Рішення № 28228171, 18.12.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.12.12 р. Справа № 5006/12/207/2012

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Виконавчого комітету Харцизької міської ради, м. Харцизьк

до відповідача: Головного управління статистики у Донецькій області, м. Донецьк

про стягнення 8852,81грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Солодка Т.М. (за довіреністю);

від відповідача: Протченко І.Г. (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Виконавчим комітетом Харцизької міської ради, м. Харцизьк до Головного управління статистики у Донецькій області, м. Донецьк про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 38,36грн., заборгованості з утримання та обслуговування приміщення в сумі 3246,82грн., заборгованості з витрат за комунальні послуги в сумі 5169,22грн. та пені в сумі 398,41грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №9 від 01.01.2012р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати та плати за комунальні послуги, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 38,36грн., заборгованість з утримання та обслуговування приміщення в сумі 3246,82грн. та заборгованості з витрат за комунальні послуги в сумі 5169,22грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 398,41грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 18.12.2012р. просить суд у позові відмовити, оскільки заборгованість за договором оренди №9 від 01.01.2012р. всього в сумі 8454,40грн., відповідачем повністю сплачена.

За клопотанням представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотанням представників сторін, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Рішенням виконавчого комітету Харцизької міської ради №1034 від 21.12.2011р. доручено укласти договір оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Харцизьк, вул. Краснознаменська, 87-а з Головним управлінням статики у Донецькій області для розміщення службових приміщень терміном до 31.12.2012р.

На виконання даного рішення між Виконавчим комітетом Харцизької міської ради (Орендодавець) та Головним управлінням статистики у Донецькій області (Орендар) 01 січня 2012р. було укладено договір №9, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення комунальної власності міськради для розміщення службового приміщення відділу статистики у м. Харцизьку.

Відповідно до п.п. 1.1-1.3 орендований об'єкт являє собою кімнати №411, 412, 413, комора, за адресою: м. Харцизьк, вул. Краснознаменська, 87а, загальною площею 65,78кв.м.

За приписами п.2.1.-2.2 договору орендна плата за приміщення складає 1грн. без ПДВ за 1 кв.м. в рік, розмір якої може бути змінений за вимогою однією із сторін у випадку зміни методики її розрахунку, зміні цін і тарифів і в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Крім того Орендар сплачує витрати за комунальні послуги, а саме: електроенергію виходячи з фактичної наявності техніки, водопостачання, послуги теплопостачання, послуги з утримання, обслуговування та охорони загальних приміщень адміністративної будівлі з розрахунку 7,05грн. за 1 кв.м. (п. 2.3. договору).

Договір, відповідно до п.3.1., набуває законної сили з 01.01.2012р. і діє до 31.12.2012р.

Згідно умов п.5.1.1. Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати орендні платежі.

Пунктом 8.1. договору встановлено, що у випадку несвоєчасного перерахування орендної плати Орендар перераховує на користь Орендодавця, крім орендної плати, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору 01.01.20121р. між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі основних засобів, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв нежитлове приміщення, загальною площею 65,78грн., що знаходиться за адресою: м. Харцизьк, вул. Краснознаменська, 87а. Акт підписано обома сторонами.

Додатковою угодою від 31.07.2012р. сторони внесли зміни до п.3.1. договору оренди та виклали його в наступній редакції: договір набуває законної сили з 01.01.2012р. та діє до 31.07.2012р. Додаткова угода підписана обома сторонами та скріплена печатками підприємств.

13 липня 2012р. позивачем, у зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе за договором оренди зобов'язань, було надіслано на його претензію №01-32/853 з вимогою сплатити суму боргу у розмірі 7791,42грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає: за оренду приміщення -38,36грн., за утримання та обслуговування приміщення - 3246,82грн., за комунальні послуги - 5169,22грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 398,41грн.

У судовому засіданні представником позивача до матеріалів справи були надані платіжні доручення, які підтверджують сплату заборгованості за договором оренди №9 від 01.01.2012р. всього на загальну суму 8454,40грн., а саме: платіжне доручення №969 від 13.12.2012р. на суму 337,78грн., №971 від 13.12.2012р. на суму 3246,82грн., №968 від 13.12.2012р. на суму 1291,04грн., №970 від 13.12.2012р. на суму 3540,40грн., №972 від 13.12.2012р. на суму 38,36грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Водночас, орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідношення поширюються також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є спеціальними, тобто такими, що регулюють правові відносини оренди державного та комунального майна, у зв'язку з чим мають пріоритет у застосуванні норм інших законів (в тому числі норм Цивільного кодексу України), тому саме вони мають застосовуватись до спірних правовідносин.

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач протягом розгляду справи сплатив заборгованість по орендній платі в сумі 38,36грн., заборгованість з утримання та обслуговування приміщення в сумі 3246,82грн. та заборгованість з витрат за комунальні послуги в сумі 5169,22грн, що підтверджується наданими представником відповідача платіжними дорученнями всього на суму 8454,40грн. та підтверджується позивачем, у зв'язку із чим суд припиняє провадження по справі в частині стягнення з Головного управління статистики у Донецькій області суми боргу по орендній платі у розмірі 38,36грн., заборгованості з утримання та обслуговування приміщення в сумі 3246,82грн. та заборгованості з витрат за комунальні послуги в сумі 5169,22грн. відповідно до приписів п.11 частини 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Щодо стягнення пені в сумі в сумі 398,40грн. на підставі умов п.8.1 договору оренди суд зазначає наступне:

Згідно приписів ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст. 2, 3, 10, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.11-16, 202, 509, 526, 530 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 626, 629, 632, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193, 216-218, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Виконавчого комітету Харцизької міської ради, м. Харцизьк до Головного управління статистики у Донецькій області, м. Донецьк про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 38,36грн., заборгованості з утримання та обслуговування приміщення в сумі 3246,82грн., заборгованості з витрат за комунальні послуги в сумі 5169,22грн. та пені в сумі 398,41грн., задовольнити частково.

Припинити провадження по справі в частині стягнення з Головного управління статистики у Донецькій області, м. Донецьк (код ЄДРПОУ 02359981) заборгованості з орендної плати в сумі 38,36грн., заборгованості з утримання та обслуговування приміщення в сумі 3246,82грн., заборгованості з витрат за комунальні послуги в сумі 5169,22грн., у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Стягнути з Головного управління статистики у Донецькій області, м. Донецьк (83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 89, р/р 35214005000019 в ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 02359981) на користь Виконавчого комітету Харцизької міської ради (86700, м.Харцизьк, вул. Краснознаменська, 87а, р/р 35428008001276 в УДКСУ у м. Харцизьку Донецької області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 040503022) пеню в сумі 398,41грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20.12.2012р.

Суддя Тоцький С.В.