Рішення № 28224763, 12.12.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.12.2012р. Справа № 5008/863/2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатполіметали", с. Мужієво Берегівського району

ДО Компанії CENGART FINANCIAL INC, Drake Chambers, Tortola British Virgin Islands, Road Town, P/O/Box 3321

ПРО визнання недійсною додаткової угоди від 01.10.2007р. до договору позики від 12.12.2000р., укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю „Закарпатполіметали" та Компанією CENGART FINANCIAL INC

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача -Громчаков О.В. -представник за довіреністю від 12.07.2012р.

від відповідача - не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Закарпатполіметали", с.Мужієво Берегівського району звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Компанії CENGART FINANCIAL INC, Drake Chambers, Tortola British Virgin Islands, Road Town, P/O/Box 3321 про визнання недійсною додаткової угоди від 01.10.2007р. до договору позики від 12.12.2000р., укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю „Закарпатполіметали" та Компанією CENGART FINANCIAL INC.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.10.2012р. порушено провадження у справі № 5008/863/2012 та призначено справу до розгляду на 05.11.2012р.

У зв'язку з неявкою представників відповідача ухвалою суду від 05.11.2012р. розгляд справи було відкладено на 21.11.2012р.

У зв'язку з повторною неявкою представників відповідача ухвалою суду від 21.11.2012р. розгляд справи було відкладено на 03.12.2012р.

Ухвалою суду від 03.12.2012р. розгляд справи було відкладено на 12.12.2012р.

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. На виконання вимог суду подав докази щодо надіслання відповідачу та його представником в межах справи про банкрутство ухвали суду стосовно розгляду даної справи з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач вимог ухвали суду від 05.10.2012р., від 05.11.2012р., від 21.11.2012р. та від 03.12.2012р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, свого уповноваженого представника в засідання суду не направив.

Матеріали справи містять відомості про те, що відповідачем згідно надісланої йому рекомендованої кореспонденції отримано відповідні відомості про розгляд даної справи в Господарському суді Закарпатської області, підтвердженням чого слугує повідомлення про вручення №715266

З огляду на вищенаведене, суд констатує, що Законом України № 2052-ІІІ від 19. 10. 2000 р. було ратифіковано Конвенцію про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11. 1965 р., до якої приєдналась Об'єднане Королівство Великобританії та Північної Ірландії. Британські Віргінські острови, на яких знаходиться (зареєстрований) Відповідач, є складовою Британських заморських територій, отже, 24.02.1965р., коли Великобританія ратифікувала вищенаведену Конвенцію, то дія Конвенції розповсюдилась на Британські Віргінські острови. Ратифікація Великобританії набула законної сили 25.04.1965 р.

У ст. 1 Конвенція вказано, що ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Відповідно до СТ.2 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов'язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав.

Одночасно, п."а" ст. 10 Конвенції встановлено можливість надсилання судових документів безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном у разі, якщо запитувана Держава не заперечує.

Британські Віргінські острови будь-яких заяв чи застережень відносно застосування положень п."а" ст.10 Конвенції не надавали.

Тобто, приймаючи до уваги приписи п."а" ст.10 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, враховуючи Британських Віргінських островів до вказаного нормативного акту міжнародного права та відсутність заперечень зазначеної договірної держави проти застосування положень ст.10 Конвенції, надсилання господарським судом процесуальних документів здійснюється безпосередньо на адресу Відповідачу засобами поштового зв'язку.

Суд враховує, що відповідач є резидентом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, а з метою його повідомлення про час і місце судового розгляду судом направлено ухвалу про порушення провадження у справі від 05.10.2012 р. рекомендованою з повідомленнями кореспонденцією.

З урахуванням вищенаведеного суд констатує дотримання порядку надіслання відповідачеві відомостей про розгляд справи Господарським судом Закарпатської області в порядку, передбаченому п."а" ст. 10 Конвенції та вважає за можливе розглянути справи в порядку вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.12.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2000р. між юридичною особою за законодавством Об'єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії Alperton Promotion Limited та юридичною особою за законодавством України -ТОВ «Закарпатполіметали»- було укладено договір позики б\н. Відповідно до умов цього договору Alperton Promotion Limited надав Позивачу кредит у розмірі 800 000 доларів США строком на один рік (п. 1.1 договору) за плату під 10% річних (п. 1.3.1 договору). Вказаний договір був зареєстрований у Національному банку України (реєстраційне посвідчення від 20.12.2000 № 68-013\052).

Додатковою угодою від 12.12.2001 р. було внесено зміни до договору, згідно з якими кредит надався строком на 3 роки.

09.06.2006р. року між компанією Alperton Promotion Limited та Відповідачем було укладено договір уступки права вимоги, згідно якого Відповідач отримав право вимагати повернення (у тому числі у судовому порядку) та отримати від Позивача суму боргу, право вимоги на який виникло після надання позики за вищевказаним договором позики (п. 1 договору уступки права вимоги).

