторських вимог, в якій останній просить: визнати додаткові поточні кредиторські вимоги ПП ВКФ "Азалія" до банкрута в сумі 896 768,05 грн., в тому числі: 176 227,40 грн. боргу, 50 066,20 грн. збитків від інфляції, 16 434,80 грн. відсотків річних, 652 041,38 грн. штрафу за невиконання зобов`язання, а також судові витрати у сумі 1 762,27 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказану заяву мотивовано із посиланням на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2011р. по справі №18/192/09, яким з АТВТ „ЮДБК" на користь ПП ВКФ „Азалія" стягнуто 176 227,40 грн. заборгованості та 1 762,27 грн. державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Визнання додаткових поточних кредиторських вимог ПП ВКФ "Азалія" до банкрута в сумі 50 066,20 грн. збитків від інфляції, 16 434,80 грн. відсотків річних та 652 041,38 грн. штрафу за невиконання зобов`язання, заявник обґрунтовує із посиланням на приписи ст.625 ЦК України, ч.2 якої встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом та п.4 угоди про визнання боргу в порядку його погашення від 23.03.2008р., відповідно до якого сторони передбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених цією угодою, боржник сплачує кредитору штраф в розмірі 10% від суми боргу за кожний місяць до моменту повного погашення заборгованості.

15.02.2012р. до місцевого господарського суду надійшла заява ПП ВКФ „Азалія" №5/19-10 (т.33, а.с. 126) про відновлення розгляду його заяви з додатковими кредиторськими вимогами від 23.07.2008р. та уточненнями до цієї заяви від 13.02.2012р., розгляд якої було призначено ухвалами Господарського суду Миколаївської області від 04.08.2008р. та від 13.04.2009р.

05.04.2012р. до господарського суду першої інстанції надійшло клопотання ліквідатора АТВТ „ЮДБК" №398 (т.36, а.с.48), відповідно до якого остання просила призначити ліквідаційну комісію в складі: ліквідатор Ратинська С.В. -голова ліквідаційної комісії, члени комісії -представники кредиторів УПФУ в м. Южноукраїнську, Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області ДПС та ПАТ "Південбудтранс".

Клопотання мотивовано із посиланням на наявність відповідного рішення комітету кредиторів банкрута, затвердженого протоколом №11 від 26.06.2008р. (т.36, а.с.49) та приписи п.2 ст. 24, ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

22.05.2012р. до Господарського суду Миколаївської області надійшло клопотання Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції №575/10/10-010 (т.36, а.с.146), відповідно до якого остання просила допустити процесуальне правонаступництво в господарській справі, шляхом зміни Южноукраїнської ОДПІ в Миколаївській області на Южноукраїнську ОДПІ Миколаївської області Державної податкової служби.

08.10.2012р. до місцевого господарського суду надійшло клопотання ліквідатора АТВТ „ЮДБК" арбітражного керуючого Ратинської С.В. №451 (т.37, а.с.17), відповідно до якого остання просила затвердити їй винагороду в розмірі 1,5% від суми поверненої кредиторської заборгованості боржника за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, посилаючись на наявність відповідного рішення засідання комітету кредиторів, оформленого протоколом №32 від 05.10.2012р. (т.37, а.с.18).

01.11.2012р. до Господарського суд Миколаївської області надійшла заява ПП ВКФ „Азалія" про уточнення додаткових поточних кредиторських вимог (т.37, а.с.40), відповідно до якої заявник просив визнати додаткові поточні кредиторські вимоги до боржника у сумі 1 072 995,45 грн., у тому числі: 176 227,4 грн. боргу, 50 066,20 грн. збитків від інфляції, 16 434,8 грн. відсотків річних, 828 268,78 грн. штрафу за невиконання зобов'язань, судові витрати по справі №18/192/09 у сумі 1 762,27 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

01.11.2012р. до Господарського суду Миколаївської області надійшло клопотання ПАТ „Південбудтранс" №143 (т.37, а.с.45), відповідно до якого останнє просило зупинити провадження у справі в частині розгляду заяви ПП ВКФ "Азалія" про визнання додаткових поточних вимог, обґрунтовуючи це оскарженням в апеляційному порядку рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2011р. у справі № 18/192/09, яким з ПП ВКФ "Азалія" на користь АТВТ "ЮДБК" було стягнуто 176 227,40 грн. боргу та судові витрати.

01.11.2012р. до місцевого господарського суду надійшли заяви ПП ВКФ „Азалія" №5/19-1 (т.37, а.с.56), №5/19-1 (т.37, а.с.59) та №5/19-2 (т.37, а.с.61).

В першій заяві №5/19-1 заявник просить:

- зобов'язати ліквідатора направити копію звіту ліквідатора з доданими до нього документами кредиторам у справі №5/19;

- надати можливість адвокату ОСОБА_7 ознайомитись зі звітом ліквідатора та доданими до нього документами, оголосити в судовому засіданні перерву на три доби для ознайомлення зі звітом, підготування обґрунтованої думки кредитора стосовно звіту.

У другій заяві №5/19-1 заявник просить:

- зобов'язати ліквідатора АТВТ "ЮДБК" надати письмові пояснення, стосовно дій ліквідатора вжитих з метою застосування наслідків недійсності договорів купівлі-продажу, визнаних судом недійсними та надати відповідні документи, зокрема:

- копії позовних заяв боржника про витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна, відчуженого за угодами, визнаними судом недійсними, копії договорів купівлі-продажу, визнаних в судовому порядку недійсними та копії відповідних судових рішень,

- копії актів приймання-передачі нерухомого майна, повернутого в зв'язку з визнанням договорів купівлі-продажу недійсними.

Вказані заяви обґрунтовано із посиланнями на ч. 1 ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою передбачено що після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації), відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів, а також на те, що Господарським судом Миколаївської області визнано недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна, що були укладені ліквідатором без нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

У заяві №5/19-2 заявник просить:

- зобов'язати голову комітету кредиторів - ЗАТ "Південбудтранс" (ЄДРПОУ 31476454) надати письмові пояснення, стосовно незаконності перереєстрації ЗАТ "Південбудтранс" ЄДРПОУ 04634575 в ЗАТ "Південбудтранс" ЄДРПОУ 31476454Ю з відповідними доказами;

- витребувати від Одеського апеляційного адміністративного суду інформацію про дату призначення розгляду апеляційної скарги на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16.05.12р. по справі №1424/43/2012;

- зупинити розгляд справи №5/19 та звіту ліквідатора до вирішення по суті апеляційної скарги Одеським апеляційним адміністративним судом.

Вказану заяву обґрунтовано із посиланням на те, що рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради №104 від 28.03.2001р. внесено зміни до розпорядження цього ж комітету від 24.06.1997 р. №315-р "Про перереєстрацію орендного підприємства "Південбудтранс" в закрите акціонерне товариство "Південбудтранс", яким фактично було створено нову юридичну особу - ЗАТ "Південбудтранс" з кодом ЄДРПОУ 31476454, яка не є правонаступником орендного підприємства "Південбудтранс". Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16.05.12р. по справі №1424/43/2012 скасовано рішення виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради №104 від 28.03.2001р., на підставі якого було незаконно створено ЗАТ "Південбудтранс" ЄДРПОУ 31476454 та останнім незаконно використані кредиторські вимоги.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.11.2012р. (т.37, а.с.72) (суддя Ржепецький В.О.):

- клопотання ПП ВКФ "Азалія" про зобов'язання ПАТ "Південбудтранс" надати письмові пояснення стосовно незаконності перереєстрації -задоволено частково:

- зобов'язано кредитора ПАТ "Південбудтранс" у 10-ти денний термін надати господарському суду письмові пояснення стосовно обставин, зазначених в заяві ПП ВКФ "Азалія"№5/19-2 від 01.11.2012 року із посиланням на відповідні докази;

- у задоволенні клопотання ПП ВКФ "Азалія" про витребування від Одеського апеляційного адміністративного суду інформації -відмовлено;

- у задоволенні клопотання ПП ВКФ "Азалія" про зупинення розгляду справи 5/19 до вирішення по суті апеляційної скарги Одеським апеляційним адміністративним судом -відмовлено;

- клопотання Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області №575/10/10-010 від 21.05.2012 року про здійснення процесуального правонаступництва -задоволено: замінено кредитора у справі - Южноукраїнську об'єднану державну податкову інспекцію в Миколаївській області на правонаступника -Южноукраїнську об'єднану державну податкову інспекцію Миколаївської області Державної податкової служби;

- клопотання ліквідатора №398 від 05.04.2012 року про призначення ліквідаційної комісії -задоволено: призначено членів ліквідаційної комісії: ліквідатор Ратинська С.В. -голова ліквідаційної комісії, члени комісії -представники кредиторів УПФУ в м. Южноукраїнську, Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області ДПС та ПАТ "Південбудтранс";

- у задоволенні клопотання ліквідатора Ратинської С.В. №451 від 08.10.2012 року про затвердження арбітражному керуючому додаткової винагороди в розмірі 1,5% від суми поверненої кредиторської заборгованості боржника за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника -відмовлено;

- у задоволенні клопотання ПАТ "Південбудтранс"№143 від 31.10.2012 року про зупинення провадження у справі в частині розгляду заяви ПП ВКФ "Азалія" про визнання додаткових поточних вимог -відмовлено;

- поточні кредиторські вимоги ПП ВКФ "Азалія" визнано в частині 176 227,40 грн.;

- зобов'язано ліквідатора Ратинську С.В. внести поточні кредиторські вимоги ПП ВКФ "Азалія" в сумі 176 227,40грн. до реєстру вимог кредиторів.

- в решті поточні кредиторські вимоги ПП ВКФ "Азалія" відхилено;

- зобов'язано ліквідатора Ратинську С.В. вжити невідкладних заходів до завершення ліквідаційної процедури та надати суду складені у відповідності до вимог ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" звіт та ліквідаційний баланс банкрута.

Не погодившись із вказаною ухвалою Господарського суду Миколаївської області ПАТ „Південбудтранс" та ПП ВКФ „Азалія" подали апеляційні скарги.

В своїй апеляційній скарзі ПАТ „Південбудтранс" просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 01.11.2012р. в частині:

- часткового задоволення клопотання представника ПП ВКФ "Азалія" та зобов'язання кредитора ПАТ "Південбудтранс" у 10-ти денний термін надати господарському суду письмові пояснення стосовно обставин, зазначених в заяві ПП ВКФ „Азалія" №5/19-2 від 01.11.2012 року із посиланням на відповідні докази;

- відмови в задоволенні клопотання ліквідатора Ратинської С.В. №451 від 08.10.2012 року про затвердження арбітражному керуючому додаткової винагороди в розмірі 1,5% від суми поверненої кредиторської заборгованості боржника за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника;

- визнання поточних кредиторських вимог ПП ВКФ "Азалія" в частині 176 227,40 грн.;

- зобов'язання ліквідатора Ратинської С.В. внести поточні кредиторські вимоги ПП ВКФ "Азалія" в сумі 176 227,40грн. до реєстру вимог кредиторів.

