Постанова № 28229934, 18.12.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р. Справа№ 5011-67/9387-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача : ОСОБА_2 - представник за довіреністю ВРР № 946609 від 10.05.2011

від відповідача: Лобанов Д. Є. представник за довіреністю № 303 від 10.10.2011

від третьої особи: ОСОБА_2 - представник за довіреністю ВРР №268579 від 23.04.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2012

у справі № 5011-67/9387-2012 (головуючий суддя: Куркотова Є. Б., судді: Марченко О. В., Бондарчук В. В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»

третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору, на стороні позивача

ОСОБА_5

про стягнення 287 017,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 287 017,20 грн. за укладеним між відповідачем та третьою особою договором страхування майна № 015055/0213/000020 від 05.10.2011, вигодонабувачем за яким є позивач.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.10.2012, повний текст якого підписаний 19.10.2012, у справі № 5011-67/9387-2012 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду ґрунтується на тому, що, враховуючи невиконання позивачем умов п. 7.2.2 спірного договору щодо надання достовірної інформації про предмет договору, а також те, що крадіжка, яка сталась 06.01.2012, не має ознак страхового випадку, відповідач цілком правомірно відмовив у виплаті страхового відшкодування.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Фізична особа-підприємць ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2012 по справі № 5011-67/9387-2012 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що при винесенні спірного рішення суд першої інстанції не врахував той факт, що згідно з Правилами страхування відповідача, під поняттям «крадіжки зі зломом» підпадає не лише проникнення злочинця в приміщення шляхом злому дверей (механічного пошкодження дверей або замка), а і проникнення злочинця в приміщення із застосуванням інструментів або підроблених ключів, із застосуванням справжніх ключів, а отже, спірна крадіжка є страховим випадком.

Крім того, позивач зазначив, що надана відповідачем на підтвердження факту надання третьою особою неправдивих відомостей (наявність грат на вікнах та відео спостереження) заява - анкета третьої особи, яка заповнювалась при укладенні спірного договору, не може бути належним доказом на підтвердження зазначених обставин, оскільки підпис третьої особи є лише на останньому аркуші вказаної заяви (з п'яти наявних), в той час як відомості про наявність грат та відео спостереження міститься на третьому аркуші, вказана заява не прошита, не пронумерована.

Під час розгляду справи представник позивача та третьої особи апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

05.10.2011 позивач та третя особа уклади договір оренди обладнання (далі Договір оренди), за умовами якого позивач передав третій особі в строкове платне користування апарат для фотоепіляції, фотоомолодження Е-Stail (серійний №АS52541 L00015 Вироблено у вересні 2007 компанією SENERON Ізраїль) (далі Апарат) (а.с. 19-21 т. 1).

Як слідує зі змісту підписаного позивачем та третьою особою Акту приймання-передачі обладнання (а.с. 22 т. 1), на виконання умов Договору позивач передав Апарат третій особі в орендне користування.

Розділом 7 Договору оренди встановлений обов'язок третьої особи, серед іншого, застрахувати Апарат на суму 36 000 доларів США на весь період оренди на користь позивача.

На виконання обов'язку по страхуванню Апарату, 05.10.2011, третя особа як Страхувальник та відповідач як Страховик уклали договір страхування майна № 015055/0213/0000020 (далі Договір страхування), предметом страхування за яким є майнові інтереси третьої особи, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням рухомим майном, а саме Апаратом. Вартість Апарату складає 287 017,20 грн.

Згідно з п. 2.2 Договору страхування перелік майна, що підлягає страхуванню за Договором страхування, зазначений в заявці-анкеті (Додаток №1 до Договору страхування), що є невід'ємною частиною Договору страхування.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи Заяви-анкети від 05.10.2011, майном, що застраховано відповідачем, є Апарат.

Згідно з п. 2.3 Договору страхування, місце дії Договору страхування (територія страхового покриття): 49070, АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 5.1 Договору страхування Договір страхування діє з 00:00 год. 06.10.2011 по 24:00 год. 05.04.2012.