01.10.2007р. р. між Відповідачем та Позивачем було укладено додаткову угоду до договору позики від 12.12.2000 р. між компанією Alperton Promotion Limited та ТОВ «Закарпатполіметали». згідно якої кредит надається строком на 7 років, а саме в строк до 12.12. 2007 р. Даною додатковою угодою були внесені зміни в 1. 4 Договору позики, нова редакція даного пункту Договору позики була викладена наступним чином (мовою оригіналу): «Ссудополучатель обязан возвратить кредит в полной сумме, равно как и уплатить плату за кредит путем перечисления ее на расчетньй счет кредитора в срок до 12.12.2007г.».

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 09.06.2008 року порушено провадження у справі №16\89 про банкрутство ТОВ «Закарпатполіметали». Ухвалою цього ж суду від 18.03.2009 р. визнані розмір та склад вимог до ТОВ „Закарпатполіметали", зокрема, компанії CENGART FINANCIAL INC на суму 19 165 903.31 грн. Розмір вимог обґрунтовується зокрема, заборгованістю у сумі 893824,38 доларів США (еквівалент за курсом НБУ - 4 326 109,99 грн.), яка виникла за договором позики від 12.12.2000 б\н, укладеного між Alperton Promotion Limited та ТОВ «Закарпатполіметали».

Постановою господарського суду Закарпатської області від 16.02.2010 р. у справі №16\89 ТОВ «Закарпатполіметали»було визнано банкрутом призначено ліквідатором арбітражного керуючого Петик Тетяну Анатоліївну.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 16.05.2012 р. було припинено повноваження ліквідатора арбітражного керуючого Петик Т.А. та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Гороховського Андрія Вікторовича.

Ліквідатор виконуючи функції у межах повноважень, встановлених ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»вважає, що додаткова угода від 01.10.2007 р. до договору позики від 12.12.2000 р., яка укладена між Позивачем та Відповідачем є такою, що укладена із порушенням господарської правосуб'єктності однієї із сторін та повинна бути визнана судом недійсною з певних причин.

Зокрема, вважає, що спірна додаткова угода порушує істотні умови зобов'язання для боржника саме тим, що спірним правочином змінюється строк виконання зобов'язання, що й вказує на порушення приписів ст. 514 ЦК України при укладанні спірного правочину.

Відповідачу за вказаним договором було передано тільки одне право

- право вимагати повернення боргу та інших грошових виплат. Жодних інших прав, у

тому числі, на зміну порядку (строку) повернення коштів, за вказаним договором не

надавались.

У результаті укладання цієї угоди ухвалою господарського суду Закарпатської області від 18.03.2009 р. у справі №16\89 вимоги Відповідача, у тому числі, які пов'язані із повернення позики за договором із компанією Alperton Promotion Limited були визнані у повному обсягу, незважаючи на те, що на момент порушення справи про банкрутство строк позовної давності був вичерпаний. Таким чином, цією спірною угодою були порушені права інших кредиторів та боржника за справою про банкрутство ТОВ «Закарпатполіметали».

Також просить суд взяти до уваги те, що згідно п. 8.3.14 Статуту ТОВ «Закарпатполіметали»до компетенції Зборів Учасників Товариства належить затвердження угод на суму більше 1 000 000грн. Відповідно до п. 8.6.1 Статуту директор вирішує усі питання діяльності Товариства, крім тих, які віднесено до компетенції Зборів Учасників.

Згідно акту звірки, який складений між Позивачем та Відповідачем станом на 27.09.2007 р. заборгованість Позивача перед Відповідачем склала 893 824,38долларів США, що згідно офіційному курсу долара до української гривні станом на 01.10.2007 р. (дата укладання додаткової угоди) становить 4513813, 12грн. Таким чином, питання підписання додаткової угоди між ТОВ «Закарпатполіметали»та компанією CENGART FINANCIAL INC відносилось до компетенції вищого органу управління Позивача - загальних зборів учасників, але фактично воно було підписано тільки директором, який не мав на це права

Натомість, загальні збори учасників ТОВ «Закарпатполіметали»не схвалювали укладання спірної угоди, а тому вона, з боку Позивача була укладена особою, яка не мала відповідного обсягу цивільної дієздатності.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 75 ЗУ «Про міжнародне приватне право»підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те. що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Статтею 76 Закону передбачено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Оскільки спірна додаткова угода укладена у м. Києві, Україна, суд вважає за можливе розглядати даний позов за правилами підсудності, встановленими статтею 15 ГПК України - справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. В нашому випадку зобов'язаною стороною сплатити грошові кошти є саме позивач.

Пунктом 4.2 договору позики від 12.12.2000, укладеним між ТОВ

«Закарпатполіметали»та Alperton Promotion Limited встановлено, що (мовою оригіналу):

„Споры и разногласия в рамках настоящего договора, урегулирование котрого недостижимо Сторонами путем переговоров, передаються за исключением подсудности общим судам на рассмотрение арбитражного суда или (с согласия Сторон) -третейського суда, решение которого будет иметь обязательную силу для обеих Сторон".

Згідно ст. 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»для цілей цього Закону:

- "арбітраж" - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки № 1 і №2 до цього Закону);

"третейський суд" - одноособовий арбітр або колегія арбітрів;

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про міжнародний

комерційний арбітраж»суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом

арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше

подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Дана норма кореспондує зі статтею 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України

загальновідомі обставини не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність - очевидна, і доказування їх є зайвим.

