Рішення № 28225873, 17.12.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2012 р. Справа № 5010/1254/2012-27/66

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до відповідача: Снятинської міської ради (вул. Т. Шевченка, 70, м. Снятин, Снятинський

район, Івано-Франківська область, 78300)

про стягнення заборгованості в сумі 17 196, 43 гривень згідно договорів поставки товару.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - фізична особа - підприємець (паспорт серія НОМЕР_1 виданий 12.02.2002 року Снятинським РВ УМВС України в Івано-Франківській області);

ОСОБА_2 - представник (посвідчення № 228 від 10.01.2006 року, довіреність № 1544 від 29.10.2012 року).

Від відповідача: Калівошко А.В. - завідуючий юридичним відділом Снятинської міської ради (паспорт серія НОМЕР_2 виданий 11.01.2002 року Снятинським РВ УМВС України в Івано-Франківській області, довіреність № 01-15/317 від 11.10.2012 року).

в с т а н о в и в :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Снятинської міської ради (надалі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 17 196, 43 гривень згідно договорів поставки товару.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договорами поставки, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 17 196, 43 гривень.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2012 року порушено провадження у справі № 5010/1254/2012-27/66, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 16.10.2012 року.

Ухвалами господарського суду від 16.10.2012 року та 30.10.2012 року розгляд справи відкладався на 30.10.2012 року та 14.11.2012 року, у зв'язку із неподанням витребуваних судом доказів.

В судовому засіданні від 14.11.2012 року оголошувалась перерва до 28.11.2012 року.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 28.11.2012 року продовжено розгляд справи на 15 днів до 17.12.2012 року та відкладено розгляд справи на 12.12.2012 року, у зв'язку із особливістю розгляду даного спору та необхідністю проведення між сторонами звірки взаємних розрахунків на час розгляду справи судом.

В судовому засіданні від 12.12.2012 року оголошувалась перерва до 17.12.2012 року.

В судових засіданнях позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач, щодо заявленого позову заперечив, з підстав викладених у поясненнях (Вх. № 7099/2012 - свх. від 30.10.2012 року, Вх. № 7955/2012 - свх. від 28.11.2012 року, Вх. № 8388/2012 - свх. від 17.12.2012 року) по суті заявленого позову. Представник відповідача свої заперечення мотивував тим, що у 2012 році позивачем та міською радою проведено звірку взаємних розрахунків та складено акт, відповідно до якого станом на 01.02.2012 року заборгованість Снятинської міської ради перед Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 становила 3 034, 74 гривень. Також у своїх поясненнях відповідач зазначив, що у відповідності до платіжних доручень Снятинська міська рада не має жодних заборгованостей по оплаті за поставку товарів позивачем.

Крім того, представник відповідача подав через канцелярію господарського суду Івано-Франківської області (Вх. № 7100/2012 - свх. від 30.10.2012 року) заяву про застосування строку позовної давності. Заява мотивована тим, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на невиконанні відповідачем зобов'язань за договором на поставку товарів укладеному до 2007 року. А нормами ст. ст. 257, 258 Цивільного кодексу України встановлено, що загальний строк позовної давності становить три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у позові.

Подана заява долучена до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі продавець) та Снятинською міською радою (надалі покупець) з 2007 року укладено ряд договорів про поставку товарів. Зокрема: Договір № 2 від 01.02.2007 року (згідно розділу 2 на суму 1 000, 00 гривень); Договір № 12 від 14.02.2008 року (згідно розділу 2 на суму 19 880, 00 гривень); Договір № 13 від 14.02.2008 року (згідно розділу 2 на суму 19 805, 00 гривень); Договір № 14 від 14.02.2008 року (згідно розділу 2 на суму 19 776, 00 гривень); Договір № 15 від 14.02.2008 року (згідно розділу 2 на суму 19 088, 00 гривень); Договір № 16 від 14.02.2008 року (згідно розділу 2 на суму 17 722, 00 гривень); Договір № 17 від 14.02.2008 року (згідно розділу 2 на суму 19 131, 44 гривень); Договір № 18 від 14.02.2008 року (згідно розділу 2 на суму 12 640, 50 гривень); Договір № 25 від 05.05.2008 року (згідно розділу 2 на суму 112 205, 00 гривень); Договір № 4 від 18.01.2011 року (згідно розділу 2 на суму 83 500, 00 гривень); Договір № 411 від 18.01.2011 року (згідно розділу 2 на суму 93 000, 00 гривень); Договір № 4/5 від 18.01.2011 року (згідно розділу 2 на суму 98 900 гривень); Договір № 3 від 13.01.2012 року (згідно розділу 2 на суму 8 412, 39 гривень), які знаходяться у матеріалах справи (а. с. 8- 20).

