Рішення № 28224207, 18.12.2012, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 437/2849/12

Провадження № 2/437/894/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого -судді Порошиної О.О.

при секретарі -Ноздріній Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миролюбівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання договору купівлі-продажу будинку дійсним та визнання права власності на житловий будинок,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до відповідача з позовом про визнання правочину щодо купівлі-продажу житлового будинку дійсним та визнання права приватної власності на житловий будинок, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що в квітні 2000 року він звернувся до правління КСП «Миролюбівське»з проханням надати дозвіл на придбання житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами на земельній ділянці 0,25 га. розташованого на території Миролюбівської сільської ради та який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Прохання позивача було розглянуто. Згідно з протоколом №5 загальних зборів КСП «Миролюбівське»від 03 квітня 2000 року позивачу було надано згоду на придбання вищевказаного будинку та запропоновано ціну вартості житлового будинку у розмірі 13 231 грн. За обоюдною згодою стосовно ціни, позивач 31.05.2000 року сплатив грошову суму у розмірі 13 230 грн. 95 коп. на рахунок КСП «Миролюбівське»і з того часу став розпоряджатися вищевказаним житловим будинком, користуватися ним та проживати зі своєю родиною.

Позивач вказав, що згідно архівних даних житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами належить КСП «Миролюбівське»згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого Придніпровською товарною біржею від 23.04.1999 року за номером 115, але у 2000 році КСП «Миролюбівське»було ліквідовано і з 16.06.2000 року правонаступником КСП «Миролюбівське»стало товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма «Хлібодар», яку 16.09.2009 року також було ліквідовано і на сьогоднішній день власником житлового будинку залишається Миролюбівська сільська рада. Вартість житлового будинку згідно довідки КП «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації»становить 109 516 грн.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок домоволодіння складається з житлового будинку А-1, літньої кухні Б-1, сараю В-1, сараю Д-1, гаражу Л-1, погрібу К-1, вбиральні Ж-1, колодязя №3, огорожі №№1.2. Позивач проживає у зазначеному будинку зі своєю родиною з 31 травня 2000 року. За весь час він постійно сплачує комунальні платежі, зробив капітальний ремонт житлового будинку, постійно доглядає за земельною ділянкою, вирощує та збирає врожай.

Позивач посилається на дію ст.220 ЦК України та вказує, що головним документальним доказом, що підтверджує дійсність договору купівлі-продажу є квитанція щодо сплати коштів вартості житлового будинку. Вважає, що має місце повне виконання сторонами умов договору. Сторони досягли бажаного результату, оскільки власник КСП «Миролюбівське»одержав кошти за житловий будинок, а покупець ОСОБА_1 одержав у користування та розпорядження житловий будинок де проживає на сьогодні.

Позивач неодноразово звертався до правління КСП «Миролюбівське»та до його правонаступника ТОВ Агрофірма «Хлібодар»з проханням посвідчити вищевказаний договір житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами нотаріально, але посвідчення угоди постійно відкладалося з невідомих причин, часта зміна правонаступників та відсутність правовстановлюючих документів призвели до того, що позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав. Просить визнати договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами, розташованого на земельній ділянці 0,25 га., що знаходиться на території Миролюбівської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_1 та власником житлового будинку КСП «Миролюбівське»-дійсним. Визнати за ним право приватної власності на зазначений житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами.

Позивач ОСОБА_1, та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач Миролюбівська сільська рада Синельниківського району в судове засідання не з»явилися, але надали суду листа яким просять розглядати справу без участі їх представника, позовні вимоги визнають у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

На а.с.13 матеріалів справи міститься копія договору купівлі-продажу нерухомого майна посвідченого 23.04.1999 року Придніпровською товарною біржею за № 115/Ф3, укладеного між продавцем ОСОБА_5 та покупцем - Правлінням КСП «Миролюбівське»щодо купівлі будинку, жилою площею 27.70 кв.м., який складається з 3-х кімнат, розташований на земельній ділянці площею 0,25 га. Жилий будинок А-1 (шлакобит. оштукат.), літня кухня Б-1 (шлакобит.), сарай В-1 (шлакобит.) сарай Г-1 (шлакобит.), сарай Д-1 (шлакобит.), сарай З-1 (дерев»яний), літній душ Е-1 (шлакобит.), туалет Ж-1 (шлакобит.), подвал К-1 (цегляний), паркан №1,2 (штахет.), колодязь №3 (цегляний), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Будинок продано за 13 000 грн.

Факт належності КСП «Миролюбівське» житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами розташованого за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується повідомленням КП «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 21.11.2011 року за №3472 та повідомленням від 23.10.2012 року № 422 з яких вбачається, що спірний будинок зареєстрований за КСП «Миролюбівське»(а.с.14,42).

Згідно виписки з протоколу №5 загальних зборів КСП «Миролюбівське»від 01 квітня 2000 року прийнято рішення продати житлові будинки по повній балансовій вартості розташованих на території господарства, а саме, ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 -13 231 грн. (а.с.12).

З матеріалів справи вбачається. що ОСОБА_1 згідно квитанції до приходного касового ордеру № 210/3 від 31 березня 2000 року сплатив КСП «Миролюбівське»Синельниківського району Дніпропетровської області грошову суму у розмірі 13 230 грн. 95 коп. в рахунок сплати за жилий будинок. (а.с.11).

