Постанова № 28230032, 17.12.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2012 р. Справа№ 47/546-51/511

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Баранця О.М.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Кобець М.О.

За участю представників:

від позивача - Ларіна О.М. - представник за довіреністю від 12.12.2011 року;

від відповідача - Кривошея Д.А. - представник за довіреністю від 19.06.2012 року;

від третьої особи - не з'явились;

від прокуратури - Грищенко М.А. - посвідчення № 011875.

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Івала»

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року

у справі №47/546-51/511 (суддя - Пригунова А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Івала»

до Міністерства оборони України

Третя особа Державна казначейська служба

за участю заступника військового прокурора Центрального регіону України

про стягнення 67 627 244, 17грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Івала» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України про стягнення 34 718 545, 98 грн. основного боргу за договором № 271/2/08/9 від 05.12.2008 р., 288 626, 13 грн. -3 % річних та 771 437, 01 грн. - інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 271/2/08/09 від 05.12.2008 року щодо оплати наданих позивачем послуг з харчування особового складу військових частин Збройних Сил України, які дислоковані у Харківській, Донецькій, Полтавській, Сумській, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій, Кіровоградській областях та в місті Києві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2011 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Івала» задоволено, присуджено до стягнення з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Івала» суму боргу в розмірі 67 627 244 грн. 17 коп., 3 % річних -805 171 грн. 65 коп., інфляційних втрат -2 293 906 грн. 64 коп., а також 25 500 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2011 року рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2011 року у справі № 47/546 від залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2011 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2011 року та рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2011 року у справі № 47/546 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Постанова Вищого господарського суду України мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки такій умові договору, як надходження коштів з Державного бюджету України та наявності вини відповідача у невиконанні зобов'язання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Івала» відмовлено.

Рішення першої інстанції мотивоване тим, що поставка позивачем товару у період з 01.10.2009 року до 01.11.2010 року здійснювалась без проведення процедури закупівлі за державні кошти, встановленої Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року № 921 та, відповідно, без дотримання Порядку зміни істотних умов договору про закупівлю, затвердженого наказом Міністерства економіки України № 62 від 30.01.2009 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Івала» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки згідно із чинною редакцією договору № 271/2/08/9 від 05.12.2008 року, останній діяв до 31.12.2010 року. Крім того, ненадходження коштів із Державного бюджету України не може вважатися відкладальною умовою щодо виконання зобов'язання з оплати наданих послуг.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Івала» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року прийнято до свого провадження колегією суддів Дідиченко М.А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.. та призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.11.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2012 року залучено до участі у справі військового прокурора Центрального регіону України.

У судовому засіданні 19.11.2012 року представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.11.2012 року заперечував проти доводів викладених в апеляційній скарзі, просив апеляційний суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року без змін.

Прокурор заперечував проти доводів викладених в апеляційній скарзі, просив апеляційний суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2012 року відкладено розгляд справи до 03.12.2012 року.

У судовому засіданні 03.12.2012 року представники сторін підтримали свої правові позиції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 року відкладено розгляд справи до 17.12.2012 року.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду, у зв'язку із перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці, справу № 47/546-51/511 передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року, справу № 47/546-51/511 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю., Буравльов С.І.

У судовому засіданні 17.12.2012 року суддею Буравльовим С.І., на підставі ст. 20 ГПК України було заявлено самовідвід, оскільки постанова Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2011 року була прийнята за його участю та в подальшому скасована Вищим господарським судом України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року заяву про самовідвід судді Буравльова С.І. задоволено.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду, у зв'язку із задоволенням заяви про самовідвід судді Буравльова С.І, справу № 47/546-51/511 передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю., Баранець О.М.

Представник відповідача у судовому засідання 17.12.2012 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості виконати вимоги ухвали суду.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв'язку із тим, що згідно із ст. 102 ГПК України строк розгляд апеляційної скарги є обмежений, беручи до уваги, що відповідач неодноразово не виконував вимоги ухвал суду та зважаючи на те, що справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 17.12.2012 року підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року залишити без змін.

Представник прокуратури підтримав позицію викладену відповідачем.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 05.12.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Івала» та Міністерством оборони України, на підставі рішення тендерного комітету Міністерства оборони України № 48/2/65 від 27.11.2008 року, укладено договір № 271/2/08/9 на закупівлю послуг з громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних сил України, дислокованих у Харківській, Донецькій, Полтавській, Сумській, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій, Кіровоградській областях та в місті Києві, інших осіб, які згідно із законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин), за умовами якого позивач зобов'язався надавати послуги з громадського харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних сил України, дислокованих у Харківській, Донецькій, Полтавській, Сумській, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій, Кіровоградській областях та в місті Києві, інших осіб, які згідно із законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин згідно наведеного переліку, які є представниками замовника, а відповідач - приймати послуги через представників замовника, які діють на підставі наказу Міністра оборони України від 16.07.1997 р. № 300 «Про затвердження положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України» та здійснювати оплату наданих виконавцем послуг у кількості, строки та за цінами згідно з положенням цього договору у відповідності до специфікації загалом на суму 6 130 488, 98 грн.

Відповідно до п. 3.3 договору обсяг послуг з харчування відповідно до кількості військовослужбовців та годування тварин визначає представник замовника шляхом подачі виконавцю заявки на необхідну кількість за кожну норму харчування та додаткових норм щодоби до 18 год. 00 хв. дня, що передує дню отримання послуг.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договору сторонами погоджено, що приймання кількості та якості послуг здійснюють посадові особи представників замовника у відповідності з вимогами діючого законодавства за відповідними документами у присутності уповноважених представників виконавця, кількість та якість наданих послуг з харчування оформляється актом, який складається повноважними особами виконавця та представниками замовника щоденно у трьох примірниках; на підставі оформлених актів, тричі на місяць складається зведений акт прийому наданих послуг з харчування, який засвідчує виконання виконавцем своїх зобов'язань за відповідний період, та підписується виконавцем та представником замовника; кількість та якість наданих послуг із забезпечення продуктами харчування оформляється актом приймання, який засвідчує належне виконання виконавцем своїх зобов'язань за відповідний період.

Згідно з п. 5.1, 5.2 договору платником за договором є Міністерство оборони України, ціни на послуги виконавця можуть коригуватися замовником у відповідності із ст. 651 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.п. 5.3., 5.4. договору загальна вартість послуг, що підлягають оплаті, складає 6 130 488, 98 грн., загальна вартість послуг за договором може змінюватися, зокрема у випадку коригування ціни договору у відповідності із п. 5.2 договору.

Пунктом 5.5 договору встановлено, що оплата фактично наданих виконавцем та прийнятих представником замовника послуг протягом 10 банківських діб з дня надходження до замовника актів прийому наданих послуг та рахунків-фактур.

Договір, відповідно до п. 13.1, діє з дати набрання ним чинності та до 31.12.2008 року.

Додатковою угодою № 3 від 30.12.2008 року дію договору було продовжено 31.12.2009 року.

Додатковою угодою № 8 від 25.02.2009 року договір було викладено у новій редакції щодо визначення строку дії договору у відповідності до п. 14.1 договору № 271/2/08/9 від 05.12.2008 року.

Додатковою угодою № 9 від 03.07.2009 року погоджено специфікацію на 2009 рік в сумі 131 670 342, 36 грн., та встановлено наступний порядок розрахунку за договором: оплата фактично наданих виконавцем та прийнятих представником замовника послуг протягом 15 банківських діб з дня надходження до замовника зведених актів прийому наданих послуг, рахунків-фактур (за умови надходження коштів з Державного бюджету України, передбачені на зазначені цілі).

Додатковою угодою № 27 від 29.09.2010 року сторонами погоджено специфікацію на 2010 рік на загальну суму 114 621 430, 75 грн. та викладено пункт 6.3. договору № 271/2/08/9 від 05.12.2008 року в редакції, згідно якої загальна вартість послуг по договору, яка підлягає оплаті за цим договором, становить 296 325 823, 52 грн., а також визначено, що платником є Міністерство оборони України.

Додатковою угодою № 21 від 01.02.2010 року продовжено строк дії договору до 31.12.2010 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо оплати наданих позивачем послуг з громадського харчування на підставі договору № 271/2/08/9 від 05.12.2008 року, суд першої інстанції виходив з того, що договір № 271/2/08/9 на закупівлю послуг з громадського харчування від 05.12.2008 року є договором поставки за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року № 1080, яке діяло на час укладення договору № 271/2/08/9 від 05.12.2008 року, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили. Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, оборони і військового будівництва.

У відповідності до п. 12 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року № 1080, яке діяло на час укладення договору № 271/2/08/9 від 05.12.2008 року, кошторис центрального апарату Міністерства оборони України та його штатний розпис затверджує Міністр за погодженням з Міністерством фінансів України. Міністерство оборони України є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Тобто, фінансування Міністерства оборони України здійснюється з Державного бюджету України, з урахуванням видатків, розмір яких затверджується Верховною радою України шляхом прийняття Закону України «Про бюджет України» (на відповідний рік).

