Рішення № 28228555, 20.12.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.12.12 Справа № 28/5014/3111/2012

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрполімерконструкція», смт. Баришівка Київської області

до Публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля», м. Краснодон

про стягнення 70 416 грн. 39 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Кірімов О.І., представник за довіреністю б/н від 19.11.2012;

від відповідача: Мітасова Я.В., довіреність № 138 від 16.03.2012, заступник начальника юридичного відділу з господарсько-правових питань.

суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 470-У/06-12 КУО від 15.06.2012 у сумі 70 000 грн., пені у сумі 2 087 грн. 67 коп., 3% річних у сумі 835 грн. 07 коп.

Позивач у судовому засіданні 20.12.2012 надав заяву про зменшення позовних вимог без дати, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 70 000 грн. та 3% річних у сумі 835 грн. 07 коп.

Заявою від 20.12.2012 позивач зменшив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 70 000 грн. та 3% річних у сумі 416 грн. 39 коп.

Зменшення позовних вимог є правом позивача згідно ст. 22 ГПК України, тому судом приймається до розгляду заява позивача від 20.12.2012 і судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 70 000 грн. та 3% річних у сумі 416 грн. 39 коп.

Підставою свого позову позивач зазначає неналежне виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору № 470-У/06-12КУО від 15.06.2012 щодо оплати отриманого товару за видатковою накладною № ТД-000645 від 29.08.2012 на загальну суму 116 448 грн. 15 коп., який отриманий відповідачем на підставі довіреності № 1981 від 29.08.2012. Позивач вказує на те, що відповідач допустив прострочення оплати товару, розрахувався за нього частково у сумі 46 448 грн. 15 коп., неоплаченим залишився товар у сумі 70 000 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву № 12/280 від 20.12.2012 зазначив про те, що підприємство відповідача знаходиться в процедурі банкрутства і відносно нього введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого не нараховуються штрафні санкції. Тому відповідач вважає нарахування пені та 3% річних неправомірним і просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області

в с т а н о в и в :

Сторонами у справі укладено договір № 470-У/06-12КУО від 15.06.2012, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язується передати, а покупець (відповідач) -прийняти та оплатити матеріали (ресурси) на умовах, визначених даним договором.

Договір укладено з протоколом розбіжностей.

За умовами договору кількість, номенклатура, ціна та строки поставки ресурсів визначаються в специфікаціях до договору, які є його невід'ємними частинами (п. 2.1, 3.2, 4.1, 4.3 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору оплата покупцем ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у даному договорі.

За умовами п. 5.2 договору в редакції протоколу розбіжностей оплата за поставлені ресурси буде проводитися протягом строку, вказаного у специфікаціях, який починає свій перебіг з дати поставки ресурсів, якщо інше не передбачено в специфікаціях до даного договору.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання 15.06.2012 та діє до 15.06.2013.

У специфікації № 2/08-12 від 28.08.2012 сторони визначили найменування товару, його кількість, ціну та строки поставки та оплати товару. Так, загальна вартість товару складає 116 448 грн. 15 коп., поставка здійснюється протягом 5-7 днів з моменту отримання заявки покупця; строк оплати товару -по факту поставки протягом 5 банківських днів з моменту отримання ресурсів.

На виконання умов договору за видатковою накладною № ТД-000645 від 29.08.2012 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 116 448 грн. 15 коп., який отриманий відповідачем на підставі довіреності № 1981 від 29.08.2012.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 188 від 09.10.2012, в якій просив погасити заборгованість за поставлений товар у сумі 100 000 грн., враховуючи часткову оплату товару у сумі 16 448 грн. 15 коп.

Відповідач здійснював оплату товару частково -18.09.2012 у сумі 13 706 грн. 79 коп., 19.09.2012 у сумі 2 741 грн. 36 коп., 22.10.2012 у сумі 20 000 грн., 30.10.2012 у сумі 10 000 грн., сплачено усього 46 448 грн. 15 коп., несплаченим залишився товар у сумі 70 000 грн., що стало підставою для звернення з даним позовом.

