Ухвала суду № 28229452, 18.12.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2012 р. Справа № 5019/1790/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арм-Еко"

до відповідача Житлово-комунального спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства "Галузеве"

про стягнення заборгованості в розмірі 122444 грн. 67 коп..

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача : представник Тарновецький П.Я. (довіреність №б/н від 31.12.2010 року);

від відповідача : керівник Семенчук О.В.; представник Лозінський Є.Ф. (довіреність №б/н від 01.11.2012 року).

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до ЖК СРБП "Галузеве" про стягнення 122444,67 грн., з яких: 80980 грн. 00 коп. заборгованість з оплати виконаних робіт, 40794 грн. 10 коп. пеня, 670 грн. 57 коп. три відсотки річних.

11.12.2012 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. У зв'язку із частковим погашенням заборгованості, позивач зменшив розмір заявлених позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача заборгованість по оплаті виконаних робіт в сумі 55980 грн. 00 коп., пеню в сумі 40794 грн. 10 коп., 3% річних в сумі 670 грн. 57 коп.

18.12.2012 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить суд, у зв'язку з розрахунком розміру пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, стягнути в відповідача заборгованість по оплаті виконаних робіт в сумі 55980 грн. 00 коп., пеню в сумі 4158 грн. 17 коп., 3% річних в сумі 670 грн. 57 коп..

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду, оскільки подана з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу. В матеріалах справи наявні належні докази направлення відповідачу вищевказаної заяви, а саме фіскальний чек та опис вкладення в цінний лист.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні та у поданому через канцелярію 10.12.2012 року відзиві проти позовних вимог заперечив, просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд Рівненської області, -

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2012 року між ТОВ "АРМ-ЕКО" та ЖК СРБП "Галузеве" укладений підрядний договір №01-04/1 на технічне обслуговування та ремонт ліфтів та диспетчерського обладнання (далі - Договір), відповідно до якого відповідач доручив, а позивач прийняв на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню і ремонту пасажирських ліфтів та диспетчерського обладнання.

Відповідно до п. 3.1. Договору щомісячна плата за виконання робіт згідно з Договором визначена Сторонами у Додатку №2, який є також невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п.5.1. Договору, після завершення кожного календарного місяця підрядник надає замовнику два примірники акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 5.2. Договору, замовник повинен протягом трьох календарних днів з моменту отримання акту виконаних робіт та переліку повинен його підписати та передати , або надати свої обґрунтовані письмові заперечення.

За період з 1 квітня 2012 року по 1 листопада 2012 року позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 105000,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт №ОУ-0000180 від 28.04.2012 року, №ОУ-0000253 від 31.05.2012 року, №ОУ- 0000313 від 30.06.2012 року, №ОУ-0000382 від 31.07.2012 року, №ОУ-0000451 від 31.08.2012 року, №ОУ-0000535 від 28.09.2012 року, №ОУ-0000625 від 31.10.2012 року, підписаними уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріпленими відбитками їх печаток.

Відповідач лише частково виконав свій обов'язок з оплати виконаних позивачем робіт та сплатив позивачу грошові кошти в сумі 24020,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок від 31.07.2012 року, від 01.08.2012 року, від 07.09.2012 року, від 11.09.2012 року та від 26.11.2012 року; крім того, відповідачем після порушення провадження у справі оплачено 25000,00 грн., що стверджується банківськими виписками від 21.11.2012 року, від 25.11.2012 року, від 04.12.2012 року, від 10.12.2012 року.

Пунктом 5.7. Договору визначено, що замовник самостійно сплачує плату за виконані роботи не пізніше 10 числа наступного місяця, що передує місяцю у якому виконувалися роботи.

В матеріалах справи відсутні докази оплати заборгованості в розмірі 55980,00 грн..

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Кодексу.