Також, апелянт просить прийняти нове рішення яким:

- відмовити ПП ВКФ "Азалія" в задоволенні клопотання представника ПП ВКФ "Азалія" про зобов'язання ПАТ "Південбудтранс" надати письмові пояснення стосовно незаконності перереєстрації;

- задовольнити клопотання Ліквідатора Ратинської С.В. №451 від 08.10.2012 року про затвердження арбітражному керуючому додаткової винагороди в розмірі 1,5% від суми поверненої кредиторської заборгованості боржника за. рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника;

- залишити без розгляду заяву ПП ВКФ "Азалія" від 23.07.2008р. про визнання додаткових грошових вимог в сумі 221 488,89 грн.;

В решті ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 01.11.2012 р. ПАТ „Південбудтранс" просить залишити без змін.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначає, що виносячи ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 01.11.2012 р. в частині задоволення заяви ПП ВКФ „Азалія" про зобов'язання кредитора ПАТ "Південбудтранс" надати господарському суду письмові пояснення стосовно незаконної перереєстрації підприємства, місцевий господарський суд не звернув уваги на те, що вказаним обставинам щодо зміни коду ЄДРПОУ ПАТ „Південбудтранс" судами вже була надана належна правова оцінка, зокрема, у постанові Южноукраїнського міського районного суду Миколаївської області від 01.12.2006р. по справі №2А-33/06, залишеної без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2008р. та у постановах Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2011р. та від 02.09.2008р. по даній справі.

Крім того, апелянт зазначає, що заявником ПП ВКФ „Азалія" не було зазначено необхідність надання таких пояснень, не надано належних і допустимих доказів на яких ґрунтуються ці вимоги, а також не зазначено, яким чином надання письмових пояснень щодо перереєстрації ПАТ „Південбудтранс" може вплинути на подальший розгляд даної справи.

Також, апелянт стверджує, що місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні клопотання ліквідатора Ратинської С.В. №451 від 08.10.2012 року про затвердження їй додаткової винагороди в розмірі 1,5% від суми поверненої кредиторської заборгованості боржника за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, не врахував наявність рішення комітету кредиторів АТВТ „ЮДБК", оформленого протоколом №32 від 05.10.2012р., яким було вирішено встановити і виплатити ліквідатору Ратинській С.В. додаткову винагороду та приписи ч.15 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якими передбачено право комітету кредиторів встановлювати та виплачувати додаткову винагороду арбітражному керуючому

ПАТ „Південбудтранс" звертає увагу апеляційного господарського суду й на те, що задовольняючи заяву ПП ВКФ „Азалія" про визнання поточних кредиторських вимог на суму 176 227,4 грн., місцевий господарський суд не звернув уваги на несплату кредитором ПП ВКФ „Азалія" судового збору відповідно до вимог п.13 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" і крім того, кредитором ПП ВКФ „Азалія" проігноровано та не виконано вимоги суду, викладені в ухвалі від 28.04.2009р., якою вказаного кредитора було зобов'язано надати докази направлення заяви від 23.07.2008р. ліквідатору, у зв'язку з чим, на думку ініціюючого кредитора, наявні підстави для залишення заяви ПП ВКФ „Азалія" від 28.04.2009р., згідно приписів п.5 ст. 81 ГПК України, без розгляду.

Посилання місцевого господарського суду, при задоволенні заяви ПП ВКФ „Азалія" від 23.07.2008р. про визнання поточних кредиторських вимог у сумі 176 227,40 грн. на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2011р. по справі №18/192/09, на думку ПАТ „Південбудтранс" є помилковим, оскільки станом на 23.07.2008р. такого рішення ще не було, тобто фактично судом була розглянута нова заява ПП ВКФ „Азалія" від 13.02.2012р., судовий збір за розгляд якої сплачено не було.

В свою чергу ПП ВКФ „Азалія", в своїй апеляційній скарзі, просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 01.11.2012р. повністю і прийняти нову ухвалу, якою:

- відмовити в задоволенні заяви ліквідатора про призначення ліквідаційної комісії, без включення до її складу всіх кредиторів по справі, та до вирішення по суті питання про легітимність ПАТ „Південбудтранс";

- задовольнити додаткові кредиторські вимоги ПП ВКФ „Азалія" в повному обсязі;

- зобов'язати ліквідатора Ратинську С.В. надати пояснення, стосовно дій ліквідатора вжитих з метою застосування наслідків недійсності договорів купівлі-продажу, визнаних судом недійсними.

Обґрунтовуючи вимоги вказаної апеляційної скарги апелянт зазначає, що задовольняючи клопотання ліквідатора Ратинської С.В. від 05.04.2012р. №398, відповідно до якого остання просила призначити ліквідаційну комісію в складі: Ратинська С.В. -голова ліквідаційної комісії, члени комісії -представники кредиторів УПФУ в м. Южноукраїнську, Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області ДПС та ПАТ "Південбудтранс", місцевий господарський суд не врахував приписів ч.3 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно з якими, до складу ліквідаційної комісії включаються всі кредитори, включені до реєстру вимог кредиторів та поточні кредитори, вимоги яких виникли після порушення справи про банкрутство.

Крім того за ствердженням апелянта, місцевий господарський суд не мав правових підстав для включення ПАТ „Південбудтранс" до складу ліквідаційної комісії до вирішення по суті питання щодо легітимності цього кредитора, який на думку апелянта незаконно та безпідставно привласнив кредиторські вимоги ЗАТ „Південбудтранс" з кодом ЄДРПОУ 04634575 собі та рішення про створення якого було скасоване рішенням Южноукраїнського міського суду, а також ухилившись, всупереч ч.3 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від включення всіх кредиторів до складу ліквідаційної комісії, спробував приховати сліди злочинної діяльності членів комітету кредиторів та ліквідатора.

Щодо відмови місцевого господарського суду у задоволенні заяви ПП ВКФ „Азалія" про визнання поточних кредиторських вимог в іншій частині, ніж задоволена, з тих підстав, що заявник не сплатив судовий збір в частині збільшення поточних кредиторських вимог, ПП ВКФ "Азалія" зазначає, що під час його звернення до суду із заявою про визнання поточних грошових вимог від 23.07.2008р., ним було сплачено судовий збір в повному обсязі, і крім того, згідно п. „б" ч.2 ст. 3 Постанови Кабінету Міністрів України „Про державне мито", яка була діючою на той момент, за заяву кредитора з майновими вимогами сплачувалось державне мито в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі збільшення або зменшення кредиторських вимог, кредитору не потрібно доплачувати державне мито (судовий збір) або вимагати повернення надмірно сплаченого, оскільки основна вимога ПП ВКФ "Азалія" у сумі 176 227,40 грн. не збільшилась, а збільшилась лише сума штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання, яке настало з вини ліквідатора та суду, який в порушення вимог ст.106 ГПК України ухилявся від розгляду цих вимог.