В арбітражному застереженні сторонами взагалі не викладено назву суду, в

якому повинен розглядатися спор. Відтак, арбітражне застереження не може бути виконане, а тому є не чинним. При цьому, заперечень сторін щодо розгляду справи у господарському суді України немає.

Крім того, згідно ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. У разі подання позову, зазначеного в пункті 1 цієї статті, арбітражний розгляд проте може бути розпочато або продовжено і арбітражне рішення може бути винесено, поки сперечання про підсудність чекають розв'язання в суді.

Таким чином, арбітражна угода є самостійною угодою, автономною від зовнішньоекономічного контракту (постанова Вищого господарського суду України від 07.10.2008 по справі № 20\316).

Арбітражне застереження, що міститься у п. 4.2 договору, укладеному між ТОВ «Закарпатполіметали»та Alperton Promotion Limited, стосується тільки між вказаними сторонами та не поширює чинність на спори з іншими особами, зокрема - із Відповідачем.

Таким чином, спір між Позивачем та Відповідачем може бути розглянутий господарськими судами України.

Згідно п. 1.1 договору уступки від 09.06.2006р., укладеному між компанією CENGART FINANCIAL INC та компанією Alperton Promotion Limited (мовою оригіналу):

„Настоящим договором Прежний займодавец в безотзывном порядке уступает Новому займодавцу все права требовать возврата (в том числе в судебном порядке) и получить от Заемщика полную сумму Долга, право требования на который возникало после предоставления Ссуды Прежним Займодавцем Заемщику по договору ссуды от 12.12.2000, а также иные суммы, которые подлежат или подлежали бы в будущем виплате Заемщиком Прежнему займодавцу, включая суммы процентов и неустойки".

Таким чином, Відповідачу за вказаним договором було передано тільки одне право - право вимагати повернення боргу та інших грошових виплат. Жодних інших прав, у тому числі, на зміну порядку (строку) повернення коштів, за вказаним договором не надавались.

Відповідно о ст. 47 ЗУ «Про міжнародне приватне право»право, що застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює, зокрема, дійсність договору; виконання договору: наслідки недійсності договору; відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором тощо.

Якщо при визначенні способів та порядку виконання договору, а також заходів, які мають бути вжиті в разі невиконання або неналежного виконання договору, неможливе застосування права, зазначеного в частині першій цієї статті, може бути застосоване право держави, у якій здійснюється виконання договору.

Так, в Договорі позики сторони передбачили, що всі спори з приводу даного договору вирішуються відповідно до права ОК Великобританії, що відображено у п. 4.3 Договору позики.

Однак, враховуючи той факт, що спір по даній справі виник під час виконання умов спірного правочину, при цьому виконання такого договору здійснюється саме на території України, що повністю доводиться вищевикладеним. то, керуючись приписами ст. 47 ЗУ «Про міжнародне приватне право», є обґрунтованими підстави для розгляду даного спору саме за правом України.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За правилами вимог ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно п. 8.3.14 Статуту ТОВ «Закарпатполіметали»до компетенції Зборів Учасників Товариства належить затвердження угод на суму більше 1 000 000грн. Відповідно до п. 8.6.1 Статуту директор вирішує усі питання діяльності Товариства, крім тих, які віднесено до компетенції Зборів Учасників.

Згідно акту звірки, який складений між Позивачем та Відповідачем станом на 27.09.2007 р. заборгованість Позивача перед Відповідачем склала 893 824,38долларів США, що згідно офіційному курсу долара до української гривні станом на 01.10.2007 р. (дата укладання додаткової угоди) становить 4513813, 12грн. Таким чином, питання підписання додаткової угоди між ТОВ «Закарпатполіметали»та компанією CENGART FINANCIAL INC відносилось до компетенції вищого органу управління Позивача - загальних зборів учасників, але фактично воно було підписано тільки директором, який не мав на це права

Натомість, загальні збори учасників ТОВ «Закарпатполіметали»не схвалювали укладання спірної угоди, а тому вона, з боку Позивача була укладена особою, яка не мала відповідного обсягу цивільної дієздатності.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статей 32, 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В даному випадку позивачем доведено, а відповідачем не спростовано доводів, викладених у позовній заяві та її додаткового обгрунтування.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору згідно ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсною додаткову угоду від 01.10.2007р. до договору поруки від 12.12.2000р., укладену між товариством з обмеженою відповідальністю „Закарпатполіметали", с. Мужієво Берегівського району та Компанією CENGART FINANCIAL INC, Drake Chambers, Tortola British Virgin Islands, Road Town, P/O/Box 3321.

3. Стягнути з Компанії CENGART FINANCIAL INC, Drake Chambers, Tortola British Virgin Islands, Road Town, P/O/Box 3321 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатполіметали", 90260, с. Мужієво, вул. Чіпі, 2 Берегівського району, ідентифікаційний код 30350742 суму 1073грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 21.12.2012р.

Суддя О.Ф. Ремецькі