Правовідносини сторін виникли внаслідок укладення ними договору № 470-У/06-12КУО від 15.06.2012, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як встановлено судом, заявлена до стягнення заборгованість за поставлений товар у сумі 70 000 грн. виникла внаслідок невиконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті товару, який ним отриманий за видатковою накладною № ТД-000645 від 29.08.2012 на загальну суму 116 448 грн. 15 коп., строк оплати якого відповідно до п. 5 специфікації № 2/08-12 від 28.08.2012 настав 03.09.2012.

Матеріалами справи доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару та наявність заборгованості у сумі 70 000 грн. Факт отримання товару, так само як і наявність заборгованості відповідачем не оспорені.

Тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі підлягають до задоволення у сумі 70 000 грн. 00 коп.

Позивачем також заявлені вимоги по стягненню 3% річних у сумі 416 грн. 39 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 20.12.2012).

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач розрахунок 3% річних на суму 416 грн. 39 коп. не надав, тому судом перевіряється доданий до позову розрахунок 3% річних в межах заявленої до стягнення суми.

Позивачем нараховані 3% річних за період з 23.09.2012 по 22.10.2012 у сумі 476 грн. 71 коп., виходячи з суми боргу 100 000 грн.; за період з 22.10.2012 по 30.10.2012 у сумі 105 грн. 21 коп., виходячи з суми боргу 80 000 грн.; за період з 30.10.2012 по 21.11.2012 у сумі 253 грн. 15 коп., виходячи з суми боргу 70 000 грн., усього 3% річних нараховані у сумі 835 грн. 07 коп.

Позивач в даному розрахунку вірно визначив період нарахування 3% річних, однак арифметично зробив помилку у розрахунку; обґрунтованим розміром 3% річних за даним розрахунком є 416 грн. 39 коп., які заявлені позивачем до стягнення з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 20.12.2012.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 416 грн. 39 коп. підлягають до задоволення.

Судом не приймаються доводи відповідача про те, що підприємство відповідача знаходиться в процедурі банкрутства, тому до нього не можуть бути нараховані штрафні санкції, у т.ч. 3% річних, оскільки введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Дійсно, підприємство відповідача знаходиться в процедурі банкрутства, провадження у справі про банкрутство відповідача порушено 30.05.2006 (ухвала господарського суду Луганської області від 30.05.2006 у справі № 21/52б).

Даною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(в редакції чинній на момент звернення з даним позовом) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до чинного законодавства України штрафними санкціями є неустойка, штраф, пеня (ст. 230 ГК України), а неустойкою є штраф та пеня (ст. 549 ЦК України).

3% річних за своєю правовою природою не є санкцією або неустойкою, яка застосовується у разі невиконання чи неналежного виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до приписів ст. 625 ЦК України 3% річних за своєю природою фактично є сумою боргу, тому можуть застосовуватися як вид відповідальності до підприємств, яка знаходяться в процедурі банкрутства.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність боргу відповідача у заявленому розмірі та обґрунтованість і правомірність нарахування 3% річних, натомість відповідачем це не спростовано та не підтверджено належними доказами іншого, тому позов підлягає задоволенню повністю (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 20.12.2012).

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Питання про повернення судового збору в частині зменшення позовних вимог відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» судом не вирішується, оскільки за подання цього позову судовий збір сплачено у мінімально встановленому розмірі.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрполімерконструкція»до Публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля»про стягнення 70416 грн. 39 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля», м. Краснодон, вул. Комсомольська, 5, ідентифікаційний код 32363486, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрполімерконструкція», смт. Баришівка Київської області, вул. Торфяна, 28, ідентифікаційний код 33126404, заборгованість у сумі 70 000 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 416 грн. 39 коп., судовий збір у сумі 1554 грн. 18 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 24.12.2012.

Суддя І.В. Семендяєва