Апелянт також зазначає, що місцевий господарський суд, задовольняючи клопотання ПП ВКФ „Азалія" про витребування від ліквідатора письмових пояснень стосовно її дій, вжитих з метою застосування наслідків недійсності договорів купівлі-продажу, визнаних судом недійсними, в резолютивній частині своєї ухвали не зобов'язав арбітражного керуючого Ратинську С.В. надати відповідні пояснення, а навпаки, зобов'язав вжити невідкладних заходів до завершення ліквідаційної процедури. Тобто, замість справедливого розгляду справи, на думку апелянта, суд фактично зобов'язав ліквідатора знищити всі докази незаконної діяльності ліквідатора та комітету кредиторів, докази реалізації майна боржника, що в свою чергу може призвести до неможливості подальшого застосування наслідків недійсності договорів купівлі-продажу, визнаних судом недійсними.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника прокуратури, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування господарським судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної ухвали, норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов наступного:

Задовольняючи заяву представника ПП ВКФ "Азалія" ОСОБА_7 від 29.07.2008р. про визнання підприємства кредитором у справі №5/19 з додатковими поточними вимогами у сумі 176 227,40 грн., місцевий господарський суд виходив з наявності рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2011р. по справі №18/192/09, яким було задоволено позов ПП ВКФ "Азалія" до АТВТ "ЮДБК" про стягнення 176 227,40 грн. боргу, 1 762,27 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Відхиляючи поточні кредиторські вимоги ПП ВКФ "Азалія", заявлені згідно останньої заяви про уточнення додаткових поточних кредиторських від 01.11.2012р. (т.37, а.с.40) у сумі 50 066,20 грн. збитків від інфляції, 16 434,8 грн. відсотків річних, 828 268,78 грн. штрафу за невиконання зобов'язань та 1 762,27 грн. і 236,00 грн. судових витрат по справі №18/192/09, місцевий господарський суд виходив з відсутності у матеріалах справи доказів сплати судового збору за подання заяв про збільшення кредиторських вимог.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для визнання ПП ВКФ "Азалія" кредитором у справі №5/19 з додатковими поточними вимогами у сумі 176 227,40 грн., з огляду на таке:

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор -це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

В матеріалах справи наявне рішення Господарського суду Миколаївської області по справі №18/192/09 від 12.10.2011р. (т.33, а.с.110), яким з АТВТ "ЮДБК" на користь ПП ВКФ "Азалія" стягнуто 176 227,40 грн. боргу, 1 762,27 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Тобто, заборгованість АТВТ "ЮДБК" перед кредитором ПП ВКФ "Азалія" у сумі 176 227,40 грн. на підставі судового рішення виникла після порушення провадження у справі (після 10.06.2008р.) та була підтверджена рішенням суду, що набрало законної сили.

При цьому, апеляційний господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Частиною 1 ст. 93 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

АТВТ "ЮДБК" не оскаржило рішення Господарського суду Миколаївської області по справі №18/192/09 від 12.10.2011р. в апеляційному порядку у встановлений ч. 1 ст. 93 ГПК України.

При цьому, вказане рішення Господарського суду Миколаївської області по справі №18/192/09 від 12.10.2011р. було оскаржене до апеляційного господарського ПАТ „Південбудтранс", який ухвалою від 12.10.2012р., що міститься в матеріалах справи, поновив строк на її подачу та прийняв до провадження. Однак, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2012р. по справі №18/192/09 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Південбудтранс" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2011р. було припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Отже, рішення Господарського суду Миколаївської області по справі №18/192/09 від 12.10.2011р., як на момент винесення оскарженої ухвалі, так і на даний час є таким, що набрало законної сили.

Також, апеляційний господарський суд зазначає, що судові витрати у сумі 1 762,27 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнутих з АТВТ „ЮДБК" на користь ПП ВКФ „Азалія" згідно рішення Господарського суду Миколаївської області по справі №18/192/09 від 12.10.2011р., також підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів АТВТ „ЮДБК" як поточні кредиторські вимоги ПП ВКФ „Азалія", оскільки підтверджені належними доказами.

З огляду на викладене слід дійти висновку щодо наявності правових підстав для визнання поточних кредиторських вимог ПП ВКФ „Азалія" у сумі 178 225,67 грн. (176 227,40 грн. + 1 762,27 грн. + 236,00 грн.).

Ствердження апелянта ПАТ „Південбутранс" про відсутність правових підстав для визнання поточних кредиторських вимог ПП ВКФ „Азалія" у сумі 896 768,05 грн. через несплату ним судового збору відповідно до вимог п.13 ст. 4 Закону України „Про судовий збір", відхиляються апеляційним господарським судом, з огляду на таке:

Звернення ПП ВКФ „Азалія" до господарського суду із заявою про визнання кредиторських вимог у сумі 176 227,40 грн. відбулось 29.07.2008р., тобто в період дії приписів Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито", пп. б п.2 ст.3 яких було встановлено ставку державного мита за подання заяви кредитором, який звертається з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство у розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (85,00 грн.).

В матеріалах справи наявна квитанція №2159.113.1 від 23.07.2008р. (т.1 кредит. вимог, а.с.109) про сплату ПП ВКФ „Азалія" державного мита у сумі 85,00 грн.

Вказану заяву не було розглянуто судом з причин, що не залежали від кредитора ПП ВКФ „Азалія", а саме через неодноразове направлення справи то до апеляційної, то до касаційної інстанцій для розгляду апеляційних чи касаційних скарг на оскаржувані сторонами даного спору процесуальні документи.