Згідно розділу 1 вказаних договірних зобов'язань, продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити по цінах, в термінах, обумовлених "даними угодами та додатками (накладними), які є невід'ємною частиною договору".

У договорах сторони погодили, що ціни не повинні перевищувати діючих в регіоні на момент поставки товару, погоджені протоколом погодження цін. Оплата за поставлений товар проводиться покупцем у безготівковому порядку протягом з дня підписання договору (розділи 3 та 5 договору).

На виконання умов вказаних договорів, позивачем по справі поставлено відповідачеві товар, що підтверджується накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого товару виконав неналежним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 17 196, 43 гривень.

Наявність боргу підтверджується актами звірки взаєморозрахунків, а саме Актом звірки розрахунків станом на 01.02.2007 року на суму 35 901, 66 гривень, Актом звірки розрахунків станом на 01.10.2007 року на суму 80 976, 67 гривень, Актом звірки розрахунків станом на 01.01.2008 року на суму 32 989, 51 гривень, Актом звірки розрахунків станом на 01.01.2009 року на суму 21 201, 11 гривень, Актом звірки розрахунків станом на 01.01.2010 року на суму 22 653, 43 гривень, Актом звірки розрахунків станом на 01.08.2010 року на суму 20 096, 33 гривень, Актом звірки розрахунків станом на 01.01.2012 року на суму 20 231, 17 гривень, Актом звірки розрахунків станом на 01.02.2012 року на суму 3 034, 74 гривень, Актом звірки розрахунків станом на 01.05.2012 року на суму 17 196, 43 гривень, копії яких містяться у матеріалах справи (а. с. 21 - 29).

17.10.2012 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Снятинської міської ради з претензією, згідно якої просив у десятиденний термін повернути грошові кошти в сумі 17 196, 43 гривень. Факт одержання претензії відповідачем підтверджується відтиском печатки вхідної кореспонденції Снятинської міської ради з відміткою дати одержання та вхідного номера.

Відповідач, у відповідь на претензію надіслав листа (Вих. № 01-22/414 від 24.10.2012 року), згідно якого інформує, що Снятинська міська рада не визнає заборгованість, оскільки жодних документів які б підтверджували її наявність позивач не представив.

Суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення з наступних підстав.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема із договорів.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Як видно з матеріалів справи, між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Снятинською міською радою на протязі 2007 - 2012 років укладено ряд договорів про поставку товарів, згідно розділу 1 яких, продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар по цінах і в термінах, обумовлених договором та накладними.

Однак, оглянувши в судових засіданнях оригінали накладних з 2009 року по 2011 рік, суд встановив, що поставка товарів відбувалась без вказівки на існування договірних зобов'язань між сторонами (томи 2 та 3 справи).

Факт отримання товару за накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, підтверджується відтисками печаток та підписами уповноваженої особи відповідача у накладних. А також даний факт не заперечується представником відповідача.

Отже, поставку відповідачу товару слід вважати такою, що передана позивачем безпосередньо за накладними на позадоговірній основі.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наявність боргу підтверджується актами звірки взаєморозрахунків, а саме Актом звірки розрахунків станом на 01.02.2007 року на суму 35 901, 66 гривень, Актом звірки розрахунків станом на 01.10.2007 року на суму 80 976, 67 гривень, Актом звірки розрахунків станом на 01.01.2008 року на суму 32 989, 51 гривень, Актом звірки розрахунків станом на 01.01.2009 року на суму 21 201, 11 гривень, Актом звірки розрахунків станом на 01.01.2010 року на суму 22 653, 43 гривень, Актом звірки розрахунків станом на 01.08.2010 року на суму 20 096, 33 гривень, Актом звірки розрахунків станом на 01.01.2012 року на суму 20 231, 17 гривень, копії яких містяться в матеріалах справи.