На момент укладення договору № 271/2/08/9 від 05.12.2008 року механізм здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти визначався Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року № 921.

Державними коштами в розумінні Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти є кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, державні кредитні ресурси, а також кошти Національного банку, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, які спрямовуються на придбання товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення діяльності зазначених органів, кошти підприємств.

Згідно з п. 66 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року № 921 замовник акцептує тендерну пропозицію, що визнана найкращою за результатами оцінки. З учасником, тендерну пропозицію якого було акцептовано, замовник укладає договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та умов акцептованої тендерної пропозиції у строк не раніше ніж через п'ять робочих днів з дня відправлення письмового повідомлення всім учасникам процедур відкритих торгів, двоступеневих торгів і торгів з обмеженою участю про їх результати, але не пізніше ніж через 21 робочий день з дня акцепту.

Відповідно до п. 84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року № 921 договір про закупівлю укладається у письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі, крім випадків зменшення ціни тендерної пропозиції у порядку, передбаченому цим положенням. Істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору, крім випадків, визначених порядком зміни умов договору про закупівлю, що затверджується уповноваженим органом за погодженням з Міністерством фінансів. Копія укладеного договору про закупівлю подається уповноваженому органу на його вимогу.

Отже, укладення договору про закупівлю є кінцевим результатом проведеної процедури закупівлі, і укладається саме на підставі тендерної пропозиції учасника-переможця процедури закупівлі, що виключає можливість зміни істотних умов договору, без дотримання визначеної законодавством процедури.

При цьому, п. 3.2. Порядку зміни істотних умов договору про закупівлю, затвердженого наказом Міністерства економіки України № 62 від 30.01.2009 року встановлено, що кількість (обсяг) товару, робіт, послуг у договорі про закупівлю може змінюватись у разі укладання додаткового договору за результатами здійснення замовником процедури закупівлі.

Разом із тим, поставка позивачем товару у період з 01.10.2009 року до 01.11.2010 року здійснювалась без проведення процедури закупівлі за державні кошти, встановленої Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року № 921 та, відповідно, без дотримання Порядку зміни істотних умов договору про закупівлю, затвердженого наказом Міністерства економіки України № 62 від 30.01.2009 року, а тому місцевий суд відмовив у задоволенні позовних вимог.

Однак, колегія суддів не погоджується із вищевказаними висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Умовами договору № 271/2/08/9 від 05.12.2008 року передбачено, що виконавець зобов'язується надавати послуги з громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами) особового складу військових частин та військових навчальних закладів. Послуга надається добовими видачам, згідно зазначеною в договорі специфікації, а отже споживається в момент її надання.

А тому, проаналізувавши умови договору № 271/2/08/9 від 05.12.2008 року, колегія суддів дійшла висновку, що за своїми правовими ознаками він є договором надання послуг.

Частина 1 ст. 902 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок виконавця надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Наказом Міністерства економіки України № 62 від 30.01.2009 року затверджено Порядок зміни істотних умов договору про закупівлю, який було розроблено відповідно до пункту 84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року № 921.

Пунктом 5 Порядку зміни істотних умов договору про закупівлю, затвердженого наказом Міністерства економіки України № 62 від 30.01.2009 року визначено, що строк дії договору передачі товару, виконання робіт, надання послуг може бути продовжений у разі збільшення кількості (обсягів) закупівлі товарів, робіт і послуг та/або у разі виникнення об'єктивних обставин, що спричинили затримку його виконання, в тому числі форс-мажор, затримки з фінансуванням видатків замовника, крім випадків, коли збільшення строку спричиняє виникнення у замовника додаткових грошових зобов'язань.

Пунктом 9 Порядку зміни істотних умов договору про закупівлю, затвердженого наказом Міністерства економіки України № 62 від 30.01.2009 року передбачено, що ціна договору може змінюватись у разі зміни кількості (обсягу) товарів, робіт, послуг залежно від реальної потреби та фінансування видатків замовника.

Збільшення кількості (обсягу) товарів, робіт, послуг у межах 20 відсотків ціни договору можливе одноразово протягом строку дії договору, якщо до дати виконання цього договору виникла не передбачена на дату набрання чинності договором необхідність у додатковій кількості (обсягах) цих товарів, робіт і послуг та за умови, що вартість зазначеної додаткової кількості (обсягу) товарів, робіт, послуг є меншою ніж 100 тис. гривень для товарів, послуг та 300 тис. гривень для робіт.

Згідно із п. 3.2. Порядку зміни істотних умов договору про закупівлю, затвердженого наказом Міністерства економіки України № 62 від 30.01.2009 року встановлено, що кількість (обсяг) товару, робіт, послуг у договорі про закупівлю може змінюватись у разі укладання додаткового договору за результатами здійснення замовником процедури закупівлі.