В подальшому, 13.02.2012р. та 01.11.2012р. ПП ВКФ „Азалія" надало уточнення до вказаної заяви від 29.07.2008р., відповідно до яких збільшило суму своїх кредиторських вимог, які просило визнати поточними.

На момент звернення ПП ВКФ „Азалія" до суду з вказаними заявами, приписи Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" вже не діяли, оскільки з 01.11.2011р. набрав чинності Закон України „Про судовий збір", пп.14, п.2 ст.4 якого встановлено ставку судового збору за подання заяви кредитором, який звертається з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство у розмірі 1 мінімальної заробітної плати (1 073,00 грн.).

Однак, вказаним законом не передбачено обов'язку кредитора доплачувати судовий збір за подання заяви про доповнення первісної заяви з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство шляхом їх збільшення, а встановлено лише ставку судового збору за подання заяви кредитором, який звертається з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, яку кредитор ПП ВКФ „Азалія" вже сплатило при зверненні із відповідною заявою 29.07.2008р. згідно діючого на той час Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито".

З огляду на викладене, ствердження ПАТ „Південбудтранс" про несплату ПП ВКФ „Азалія" судового збору за подання заяв від 13.02.2012р. та 01.11.2012р. є такими, що не відповідають діючим приписам законодавства.

З урахуванням наведених обставин, апеляційний господарський суд вважає висновок місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для визнання ПП ВКФ "Азалія" кредитором у справі №5/19 з додатковими поточними вимогами, згідно заяви про уточнення додаткових поточних кредиторських вимог від 01.11.2012р. (т.37, а.с.40) у сумі 50 066,20 грн. збитків від інфляції, 16 434,8 грн. відсотків річних, 828 268,78 грн. штрафу за невиконання зобов'язань через несплату судового збору таким, що не ґрунтується на чинному законодавстві.

Разом апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав часткового визнання додаткових поточних кредиторських вимог від 01.11.2012р. з огляду на таке:

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, ст. 526 цього ж Кодексу встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Угодою про визнання боргу та порядок його погашення від 23.03.2008р. (т.37, а.с.48) встановлено строк сплати заборгованості у сумі 176 227,40 грн., а саме -до 31.12.2008р.

У відповідності до вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак АТВТ „ЮДБК", всупереч наведених приписів законодавства, не виконало умови вказаної угоди від 23.03.2008р. щодо сплати заборгованості у сумі 176 227,40 грн., що також підтверджується судовим рішення по справі №18/192/09 від 12.10.2011р., яке набрало законної сили.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Згідно з розрахунком позивача, сума інфляційних за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (з січня 2009р. по січень 2012р.) становить 50 066,20 грн.

Зазначений розрахунок інфляційних відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим є обгрунтованим.

Також, обгрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи є й розрахунок 3% річних, відповідно до якого 3% річних, у даному випадку, за період з 01.01.2009 по 10.02.2010р., становить 16 434,80 грн.

Пунктом 50 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" встановлено, що оскільки на передбачені статтями 536 та 625 ЦК проценти та індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання не поширюється заборона на їх нарахування в період провадження справи про банкрутство, то кредитор не позбавлений права подавати додаткові вимоги щодо стягнення процентів та інфляційних втрат відповідно до порядку, встановленого Законом.

Відтак, по справі наявні правові підстави для визнання ПП ВКФ "Азалія" кредитором у справі №5/19 з додатковими поточними вимогами у сумі 50 066,20 грн. збитків від інфляції та 16 434,8 грн. відсотків річних, а тому в зазначеній частині ухвала суду підлягає відповідній зміні.

Також, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для визнання ПП ВКФ "Азалія" кредитором у справі №5/19 з додатковими поточними вимогами у сумі 109 726,40 грн. штрафу за невиконання зобов'язань за угодою про визнання боргу та порядок його погашення від 23.03.2008р., а не 828 268,78 грн. як просив апелянт, з огляду на таке:

Пунктом 4 угоди про визнання боргу в порядку його погашення від 23.03.2008р. сторони домовились, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених цією угодою, боржник сплачує кредитору штраф в розмірі 10% від суми боргу за кожний місяць до моменту повного погашення заборгованості.

Боржник не виконав свого зобов'язання та не оплатив борг до 31.12.2008р., тобто сума боргу з оплати штрафу за період з 01.01.2009р. по 01.11.2012р. (день подання заяви про збільшення додаткових поточних кредиторських вимог) становить 828 268,78 грн. (47 місяців х 17 622,74 = 282 268,78).

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Також, частиною 1 статті 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Виходячи з наведеного та загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) та враховуючи, що сума штрафних санкцій за невиконання боржником умов угоди про визнання боргу та порядок його погашення від 23.03.2008р. в декілька разів перевищує основний борг, керуючись повноваженнями, наданими суду п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ч. 1 ст. 233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України, апеляційний господарський суд вважає за необхідне обмежити загальний розмір неустойки (з урахуванням інфляційних та 3% річних) розміром суми основного боргу, у зв'язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для відповідного зменшення розміру штрафу.

Таким чином, загальна сума штрафних санкцій за невиконання АТВТ „ЮДБК" умов угоди про визнання боргу в порядку його погашення від 23.03.2008р., з урахуванням ч. 1 ст. 233 ГК України, становить суму, що дорівнює основної заборгованості боржника перед ПП ВКФ „Азалія", а саме у розмірі 176 227,40 грн. і яка складається з:

- 50 066,20 грн. збитки від інфляції,

- 16 434,80 грн. відсотків річних,

- 109 726,40 грн. штрафу за невиконання зобов'язань, взятих за угодою про визнання боргу в порядку його погашення від 23.03.2008р.

