Рішення № 28228206, 18.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/14723-2012 18.12.12

За позовом Фізичної особи-підприємця Вець Олександра Вікторовича

До Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Галактика»

Про стягнення 15 503,00 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Вець О.В. особа встановлена;

Кравець Д.М. представник за довіреністю № б/н від 19.03.10.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Вець Олександра Вікторовича (далі -позивач) до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»(далі -відповідач) про стягнення 15 503,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що третьою особою, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 16 013,00 грн. При цьому, між позивачем та третьою особою укладено договір про відступлення права вимоги, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася дорожньо-транспортна пригода, наслідки якої визнано третьою особою страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.12. порушено провадження у справі № 5011-30/14723-2012, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Галактика»(далі -третя особа); розгляд справи призначено на 20.11.12.

В судовому засіданні 20.11.12. представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія»просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Крім того, відповідач вказує на те, що відповідачем не надано акту прийому-передачі, який є додатком до договору про відступлення права вимоги, а претензія позивача від 16.01.12. № 3154, на думку відповідача, не може бути доказом звернення до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування. Також, відповідач посилається на відсутність в матеріалах справи актів виконаних робіт як доказу фактично понесених витрат на ремонт застрахованого автомобіля.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.12. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 11.12.12.

26.11.12. до Господарського суду міста Києва через відділ діловодства від позивача надійшли письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 11.12.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 18.12.12.

Розглянувши в судовому засіданні 18.12.12. клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Приписами ч. 6 ст. 261 ЦК України встановлено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

За таких обставин, саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникає право подати регресний позов до суду (правова позиція, що викладена в постанові Судової палати у господарський справах Верховного суду України № 58/168 від 27.03.12.).

У відповідності до наявних в матеріалах справи платіжних доручень № 7873, № 7874 та № 2631, позивачем своє зобов'язання за договором добровільного страхування в повному обсязі було виконано 04.11.08.

При цьому, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (ст. 260 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, перебіг строку позовної давності в даному випадку розпочався 05.11.08. (середа).

При цьому, приписами ч. 2 ст. 264 ЦК України встановлено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 28.10.11. відкрито провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Вець Олександра Вікторовича до Івахів Володимира Степановича. За наслідком розгляду вказаної справи, Сихівським районним судом міста Львова прийнято рішення у справі № 2-2423/11 від 01.12.11., яким стягнуто з відповідача на користь позивача 510 грн. франшизи за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.12. у справі № 45/253 відмовлено Фізичній особі-підприємцю Вець Олександру Вікторовичу в задоволенні позову про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» 16 013,00 грн. в порядку регресу з підстав того, що позивач не надсилав саме відповідачеві вимогу про виплату страхового відшкодування.

Згідно з ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, судом встановлено, що позовна давність переривалась, а позивачем не пропущено строк позовної давності про звернення з даним позовом до господарського суду.

В судовому засіданні 18.12.12. представниками позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 18.12.12. не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином під розписку.

Представник третьої особи в судове засідання 18.12.12. не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/14723-2012.

В судовому засіданні 18.12.12. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.12.07. між третьою особою (далі -Страховик) та Камад Наталією Володимирівною (далі -Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 01-17-039-01342 (далі - Договір), яким застраховано страхові ризики, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням застрахованим ТЗ (яким у відповідності до п. 4 Договору є, зокрема, ДТП), а саме автомобілем марки issan Micra», д.р.н. ВС9675ВС.

07.09.08. о 19-45 год. в місті Львові по вул. І.Мазепи - вул. Тичини було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля марки Micra», д.р.н. ВС9675ВС та автомобіля марки «ВАЗ», д.р.н. ВС2040ВМ, а саме: Івахів Володимир Степанович, керуючи транспортним засобом «ВАЗ», д.р.н. ВС2040ВМ, порушив ПДР України та вчинив правопорушення, передбачені КпАП України.

Вказане підтверджується довідкою відділу Державтоінспекції з обслуговування адміністративної території міста Львова, постановою Сихівського районного суду міста Львова від 26.09.08. в адміністративній справі № 3-15406/2008, відповідно до якої Івахіва Володимира Степановича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення.

08.09.08. Страхувальник звернувся до третьої особи із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до висновку спеціаліста № 188/09 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Micra», д.р.н. ВС9675ВС, складеного 18.09.08. суб'єктом оціночної діяльності, ремонтної калькуляції, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складає 16 013,00 грн.

