Рішення № 28226942, 19.12.2012, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2012 р.Справа № 5013/1533/12 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1533/12

за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: комунального підприємства "Теплоенергетик", м. Кіровоград

про стягнення 1 951 082,78 грн.

Представники:

від позивача - Станішевський І.С., довіреність № 14-386 від 28.04.12 р.;

відповідача - Бандуровська Д.О., довіреність № 7 від 22.08.12 р.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства "Теплоенергетик" на користь позивача суми боргу у розмірі 1 594 651,30 грн., суми на яку змінилась сума боргу внаслідок інфляційних процесів у розмірі 21 895,20 грн., суми 3% річних від простроченої суми в розмірі 42 502,87 грн., пені у розмірі 180 407,82 грн., та 7% штрафу з простроченої суми у розмірі 111 625,59 грн.

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2429/11 від 30.09.11 р.

13.12.12 р. на адресу господарського суду надійшло клопотання відповідача № 3070/ю від 12.12.12 р., згідно якого останній, посилаючись на збитковість підприємства, норми ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, просить зменшити розмір неустойки, зокрема, пені з 180 407,82 грн. до 1 804,08 грн. та штрафу з 111 625,59 грн. до 1 116,26 грн. (а.с. 30 - 31).

Позивач заперечив проти зменшення пред'явлених до стягнення сум штрафу та пені, наголошуючи на тому, що господарський суд має прийняти до уваги не лише негативні наслідки, які настають у відповідача, а й негативні наслідки, спричинені позивачу від прострочення виконання зобов'язання відповідачем, про що позивачем зазначено у письмових поясненнях (а.с. 49-54).

У судовому засіданні 19.12.12 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач заявив, що не заперечує існування заборгованості за Договором, однак, при прийнятті рішення у справі просить врахувати клопотання № 3070/ю від 12.12.12 р.

Розглянувши наявні матеріали справи, подані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

30.09.11 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі -Продавець) та комунальним підприємством "Теплоенергетик" (далі - Покупець) укладено договір № 14/2429/11 на купівлю-продаж природного газу (далі - Договір, а.с. 58-63).

Відповідно до умов Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору).

У п. 2.1. Договору сторони визначилися, що Продавець передає Покупцеві з 01.10.11 р. по 31.12.12 р. газ в обсязі до 21900,0 тис. куб.м.

Згідно п. 3.1. Договору, Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання - передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Ціну газу сторони погодили у розділі 5 Договору.

Так, відповідно до п.п. 5.1.- 5.2. Договору, ціна (граничний рівень ціни) на природний газ та послуги з його транспортування встановлюються НКРЕ; ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 023,50 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 023,50 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 700,76 грн. До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 285,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 342,00 грн. Всього до оплати за природний газ та послуги з його транспортування - 3 368,97 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 4 042,76 грн.

Пунктом 5.3. Договору визначено, що у разі зміни НКРЕ ціни на природний газ або тарифів на транспортування, розподіл і постачання, сторони вносять зміни до пункту 5.2. цього Договору з дати набрання чинності встановленої НКРЕ ціни та тарифів.

Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.5. Договору).

Згідно п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Також сторони в п. 6.3 Договору домовилися, що в платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Покупця за цим Договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому Договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п. 11.1. Договору).

Договір підписаний повноважними представниками Продавця та Покупця, скріплений круглими печатками позивача та відповідача.

30.09.11 р. сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої з 01.10.11 р. викладено п. 5.2. ст. 5 Договору у наступній редакції:

"Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 382,00 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 382,00 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 20%, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 4 139,57 грн.

До ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ - 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ - 362,76 грн." (а.с. 15).

Відповідно до укладеної між сторонами 11.10.11 р. Додаткової угоди № 2 до Договору, п. 5.2. Договору з 11.10.11 р. викладено в наступній редакції:

"Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 382,00 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 382,00 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 0%, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 3 449,64 грн.

До ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ - 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ - 362,76 грн.

У разі поставки газу на газоспоживаючі об'єкти Покупця, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто- газовидобувних підприємств, тариф на послуги з транспортування 1000 куб. м. газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 262,25 грн., крім того ПДВ - 20% - 52,45 грн., разом з ПДВ - 314,70 грн." (а.с. 16).

Перелічені вище Додаткові угоди до Договору є невід'ємними частинами Договору, підписані представниками сторін та скріплені круглими печатками підприємств.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Так, за змістом ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме: акту приймання-передачі природного газу від 31.10.11 р. на суму 2 071 44,67 грн., акту приймання-передачі природного газу від 30.11.11 р. на суму 4 560 499,62 грн. та акту приймання-передачі природного газу від 31.12.11 р. на суму 5 394 889,12 грн., позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, передавши Покупцю за період з жовтня 2011 року по грудень 2011 року газ на загальну суму 12 026 833,41 грн. (а.с. 17- 19).

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором виконав не належним чином та не в повному обсязі, сплативши за отриманий природний газ кошти лише в сумі 10 432 182,11 грн.

Вказане вбачається з розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем (а.с. 8-9), а також не заперечено представником відповідача в судовому засіданні.

Таким чином, станом на 11.09.12 р. за відповідачем рахується заборгованість за Договором в сумі 1 594 651,30 грн. (12 026 833,41 грн. - 10 432 182,11 грн. = 1 594 651,30 грн.)

12.09.12 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 26/2-22-12 про сплату у триденний строк з моменту отримання вимоги основної заборгованості за Договором та нарахованих у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання штрафних санкцій (а.с. 20).

Оскільки відповідач заборгованість не сплатив, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Доказів сплати заборгованості за Договором в сумі 1 594 651,30 грн. відповідач до суду не подав, в матеріалах справи такі докази відсутні, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму витрат від інфляційних процесів за весь час прострочення в розмірі 21 895,20 грн., пеню у розмірі 180 407,82 грн., 3% річних у розмірі 42 502,87 грн. та 7% штраф у розмірі 111 625,59 грн.

Згідно письмового клопотання № 3070/ю від 12.12.12 р. відповідач, посилаючись на норми ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України та судову практику, просить зменшити розмір пені з 180 407,82 грн. до 1 804,08 грн. та штрафу з 111 625,59 грн. до 1 116,26 грн.

При цьому, відповідач вказує на те, що є збитковим підприємством; загальна опалювальна площа комунального підприємства "Теплоенергетик" в м. Кіровограді становить 775877,91 кв.м., з яких 331216,87 кв.м. - населення та 340021,52 кв.м. - бюджетні споживачі (а.с. 39).

У зв'язку з тим, що виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради встановлені тарифи на теплопостачання для населення, що унеможливлюють отримання прибутку (а.с. 45-47), відповідач, в силу вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги", має право на отримання з місцевого бюджету субвенції задля покриття різниці між встановленим та економічно обґрунтованим тарифом.

Однак, в даний час перед відповідачем існує значна заборгованість з різниці в тарифах на послуги теплопостачання, яка дорівнює 26 370 859,68 грн., що підтверджується розрахунком обсягів заборгованості за минулі роки з різниці на послуги, надані населенню підприємством, які погоджені головним управлінням економіки та головним управлінням житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради (а.с. 44).

Відповідач також звертає увагу господарського суду на те, що бюджетні організації мають значну заборгованість перед відповідачем, оскільки бюджетом не виділяються кошти для оплати послуг теплопостачання, а з мешканцями м. Кіровограда систематично укладаються договори про реструктуризацію заборгованості за теплопостачання (а.с.40 - 42), у зв'язку з чим заборгованість як населення, так і бюджетних організацій та установ перед підприємством тільки зростає.

Дані обставини ставлять відповідача у вкрай тяжке фінансове становище, що відображено у звіті про витрати на виробництво та фінансові показники комунального підприємства від надання послуг теплопостачання за 9 місяців 2012 року (а.с. 43), та наслідком чого є порушення строків розрахунку з позивачем за поставлений природний газ.