В цілому апеляційний господарський суд візнає, що загальна сума поточних грошових вимог ПП ВКФ „Азалія" до АТВТ „ЮДБК" становить 354 453,07 грн., що складається із:

- 176 227,40 грн. основного боргу, стягнутого з АТВТ „ЮДБК" на користь ПП ВКФ „Азалія" на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області по справі №18/192/09 від 12.10.2011р.,

- 1 762,27 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнуто з АТВТ „ЮДБК" на користь ПП ВКФ „Азалія" на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області по справі №18/192/09 від 12.10.2011р.;

- 176 227,40 грн. штрафних санкцій за невиконання АТВТ „ЮДБК" умов угоди про визнання боргу в порядку його погашення від 23.03.2008р.

При цьому, апеляційний господарський суд виходить з того, що дія мораторію на задоволення вимог ПП ВКФ „Азалія" у сумі 354 453,07 грн., у даному випадку, не розповсюджується, з огляду на таке:

Відповідно до статей 1, 12 Закону про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. Отже, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання і є похідними від нього.

З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань зі сплати боргу настав у позивача після 24.01.2003р., тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджується.

Аналогічна правова позиція, щодо не розповсюдження дії мораторію на задоволення вимог кредиторів про стягнення штрафних санкцій, викладена Верховним Судом України у постанові від 25.06.2011р. № 21-113а11.

Задовольняючи клопотання ліквідатора АТВТ „ЮДБК" №398 (т.36, а.с.48), відповідно до якого остання просила призначити ліквідаційну комісію в складі: ліквідатор Ратинська С.В. -голова ліквідаційної комісії, члени комісії -представники кредиторів УПФУ в м. Южноукраїнську, Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області ДПС та ПАТ "Південбудтранс" місцевий господарський суд зазначив, що при поданні вказаної заяви ліквідатором дотримано формального порядку, визначеного ч. 2 ст. 24 Закону про банкрутство та надано відповідне рішення комітету кредиторів, і крім того, утворення ліквідаційної комісії може об'єктивно прискорити хід ліквідаційної процедури, строк якої вже сплив.

Апеляційний господарський суд погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на таке:

Частиною 2 ст. 24 Закону про банкрутство встановлено, що за клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів, господарський суд призначає членів ліквідаційної комісії.

Відповідно до ч.3 ст.25 Закону про банкрутство до складу ліквідаційної комісії включаються представники кредиторів, уповноважена особа акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, фінансових органів, а в разі необхідності - також представники державного органу у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, державного органу з питань банкрутства, якщо банкрутом визнано державне підприємство, та представник органів місцевого самоврядування.

В матеріалах справи наявне рішення комітету кредиторів, оформлене протоколом №11 від 26.06.2008р. (т.36, а.с.49), відповідно до якого комітет кредиторів постановив затвердити ліквідаційну комісію у складі: ліквідатор Ратинська С.В. -голова ліквідаційної комісії, члени комісії - представники кредиторів УПФУ в м. Южноукраїнську, Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області ДПС та ПАТ "Південбудтранс".

При цьому апеляційний господарський суд виходить з того, що, ч.3 ст.25 Закону про банкрутство не передбачено, що до складу ліквідаційної комісії включаються всі кредитори, включені до реєстру вимог кредиторів та поточні кредитори, вимоги яких виникли після порушення справи про банкрутство, як зазначає апелянт ПП ВКФ „Азалія", а отже наведений апелянтом довід є неправдивим.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо дотримання ліквідатором АТВТ „ЮДБК" порядку, визначеного ч. 2 ст. 24 Закону про банкрутство та наявності правових підстав для призначення ліквідаційної комісії у складі, запропонованому ліквідатором.

Апеляційний господарський суд також погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення клопотання Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції №575/10/10-010 від 22.05.2012р. (т.36, а.с.146), відповідно до якого остання просила допустити процесуальне правонаступництво в господарській справі, шляхом зміни Южноукраїнської ОДПІ в Миколаївській області на Южноукраїнську ОДПІ Миколаївської області Державної податкової служби, з огляду на таке:

Згідно із ч.1 статті 25 ГПК України у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" від 21.09.2011р. №981, Южноукраїнську ОДПІ реорганізовано в Южноукраїнську ОДПІ Миколаївської області Державної податкової служби, положення про яку затверджено наказом Державної податкової служби України №354 від 28.04.2012р. та яка набула статусу юридичної особи 28.02.2012р., про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії ААВ №040491 (т.36, а.с.148).

Таким чином, клопотання Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції про допущення процесуального правонаступництва в господарській справі, шляхом зміни Южноукраїнської ОДПІ в Миколаївській області на Южноукраїнську ОДПІ Миколаївської області Державної податкової служби правомірно задоволено господарським судом першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні клопотання ліквідатора АТВТ „ЮДБК" арбітражного керуючого Ратинської С.В. №451 від 08.10.2012р. (т.37, а.с.17) про затвердження їй винагороди в розмірі 1,5% від суми поверненої кредиторської заборгованості боржника за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, господарський суд зазначив, що ліквідатором не було надано належних та допустимих доказів результатів її діяльності, на підставі яких господарський суд може встановити доцільність та обґрунтованість винагороди ліквідатора, а також обставини, пов'язані із тим, чи не порушуються такими діями інтереси кредиторів та банкрута, і крім того, із протоколу засідання комітету №32 від 05.10.2012 р. не вбачається, що кредиторами досліджувались ті чи інші документи (в тому числі, звіт ліквідатора про виконану роботу у відповідності до вимог ч. 11 ст. 30 Закону про банкрутство), які можуть свідчити про доцільність винесення такого рішення.

Апеляційний господарський суд не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на таке:

Пунктом 4 статті 3-1 Закону про банкрутство визначено, що арбітражний керуючий має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 13 статті 3-1 вказаного Закону кредитори мають право встановлювати і виплачувати арбітражному керуючому за результатами його діяльності додаткову винагороду, розмір якої затверджується господарським судом.

В матеріалах справи наявне рішення засідання комітету кредиторів, оформлене протоколом №32 від 05.10.2012р. (т.37, а.с.18), відповідно до якого 100% голосів члени комітету кредиторів проголосували за затвердження ліквідатору Ратинській С.В. винагороди в розмірі 1,5% від суми поверненої кредиторської заборгованості боржника за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника.