Водночас, колегією суддів встановлено, що відповідно до ст. 75 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» надано дозвіл Міністерству оборони України у 2009 році для забезпечення безперервності процесу харчування особового складу Збройних Сил України укладати із суб'єктами господарювання - переможцями процедур закупівлі у 2007 - 2008 роках додаткові угоди щодо продовження дії договорів про закупівлю послуг з харчування в межах відповідних бюджетних асигнувань Міністерства оборони України. Дозволено військовим частинам, військовим навчальним закладам та установам Збройних Сил України на термін дії договору про закупівлю послуг з харчування передавати закріплене за ними рухоме та нерухоме майно, необхідне для організації харчування в стаціонарних та польових умовах, зазначеним суб'єктам господарювання на умовах позички.

Крім того, згідно із п.п. 10 п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2009, № 1414 «Про заходи щодо організації бюджетного процесу у 2010 році» дозволено у I кварталі 2010 року Міністерству оборони для забезпечення безперервності процесу харчування особового складу Збройних Сил укладати із суб'єктами господарювання - переможцями процедур закупівлі у 2007 - 2009 роках додаткові угоди щодо продовження дії договорів про закупівлю послуг з харчування в межах відповідних бюджетних призначень Міністерства оборони, а також здійснювати видатки на будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил в межах фактичних надходжень до спеціального фонду на зазначену мету.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що вищевказаними нормами було дозволено Міністерству оборони України продовжити дії договорів про закупівлю послуг з харчування, шляхом укладання додаткових угод, без проведення тендерної процедури закупівлі.

На підставі вищевказаних положень, між позивачем та відповідачем 30.12.2009 року було укладено додаткову угоду № 3 до договору № 271/2/08/9 на закупівлю послуг з громадського харчування від 05.12.2008 року, якою було продовжено дію договору до 31.12.2009 року.

Додатковою угодою № 21 від 01.02.2010 року продовжено строк дії договору до 31.12.2010 року.

Водночас, Міністерству оборони України дозволено укладати додаткові угоди на продовження строків дії договорів закупівлі в межах відповідних бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.

Додатковою угодою № 9 від 03.07.2009 року погоджено специфікацію на 2009 рік в сумі 131 670 342, 36 грн.

Додатковою угодою № 27 від 29.09.2010 року сторонами погоджено специфікацію на 2010 рік на загальну суму 114 621 430, 75 грн.

Так, апеляційним судом встановлено, що Законом України «Про Державний бюджет України за 2009 рік» за програмою 2101020 «Утримання особового складу Збройних Сил України» передбачено виділення бюджетних коштів на суму 5 867 481,7 тис. грн. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2010 року № 969 «Питання використання у 2010 році коштів державного бюджету, передбачених Міністерству оборони за деякими програмами» було постановлено передати бюджетні призначення, передбачені міністерству фінансів у загальному фонді державного бюджету за програмою 3511090 «Державні капітальні видатки» у сумі 350800 тис. грн. Міністерству оборони за програмами 2101020 «Утримання особового складу Збройних Сил України» - 122 700 тис. грн., а також доручено Державному казначейству перерахувати Міністерству оборони кошти відповідно до цієї постанови.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що сторонами було продовжено дію договору послуг з громадського харчування № 271/2/08/9 від 05.12.2008 року у відповідності до норм законодавства в межах бюджетних асигнувань.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач надав відповідачеві послуги з харчування особового складу військових частин на загальну суму 182 235 920, 57 грн., що підтверджується засвідченими зведеними актами кількості та якості наданих послуг по договору № 271/2/08/9 від 05.12.2008 року та рахунками-фактурами за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року, які підписані представниками позивача та уповноваженими особами відповідача (командирами військових частин), з яких оплачено лише 114 608 676,40 грн.

Також, відповідно до акту звірки взаємних розрахунків від 20.01.2011 року, складеного між позивачем та відповідачем стосовно розрахунків по договору № 271/2/08/9 від 05.12.2008 року, сальдо на користь позивача по договору № 271/2/08/9 від 05.12.2008 за надані послуги у 2010 році складає 67 627 244,17 грн., а також зазначеним актом не враховані послуги з платного харчування офіцерів у вересні 2010 року на загальну суму 73 950,00 грн., та не враховані послуги за нормою забезпечення професійного харчування працівників згідно з наказом Міністра оборони України № 76 у 2009 році згідно з рахунками на загальну суму 36 470,16 грн. та у 2010 році на загальну суму 21 469,62 грн., заборгованість за якими підтверджена позивачем відповідними двосторонньо підписаними актами прийняття послуг на зазначені суми, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до умов договору закупівлі, у редакції додаткової угоди № 9 від 03.07.2009 року передбачено, що оплата фактично наданих виконавцем та прийнятих представником замовника послуг здійснюється протягом 15 банківських діб з дня надходження до замовника зведених актів прийому наданих послуг, рахунків-фактур (за умови надходження коштів з Державного бюджету України, передбачені на зазначені цілі).