Згідно письмових пояснень від 19.12.12 р. позивач вважає доводи відповідача, викладені у клопотанні № 3070/ю від 12.12.12 р., лише засобом уникнення відповідальності за невиконання зобов'язань за Договором.

Так, позивач, посилаючись на п. 2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. № 02-5/293, вимоги ст. ст. 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України, зазначає, що при вирішенні питання про зменшення розміру нарахованих штрафу та пені господарський суд повинен об'єктивно оцінити три складові, а саме: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін зобов'язання, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (а.с. 49-54 том 1).

При цьому, позивач стверджує, що підприємство позивача забезпечує галузі національної економіки та населення країни природним газом, тобто є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Позивач задля виконання свої функцій повинен постійно проводити розрахунки за отриманий газ з іноземними постачальниками природного газу, що нерозривно пов'язано з оплатою вартості газу вітчизняними споживачами.

Позивач також вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до звіту про фінансові результати з І півріччя 2012 року, у зв'язку з невиконанням зобов'язань контрагентами позивача, збиток компанії складає 4 458 295,00 грн. (а.с. 55-56).

Посилаючись на судову практику, позивач вказує на те, що важкий фінансовий стан боржника, невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника не є винятковими обставинами в розумінні п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Аналізуючи зібрані у справі докази та оцінюючи їх у сукупності, господарський суд дійшов наступних висновків.

Укладений сторонами Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п. 7.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Пунктом 7.2. Договору визначено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. умов цього Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Поданий позивачем розрахунок пені в сумі 180 407,82 грн. та штрафу в сумі 111 625,59 грн. є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи (а.с. 8-9).

Поряд з цим, ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до положень пп. 3.17.4. п. 3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18, які вказують на те, що вирішуючи питання про зменшення неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Господарський суд вважає за необхідне врахувати доводи відповідача щодо зменшення розміру пені та штрафу, з тих підстав, що одними з основних причин виникнення заборгованості відповідача за Договором є неврегульованість питання щодо виділення субвенцій на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, а також значна дебіторська заборгованість перед відповідачем за спожиту теплову енергію таких споживачів, як бюджетні організації та населення.

Як вбачається з фактичних обставин справи, ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання за Договором становить 87 %.

Також, господарським судом взято до уваги, що позивач займає монопольне становище з постачання природного газу, у відповідності до мети діяльності компанії забезпечує ефективне функціонування та розвиток нафтогазового комплексу, більш повне задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах, а тому укладає договори купівлі-продажу газу з безліччю контрагентів.

Всупереч вимог ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не надано до суду належних доказів того, що саме дії відповідача вплинули на майновий стан підприємства позивача у першому півріччі 2012 року.

Крім того, пред'явлені до стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних нарахувань мають компенсувати всі негативні наслідки затримки розрахунку з боку відповідача.

Взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за укладеним договором, місцевий господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір стягнення з відповідача пені та штрафу на 50% від належної до стягнення суми та стягнути з відповідача пеню в сумі 90 203,91 грн. та штраф у розмірі 55 812,79 грн.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення пені та трафу господарський суд позивачу відмовляє.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 42 502,87 грн. та інфляційних витрат в сумі 21 895,20 грн., згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 8-9).

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Теплоенергетик" (адреса: 25491, м. Кіровоград, вул. Ливарна, 1; код 24153576, рахунок № 26006060867003 у відділі № 8 філії "Придніпровське РУ" АТ Банк "Фінанси та кредит", МФО 331564) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, рахунок № 26002301921 в АТ "Ощадбанк", МФО 300465) заборгованість в сумі 1 805 066,07 грн., з яких: 1 594 651,30 грн. - основний борг; 21 895,20 грн. - інфляційні втрати, 42 502, 87 грн. - 3% річних; 90 203,91 грн.- пеня; 55 812,79 грн. - штраф, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 36 290, 14 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 24.12.2012 року.

Суддя Л. С. Коротченко