Крім того, в матеріалах справи наявні докази на підтвердження результатів діяльності ліквідатора Ратинської С.В., а саме: відомості про стан ліквідаційної процедури станом на 01.02.2012р. (т.33, а.с.1) та відповідні документи в підтвердження роботи, проведеної ліквідатором під час виконання своїх обов'язків (т.33, а.с.7-52).

Отже, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для затвердження ліквідатору АТВТ „ЮДБК" винагороди в розмірі 1,5% від суми поверненої кредиторської заборгованості боржника за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, а тому в зазначеній частині ухвала суду підлягає зміні.

Відмовляючи у задоволенні клопотання ПАТ „Південбудтранс" №143 (т.37, а.с.45) про зупинення провадження у справі в частині розгляду заяви ПП ВКФ "Азалія" про визнання додаткових поточних вимог до прийняття апеляційним господарським судом постанови у справі № 18/192/09 за позовом Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми „Азалія" до Акціонерного товариства відкритого типу „Южноукраїнський домобудівний Комбінат" про стягнення 176 227,40 грн. та за зустрічним позовом Акціонерного товариства відкритого типу „Южноукраїнський домобудівний Комбінат" до Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми „Азалія" про стягнення 464 254,05 грн., місцевий господарський суд зазначив, що рішення про зупинення провадження у справі повинно бути пов'язано з необхідністю розгляду іншої справи судом, яка в цілому унеможливить подальше провадження у справі про банкрутство (наприклад: визнання недійсними вимог ініціюючого кредитора) та не може стосуватися дійсності чи недійсності вимог окремого кредитора.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для зупинення провадження у даній справі до прийняття апеляційним господарським судом постанови у справі № 18/192/09, з огляду на таке:

Відповідно до статті 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які превалюють, як спеціальні норми права, у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Згідно приписів статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з'ясовувати: як саме пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи.

Особливістю зупинення провадження у справах про банкрутство є те, що з моменту прийняття судом рішення про зупинення провадження у справі припиняються будь-які дії, пов'язані з таким провадженням (формування активу та пасиву боржника, прийняття рішень про відновлення платоспроможності боржника шляхом введення процедур санації чи укладення мирової угоди). Тому, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що рішення про зупинення провадження у справі повинно бути пов'язано з необхідністю розгляду іншої справи судом, яка в цілому унеможливить подальше провадження у справі про банкрутство (наприклад: визнання недійсними вимог ініціюючого кредитора) та не може стосуватися дійсності чи недійсності вимог окремого кредитора.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України в постановах від 06.06.2007р. у справі №Б-39/123-06 та від 03.02.2010р. у справі № Б-23/35).

Відмовляючи у задоволенні клопотання №5/19-1 (т.37, а.с.56) від 01.11.2012р. про зобов'язання ліквідатора направити копію звіту ліквідатора з доданими до нього документами кредиторам у справі та надати можливість адвокату ОСОБА_7 ознайомитись зі звітом ліквідатора та доданими до нього документами, оголосити в судовому засіданні перерву на три доби для ознайомлення зі звітом, підготування обґрунтованої думки кредитора стосовно звіту, місцевий господарський суд зазначив, що в матеріалах справи відсутній звіт ліквідатора, а отже зобов'язати останнього надіслати примірник кредиторам у справі не є можливим, із зазначених підстав не є можливим і оголошення перерви у розгляді звіту.

Апеляційний господарський суд погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, оскільки в матеріалах справи дійсно відсутній звіт ліквідатора, а тому направити його копію кредиторам у справі та надати можливість адвокату ОСОБА_7 ознайомитись з ним, не представляється можливим.

Задовольняючи клопотання ПП ВКФ „Азалія" №5/19-1 від 01.11.2012р. (т.37, а.с.59) про зобов'язання ліквідатора АТВТ "ЮДБК" надати письмові пояснення, стосовно дій ліквідатора вжитих з метою застосування наслідків недійсності договорів купівлі-продажу, визнаних судом недійсними та надати відповідні документи, місцевий господарський суд не зазначив про це в резолютивній частині оскаржуваної ухвали суду.

Вказаний висновок господарського суду мотивовано обґрунтованістю та доцільністю вказаного клопотання ПП ВКФ „Азалія", що на думку суду витікає із положень ст. 32 Закону про банкрутство.

Апеляційний господарський суд не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення клопотання ПП ВКФ „Азалія" №5/19-1 від 01.11.2012р. про зобов'язання ліквідатора АТВТ "ЮДБК" надати письмові пояснення стосовно дій ліквідатора, вжитих з метою застосування наслідків недійсності договорів купівлі-продажу, з огляду на таке:

Частиною 1 ст. 32 Закону про банкрутство встановлено, що після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

- показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації);

- відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

- копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна;

- реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

- документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Однак, матеріалами справи не підтверджено, що ліквідатор звершив усі розрахунки з кредиторами та подав до господарського суду звіт і ліквідаційний баланс.

Крім того, жодною нормою Закону про банкрутство не встановлено обов'язку ліквідатора надавати письмові пояснення конкретному кредитору щодо своїх дій, вжитих чи не вжитих з метою застосування наслідків недійсності договорів купівлі-продажу, визнаних судом недійсними.

Отже, клопотання ПП ВКФ „Азалія" №5/19-1 від 01.11.2012р. про зобов'язання ліквідатора АТВТ "ЮДБК" надати письмові пояснення стосовно дій ліквідатора, вжитих з метою застосування наслідків недійсності договорів купівлі-продажу задоволенню не підлягає.

Зобов'язуючи ліквідатора вжити невідкладних заходів до завершення ліквідаційної процедури, місцевий господарський суд послався на сплив строку ліквідаційної процедури по даній справі.