Відповідач зазначає, що кошти у повному обсязі з Державного бюджету України не надходили, а тому строк оплати послуг згідно договору № 271/2/08/9 від 05.12.2008 року не настав.

Колегія суддів не погоджується із вказаними твердженнями відповідача враховуючи наступне.

Згідно статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Пунктами 1, 2 статті 252 Цивільного кодексу України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Так, надходження коштів з державного бюджету не є подією яка має неминуче настати зі спливом певного періоду, а тому не може бути відкладальною умовою та не створює для сторін цивільних прав та обов'язків щодо визначення строку оплати. А отже, суд вважає, що сторонами за договором № 271/2/08/9 від 05.12.2008 року погоджено строк оплати: «15 банківських діб з дня надходження до замовника зведених актів прийому наданих послуг, рахунків - фактур».

Крім того, Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1232, передбачено, що казначейство відповідно до покладених на нього завдань має право провадити безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ (якою зокрема є і Міністерство оборони України), за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Водночас, із матеріалів справи, а саме довідки заступника Міністра оборони України та платіжних доручень № 286/2/800 від 31.08.2011 року та № 286/2/851 від 12.09.2011 року, Міністерством оборони України, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2011 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2011 року, на підставі постанови Державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження від 17.08.2011 року № 28207153, перераховано на користь ТОВ «Івала» суму заборгованості у розмірі 70 752 058, 46 грн.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення із відповідача основного боргу у сумі 67 759 133, 95 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних у сумі 805 171, 65 грн. та інфляційних втрат у сумі 2 293 906, 64 грн. (згідно заяви про збільшення позовних вимог від 15.05.2011) за прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем по оплаті послуг з харчування особового складу по договору № 271/2/08/9 від 05.12.2008 та додаткових угод до нього.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, ч. 1 ст. 229 ГК України та ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлюють виняток із загального правила статей 218 ГК України та 614 ЦК України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість як стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, так і стягнення сум, право на яке виникає у кредитора на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Крім того, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Також, колегія суддів зазначає, що збитки від інфляції та 3% річних не є штрафними санкціями, отже не є мірою відповідальністю, а є платою за користування чужими грошовими коштами.

Враховуючи те, що відповідачем прострочено виконання перед позивачем зобов'язання по оплаті послуг з харчування особового складу Збройних Сил України по договору № 271/2/08/9 від 05.12.2008 та додаткових угод до нього, за заявлені позивачем до стягнення періоди, згідно сум, зазначених у зведених актах прийому-передачі послуг, оплата протягом 15 банківських діб з дня надходження до замовника зведених актів прийому наданих послуг та рахунків - фактур - відповідачем не здійснювались, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 805 171, 65 грн. та інфляційних втрат в сумі 2 293 906, 64 грн., розрахунок яких, наведений позивачем у додатку до заяви про збільшення позовних вимог від 15.03.2011 року, судом перевірений і з яким суд погоджується.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг в розмірі 67 759 133, 95 грн., 3% річних - 805 171, 65 грн. та збитки від інфляції у сумі 2 293 906, 64 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи. Натомість, оскаржуване рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 104 ГПК України.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання позовної заяви та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Івала» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року у справі № 47/546-51/511 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

4. Стягнути з Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: 03168 м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Івала» (код ЄДРПОУ 31762007, місцезнаходження: 49000 м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінраду, 157-а) суму боргу у розмірі 67 759 133 (шістдесят сім мільйонів сімсот п'ятдесят дев'ять тисяч сто тридцять три) грн. 95 коп., 3% річних у сумі 805 171 (вісімсот п'ять тисяч сто сімдесят одна) грн. 65 коп., збитки від інфляції у сумі 2 293 906 (два мільйони двісті дев'яносто три тисячі дев'ятсот шість) грн. 64 коп., а також 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: 03168 м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Івала» (код ЄДРПОУ 31762007, місцезнаходження: 49000 м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінраду, 157-а) 32 190 (тридцять дві тисячі сто дев'яносто) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

7. Матеріали справи № 47/546-51/511 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Дідиченко М.А.

Судді Баранець О.М.

Пономаренко Є.Ю.