Відповідно до ст.193 Господарського процесуального кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст.530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують положення про підряд.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до положень ч.1 ст.854 ЦК України встановлено: якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

З огляду на вищевказане позовні вимоги про стягнення з відповідача 55980,00 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи згідно Договору №01-04/1 на технічне обслуговування і ремонт систем диспетчеризації ліфтів та диспетчерського обладнання від 01.04.2012 року підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.4.1 у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору винна сторона несе відповідальність визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов визначених змістом договору.

За змістом ч.1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.2 Договору у разі порушення строку оплати за виконані роботи замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання на суму боргу за період з 11.05.2012 року по 18.12.2012 року нараховано пеню в розмірі 4158,17 коп.. Розрахунок перевірено судом та визнано вірним.

Відповідальність сторін у випадку порушення зобов'язань за договором встановлена його (договором) умовами, а також, регулюється приписами ЦК України та ГК України, зокрема статтями 546 та 549 ЦК України, статтями 230, 231, 343 ГК України та Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Виходячи зі змісту статей 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 ГК України).

Відповідно до статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Згідно з частиною 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Водночас, надаючи сторонам можливість самостійно визначати розмір неустойки, зокрема, пені, законодавством передбачені певні обмеження у її розмірі, що підлягає стягненню у випадку порушення зобов'язання на забезпечення якого ця пеня і була встановлена.

Так, згідно зі статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне положення закріплено й у частині 2 статті 343 ГК України, якою передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Виходячи з аналізу даних положень статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини 2 статті 343 ГК України, то вказані положення не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд України у своїй постанові від 28.03.2006 у справі № 48/299, при скасуванні постанови Вищого господарського суду України від 28 грудня 2005 року, якою було визнано недійсним пункт договору поставки, який передбачав більший розмір пені ніж подвійна облікова ставка Національного банку України.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на суму заборгованості за період з 01.05.2012 року по 16.11.2012 року нараховано 3 % річних в розмірі 670,57 грн.. Розрахунок перевірено судом та визнано вірним.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 55980 грн. 00 коп. основного боргу, 3% річних в розмірі 670 грн. 57 коп. та пені в сумі 4158 грн. 17 коп. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню, з покладенням витрат по сплаті судового збору в розмірі 1609,50 грн..

Позивач просить суд винести ухвалу про повернення судового збору в частині розміру зменшених позовних вимог.

Платіжним дорученням №3872 від 14.11.2012 року позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2448,88 грн. за подання до господарського суду позовної заяви про стягнення заборгованості в сумі 12244,67 грн.. Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог позивач зменшив позовні вимоги до 60808,74 грн.

Згідно пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Водночас, за приписами частини другої 7 Закону України "Про судовий збір", у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено розміри ставок судового збору.

Так, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру позивач повинен сплатити 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 1609,50 грн..

Враховуючи обов'язок позивача при поданні позову здійснити оплату судового збору не менше мінімального розміру, а також можливість повернути судовий збір лише в розмірі переплаченої суми, суд повертає позивачу судовий збір в розмірі 839,38 грн. (2448,88 грн. -1609,50 грн. = 839,38 грн.).

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Житлово-комунального спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства "Галузеве" (33018, м.Рівне, вул.Курчатова, 22, код ЄДРПОУ 31830349, р/р 2600290467 в АБ «Укргазбанк»м.Київ, МФО 320478) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" (33001, м.Рівне, вул.Бічна, 22, код ЄДРПОУ 33001226, р/р 26001013820800 в АКБ «Укрсиббанк»м.Харків, МФО 351005) 55980 грн. 00 коп. основного боргу, 3% річних в розмірі 670 грн. 57 коп., пені в сумі 3458 грн. 92 коп. та судового збору в розмірі 1609 грн. 50 коп..

3. Ухвалою суду про повернення судового збору повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" (33001, м.Рівне, вул.Бічна, 22, код ЄДРПОУ 33001226, р/р 26001013820800 в АКБ «Укрсиббанк»м.Харків, МФО 351005) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 839,38 грн. сплачений на підставі платіжного доручення №3872 від 14.11.2012 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення підписано 24.12.2012 року