Апеляційний господарський суд погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на таке:

Частиною 2 ст. 22 Закону про банкрутство встановлено, що строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим Законом.

Ліквідаційну процедуру у даній справі відкрито постановою Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2008р. (т.8, а.с.107).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2009р. (т.10, а.с.117) строк ліквідаційної процедури продовжено на шість місяців, до 10.12.2009р.

Отже, на день винесення оскаржуваної ухвали суду (01.11.2012р.), строк ліквідаційної процедури минув, а тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для зобов'язання ліквідатора вжити невідкладних заходів до завершення ліквідаційної процедури.

Посилання апелянта ПП ВКФ „Азалія" на те, що місцевий господарський суд, замість справедливого розгляду справи, фактично зобов'язав ліквідатора знищити всі докази незаконної діяльності ліквідатора та комітету кредиторів, докази реалізації майна боржника, що в свою чергу може призвести до неможливості подальшого застосування наслідків недійсності договорів купівлі-продажу, визнаних судом недійсними, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки є припущеннями апелянта, не підтвердженими належними доказами.

Задовольняючи клопотання ПП ВКФ „Азалія" №5/19-2 від 01.11.2012р. (т.37, а.с.61) в частині зобов'язання голови комітету кредиторів - ПАТ "Південбудтранс" надати письмові пояснення, стосовно незаконності перереєстрації ЗАТ "Південбудтранс" ЄДРПОУ 04634575 в ЗАТ "Південбудтранс" ЄДРПОУ 31476454 з відповідними доказами, місцевий господарський суд зазначив, що дані обставини не були предметом розгляду в цій справі та можуть вплинути на хід її розгляду.

Апеляційний господарський суд не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, оскільки вказаним обставинам щодо зміни коду ЄДРПОУ ЗАТ „Південбудтранс" судами вже була надана належна правова оцінка.

Зокрема, в матеріалах справи міститься ухвала Апеляційного суду Миколаївської області від 29.01.2007 р. у справі № 22а-97/07 (т.10, а.с.80), якою встановлено, що зміна коду ЄДРПОУ ЗАТ „Південбудтранс" з №04634575 на №31476454 відбулась без ліквідації вказаного підприємства.

Також, ствердження ПП ВКФ „Азалія" про ліквідацію ЗАТ "Південбудтранс" були предметом розгляду по вказаній справі, за результатами яких Господарським судом Миколаївської області було винесено ухвалу від 28.04.2009р., залишену без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2011р., відповідно до якої суд дійшов висновку, що з наданих ЗАТ "Південбудтранс" доказів, а саме постанови Южноукраїнського міського суду від 01.12.2006р., ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 29.01.2007р., ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.10.2008р., довідки Головного управління статистики в Миколаївській області за № 19/11-1409 від 11.05.2006р. вбачається, що кредитора (ЗАТ "Південбудтранс") не ліквідовано, а змінено код ЄДРПОУ з № 04634575 на № 31476454 без ліквідації юридичної особи, що також підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи в якому зазначено, що ЗАТ "Південбудтранс" має ідентифікаційний код 21476454 та дата державної реєстрації 24.06.1997р.

З огляду на викладене, висновок місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення заяви ПП ВКФ „Азалія" про зобов'язання кредитора ПАТ "Південбудтранс" надати господарському суду письмові пояснення стосовно незаконної перереєстрації підприємства є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, а тому в зазначеній частині ухвала суду підлягає зміні.

Щодо клопотання ПП ВКФ „Азалія" №5/19-2 від 01.11.2012р. в частині витребування від Одеського апеляційного адміністративного суду інформації про дату призначення розгляду апеляційної скарги на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16.05.12р. по справі №1424/43/2012 та зупинення розгляду даної справи та звіту ліквідатора до вирішення по суті апеляційної скарги Одеським апеляційним адміністративним судом, то місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відсутності правових підстав для його задоволення, оскільки всупереч ст. 33 ГПК України, ПП ВКФ „Азалія" не довело належними та допустимими доказами факт апеляційного оскарження рішення Южноукраїнського міського суду від 16.05.2012р. по справі №1424/43/2012, яким було скасовано рішення Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради від 28.03.2001р. №104 про внесення змін в розпорядження Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради від 21.06.1997р. №315-р „Про перереєстрацію орендного автотранспортного підприємства „Південбудтранс" в ЗАТ „Південбудтранс".

Враховуючи наведене вище, ухвала місцевого господарського суду підлягає відповідній зміні.

Керуючись ст. ст. 77, 85, 99, 101-106 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Південбудтранс" - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми „Азалія" - задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 01.11.2012р. по справі № 5/19 - змінити: пункти 2, 3, 10, 12, 13 викласти у наступній редакції:

„ п. 2. У задоволенні клопотання ПП ВКФ "Азалія" № 5/19-2 від 01.11.2012р. -відмовити;

п. 3. У задоволенні клопотання ПП ВКФ „Азалія" №5/19-1 від 01.11.2012р. про зобов'язання ліквідатора АТВТ "ЮДБК" надати письмові пояснення стосовно дій ліквідатора, вжитих з метою застосування наслідків недійсності договорів купівлі-продажу -відмовити.

п. 10. Клопотання ліквідатора Ратинської С.В. №451 від 08.10.2012 року -задовольнити.

Затвердити арбітражному керуючому додаткову винагороду в розмірі 1,5% від суми поверненої кредиторської заборгованості боржника за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника;

п. 12. Визнати поточні кредиторські вимоги ПП ВКФ "Азалія" у сумі 354 453,07 грн.;

п. 13. Зобов'язати ліквідатора Ратинську С.В. внести поточні кредиторські вимоги ПП ВКФ "Азалія" в сумі 354 453,07 грн. до реєстру вимог кредиторів."

В іншій частині ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 01.11.2012р. по справі № 5/19 -залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 21.12.2012р.

Головуючий суддя : В.І. Картере

Судді: Л.В. Лавриненко

В.Т. Пироговський