В матеріалах справи також міститься Акт звірки розрахунків станом на 01.02.2012 року на суму 3 034, 74 гривень, який підписаний обома сторонами та містить відтиски круглих печаток. Однак, давши оцінку доказам, які містяться в справі та доводам сторін щодо підписання даного акту звірки взаєморозрахунків, суд дійшов до обґрунтованого висновку, що Акт звірки розрахунків складений станом на 01.02.2012 року не може оцінюватися судом як належний та допустимий доказ, що підтверджує відсутність існування заборгованості, оскільки був підписаний лише з метою отримання грошових коштів за поточний рік, яка на час вирішення спору по суті уже погашена.

У зв'язку з вище наведеним, залишається непогашеною заборгованість в сумі 17 196, 43 гривень, що виникла в результаті поставки продуктів харчування позивачем та неналежним виконанням своїх зобов'язань по оплаті поставленої продукції відповідачем. У зв'язку із чим, позивачем по справі складено Акт звірки розрахунків станом на 01.05.2012 року на суму 17 196, 43 гривень, однак відповідач відмовився від підписання вказаного акту, мотивуючи своє рішення відсутністю підтверджуючих документів про наявність такої заборгованості.

Суд, дослідивши в судових засіданнях документи, які містяться у матеріалах справи, зокрема накладні та платіжні доручення про оплату поставлених товарів, дійшов висновку, що оплата поставлених товарів по накладних № 141 від 29-31.12.2009 року на суму 1 103, 50 гривень, № 142 на суму 9 780, 00 гривень, № 117 від 18.11.2010 року на суму 1 050, 00 гривень, № 6 від 27.01.2009 року на суму 1 482, 95 гривень, № 15 від 13-17.02.2009 року на суму 2 720, 25 гривень, № 19 від 24-27.02.2009 року на суму 2 653, 35 гривень, № 51 від 05-06.05.2009 року на суму 6 116, 00 гривень, № 70 від 26-30.06.2009 року на суму 700, 00 гривень, № 69 від 24-25.06.2009 року на суму 2 947, 35 гривень не підтверджується матеріалами справи, а також даний факт відсутності підтверджуючих документів про оплату жодним чином не був спростований відповідачем під час слухання справи.

Враховуючи відсутність підтвердження про належне виконання своїх грошових зобов'язань відповідачем по вказаних накладних, суд приходить до висновку про необхідність перевірки обґрунтованості і правильності здійсненого позивачем розрахунку суми заборгованості.

Отже, згідно арифметичного розрахунку проведеного судом: (1 103, 50 + 9 780, 00 + 1 050, 00 + 1 482, 95 + 2 720, 25 + 2 653, 35 + 6 116, 00 + 700, 00 + 2 947, 35 = 28 553, 40), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 28 553, 40 гривень, тобто сума, про оплату якої в матеріалах справи не міститься доказів.

За таких обставин, задоволенню підлягає сума в розмірі 17 196, 43 гривень за розрахунком позивача, оскільки згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума, що перевищує заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення боргу в межах заявлених позовних вимог.

Що стосується заяви позивача про застосування строку позовної давності, то суд роз'яснює наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Зокрема, діями, які свідчать про переривання позовної давності можуть бути будь - які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Так, до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися:

- часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу.

Отже, як видно з матеріалів справи відповідач вчиняв дії, які свідчать про визнання ним своєї заборгованості за поставлений товар, що підтверджується копіями щорічних Актів звірки розрахунків, які були підписані обома сторонами та містять відтиски круглих печаток, які містяться в матеріалах справи.

Вказані акти, які містяться в справі, свідчить про те, що відповідач фактично визнавав існування боргу, який виник внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань, що стало підставою для заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Господарські витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 11, 205, 256, 257, 258, 264, 509, 525, 526, 530, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Снятинської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 17 196, 43 гривень за поставлений товар - задовольнити повністю.

Стягнути з Снятинської міської ради (вул. Т. Шевченка, 70, м. Снятин, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78300, ідентифікаційний код: 04054240) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер фізичної особи - підприємця ЄДР: НОМЕР_3) заборгованість в розмірі 17 196, 43 гривень (сімнадцять тисяч сто дев'яносто шість гривень сорок три копійки) за поставлений товар, а також 1 609, 50 гривень (одну тисячу шістсот дев'ять гривень п'ятдесят копійок) - сплаченого судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.12.12

Суддя Михайлишин В. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

________ Осудар І. Б. 21.12.12