Рішення № 28225567, 10.12.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/144/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.12 Справа № 5009/4186/12

За позовом Приватного підприємства «Завод Металомонтаж», 49000 м. Дніпропетровськ, вул. Комісара Крилова, 2

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Консорціум «Енергомашінжиніринг», 69065 м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 9-А

про стягнення 398 371,84 грн.

Суддя Горохов І.С.

представники:

від позивача: Базюкевич Є.В., представник дов. № 1 від 01.11.2012р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Розглянуто позовну заяву Приватного підприємства «Завод Металомонтаж»до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Консорціум «Енергомашінжиніринг»про стягнення 398 371,84 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.11.2012 порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 29.11.2012. Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 10.12.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги заявлені з наступних підстав: на підставі договору поставки №182011 від 20.06.2011 позивачем виготовлено та поставлено на адресу відповідача систему регенерації №0930.00.000СБ. Аспирационные системы В3, В5 агломерационного цеха ОАО «Никопольский завод ферросплавов». Відповідач виготовлену продукцію прийняв, однак оплатив вартість продукції не в повному обсязі. Заборгованість на час звернення до суду становить 336 626,28 грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань по договору позивачем нараховано 51 148,75 грн. пені та 10 596,81 грн. 3% річних.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд встановив наступне.

20.06.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Консорціум «Енергомашінжиніринг»- покупець (відповідач у справі) та Приватним підприємством «Завод Металомонтаж»- постачальник (позивач у справі) укладено договір поставки №182011, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію у відповідності з додатками (специфікаціями) до даного договору, кожен з яких має свій порядковий номер та є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 3.1. договору, постачальник приймає на себе зобов'язання здійснити відвантаження та поставку продукції протягом строку, узгодженого сторонами в додатках (специфікаціях) до даного договору. Постачальник має право на дострокову поставку продукції. Поставка продукції відбувається за рахунок постачальника.

Продукція постачається на умовах: «DDU -склад замовника -Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів 310, відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів в редакції «Інкотермс - 2000».

В специфікаціях №№ 1, 2 та 3 строк поставки продукції зазначено 30 календарних днів з моменту отримання передплати.

Пунктом 5.1. договору сторони узгодили, що розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку покупцю на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата кожної партії товару - 50% передплати, інші 50% - протягом 14 робочих днів з моменту отримання продукції, якщо інше не передбачено в додатках (специфікаціях) до даного договору. Оплата проводиться за кожну партію товару окремо. Партії формуються згідно заявкам покупця, на які виставляються рахунки (п. 5.2. договору). Датою оплати вважається дата перерахування грошових коштів на рахунок покупцем (п. 5.4. договору).

Специфікацією №1 до договору сторони узгодили поставку системи регенерації в кількості 45,0038 тон на загальну суму 589 999,81 грн. в термін поставки -30 календарних днів з моменту отримання товару.

Додатковою угодою №1 від 20.09.2011 змінено вартість 1 тони на 11 721,23 грн.

Попередня оплата була отримана в повному обсязі в розмірі 375 000,00 грн. про що свідчить банківська виписка за 20.06.2011р.

Відповідності до п. 3.2. договору продукція на суму 632 999,87 грн. була поставлена на адресу відповідача та прийнята ним, про що свідчать відповідні підписи та штампи на товарно-транспортних накладних та видаткових накладних, копії яких залучено до матеріалів справи. Дата останньої поставки товару -23.09.2011.

Крім того, 20.07.2011 та 25.07.2011 позивачем за товарно-транспортними накладними ААБ №0000034 та ААБ №000033 та видатковими накладними №РН-000094 від 20.07.2011 на суму 103 429,37 грн. та №РН-0000097 від 25.07.2011 на суму 59 873,98 грн. поставлено опорний пояс з бункерами. Продукцію отримано представником відповідача Поярковим О.Ю. на підставі довіреності №39 від 20.07.2011. про отримання продукції свідчить підпис представника відповідача на товарно-транспортних накладних та видаткових накладних.

25.08.2011р. відповідач перерахував позивачу за опорний пояс кошти в розмірі 83 303,35 грн.

Таким чином, відповідачу поставлено продукцію на загальну суму 794 929,64 грн. відповідачем товар оплачений частково на суму 458 303,35 грн. Заборгованість за отриманий товар становить 336 626,28 грн.

Для оплати відповідачу було виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000189 від 23.09.2011 на суму 336 626,28 грн.

02.07.2012 позивач звернувся до відповідача з претензією №309 щодо сплати заборгованості в розмірі 336 626,28 грн. відповіді на претензію не надано.

Будь-яких зауважень щодо якості та кількості поставленого товару відповідачем до позивача не пред'являлося. Заборгованість до теперішнього часу не оплачена.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Божник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

За таких обставин, вимога про стягнення 336 626,28 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача: пеню за період з 02.11.2011 по 22.03.2012 у сумі 20 299,03 грн. та за період з 23.03.2012 по 01.11.2012 у сумі 30 849,72, а всього 51 148,75 грн., 10 596,81 грн. 3% річних за період з 14.10.2011 по 01.11.2012.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.2. договору, у випадку несвоєчасної оплати покупцем продукції у строки, узгоджені сторонами в специфікаціях до договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої (несвоєчасно оплаченої) продукції за кожен день прострочення. При цьому пеня нараховується за весь час поки зобов'язання покупця по оплаті продукції залишається невиконаним, але не більше 6 місяців.

Судом перевірено правильність нарахування сум та встановлено, що стягненню підлягає сума пені в розмірі 25 880,26 грн., оскільки позивачем не враховано 6 місячний строк нарахування пені, що передбачено як договором так і законодавством України та 10 596,81 грн. 3% річних.

Враховуючи вище викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Завод Металомонтаж»до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Консорціум «Енергомашінжиніринг»про стягнення 398 371,84 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консорціум «Енергомашінжиніринг»(69065 м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 9-А, код ЄДРПОУ 35673322) на користь Приватного підприємства «Завод Металомонтаж»(49000 м. Дніпропетровськ, вул. Комісара Крилова, 2, код ЄДРПОУ 32172886) суму основного боргу в розмірі 336 626 (триста тридцять шість тисяч шістсот двадцять шість) грн. 28 коп., 25 880 (двадцять п'ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 26 коп. пені, 10 596 (десять тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн. 81 коп. 3% річних, 7 462 (сім тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 07 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 17.12.2012р.