Рішення № 28224446, 17.12.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.12.12 р. Справа № 5006/41/106/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесник Р.М.

при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя, в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь

про стягнення заборгованості по орендній платі за договором на довгострокову оренду нежитлового приміщення №721-О від 06.06.2006р. в розмірі 4769,28 гривень, пені в розмірі 179,55 гривень, суми за послуги орендодавця в розмірі 91,68 гривень

Представники сторін:

Прокурор: Архипенко Р.І.

Від позивача: Катан І.М.

Від відповідача: не з'явився

Прокурор Орджонікідзевського району м. Маріуполя, в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, позивача, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь, про стягнення заборгованості по орендній платі за договором на довгострокову оренду нежитлового приміщення №721-О від 06.06.2006р. в розмірі 4769,28 гривень, пені в розмірі 179,55 гривень, суми за послуги орендодавця в розмірі 91,68 гривень.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №853-о від 16.04.2007р.

Прокурор та позивач в судових засіданнях підтримали вимоги викладені в позовній заяві.

03.12.2012р. від позивача надійшли пояснення по справі відповідно до яких останній пояснює, що борг по орендній платі складає 4769,28 гривень і він не сплачується з травня 2012р. по серпень 2012р., борг за послуги орендодавця складає 91,68 гривень, та пеня складає 179,55 гривень, в зв'язку з чим просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач вимоги ухвал суду не виконав, у судове засідання свого представника не направив, хоча про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які знаходяться у матеріалах справи, у зв'язку з чим справа розглянута за наявними в ній матеріалами, згідно ст.75 ГПК України.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, вислухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ

06.06.2006р. позивачем та відповідачем укладено договір на довгострокову оренду нежитлового приміщення №721-О, згідно п.1.1 якого на підставі заяви орендаря від 19.05.2006р. та договору купівлі-продажу свідоцтва на право довгострокової оренди №721-О від 06.06.2006р. орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 50,9кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, яка знаходиться у розпорядженні міської ради, а саме: з Літ.А/п, приміщення №134 (сто тридцять), кімн. 18, підвал, для використання під ремонт м'яких меблів, що належить територіальний громаді м. Маріуполя на підставі свідоцтва на право власності ЯЯЯ №969859, виданого Маріупольською міською радою 04.07.2006р., зареєстрованого у реєстрі прав власності на нерухоме майно згідно витягу про реєстрацію від 05.07.2006р., виданого Маріупольським БТІ за реєстраційним №15243517 та витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Маріупольським БТІ від 06.07.2006р. №11143114 під реєстраційним №15243517 (номер запису:2186 у книзі: 4).

Відповідно до п. 4.2 (б) Договору орендар зобов'язаний сплачувати Орендодавцю за послуги з обслуговування Орендаря суму в розмірі 6,62 гривень щомісячно із розрахунку 0,13 гривень за один кв.м. орендованої площі.

Орендна платня визначається на підставі рішення Маріупольської міської ради. За вказане у п.1.1. договору приміщення орендар сплачує орендну платню за перший місяць у розмірі 396,51 гривень із розрахунку 7,79 гривень за 1 кв.м. та перераховує її на розрахунковий рахунок одержувача не пізніше 20 числа кожного поточного місяця враховуючи індекс інфляції. Сплата проваджується щомісячно. Орендар зобов'язаний отримати рахунок на сплату у бухгалтерії управління міського майна. Рахунки на сплату видаються орендарю з 11 по 19 число кожного місяця. При отримані рахунку мати копію платіжного документу про сплату за орендоване приміщення за попередній період (п.п. 5.1., 5.2., 5.3 договору).

Цей договір набирає сили з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації та діє до 22 червня 2016р. (п.8.1. договору).

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаних кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата вноситься своєчасно та незалежно від результатів господарської діяльності орендаря.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі актом № 4327 приймання-передачі нежитлового помешкання в АДРЕСА_1.

Разом з цим, відповідач порушив умови Договору, платежі в повному обсязі та у встановлені строки не здійснив.

На підставі наведеного, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 4769,28 гривень, пеню в розмірі 179,55 гривень, суму за послуги орендодавця в розмірі 917,68 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань.

Враховуючи статус об'єкту оренди, сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та умовами укладених між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошового зобов'язання, визначеного його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, та вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати орендної плати не пізніше 20-го числа поточного місяця, враховуючи індекс інфляції, та оплати послуг з обслуговування орендаря щомісячно, згідно визначених умов договору. Відносно оплати послуг з обслуговування орендаря суд наголошує на тому, що визначеність безпосередньо в умовах договору розрахунку відповідних платежів та обов'язку їх щомісячного здійснення, зумовлює висновок про як виникнення та існування у відповідача відповідного грошового зобов'язання, так і факту його прострочення незалежно від обставин виставлення рахунків.

У розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зазначених зобов'язань відповідачем є їх порушенням.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи документів у травні - серпні 2012р. відповідачем не була оплачена орендна плата у розмірі 4769,28 гривень та плата за послуги орендаря у розмірі 91,68 гривень, жодних доказів на спростування чого відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

За змістом статей 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 3 ст. 232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

П. 7.3. Договору передбачено, що у разі порушення терміну сплати орендної платні з орендаря за вимогою орендодавця стягується пеня у розмірі двох облікових ставок Національного банку України за кожний день прострочення.

Здійснивши перерахунок пені суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 179,07 гривень.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя, в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Управління міського майна Маріупольської міської ради (87500, м. Маріуполь, пр. Металургів, 25, ЄДРПОУ 23599040) суму боргу в розмірі 4769,28 гривень, пеню в розмірі 179,07 гривень, суму за послуги орендодавця в розмірі 91,68 гривень.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) в доход державного бюджету судовий збір в сумі 1609,50 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 17.12.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 20.12.2012 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Колесник Р.М.