З копії технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 вбачається, що власником будинку є колективне сільськогосподарське підприємство «Миролюбівське», ОСОБА_1 є користувачем зазначеного будинку. (а.с.15-18).

На а.с.9 міститься довідка від 17.01.2012 року № 12, видана Миролюбівською сільською радою Синельниківського району з якої вбачається. що ОСОБА_1 дійсно проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю сім»єю: дружиною ОСОБА_6 та сином ОСОБА_7 з 2000 року по теперішній час.

Згідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого на запит суду від 07.12.2012 року станом на 10.12.2012 року колективне підприємство КСП «Миролюбівське», яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Миролюбівка в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів не знайдено. (а.с.66).

Як вбачається із повідомлення державного реєстратора Синельниківської райдержадміністрації Мельник М.М. від 29.03.2005 року за вих..№56, правонаступником КСП «Миролюбівське»є товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Хлібодар», зареєстрована 16.06.2000 року, юридична адреса: Синельниківський район, с.Миролюбівка. (а.с.65).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АБ № 149825, виданого державним реєстратором Синельниківської райдержадміністрації Солонина А.Л. станом на 29.11.2012 року зазначені відомості щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Хлібодар», місцезнаходження: Дніпропетровська область, Синельниківський район, с.Миролюбівка, а саме Державна реєстрація припинення юридичної особи у зв»язку з визнанням її банкрутом від 16.09.2009 року. (а.с.60).

Згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійним.

Відповідно до ч.3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації -з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується позивачем, що договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 був усний і у письмовій формі не укладався.

Згідно з роз»ясненнями Пленуму Верховного Суду України в Постанові від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зазначені в ч.8-згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації; ч.13- з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов»язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов»язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов»язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з»ясовувати, чи підлягає правочин обов»язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. У зв»язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України.

Згідно зі ст.ст.218,220 ЦК України, недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину робить такий правочин нікчемним, якщо він відповідно до чинного законодавства підлягає обов»язковому нотаріальному посвідченню.

Квитанція до приходного касового ордеру, яка надана позивачем на підтвердження укладення між ним та КСП «Миролюбівське»угоди купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, не може бути належним доказом того, що між сторонами була досягнута угода з усіх істотних умов договору, зокрема щодо предмета договору та ціни будинку, а також моменту передачі продавцем предмета договору покупцеві. Крім цього, з зазначеної квитанції не вбачається за який саме будинок (відсутня назва населеного пункту, вулиця та номер будинку) ОСОБА_1 вніс гроші в касу КСП «Миролюбівське». Дата внесення грошової суми 13 230 грн. 95 коп. а саме 31 березня 2000 року передує даті винесення рішення загальними зборами КСП «Миролюбівське»(01 квітня 2000 року) щодо надання дозволу на продаж житлового будинку, розташованого на території господарства - Ковальчук Петру Петровичу вул. 1-го Травня. (повна адреса відсутня).

Норма ч.2 ст. 220 ЦК України, на яку посилається позивач , щодо можливості визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ним ОСОБА_1 та відповідачем КСП «Миролюбівське»Синельниківського району, не поширюється на зазначені об'єкти нерухомості, оскільки такий правочин підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Це пов'язано із тим, що момент вчинення такого правочину, відповідно до положень ст. ст. 210, 640 ЦК України, пов'язується з державною реєстрацією, тому правочин є неукладеним і таким, що не породжує для сторін прав та обов'язків.

З урахуванням положень ст.ст.16,182,640 ЦК України визначена частиною другою статті 220 ЦК України можливість визначення договору купівлі-продажу дійсним поширюється лише на ті договори, які підлягають тільки нотаріальному посвідченню, від якого сторона ухиляється, й не підлягають державній реєстрації, а тому визнання в судовому порядку дійсним правочину щодо нерухомого майна суперечать діючому законодавству, оскільки такий правочин в обов»язковому порядку повинен пройти й державну реєстрацію. Внаслідок зазначеного, задоволення вимоги про визнання права власності є недоцільним, оскільки дана вимога випливає з іншої -про визнання дійсним правочину.

Відповідно до ч.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції 2004 року, цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов»язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Крім того, згідно з ч.6 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України в редакції 2004 року, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред»явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

З огляду на це, суд вважає за необхідне застосовувати до правовідносин, що виникли до набрання чинності кодексу України 2004 року, норми позовної давності ЦК в редакції 1963 року.

Згідно зі ст.71 ЦК України в редакції 1963 року, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно з вимогами ч.1 ст.80 ЦК України в редакції 1963 року, закінчення строку позовної давності до пред»явлення позову є підставою для відмови у позові.

Оскільки до набрання чинності ЦК України 2004 року, зазначений у ст.71 ЦК України в редакції 1963 року, строк позовної давності сплив, позивач втратив право звернення до суду за захистом порушеного права.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог і заперечень.

Отже, доводи представника позивача та позивача суд вважає належним чином необґрунтованими, безпідставними та такими, що не знайшли свого повного підтвердження в ході судового розгляду , а тому підстав для їх задоволення немає.

Таким чином, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.16,182,204,210,218,220,ч.3ст.640,655,657 ЦК України, ст.ст.71,80 ЦК УРСР в редакції 1963 року, ст.ст.10,11, 60, 212-215 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Миролюбівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання договору купівлі-продажу будинку дійсним та визнання права власності на житловий будинок - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення-протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. О. Порошина