Рішення № 28229026, 20.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/17282-2012 20.12.12

За позовом Прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в

особі Регіонального відділення Фонду державного майна України

по місту Києву

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніса»

Про стягнення 2 386,04 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від прокуратури Бондарчук І.П.

Від позивача Кошман А.С. -по дов. № 33 від 06.06.2012

Від відповідача Сидоренко І.О. -по дов. № 265 від 16.11.2011

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніса»2 201,86 грн. основного боргу по орендній платі за листопад та грудень 2011 року, 164,30 грн. пені, 19,88 грн. збитків від зміни індексу інфляції за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3659 від 15.11.2006.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/17282-2012 та призначено її до розгляду на 13.12.2012.

Відповідачем 12.12.2012 до відділу діловодства суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 13.12.2012 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 20.12.2012.

Відповідачем 19.12.2012 до відділу діловодства суду було подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний інститут стратегічних досліджень.

Клопотання мотивовано тим, що згідно договору балансоутримувачем переданого в оренду державного майна був Інститут проблем національної безпеки, частина орендної плати за договором мала сплачуватись останньому. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1769-р від 02.09.2010 «Про передачу майна Національному інституту стратегічних досліджень», наказу Національного інституту стратегічних досліджень № 63 від 27.10.2010 «Про утворення комісії по прийманню-передачі адміністративної та адміністративно-гаражної будівель у м. Києві по Чкаловському бульвару, 13», акту приймання-передачі від 29.10.2010 з балансу Інституту проблем національної безпеки в управління та на баланс Національного інституту стратегічних досліджень була передана будівля № 13 по Чкаловському бульвару у м. Києві, в якій знаходиться об'єкт оренди. На думку відповідача прийняте рішення незалежно від задоволення чи відхилення позову підтвердить або спростовує обов'язок відповідача сплатити другу частину орендної плати на користь балансоутримувача -Національного інститут стратегічних досліджень. Зазначає, що новий балансоутримувач нараховує відповідачу орендну плату за період після звільнення приміщення.

Розглянувши подане клопотання суд відзначає наступне

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Отже, третя особа без самостійних вимог, має знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Суд дійшов висновку, що прийняття рішення з даного господарського спору, не може вплинути на права або обов'язки Національного інститут стратегічних досліджень щодо позивача, оскільки предметом даного спору є стягнення заборгованості з орендної плати ( 50% від загального розміру орендної плати), які у відповідності до п.3.3 договору оренди відповідач має сплачувати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву, тому відсутні підстави для залучення останнього до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Прокуратура в судовому засіданні 20.12.2012 позовні вимоги підтримала повністю.

Позивач у поданих 20.12.2012 до відділу діловодства суду поясненнях позовні вимоги прокуратури підтримує повністю.

Відповідач у поданому 19.12.2012 до відділу діловодства суду відзиві проти задоволення позову заперечує, оскільки орендоване приміщення звільнено відповідачем 11.11.2011, а не 31.12.2012 як вказується в позовній заяві. Зазначає, що одразу після звільнення приміщень був складений акт приймання-передачі у якому дата його складання вказана не була, акт був підписаний з боку відповідача та переданий на погодження новому балансоутримувачу. Після його погодження новим балансоутримувачем акт був переданий позивачу. Проте в січні відповідач отримав лист позивача № 30-15/94 від 10.01.2012, в якому повідомлялось про те, що договір закінчився 15.08.2011 та позивачу передано акти про повернення приміщення без зазначення дати його повернення, запропоновано повідомити дату звільнення майна. Відповідач повідомив позивача листом № 25 від 31.01.2012 про звільнення майна з 11.11.2011. В травні 2012 відповідачем отримано лист позивача № 30-05/4282 від 14.05.2012 в якому доводилось, що майно по акту приймання-передачі не повернуто. Цього ж місяця відповідач отримав інший лист позивача № 30-06/4392 від 16.05.2012 в якому позивач підтвердив факт отримання ним підписаних орендарем та балансоутримувачем актів приймання-передачі нерухомого майна без зазначення у них дати звільнення приміщення, факт уточнення відповідачем дати звільнення приміщень (11.11.2011). не дивлячись на це цим же листом відповідачу було запропоновано підписати нові,додані до цього листа акти приймання-передачі (повернення) нерухомого майна. У серпні відповідач отримав лист позивача № 30-06/7854 від 22.08.2012 в якому позивач повідомив про припинення договору з 31.12.2011, тоді як раніше зазначалось -15.08.2011. відповідач ознайомившись з копією акту повернення майна, що додана до позовної заяви з'ясував,що це той самий акт, який був у розпорядженні позивача з 2011 року, до якого орієнтовано у серпні 2012 була вписана дата його складання 31.12.2011. Отже, через протиправні дії позивача орендна плата пред'явлена до стягнення нарахована за період, коли відповідач майном не користувався.

В судовому засідання 20.12.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна»об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону), орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо нерухомого майна, що є державною власністю (ст. 5 Закону).

