Рішення № 28227722, 12.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-19/14288-2012 12.12.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Управління освіти Подільської районної у місті Києві державної адміністрації

про стягнення 25 220,76 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники :

Від позивача: Марковська В.В. за дов. № 93\2012\02\13-19 від 13.02.2012

Від відповідача: Ковзун Є.К. за дов. № б\н від 28.02.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління освіти Подільської районної у місті Києві державної адміністрації про стягнення 25 220,76 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.10.2012 року.

24.10.2012 року по справі оголошено перерву до 16.11.2012.

16.11.2012 року по справі оголошено перерву до 03.12.2012 року.

03.12.2012 представником відповідача подано в судовому засіданні відзив на позовну заяву.

03.12.2012 року по справі оголошено перерву до 12.12.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні 12.12.2012 року заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.12.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.08.2003 року між Акціореною енергопостачальною компанією «Київенерго»(у квітні 2011 року перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго») та Управління освіти Подільської районної у місті Києва державної адміністрації укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 250286.

Відповідно до п.п. 2.2.1 та 2.3.1 Договору позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб: опалення -в період опалювального сезону, гарячого водопостачання -протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Згідно п.п 2.3.18, 2.3.19 Договору відповідач зобов'язаний щомісячно, в між опалювальний період підготовлювати власне теплове господарство та отримувати від позивача «акт про готовність до опалювального сезону», а також забезпечувати безперешкодний цілодобовий доступ представників позивача до тепло камер, теплопунктів, тепловикористовуючих установок та приладів обліку теплової енергії для виконання службових обов'язків.

Пунктом 6.3.2 Договору встановлено, що споживач несе відповідальність за споживання теплової енергії без дозволу (без наряду) позивача або понад встановлених договором максимальних погодинних навантажень по кожному з видів споживання.

Відповідно до п. 30 Правил користування теплової енергії та п. 1.10 Додатку № 7 до Договору теплопостачальна організація має право частково або повністю припиняти постачання теплової енергії споживачеві у разі: самовільного підключення споживачів до системи теплопостачання чи неготовності споживача до опалювального періоду -відсутності відповідного акта про готовність об'єкта до опалювального періоду або рішення (листа) щодо гарантії забезпечення безпечної експлуатації системи тепло споживання балансоутримувачами

Згідно п. 3.1.6 Договору при включенні споживачем теплового обладнання, експлуатація кого була заборонена «Енергопостачальною організацією»або непідготовленого до опалювального сезону, кількість теплової енергії, яка подається на це обладнання, визначається як при самовільному включенні мережної води.

Відповідно до п. 2.3.7 Договору, споживач зобов'язується, у випадку самовільного підключення систем тепло споживання чи підключення їх перед приладами обліку, сплачувати 5-ти кратну вартість, включаючи тарифну, за кількість теплової енергії, спожитої такими системами.

21.10.2011 року в ході перевірки системи теплопостачання теплового господарства вечірньої шкоди № 2 за адресою вул.. Костянтинівська, 9 представником позивача виявлено самовільне (без наряду) підключення системи опалення, про що свідчить складений Акт № 3244.

З зазначено акту вбачається, що останній підписано представником відповідача без зауважень.

Позивачем на підставі п. 23 ПКТЕ проведено розрахунок обсягів спожитої без дозволу теплової енергії за період з 13.10.2011 року -з дати початку обліку споживання теплової енергії, що визначення у відомості обліку по 24.10.2011 року (наряд на відключення від 21.10.2011 р. № 1515), вартість склала 6 305, 19 грн., 4-х кратна вартість -25 220,76 грн..

03.11.2011 року позивачем направлено в адресу відповідача направлено вимогу № 048-233-14888 про сплату до 15.11.2011 року штрафу за самовільне (без дозволу)споживання теплової енергії за період з 13.10.2011 року по 24.10.2011 року на суму 25 220, 76 грн..

14.11.2011 року позивачем отримано від 09.11.2011 року № 366, відповідно до якого відповідач гарантував оплату за спожиту у жовтні 2011 року теплової енергії та штрафних санкцій.

Згідно облікової картки за жовтень 2011 року, відповідач 18.11.2011 року розрахувався за спожиту у жовтні 2011 року одиничну вартість самовільно спожитого товару, проте не оплаченим залишено штраф за самовільне споживання теплової енергії.

Таким чином, на день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 25 220,76 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, представника відповідача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.3.2 Договору встановлено, що споживач несе відповідальність за споживання теплової енергії без дозволу (без наряду) позивача або понад встановлених договором максимальних погодинних навантажень по кожному з видів споживання.

Відповідно до п. 2.3.7 Договору, споживач зобов'язується, у випадку самовільного підключення систем тепло споживання чи підключення їх перед приладами обліку, сплачувати 5-ти кратну вартість, включаючи тарифну, за кількість теплової енергії, спожитої такими системами.

Згідно п. 35 Правил користування тепловою енергією, теплопостачальна організація має право вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушенням, допущеним ним під час споживання теплової енергії.

Факт самовільного підключення системи опалення, підтверджується Актом № 3244 від 21.10.2011 року.

Лист від 09.11.2011 року № 366, відповідно до якого відповідач гарантував оплату за спожиту у жовтні 2011 року теплової енергії та штрафних санкцій та часткова оплата, підтверджує факт самовільного підключення системи опалення та визнання наявності боргу перед позивачем за самовільне споживання теплової енергії з 13.10.2011 року по 24.10.2011 р..

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки, відповідачем не проведено оплату згідно умов договору, суд дійшов висновку, що останнім порушено умови Договору та вищевказаних норм ЦК, тобто не виконав зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву були досліджені в судовому засіданні, проте не знайшли свого законного підтвердження.

Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 525,526, 655,692,712 ЦК України, ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління освіти Подільської районної у місті Києві державної адмінстрації (юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Введенська, 35, код ЄДРПОУ 37393777) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл.. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, штраф за самовільне споживання теплової енергії за період з 13.10.2011 року по 24.10.2011 року в розмірі 25 220 (двадцять п'ять тисяч двісті двадцять) грн.. 76 коп. та судовий збір в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн.. 50 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Ю. Шаптала

Дата складання повного рішення: 17.12.12 р.