Постанова № 28226469, 18.12.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р. Справа № 5017/1510/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Запорощенка М.Д., Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В.розглянувши касаційні скарги Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт", м. Іллічівськ, Одеська обл.на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 рокута на рішеннягосподарського суду Одеської області від 06.08.2012 рокуу справі № 5017/1510/2012 господарського суду Одеської областіза позовом Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт", м. Іллічівськ, Одеська обл.дотовариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів", м. Одесапростягнення 1 103 117,95 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Самчук О.О. (дов. від 17.12.2012 № 74/12);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.08.2012 року по справі №5017/1510/2012 (суддя: Гут С.Ф.) позовні вимоги Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів" задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів" на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" 180 052,75 грн. пені, 671 463,10 грн. штрафу та 17 030,32 грн. судового збору.

Прийняте судове рішення мотивоване тим, що відповідач порушив умови договору поставки № 355-ОТ від 26.04.2011 року щодо своєчасної поставки товару, а саме, відповідно до умов заявки від 03.01.2012 року кінцевий строк поставки (147 штук залізобетонних масивів) сплинув 27.02.2012 року, а остаточна кількість товару була поставлена до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" 13.04.2012 року, тобто відповідач прострочив поставку товару на 45 днів, тому з нього підлягає стягненню пеня та штраф.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 року по справі № 5017/1510/2012 (судді: Андрєєва Е.І., Лисенко В.А., Мацюра П.Ф.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів" на рішення господарського суду Одеської області від 06.08.2012 року задоволено частково; рішення господарського суду Одеської області від 06.08.2012 року у справі №5017/1510/2012 частково скасовано, резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: позов Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів" на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" 35 802 грн. пені, 55 692 грн. штрафу та 1 829,88 грн. судового збору.

Прийнята постанова мотивована тим, що відповідачем замовленне зобов'язання виконано; інших замовлень, передбачених договором, позивач не робив, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт", звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 06.08.2012 року, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 року, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши представника відповідача, який з'явився в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.04.2011 року між відкритим акціонерним товариством "Завод залізобетонних виробів" перейменованим у товариство з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів" (Постачальник) та Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" (Покупець) було укладено договір поставки № 355-ОТ, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити товар, в асортименті та за цінами, вказаними в Додатку №1 (Специфікація №1), який є невід'ємною частиною даного договору, а Покупець зобов'язався прийняти та сплатити за товар.

Згідно п. 3.1. договору, загальна ціна товару за цим договором складає 9 592 330 грн., враховуючи ПДВ -1 598 721,67 грн.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що конкретна партія товару має бути поставлена Постачальником Покупцеві протягом 10 календарних днів, з дня отримання Постачальником заявки Покупця.

Відповідно до п. 3.3. договору, Покупець здійснює оплату за поставлену партію товару на підставі рахунку Постачальника, виставленого після поставки такої партії товару протягом 30 банківських днів від дати поставки товару.

Пунктом 4.1. договору визначено, що датою поставки вважається дата передачі Постачальником Покупцю товару згідно до підписаної Сторонами товаро-транспортної накладної.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за прострочення термінів поставки товару Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення від загальної суми заявленої партії товару, вказаної у п. 3.1. цього договору, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної загальної партії товару.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" звернулося до відповідача з заявкою від 03.01.2012 року щодо постачання з 10.01.2012 року залізобетонних масивів у кількості 147 штук, із розрахунку 21 масив в тиждень (тиждень - 5 робочих днів).

Відповідач здійснив поставку залізобетонних масивів, що підтверджується товаро-транспортними накладними. Виходячи з умов заявки від 03.01.2012 року кінцевий строк поставки 147 штук залізобетонних масивів сплинув 27.02.2012 року, а відповідно до товарно-транспортних накладних остаточна кількість заявленого товару була поставлена до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" лише 13.04.2012 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач в порушення умов Договору поставки прострочив термін поставки товару.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що позивачу ніяких збитків не завдано; відповідачем замовлення позивача виконано повністю; інших замовлень передбачених договором позивач не робив.

Тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів" на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" 35 802 грн. пені, 55 692 грн. штрафу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції таким, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин господарські суди з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника - Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт", м. Іллічівськ, Одеська обл.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт", м. Іллічівськ, Одеська обл. залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 року у справі № 5017/1510/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя М.Д. Запорощенко

Судді: Н.В. Акулова

С.В.Владимиренко