Рішення № 28228672, 21.12.2012, Деснянський районний суд міста Києва

2-5353/12

РІШЕННЯ

іменем України

21.12.2012 Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого суддіСаламон О.Б.при секретаріСолодухіній Н.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ГУ МВС України про виключення майна з опису та скасування арешту з майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про виключення майна з опису та скасування арешту з майна.

Свої вимоги мотивує тим, що в провадженні Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві знаходилась кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4, у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 190, ч.ч.2,3 ст. 358 КК України. Під час досудового слідства в окреме провадження була виділена кримінальна справа № 03-20798 порушена відносно невстановлених слідством осіб, які за попередньою змовою з ОСОБА_4 вчинили злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України, яка перебуває в провадженні СУ ГУ МВС України в м. Києві. З метою захисту своїх прав у цивільному процесі 22.04.2011 р. до суду поданий позов до ОСОБА_4 про повернення грошових коштів та стягнення збитків, який був задоволений та відповідно до рішення був отриманий виконавчий лист, який переданий до виконання до ВДВС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві. На підставі постанови ВДВС від 12 квітня 2012 року було передано в рахунок погашення боргу 1\12 частку від земельної ділянки площею 0,0716 га, кадастровий номер 8 000 000 000:62:144:0066, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належала на праві власності ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 922755. В подальшому, 13 квітня 2012 року приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право власності 1\12 частку від земельної ділянки площею 0,0716 га, кадастровий номер 8 000 000 000:62:144:0066, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Тобто, фактично з 13 квітня 2012 року отримано у власність 1\12 частку від земельної ділянки. Однак постановами від 08.05.2012 року слідчим ГУ МВС України в м. Києві в межах кримінальної справи № 03-20798, що була порушена 05.10.2010 року відносно невстановлених досудовим слідством осіб, накладено арешт на майно та визнано майно речовими доказами, в тому числі на майно, належне їй на праві власності, а саме 1\12 частку від земельної ділянки площею 0,0716 га. На підставі постанов слідчого нерухоме майно внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Зазначає, що кримінальна справа не порушена відносно неї та її близьких осіб, вона не матеріальної відповідальності за дії обвинуваченого чи підозрюваного, навпаки визнана потерпілою. Посилаючись на викладене, вважає постанови в частині опису та накладення арешту (заборони на відчуження) на майно, належне їй на праві власності -неправомірними, незаконними та такими, що порушують її права.

У судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали у повному обсязі, посилаючись на викладене у позові. В подальшому надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Пояснила, що дана справа не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства, оскільки арешт на майно накладений в межах кримінальної справи, що знаходиться в провадженні слідчого, який є самостійною процесуальною одиницею. Також зазначила, що арешт накладений правомірно, а тому підстав для його скасування немає. На підставі викладеного просила в задоволенні позову відмовити. В подальшому надійшло клопотання щодо розгляду справи за їх відсутності.

У процесі судового розгляду представником відповідача було подано клопотання щодо закриття провадження по справі, мотивуючи тим, що вказані вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а вимоги про скасування арешту має заявлятися в межах кримінальної справи.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року у задоволенні клопотання щодо закриття провадження у цивільній справі відмовлено.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову з наступних підстав.

Згідно з ч.3 ст. 10 ЦПК України та ч.ч.1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, в провадженні Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві знаходилась кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4, у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 190, ч.ч.2,3 ст. 358 КК України.

Під час досудового слідства в окреме провадження була виділена кримінальна справа № 03-20798 порушена відносно невстановлених слідством осіб, які за попередньою змовою з ОСОБА_4 вчинили злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України, яка перебуває в провадженні СУ ГУ МВС України в м. Києві.

Виділені матеріали були направлені для проведення досудового слідства до Слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві, де вони і перебувають на даний час (слідчий Касьян Г.П.).

З метою захисту своїх прав у цивільному процесі 22.04.2011 р. до суду поданий позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про повернення грошових коштів та стягнення збитків, який був задоволений та відповідно до рішення був отриманий виконавчий лист, який переданий до виконання до ВДВС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві.

На підставі постанови ВДВС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві від 12 квітня 2012 року було передано в рахунок погашення боргу 1\12 частку від земельної ділянки площею 0,0716 га, кадастровий номер 8 000 000 000:62:144:0066, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належала на праві власності ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 922755, виданого Київською міською радою 12 січня 2010 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 08-7-03155.

В подальшому, 13 квітня 2012 року приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5 на підставі вище вказаної постанови виконавчої служби та відповідно до ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження»було видано свідоцтво про право власності 1\12 частку від земельної ділянки площею 0,0716 га, кадастровий номер 8 000 000 000:62:144:0066, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Тобто, фактично з 13 квітня 2012 року отримано у власність 1\12 частку від земельної ділянки.

Однак постановами від 08 травня 2012 року слідчим ГУ МВС України в м. Києві в межах кримінальної справи № 03-20798, що була порушена 05.10.2010 року відносно невстановлених досудовим слідством осіб, накладено арешт на майно та визнано майно речовими доказами, в тому числі на майно, належне на праві власності ОСОБА_3, а саме 1\12 частку від земельної ділянки площею 0,0716 га.

На підставі постанов слідчого від 08 травня 2012 року нерухоме майно внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що підтверджується витягом № 37761894 від 11 вересня 2012 року з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, арешт на нерухоме майно був накладений з метою забезпечення цивільних позовів, виконання вироку суду в частині забезпечення цивільного позову.

На час розгляду справи доказів правомірності прийнятих слідчим рішень про накладення арешту на нерухоме майно встановлено не було. Представником відповідача при розгляді справи будь-яких доказів того, що дії слідчого при винесенні оспорюваних постанов були правомірними, надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження свої майном.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними та обгрунтованими, оскільки право власності на нерухоме майно було порушено діями слідчого при накладенні арешту на майно, а тому позовні вимоги в частині скасування арешту на нерухоме майно підлягають задоволенню.

Наявними доказами підтверджується, що позивач є власником майна. Факт придбання спірного майна підтверджується вище наведеними доказами та обставинами.

Позивач не є особою, відносно якої порушено кримінальну справу, тобто не є ні підозрюваним, ні обвинуваченим, а також не особою, яка визнана в межах цієї справи цивільним відповідачем, у зв'язку з пред'явленим до неї цивільним позовом та, відповідно, порушене право позивача на майно може бути захищене в порядку цивільного судочинства.

Що стосується позовних вимог про зобов"язання відповідача вилучити записи про обтяження, то суд приходить до висновку, що вони є безпідставними та необгрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10,15,60,88, 213-215 ЦПК України, 317, 321, 391 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати арешт з нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_3, накладений постановами старшого слідчого Слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві Касьяна Г.П. від 08 травня 2012 року по кримінальній справі № 03-20798, а саме: з земельної ділянки, площею 1\12 від 0, 0716 га, кадастровий номер 8 000 000 000:62:144:0066, державний акт Серія ЯЖ № 922755, зареєстрований 12.01.2010 року за № 08-7-03155, що знаходиться по АДРЕСА_1

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон