Ухвала суду № 28227267, 25.10.2012, Апеляційний суд Хмельницької області

копія

Провадження № 11/2290/690/2012

Справа № 2214/1040/2012 Головуючий в 1-й інстанції Мацюк Ю І

Категорія: ч. 2 ст. 190 КК України Доповідач Бондар В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.10.2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :

головуючого - судді Бондар В.В.,

суддів Ващенка С.Є., Кобріна І.Г.

секретаря Рудого В.М.,

прокурора Ратушняка Ю.І.,

потерпілих ОСОБА_1. ОСОБА_2,

законного представника неповнолітнього потерпілого

ОСОБА_3,

представника потерпілих ОСОБА_4,

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

особи, щодо якої справу закрито в зв»язку з амністією, -

ОСОБА_8,

його законного представника ОСОБА_9,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_1 на вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 5 червня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_11,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працює, неодруженого, раніше не судимого,

засуджено за:

- ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки 6 місяців обмеження волі;

- ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки обмеження волі;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_11 визначено покарання в виді 2 років 6 місяців обмеження волі.

За ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_11 звільнено від відбування покарання, якщо він протягом двохрічного іспитового терміну не вчинить нового злочину.

За ч. 1 ст. 304 КК України ОСОБА_11 виправдано.

ОСОБА_10,

ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя АДРЕСА_2 українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працює, раніше судимого:

- 4 липня 2002 року Славутським міськрайонним судом Хмельницької області за ч. 1 ст. 199, ст. 69, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

- 20 березня 2003 року Славутським міськрайонним судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 185 КК України на 180 годин громадських робіт;

- 16 квітня 2003 року Славутським міськрайонним судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України на 4 роки позбавлення волі. Звільнений 16 квітня 2007 року по відбуттю строку покарання;

- 19 липня 2010 року Славутським міськрайонним судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік обмеження волі. Звільнений умовно - достроково 15 квітня 2011 року з невідбутим терміном 4 місяці 23 дні;

засуджено за:

- ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки 6 місяців обмеження волі;

- ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки обмеження волі;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарань більш суворим, остаточно ОСОБА_10 визначено покарання в виді 2 років 6 місяців обмеження волі.

За ч.ч. 1, 4 ст. 71 КК України до призначеного покарання шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, в виді 4 місяців 23 днів обмеження волі, обраного за вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області 19 липня 2010 року засудженому ОСОБА_10 остаточно призначено 2 роки 7 місяців обмеження волі;

За ч. 1 ст. 304 КК України ОСОБА_10 виправдано.

Запобіжний захід ОСОБА_10, ОСОБА_11 до набрання вироком законної сили залишений попередній -підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_1 16533грн.90коп. матеріальної шкоди, 4000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_1 6533грн.90коп. матеріальної, 4000 грн. моральної шкоди.

За вироком суду, з 10 по 31 серпня 2010 року, ОСОБА_11 та ОСОБА_10, за участю особи, щодо якої застосовано амністію, за попередньою змовою, вчинили шахрайство, заволодівши 30389, 03 гривень, які випросили як позику у малолітнього потерпілого ОСОБА_1

1 вересня 2010 року, ОСОБА_11 та ОСОБА_10. за попередньою змовою, повторно, вчинили замах на шахрайство, намагаючись отримати як позику без намірів повернення, у малолітнього потерпілого ОСОБА_2 1000 гривень, не довівши свого злочинного наміру до завершення, через викриття батьком малолітнього потерпілого ОСОБА_2 -потерпілим ОСОБА_1

ОСОБА_11 та ОСОБА_10, вчинили шахрайство у 22 прийоми, позичаючи кошти у малолітнього потерпілого без наміру їх повертати, 5 з яких, за участю особи, щодо якої застосовано амністію.

Так, ОСОБА_11 та ОСОБА_10, за попередньою змовою, 10 серпня 2010 року в денний час в місті Славута, ввійшовши в довіру, під вигаданим приводом, вчиняючи шахрайство, випросили у малолітнього потерпілого ОСОБА_2 1000 гривень, які належали йому та його батькові - потерпілому ОСОБА_1 Отримані кошти спільно витратили на придбання спиртних напоїв, продуктів та розваг.

11 серпня 2010 року ОСОБА_11 та ОСОБА_10, під приводом поїздки у місто Київ, випросили у малолітнього потерпілого ОСОБА_2 1500 гривень, не маючи наміру їх повертати. Отримані кошти розтратили на придбання спиртних напоїв, продуктів та розваги.

12 серпня 2010 року ОСОБА_11 та ОСОБА_10, за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_8, щодо якого застосована амністія, під вигаданим приводом потреби у коштах, випросили у потерпілого ОСОБА_2 1500 грн. без намірів їх повертати. Отримані шахрайським способом кошти витратили на таксі, придбання продуктів, напоїв в магазині «Яник», кафе «Арарат»та «ЕС».

13 серпня 2010 року ОСОБА_11 та ОСОБА_10, за попередньою змовою, під приводом поїздки до бабусі в іншу область, випросили у малолітнього потерпілого ОСОБА_2 2000 гривень без намірів їх повертати. Кошти витратили на придбання спиртних напоїв, продуктів та розваги.

14 серпня 2010 року ОСОБА_11 та ОСОБА_10, за попередньою змовою, під вигаданим приводом поїздки до міста Києва випросили у малолітнього потерпілого ОСОБА_2 1500 гривень, без намірів їх повертати. Кошти витратили на придбання спиртних напоїв, продуктів та розваги.

15 серпня 2010 року ОСОБА_11 та ОСОБА_10, за попередньою змовою, під вигаданим приводом, випросили у малолітнього потерпілого ОСОБА_2 500 гривень, не маючи намірів їх повертати. Кошти витратили на придбання спиртних напоїв, продуктів та розваги.

16 серпня 2010 року ОСОБА_11 та ОСОБА_10, за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_8, щодо якого застосовано амністію, під вигаданим приводом поїздки до міста Нетішина, випросили у малолітнього потерпілого ОСОБА_2 500 гривень, не маючи намірів їх повертати. Кошти витратили на придбання продуктів, спиртних напоїв, на таксі та розваги.

17 серпня 2010 року ОСОБА_11 та ОСОБА_10, за попередньою змовою, під вигаданим приводом поїздки в місто Нетішин, випросили у малолітнього потерпілого ОСОБА_2 2000 гривень, не маючи намірів їх повертати. Кошти витратили на придбання спиртних напоїв, продуктів та розваги.

18 серпня 2010 року ОСОБА_11 та ОСОБА_10, за попередньою змовою, під вигаданим приводом нагальної необхідності в грошах, випросили у малолітнього потерпілого ОСОБА_2 1700 гривень, не маючи намірів їх повертати. Кошти витратили на придбання спиртних напоїв, продуктів та розваги.

19 серпня 2010 року ОСОБА_11 та ОСОБА_10, за попередньою змовою, під вигаданим приводом нагальної необхідності в грошах, випросили у малолітнього потерпілого ОСОБА_2 100 доларів США, що в перерахунку на національну валюту України по курсу Національного банку становить 789,03 гривень, не маючи намірів їх повертати. Кошти витратили на придбання спиртних напоїв, продуктів та розваги.

20 серпня 2010 року ОСОБА_11 та ОСОБА_10, за попередньою змовою, під вигаданими приводами, випросили у малолітнього потерпілого ОСОБА_2 700 гривень, не маючи намірів їх повертати. Кошти витратили на придбання спиртних напоїв, продуктів та розваги.

21 серпня 2010 року ОСОБА_11 та ОСОБА_10, за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_8, щодо якого застосовано амністію, під вигаданими приводами, випросили у малолітнього потерпілого ОСОБА_2 2500 гривень, не маючи намірів їх повертати. Кошти витратили на придбання продуктів, спиртних напоїв у кафе «ЕС»та «Арарат», таксі та розваги.

22 серпня 2010 року ОСОБА_11 та ОСОБА_10, за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_8, щодо якого застосовано амністію, під вигаданими приводами, випросили у малолітнього потерпілого ОСОБА_2 2000 гривень, не маючи намірів їх повертати. Кошти витратили на придбання продуктів, спиртних напоїв у кафе «ЕС»та «Арарат», таксі та розваги.

23 серпня 2010 року ОСОБА_11 та ОСОБА_10, під вигаданими приводами, випросили у малолітнього потерпілого ОСОБА_12 700 гривень, не маючи намірів їх повертати. Кошти витратили на придбання спиртних напоїв, продуктів та розваги.

24 серпня 2010 року ОСОБА_11 та ОСОБА_10, за попередньою змовою, під вигаданими приводами, випросили у малолітнього потерпілого ОСОБА_2 1000 гривень, не маючи намірів їх повертати. Кошти витратили на придбання спиртних напоїв, продуктів та розваги.

25 серпня 2010 року ОСОБА_11 та ОСОБА_10, за попередньою змовою, під вигаданими приводами, випросили у малолітнього потерпілого ОСОБА_2 1200 гривень, не маючи намірів їх повертати. Кошти витратили на придбання спиртних напоїв, продуктів та розваги.

26 серпня 2010 року ОСОБА_11 та ОСОБА_10, за попередньою змовою, під вигаданими приводами, випросили у малолітнього потерпілого ОСОБА_2 1000 гривень, не маючи намірів їх повертати. Кошти витратили на придбання спиртних напоїв, продуктів та розваги.

27 серпня 2010 року ОСОБА_11 та ОСОБА_10, за попередньою змовою, під вигаданими приводами, випросили у малолітнього потерпілого ОСОБА_2 1200 гривень, не маючи намірів їх повертати. Кошти витратили на придбання спиртних напоїв, продуктів та розваги.

28 серпня 2010 року ОСОБА_11 та ОСОБА_10, за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_8, щодо якого застосовано амністію, під вигаданим приводом, випросили у малолітнього потерпілого ОСОБА_2 1500 гривень, не маючи намірів їх повертати. Кошти витратили на придбання продуктів, спиртних напоїв в магазині «Яник», кафе «ЕС»та «Арарат», таксі та розваги.

29 серпня 2010 року ОСОБА_11 та ОСОБА_10, за попередньою змовою, під вигаданими приводами, випросили у малолітнього потерпілого ОСОБА_2 1100 гривень, не маючи намірів їх повертати. Кошти витратили на придбання спиртних напоїв, продуктів та розваги.

30 серпня 2010 року ОСОБА_11 та ОСОБА_10, за попередньою змовою, під вигаданими приводами, випросили у малолітнього потерпілого ОСОБА_2 2000 гривень, не маючи намірів їх повертати. Кошти витратили на придбання спиртних напоїв, продуктів та розваги.

31 серпня 2010 року ОСОБА_11 та ОСОБА_10, за попередньою змовою, під вигаданими приводами, випросили у малолітнього потерпілого ОСОБА_2 2500 гривень, не маючи намірів їх повертати. Кошти витратили на придбання спиртних напоїв, продуктів та розваги.

Всього ОСОБА_11 та ОСОБА_10 шляхом шахрайства заволоділи коштами в розмірі 30389,03 гривні, з них, за участю неповнолітньої особи ОСОБА_8, щодо якого застосовано амністію, 8000 гривень.

1 вересня 2010 року з метою вчинення шахрайства, ОСОБА_11 та ОСОБА_10, за попередньою змовою, у черговий раз, попросили у малолітнього потерпілого ОСОБА_2 передати їм 1000 гривень, однак не довели свій злочинний намір до завершення через викриття їх діянь потерпілим ОСОБА_1, який фактично припинив подальше вчинення злочину.

