Рішення № 28228616, 17.12.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.12.12 Справа № 5021/1737/12.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумські Джерела», м. Суми,

до відповідача: Державного підприємства «Сумиспирт», с. Стецьківка, Сумський район, Сумська область,

про стягнення 144 521 грн. 35 коп.

Суддя О.Ю. Резніченко

Представники:

від позивача - Бондаренко О.Є., довіреність б/н від 01.12.2012 року,

від відповідача - Шевченко Л.Є., довіреність б/н від 10.01.2012 року.

У засіданні брали участь: секретар судового засідання Т.Д. Бублик.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 129000 грн. основного боргу, 129 грн. штрафу, 8617 грн. 20 коп. інфляційних витрат, 6775 грн. 15 коп. 3% річних, за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 22.10.2010 року договору № 15 про безвідсоткову фінансову допомогу.

Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача відзив на позовну заяву не подав, проте в судовому засіданні усно зазначив, що визнає суму основного боргу в розмірі 129000 грн., 8617 грн. 20 коп. інфляційних витрат, 6775 грн. 15 коп. 3% річних, проте заперечує проти стягнення штрафу, оскільки відповідач знаходиться на стадії банкрутства.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

22.10.2010 року між сторонами було укладено договір безвідсоткової фінансової допомоги № 15 (наділ - Договір), згідно якого позивач надає на зворотній основі безвідсоткову допомогу відповідачу у розмірі 150000 грн. з метою реалізації програми по закупівлі продукції, а відповідач приймає ці фінансові кошти, користується ними та повертає її відповідно до умов Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перерахував відповідачу кошти у розмірі 129 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 25101 від 25.10.2010 року.

Відповідно до п. 1.3. Договору відповідач зобов'язаний повернути позивачу суму отриманої безвідсоткової поворотної допомоги в термін до 01.01.2011 року.

Згідно з п. 1.4. Договору позика вважається повернутою шляхом зарахування на банківський рахунок позивача всієї суми, отриманої відповідачем за Договором.

Як зазначає відповідач, кошти у розмірі 129 000 грн. ним були дійсно отримані, однак позивачу вони повернуті не були, оскільки відповідач знаходиться на стадії банкрутства та у нього відсутні кошти.

Оскільки кошти відповідачем, у строк передбачений Договором, повернуті не були, то позивач був змушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку суму грошових коштів.

Згідно з ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 129 000 грн., підтверджується матеріалами справи, відповідач заборгованість визнав, доказів сплати боргу не надав, а тому вимога про стягнення з відповідача вищезазначеної суми є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач, на підставі п. 1.2. Договору, нарахував відповідачу штраф у розмірі 129 грн., за прострочення строку повернення суми боргу.

Проте, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Ухвалою від 17.07.2007 року по справі № 7/86-07 порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Сумиспирт» та, відповідно до ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», введено мараторій на задоволення вимог кредиторів.

Статтею 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються ініші санкції за невиконання чи неналежне виконання саме грошових зобов'язань.

У постанові Верховного Суду України № 35/19-10 від 15.11.2010 року, яка відповідно ст. 82 Господарського процесуального кодексу України повинна бути прийнята до уваги судом при прийнятті рішення, зазначено, що боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мараторія, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховується.

Враховуючи вищезазначене, суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 129 грн. штрафу.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 6775 грн. 15 коп., 8617 грн. 20 коп. інфляційних, за період з 01.01.2011 року по 01.10.2012 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, у зв'язку з чим дія мараторію на них не розповсюджується.

Вищезазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 08.11.2010 року по справі № 4/719.

Враховуючи порушення відповідачем строків виконаня грошового зобов'язань, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 6775 грн. 15 коп., 8617 грн. 20 коп. інфляційних, за період з 01.01.2011 року по 01.10.2012 року, є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позовних вимог судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Сумиспирт» (вул. Заводська, 1, с. Стецьківка, Сумський район, Сумська область, 42304, код ЄДРПОУ 00375237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумські Джерела» (вул. Харківська, 6, м. Суми, 40024, код ЄДРПОУ 32328663) 129000 грн. боргу, 8617 грн. 20 коп. інфляційних, 6775 грн. 15 коп. річних, 2887 грн. 85 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.12.2012 року.

Суддя О.Ю. Резніченко