Згідно з п. 5.2 Договору страхування Договір страхування набирає чинності з 00 годин доби, наступної за днем надходження страхового платежу на поточний рахунок відповідача, не раніше дати, зазначеної як дата початку строку дії Договору страхування.

Згідно з п. 4.3 Договору страхування загальний страховий платіж по Договору страхування становить 693,15 грн.

Як слідує з наявної в матеріалах справи копії квитанції № N10V038543 від 05.10.2011 (а.с. 29 т. 1), страховий платіж третьою особою відповідачу внесений в повному обсязі. Зазначений факт сторонами не заперечується, а отже, з огляду на умови п.п.5.1 та 5.2 Договору страхування, він набрав чинності.

Розділом 3 Договору страхування сторонами погоджено перелік страхових випадків та підстави виключення із страховий випадків.

Так, згідно з п. 3.1.4 Договору, до страхових випадків за Договором страхування, серед іншого, відносяться протиправні дії третіх осіб - пошкодження, знищення та викрадення застрахованого майна в результаті крадіжки зі зламом, грабежу, розбою, актів вандалізму та навмисного пошкодження або знищення майна третім особам.

Як слідує з наявної в матеріалах справи копії постанови про відкриття кримінальної справи та прийняття її до свого провадження №66121040 від 13.01.2012 (а.с. 35 т. 1), 06.01.2012, приблизно о 12 годині 30 хвилин, за адресою АДРЕСА_1 невстановлена особа, потай, шляхом підбору ключів відчинила двері та проникла в квартиру, звідки викрала чуже майно, яке належить громадянці ОСОБА_5, а саме: грошові кошти в сумі 80 грн. та апарат для фотоепіляції Е-Stail, після чого зникла з місця здійснення злочину, чим спричинила матеріальний збиток на загальну суми 288 080 грн.

Факт зазначеної крадіжки також підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки начальника Красногвардейського РО ДГУ ГУМВД України в Дніпропетровській області за підписом полковника міліції Каминського С.Є. (а.с. 36 т. 1).

Отже, внаслідок вказаної крадіжки було викрадено застрахований відповідачем Апарат.

Згідно з п. 4.1, п. 4.1.3 Договору страхування загальна страхова сума по договору визначена в розмірі 287 017,20 грн., у тому числі по рухомому майну 287 017,20 грн.

Пунктом 4.6 Договору страхування визначено, що по Договору страхування встановлюється безумовна франшиза у розмірі 0% від загальної страхової суми, зазначеної у п. 4.1 Договору страхування, по кожному і будь-якому страховому випадку.

Пунктом 7.1 Договору страхування до прав третьої особи віднесено право отримати страхове відшкодування в розмірі прямого дійсного збитку в межах страхової суми в порядку, передбаченому Договором страхування.

Пунктом 2.5 Договору страхування встановлено, що вигодонабувачем за Договором страхування є ПП «ОСОБА_4» в особі ФОП ОСОБА_4, ін. н. НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2 виданий Ленінським РВ ММУ УМВС Україним в Миколаївській обл. 05.10.1998 р., 54001, АДРЕСА_3 (юридична особа - орендодавець), відповідно до договору оренди обладнання б/н від 05.10.2011.

Згідно з п. 7.2.3 Договору страхування третя особа у разі настання страхового випадку зобов'язана:

- негайно, але не пізніше 48 годин (не враховуючи офіційно визначених вихідних та святкових днів) після страхового випадку, будь-яким документованим засобом зв'язку (телеграф, факсимільне повідомлення, передача кур'єром) повідомити відповідача про настання страхового випадку. Про настання страхового випадку повинно бути повідомлено страховика за тел. (044) 225-6000, 0 800-600-600, факс: (044) 225-6002 чи до регіонального підрозділу;

- негайно проінформувати відповідні органи, виходячи з їх компетенції (органи внутрішніх справ, пожежної охорони, аварійні служби та ін.), про настання страхового випадку;

- зберігати пошкоджене майно (якщо це не суперечить інтересам безпеки або зменшенню збитків) до огляду його представником відповідача у тому вигляді, в якому майно опинилось після настання страхового випадку;

- вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання стразового випадку;

- надавати представнику відповідача можливість безперешкодно оглядати та обстежувати пошкоджене майно, встановлювати причину, розмір збитку та інші обставини настання страхового випадку;

- надавати відповідачу будь-яку необхідну інформацію, що стосується обставин настання страхового випадку (якщо це буде потрібно - то в письмовому вигляді), а також надавати йому документи, необхідні для проведення розслідування страхового випадку, та інше.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що третя особа у строки, встановлені Договором страхування, повідомила відповідача про настання спірного страхового випадку та вчинила всі передбачені п. 7.2.3 договору дії.

Зі змісту листа відповідача № 1060 від 04.04.2012 (а.с. 40-43) слідує, що 17.01.2012 третя особа звернулася до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування.

Пунктами 7.4.2, 7.4.3 Договору страхування погоджено, що відповідач зобов'язаний протягом 10 робочих днів після отримання усіх необхідних документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитку, прийняти рішення про визнання події страховим випадком, і, при настанні страхового випадку, сплатити страхове відшкодування не пізніше 10 банківських днів з моменту прийняття рішення про визнання події страховим випадком.

Пунктом 8.1 Договору страхування сторонами визначений перелік документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та розміру збитку.

Сторонами не заперечується, що всі необхідні документи відповідачу третьою особою були надані.

Листом №768 від 12.03.2012 (а.с.39 т. 1) відповідач повідомив третю особу про те, що на розгляді Департаменту врегулювання збитків відповідача знаходяться матеріли справи по заявленому третьою особою випадку від 06.01.2012, просив третю особу надати інформацію про стан кримінальної справи та повідомив про те, що після отримання всіх необхідних документів по справі, відповідачем буде прийняте відповідне рішення щодо поданої третьою особою заяви.

06.04.2012 третя особа вручила представнику відповідача оригінал постанови про зупинення досудового слідства №66121040 від 13.03.2012., що підтверджується підписом останнього в наявній в матеріалах справи копії зазначеної постанови (а.с. 38 т. 1).

Листом № 1060 від 04.04.2012 відповідач відмовив тертій особі та позивачу, як вигодонабувачу за Договором страхування, у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що:

- крадіжка здійснена невідомими особами шляхом підбору ключів без слідів злому, а ознака крадіжки саме зі зломом є обов'язковою умовою для визнання випадку страховим;

- в заявці на страхування третьою особою зазначено, що приміщення, в якому знаходиться майно, обладнано системою відеоспостереження, а вікна квартири захищені гратами, що суперечить інформації, викладеної у письмових поясненнях третьої особи від 15.02.2012 р., тобто при укладенні Договору страхування третьою особою зазначено завідомо неправдиву інформацію, що згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про страхування» та п.п. 7.2.2, 10.1.1 Договору є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

З огляду на відмову відповідача виплати страхове відшкодування, позивач як вигодонабувач за Договором страхування звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив, з чим колегія суддів погодитись не може, з огляду на таке.

Підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування передбачені ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про страхування» (далі Закон).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:

1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;

2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про предмет страхування або про факт настання страхового випадку;

4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;

5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Частина 2 ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону встановлює, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Згідно із п. 7.2.2 Договору страхування, при укладені Договору страхування третя особа зобов'язана надати повну та правдиву інформацію відповідачеві про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику щодо майна, яке є предметом страхування, і протягом дії Договору страхування повідомити про будь-яку зміну страхового ризику щодо нього в 48 - годинний термін з моменту його зміни.

Водночас, п. 10.1.1 Договору страхування встановлено, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є невиконання третьою особо умов Договору страхування та Правил страхування.

Проте, зі змісту листа Верхового Суду України від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» слідує, що:

- рішення про відмову у здійсненні страхової виплати приймається страховиком у строк, не більший за передбачений договором і правилами страхування, та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Така відмова може бути оскаржена в судовому порядку.