В апеляції, як видно з її змісту, потерпілий ОСОБА_1 просить вирок суду в частині виправдання ОСОБА_11 та ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 304 КК України скасувати через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину, а також особі засудженого ОСОБА_11, постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_11 без застосування ст. 75 КК України. Вказує, що суд першої інстанції необґрунтовано виправдав ОСОБА_11 та ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 304 КК України, позаяк докази, які знаходяться в матеріалах справи, в своїй сукупності, спростовують показання ОСОБА_11 та ОСОБА_10 і підтверджують вчинення ними злочину, передбаченого ч. 1 ст. 304 КК України. При цьому, в вироку суд визнав доведеним факт, що вони втягнули неповнолітнього ОСОБА_8 у злочинну діяльність. Зазначає, що судом в основу вироку покладені неправдиві показання ОСОБА_11 та ОСОБА_10, показання інших свідків вирвані з контексту, показання окремих свідків взагалі у вироку не наведені та оцінка їм не дана.

В своїй апеляції засуджений ОСОБА_10 просить вирок суду скасувати, а справу відносно нього закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, відмовити в позові про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_1

Зазначає, що судом неправильно застосовано норму кримінального права, обрано сувору міру покарання, необґрунтовано стягнуто з нього на користь ОСОБА_1 матеріальну та моральну шкоду, позаяк рішення суду про стягнення на користь потерпілого 16533грн.90коп. матеріальної та 4000грн. моральної шкоди є необгрунтованими, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, позаяк він передавав грошові кошти на прохання ОСОБА_11 лише тричі, а в інші дні коштів не отримував та не передавав їх останньому, тому висновки суду про наявність між ними попередньої змови не відповідають фактичним обставинам справи, а дії ОСОБА_10 слід кваліфікувати за ч.1 ст. 190 КК України. При цьому не відповідає дійсності посилання суду в вироку про те, що апелянт повністю визнав свою вину, позаяк в судовому засіданні він визнавав факт передачі ним коштів лише в трьох випадках ОСОБА_11, який до того ж грішми розпоряджався на свій розсуд. Апелянт просить врахувати ступінь та роль його участі у вчиненні злочину, обмежену кількість отримання та передачі грошей, їх невелику суму, фактичне відбуття ним покарання за попереднім вироком після вчинення цього злочину, тому призначене покарання вважає надто суворим. Просить врахувати, що з часу вчинення злочину пройшов значний термін, на протязі якого він не вчиняв правопорушень, став на шлях виправлення після відбуття покарання, а його виправлення та перевиховання можливе і без ізоляції від суспільства, має намір відшкодовувати спричинену шкоду.

Заслухавши суддю - доповідача, потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника потерпілого ОСОБА_3, представника потерпілих ОСОБА_4, які підтримали апеляцію потерпілого, заперечили проти апеляції засудженого ОСОБА_10, засуджених

ОСОБА_11 та ОСОБА_10, їх захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6 в підтримання апеляції ОСОБА_10, заперечили проти апеляції потерпілого ОСОБА_1; особу, щодо якої справу закрито в зв»язку з амністією -ОСОБА_8, його захисника ОСОБА_7, його законного представника ОСОБА_9, які заперечили проти апеляції потерпілого та підтримали апеляцію засудженого ОСОБА_10, думку прокурора, який вважає, що вирок суду постановлений з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, провівши часткове судове слідство, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції підлягають частковому задоволенню, а вирок суду - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з наступних підстав.

Згідно роз»яснень п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» від 29 червня 1990року №5 в мотивувальній частині вироку потрібно викласти весь обсяг обвинувачення, визнаного судом доведеним, та докази, покладені судом в обґрунтування своїх висновків.

У відповідності до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним та обгрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За змістом ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких він відкидає інші докази, мотиви зміни обвинувачення; в разі визнання частини обвинувачення необгрунтованим - підстави для цього.

Однак суд при розгляді справи та постановленні вироку суду зазначених вимог закону не дотримався.

За кожним з епізодів шахрайства суд не вказав місця та часу вчинення злочину, хоча такі обставини, що є обов»язковими для доказування, були встановлені органом досудового слідства.

Колегія суддів вважає необхідним зауважити, що суду в вироку належить дати аналіз всіх зібраних в справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних та інших джерелах доказів.

Однак при постановленні вироку суд не дотримався таких вимог закону, фактично усунувся від надання оцінки зібраних доказів по справі.

Суд при постановленні вироку не дотримався вимог ст. 334 КПК України.