На підставі страхових актів № 4805/08 від 30.09.08., № 4807/08 від 30.09.08., № 4809/08 від 30.09.08., третя особа, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатила суму страхового відшкодування у розмірі 16 013,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 7873, № 7874 від 22.10.08. та № 2631 від 04.11.08. (належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи).

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність в матеріалах справи актів виконаних робіт як доказу фактично понесених витрат на ремонт застрахованого автомобіля, оскільки реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику саме платіжне доручення, а дані, зазначені у ремонтній калькуляції від 17.09.08., проведеної удовим експертом Байденовим О.М. відповідають встановленим в п. 4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, чітко відображає суму завданих збитків (правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.08.11. у справі № 42/92).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2715885 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки «ВАЗ», д.р.н. ВС2040ВМ, яким спричинено ДТП, що зумовило нанесення шкоди автомобілю Micra», д.р.н. ВС9675ВС, належить Івахів Володимиру Степановичу.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Івахів В.С., який керував автомобілем марки «ВАЗ», д.р.н. ВС2040ВМ, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу - автомобіля марки «ВАЗ», д.р.н. ВС2040ВМ, застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхове товариство «Гарантія»згідно з полісом № ВС/2715885.

З полісу № ВС/2715885 вбачається, що він є договором І типу. Строк дії з 29.08.08. по 28.08.09.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс № ВС/2715885) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майно становить 25 500,00 грн., франшиза становить 510,00 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

20.08.09. між третьою особою та позивачем було укладено Договір про відступлення права вимоги № 00108.

Згідно п. п. 1.1, 1.2 Договору № 00108, зі змінами внесеними додатковою угодою від 17.09.09. № 1 до Договору № 00108, ЗАТ "Страхова компанія "Галактика" передала позивачеві право вимоги, що належить третій особі за справами, вказаними в додатку № 1 до Договору № 00108. Позивач одержав право (замість третьої особи) на тих саме умовах, що і ЗАТ "Страхова компанія "Галактика" зворотної вимоги за справами вказаними у додатку № 1 до Договору № 00108, в розмірі виплаченого відшкодування ЗАТ "Страхова компанія "Галактика" до осіб винних у заподіянні шкоди, осіб, які відповідно до норм чинного законодавства мають обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну винними особами, страхових компаній у яких застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у ДТП та/або забезпечений транспортний засіб, яким було спричинено шкоду, осіб, яким на праві власності належить транспортний засіб, яким було спричинено шкоду.

Згідно п. 91 додатку № 1 до Договору позивачеві передано право зворотної вимоги за шкоду відшкодовану ЗАТ "Страхова компанія "Галактика" Камад Н.В., що в свою чергу спростовує твердження відповідача про ненадання позивачем додатку № 1 до Договору № 00108.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, право вимоги в частині, зазначеній у Договорі, перейшло до позивача.

Вказане встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.12. у справі № 45/253.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. (п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Оскільки, на момент розгляду даної справи набрало законної сили та діє рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.12. у справі № 45/253, то встановлені у ньому факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав відповідачеві вимогу про виплату страхового відшкодування № 3154 від 16.01.12.

Доводи відповідача стосовно того, що претензія позивача від 16.01.12. № 3154 не може бути доказом звернення до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, не приймається судом, оскільки вказана претензія направлена на адресу відповідача (належним доказом є опис вкладення в цінний лист, що наявний в матеріалах справи), містить відбиток печатки позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 82 ГПК України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Таким чином, суд акцентує увагу на тому, що страховик отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, а може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду (правова позиція викладена в постанові судової палати у господарських справах Верховного суду України від 28.08.12. у справі № 23/279).

Враховуючи все вищевикладене, з огляду на визначені полісом № ВС/2715885 розміри лімітів відповідальності та франшизи, встановлений судом розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі: 15 503,00 грн., внаслідок чого позовні підлягають задоволенню.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судовий збір у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»(01601, м. Київ, Печерський узвіз, б. 3; ідентифікаційний код 14229456) на користь Фізичної особи-підприємця Вець Олександра Вікторовича (04053, м. Київ, вул. Артема, б. 32/38, кв. 76; ідентифікаційний номер 2951809356) 15 503 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот три) грн. 00 коп. -суму страхового відшкодування, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.12.12.

Суддя Т.М. Ващенко