15.11.2006 між Регіональним відділенням фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніса»(орендар) було укладено договір оренди № 3659 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - майно), загальною площею 48,50 кв. м., що розміщено за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 13 (перший поверх складських приміщень Інституту проблем національної безпеки), що перебуває на балансі Інституту проблем національної безпеки (далі - балансоутримувач), вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 30.06.2006 -73 820,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення складський приміщень.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що орендодавець зобов'язаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна.

Згідно акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 15.11.2006 орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нерухоме майно загальною площею 48,50 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 13, перший поверх складських приміщень Інституту проблем національної безпеки.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору сторонами встановлено, що договір укладено на 11 місяців, що діє з 15.11.2006 до 15.10.2007.

Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За відсутності доказів виявлення однією із сторін про небажання продовжувати договірні відносини договір в силу закону був продовжений.

В подальшому договором № 3659/02 від 30.10.2009 внесено зміни до договору та продовжено строк його дії на 2 роки до 15.08.2011.

Доказів в підтвердження того, що однією із сторін після 15.08.2011 виявлено небажання продовжувати орендні правовідносини не подано.

У разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язався повернути орендодавцю/балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві/балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п. 5.7. договору).

Пунктом 2.4. договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.

Орендар повертає майно орендодавцю/балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю.

Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання-передачі.

Отже, у разі розірвання або припинення дії договору, умовами договору обов'язок по поверненню майна шляхом складання акту приймання-передачі покладено на орендаря. При цьому майно може бути передано за актом приймання-передачі або орендодавцю або балансоутримувачу.

Як зазначає відповідач акт приймання-передачі (повернення) майна з оренди був складений і переданий ним на погодження балансоутримувачу та в подальшому на підписання орендодавцю без зазначення дати звільнення майна.

Позивач листом № 30-15/94 від 10.01.2012 звернувся до відповідача та балансоутримувача, в якому просив повідомити дату звільнення орендарем нерухомого майна за договором оренди № 3659 від 15.11.2006.

Відповідач листом № 25 від 31.01.2012 повідомив позивача про дату звільнення майна по договору оренди № 3659 від 15.11.2006 з 11.11.2011.

В листі балансоутримувача № 293/696 від 15.06.2012, адресованого позивачу, балансоутримувач просив вважати дату підписання акту приймання-передачі (повернення) нерухомого майна 31.12.2011.

В матеріалах справи наявний акт від 31.12.2012 приймання-передачі (повернення) з оренди нерухомого майна за адресою м. Київ, Чоколівський бульвар, 13, загальною площею 48,50 кв. м., який підписаний та скріплений печатками орендодавця, орендаря та балансоутримувача. Отже, акт з боку позивача підписаний 31.12.2011.

Відповідно до п. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Зазначена норма встановлює обов'язок підписання акту приймання-передачі (повернення) майна з оренди сторонами договору.

З огляду на те, що акт приймання-передачі (повернення) майна був підписаний орендодавцем 31.12.2011, отже договір оренди припинився з 31.12.2011.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Пунктом 3.1. договору (в редакції договору № 3659/02 від 30.10.2009) встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць оренди -вересень 2009р. -1 878,18 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно п. 3.2. договору (в редакції договору № 3659/02 від 30.10.2009) орендна плата за перший місяць оренди листопад 2009 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень, листопад місяці 2009 року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що перерахування здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховуються орендарем до державного бюджету; 50% орендної плати перераховуються орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Згідно п. 5.14. договору в разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання), орендар зобов'язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

Відповідно до п. 5.6. договору орендар зобов'язався подавати Регіональному відділенню ФДМ України по м. Києву копії платіжних доручень з відміткою банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України та, на вимогу орендодавця, на розрахунковий рахунок балансоутримувача до 12 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав основного обов'язку орендаря, орендну плату за листопад та грудень 2011 року повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача становить 2 201,86 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 5.2. договору орендар зобов'язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 3. ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 201,86 грн. боргу по орендній платі до Державного бюджету України обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за оренду державного майна повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»за невиконання зобов'язань за договором оренди, …, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п. 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору № 3659 від 15.11.2006 сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити до бюджету, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 3.5. договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 164,30 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 164,30 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, прокуратура на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 19,88 грн. збитків від зміни індексу інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 19,88 грн. збитків від зміни індексу інфляції (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Таким чином, позовні вимоги Прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніса» (м. Київ, вул. Керченська, 7/7, код ЄДРПОУ 25270048) на користь Державного бюджету України суму основної заборгованості по орендній платі в розмірі 2 201 (дві тисячі двісті одну) грн. 86 коп., 164 (сто шістдесят чотири) грн. 30 коп. пені, 19 (дев'ятнадцять) грн. 88 коп. збитків від зміни індексу інфляції.

Стягувач Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (м. Київ, бул. Т.Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніса»(м. Київ, вул. Керченська, 7/7, код ЄДРПОУ 25270048) в доход Державного бюджету України 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Повне рішення складено 24.12.2012.

Суддя В.В.Сівакова