В мотивувальній частині вироку суд обмежився викладенням узагальненого змісту показань, які підсудні, потерпілі та свідки давали в судовому засіданні, що містили істотні суперечності з доказами, зібраними в ході досудового слідства та судового слідства, а також висновками суду щодо доведеного обвинувачення. У встановленому порядку належним чином не дослідив докази, які вони давали в ході досудового слідства, зміст яких суперечив змісту їх показань під час судового слідства.

Визнаючи доведеною вину засуджених у вчиненні інкримінованих їм злочинів суд поклав в основу вироку показання підсудних ОСОБА_11 та ОСОБА_10, зазначивши, що засуджені «свою вину у вчиненні шахрайства визнали повністю і дали показання, що вони діючи за попередньою змовою групою осіб, знаючи малолітнього потерпілого ОСОБА_2, який обмежений в спілкуванні з іншими дітьми через хворобу, з 10 по 31 серпня 2010року, випросили в нього, не маючи наміру повертати, 30389,03грн., які розтратили на свої потреби», виклавши їх зміст таким чином, з яких видно, що вони повністю визнавали свою вину у вчиненні інкримінованих їм злочинів. В той час з протоколу судового засідання видно, що конкретно по кожному з 22 інкримінованих їм епізодах злочинної діяльності вони судом фактично не допитані, при цьому ОСОБА_10 частково визнавав свою вину, вказував, що ходив за грішми до потерпілого лише тричі, а гроші передав

ОСОБА_11, та мав намір повернути лише те, що брав, при цьому підсудні не відмовлялись від дачі показань. При наявності суперечливих показань засудженого суд не дослідив належним чином докази, зібрані органом досудового слідства, та не дав їм оцінки. Як видно з протоколу судового засідання (т.3 а.с. 152) суд обмежився дослідженням лише одного тому кримінальної справи, в той час як органом досудового слідства зібрано три томи кримінальної справи, наявні докази в двох томах судом не досліджувались взагалі, оцінка їм судом не дана.

Суд не зазначив в вироку мотивів, з яких він відкинув показання підсудного ОСОБА_10 про його причетність лише до трьох епізодів позики грошей в потерпілого, про відсутність між ним та ОСОБА_11 та ОСОБА_8 попередньої домовленості на вчинення всіх інших злочинів.

Показання потерпілих, свідків судом в вироку викладені в узагальненому вигляді, фактично без зазначення, які ж саме фактичні обставини вони підтверджують.

Фактично суд не з»ясовував причини зміни показань засудженим ОСОБА_10, в передбаченому законом порядку не досліджував зібрані органом досудового слідства докази, не оголосив показання засуджених на досудовому слідстві, фактично не дав належного аналізу всіх зібраних по справі доказів, не навів мотивів, з яких він відкидає інші докази.

З приводу обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 304 КК України ОСОБА_11 та ОСОБА_10 фактично теж не були допитані, а зібрані органом досудового слідства докази суд не дослідив та не дав їм жодної оцінки. Виправдовуючи ОСОБА_11 та

ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 304 КК України, суд в вироку суду вказав, що «підсудним ОСОБА_11 та ОСОБА_10 пред»явлене обвинувачення за втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність і пияцтво. По суті, на досудовому слідстві, при складанні обвинувального висновку, описана диспозиція ч.1 ст. 304 КК України, і не визначено, які саме діяння вчиняли підсудні, не зазначені докази на підтримання пред»явленого обвинувачення, що підпадають під ознаки названої статті. За таких обставин прокурор обґрунтовано змінив обвинувачення у зв»язку з відсутністю в діях обох підсудних складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 304 КК України».