- вирішуючи спори щодо відмови страховика у здійсненні страхової виплати за договорами страхування, суди керуються як ст. 991 ЦК, так і ст. 26 Закону, в яких перелічені підстави для відмови майже ідентичні;

- слід враховувати, що відповідно до ч. 2 ст. 991 ЦК договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону;

- з цього приводу необхідно зазначити таке. У ст. 979 ЦК, ст. 16 Закону роз'яснено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

- тобто, виходячи зі змісту цих норм, можна зробити висновок, що коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку.

Отже, виходячи зі змісту вищезгаданих норм, можна зробити висновок, що коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могло вплинути на його обов'язок виплатити страхове відшкодування.

Як на причину для відмови у визнанні спірного випадку страховим та виплаті спірного страхового відшкодування відповідач послався на те, що третя особа при укладенні Договору страхування в заявці на страхування зазначила, що приміщення, в якому знаходиться майно, обладнано системою відеоспостереження, а вікна квартири захищені гратами, що суперечить інформації, викладеної у письмових поясненнях третьої особи від 15.02.2012 р., тобто, при укладенні Договору страхування, третьою особою зазначено завідомо неправдиву інформацію, що згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про страхування» та п.п. 7.2.2, 10.1.1 Договору є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, проте, колегія суддів не може погодитись з тим, що зазначення Страхувальником в заявці, що приміщення, в якому знаходиться майно, обладнано системою відеоспостереження, а вікна квартири захищені гратами, є поданням завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку.

Статтею 4 Закону встановлено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані:

- з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

- з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

- з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Частиною 2 ст. 8 Закону встановлено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Предметом Договору страхування є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням Апаратом, а страховим випадком є спірна крадіжка. Зазначення Страхувальником в заяві додаткових заходів охорони не є відомостями про предмет страхування або про факт настання страхового випадку.

Водночас саме відповідач в додаткових поясненнях (а.с. 149-151 т. 1) зазначає, що, якби в заяві не були вказані додаткові заходи охорони, страховий тариф би дорівнював 0,3623%, а страхова премія склала б суму 1 039,73 грн., що більше за сплачену третьою особою на 346,58 грн.

Отже, зазначення в заяві додаткових заходів охорони могло вплинути лише на суму страхової премії і жодним чином не вплинуло на намір відповідача укласти спірний договір або на визначення ним випадку як страхового.

При цьому, слід зазначити, що, враховуючи обставини страхового випадку, а саме проникнення у приміщення саме через двері, відсутність грат на вікнах жодним чином не впливає на ймовірність настання даного страхового випідку.

Також, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що зі змісту заявки-анкети не слідує, що третя особа зазначила про наявність відеоспостереження саме з функцією відеозапису, а зі змісту Акту огляду території страхового покриття, складеного 16.02.2012 (а.с. 88-89 т. 1), слідує та сторонами не заперечується, що у третьої особи була встановлена система відеоспостереження, яка працює без функції відеозапису.

В той же час, зі змісту Правил страхування відповідача, зареєстрованих в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України за № 1171938 від 26.07.2007 (а.с. 66-83 т. 1), слідує (п. 8.2), що при укладенні Договору страхування відповідач перевіряє достовірність інформації, наданої страхувальником в заяві на страхування, перевіряє надані страхувальником документи, запитує необхідні підтвердження державних органів і установ тощо, чого ним в даному випадку зроблено не було.

Щодо посилань відповідача на те, що в Договорі страхування як страховий випадок визначено «крадіжку зі зломом», тобто обов'язковою умовою для визнання події страхової по ризику «Протиправні дії третіх осіб» є ознака крадіжки зі зломом, в той час як у спірній крадіжці слідів злому не виявлено, що виключає віднесення її до страхового випадку в розуміння Договору страхування, слід зазначити таке.

Правилами страхування відповідача визначено поняття крадіжки зі зломом (п. 4.2.4.2), а саме: під поняттям «крадіжки зі зломом» слід розуміти таємне проникнення злочинця у застраховані приміщення внаслідок видавлювання або злому дверей, вікон або інших частин будівлі, крізь отвори, які не призначені для входу приміщення і являють собою ускладнені перешкоди і викрадення майна із замкнених приміщень, із застосуванням інструментів або підроблених ключів, із застосуванням справжніх ключів, які були привласнені злочинцем шляхом проникнення зі зломом в інші приміщення будівлі, окрім застрахованого або викрадені.