Суд, виправдовуючи ОСОБА_11 та ОСОБА_10 за ч.1 ст. 304 КК України, фактично не вказав підстав та мотивів прийнятого рішення, а обмежився лише формулюванням щодо неконкретності обвинувачення, незазначення доказів в обвинувальному висновку та зміни прокурором обвинувачення в суді в зв»язку з відсутністю в діях обох підсудних ознак складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 304 КК України, в той час як нормами ч.4 ст. 327 КПК України передбачено, що виправдувальний вирок постановляється в випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

При цьому, як видно з постанов про притягнення як обвинувачених та обвинувального висновку ОСОБА_11 та ОСОБА_10 інкримінувалось втягнення неповнолітнього в злочинну діяльність та пияцтво. Як видно з протоколу судового засідання прокурор в суді відповідно до положень ст. 277 КПК України, якою регламентовано зміну обвинувачення в суді, не змінював обвинувачення в суді, хоча з незрозумілих причин саме на зміну прокурором обвинувачення суд послався в вироку суду, як на підставу для виправдання підсудних.

Також колегія суддів вважає необхідним зауважити, що згідно протоколу судового засідання (т.3 а.с. 153) під час виступу в судових дебатах прокурор висловив думку про необхідність виключення з обвинувачення підсудних лише втягнення ОСОБА_8 в злочинну діяльність, в той час як ОСОБА_11 та ОСОБА_10 пред»явлене обвинувачення і у втягненні неповнолітнього в пияцтво.

За таких обставин колегія суддів вважає, що по суті суд ухилився від мотивування свого рішення в частині виправдання ОСОБА_11 та ОСОБА_10, що робить неможливим перевірку доводів апеляції про незаконність та необгрунтованість вироку суду і безпідставність виправдання винного.

Доводи апеляції ОСОБА_10 про неправильність та невмотивованість рішення суду в частині розв»язання цивільного позову є такими, що знайшли своє підтвердження в суді. Як видно з мотивувальної частини вироку суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з обох підсудних матеріальної шкоди в розмірі 25734грн.49коп., в резолютивній частині вироку чомусь розподілив стягнення таких витрат з кожного з підсудних та стягнув з ОСОБА_11 6533грн.90коп., з ОСОБА_10 -16533грн.90коп., що в цілому складає 23067грн.80коп., що на 2666грн.69коп. менше, ніж визначено судом в мотивувальній частині вироку. Також визначивши в мотивувальній частині вироку про необхідність стягнення з засуджених на користь потерпілого 10000грн. відшкодування моральної шкоди, в резолютивній частині вироку суд стягнув з обох підсудних по 4000грн. з кожного, що теж на 2000грн. менше, ніж визначено судом в мотивувальній частині вироку.

Колегія суддів вважає необхідним зауважити, що визнаючи ОСОБА_11 та ОСОБА_10 винними у вчиненні інкримінованих їм злочинів суд кваліфікував їх дії за ч.2 ст. 190 КК України, як повторне вчинення заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, за попередньою змовою групою осіб, та за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 190 КК України, як вчинення замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб. При цьому суд не врахував, що згідно диспозиції ст. 190 КК України шахрайство може бути вчинене одним із двох способів: шляхом обману чи зловживання довір»ям.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду не можна вважати таким, що відповідає вимогам ст. 334 КПК України, він постановлений та ґрунтується на неналежно перевірених доказах і з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону.

З огляду на наведені істотні порушення кримінально-процесуального закону, які перешкоджали суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний та обґрунтований, справедливий вирок, а також позбавляють підсудних ефективно захищатись від обвинувачення, визнаного доведеним, відповідно до

ст.ст. 369, 370, 374 КПК України, вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду слід ретельно дослідити зазначені вище обставини, проаналізувати всі доводи, викладені в апеляціях та постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального закону.

Також колегія суддів вважає необхідним звернути увагу, що пред»явлене обвинувачення за ч.1 ст. 304 КК України є не зовсім конкретним.

Якщо при новому розгляді справи винність засуджених буде доведена, обсяг обвинувачення не зміниться або не будуть установлені інші обставини, які можуть суттєво вплинути на міру покарання, то обране ОСОБА_11 покарання з застосуванням ст. 75 КК України є явно несправедливим внаслідок його м»якості.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 5 червня 2012року стосовно ОСОБА_11 та ОСОБА_10 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Судді (підписи)

Бондар В.В. Ващенко С.Є. Кобрін І.Г.

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області Бондар В.В.