Отже, виходячи зі змісту п. 4.2.4.2 Правил страхування відповідача, наявність ознак злому не є обов'язковою умовою для визнання події страхової по ризику «Протиправні дії третіх осіб». До випадків, які можуть бути визнані страховими, також підпадають і випадки проникнення злочинця у застраховані приміщення із застосуванням інструментів або підроблених ключів, із застосуванням справжніх ключів, які були привласнені злочинцем.

Згідно з п. 1.1 Договору страхування, страхування майна здійснюється Страховиком на підставі заяви Страхувальника відповідно до умов вищезгаданих Правил страхування відповідача, тобто, з підписанням сторонами Договору страхування, вказані Правила перетворилися для сторін на узгоджені умови Договору страхування.

Таким чином, зазначені у п. 4.2.4.2 Правил страхування відповідача підстави для визначення випадку страховим, є узгодженими сторонами, незважаючи на відсутність деяких з них у п. 3.1.4 Договору страхування.

Водночас зі змісту Висновку експерта № 6/02-207 від 03.08.2012 (а.с. 124-130) слідує, що на деталях спірного замка слідів впливу стороннього предмету не виявлено, проте надати відповідь в категоричній формі, що деталі даного замка не підлягали впливу стороннього предмету не є можливим з огляду на те, що сліди від впливу підібранного ключа або ключа-дубліката можуть бути розташовані в зоні трас, які оставлені ключем-оригіналом в процесі його тривалої експлуатації та які в результаті не тривалого впливу можуть бути слабо вираженими.

Отже, вказаним висновком не встановлений факт використання при спірній крадіжці ключа-оригінала, тобто з наявних в матеріалах справи доказів слідує, що спірна крадіжка підпадає під ознаки страхового випадку за Договором страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Частиною 4 ст. 3 Закону встановлено, що страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи, що Апарат був переданий третій особі в оренду позивачем, і останній є вигодонабувачем за Договором страхування, саме позивач має право на отримання спірного страхового відшкодування, а отже, саме цій особі відповідач і має його сплатити.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що спірне страхове відшкодування в сумі 287 017,20 грн. відповідачем позивачу не виплачене.

За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 287 017,20 грн. визнаються колегією суддів законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2012 у справі № 5011-67/9387-2012 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, згідно з яким позов задовольняється повністю, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає страхове відшкодування в сумі 287 017,20 грн.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольняється повністю, витрати за її подачу покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі, в тому числі і за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Водночас слід зазначити наступне.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Враховуючи, що при зверненні до суду з цим позовом загальна сума майнових вимог становила 287 017,20 грн., рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог позивачем оскаржено в повному обсязі, з урахуванням приписів ст. 4 Закону України «Про судовий збір», позивач за звернення з апеляційною скаргою мав сплатити судовий збір в сумі 2 870,17 грн.

З доданої до апеляційної скарги квитанції № 40702.377.1 від 26.10.2012 на суму 2 880 вбачається, що відповідачем судовий збір сплачено в розмірі більшому, ніж передбачено законодавством.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

За таких обставин, судовий збір в сумі 9,83 грн. (2 880-2 870,17) підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2012 у справі № 5011-67/9387-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2012 у справі № 5011-67/9387-2012 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В, ідентифікаційний код 20033533) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (54056, АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) страхове відшкодування в сумі 287 017 (двісті вісімдесят одна тисяча сімнадцять) грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 5 740 (п'ять тисяч сімсот сорок) грн. 34 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В, ідентифікаційний код 20033533) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (54056, АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2 870 (дві тисячі вісімсот сімдесят) грн. 17 коп.

7. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.

8. Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (54056, АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зайво сплачений судовий збір в сумі 9 (дев'ять) грн. 83 коп., внесений за квитанцією № 40702.377.1 від 26.10.2012, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

9. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-67/9387-2012.

Повний текст постанови складено: 21.12.2012

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.