Ухвала суду № 28222238, 06.12.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Щарбаков В.В.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"06" грудня 2012 р. Справа № 2а/1770/1107/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Євпак В.В.

Іваненко Т.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державного підприємства "Рівнеторф" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" травня 2012 р. у справі за позовом Державного підприємства "Рівнеторф" до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року Державне підприємство «Рівнеторф» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Костопільської державної податкової інспекції Рівненської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005431530 від 01.12.2011 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на порушення інспекцією ст.ст.77-79 Податкового кодексу України в частині відсутності правових підстав для призначення та проведення перевірки податковим органом, на порушення наказу Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 року щодо зазначення в акті перевірки від 01.12.2011 року інформації про місцезнаходження позивача, його повне найменування, підстав для проведення перевірки, виду перевірки, документи (направлення, наказ) на право проведення перевірки. Також позивач зазначає, що розрахунок штрафних санкцій, що додався до перевірки, складений без врахування строків давності, встановлених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, а спірне податкове повідомлення -рішення №0005431530 від 01 грудня 2011 року не оформлене належним чином, що є порушенням Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень - рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №985.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області №0005431530 від 01.12.2011 року в частині застосування штрафної санкції за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у сумі 3384,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач та відповідач з постановою суду першої інстанції не погодились, подали апеляційні скарги.

Позивач, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не з"явились, про день, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що стверджується наявними в матеріалах справи розписками про вручення поштової кореспонденції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині відсутності у податкового органу правових підстав для призначення та проведення перевірки, допущення відповідачем порушення наказу Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 року щодо зазначення в акті перевірки від 01.12.2011 року інформації про місцезнаходження позивача, його повне найменування, підстав для проведення перевірки, виду перевірки, документи (направлення, наказ) на право проведення перевірки, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів, виходив з такого.

Як слідує з матеріалів справи, 01 грудня 2012 року за №912/15/02968193 Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією складено акт про результати проведення перевірки своєчасності сплати податків до бюджету позивачем. Актом перевірки встановлено порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі за землю з юридичних осіб, чим порушено п.57.3 статті 57 та пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, а саме за період по податковій декларації від 04.08.2008 року по 02.02.2010 року. Термін сплати по узгоджених сумах - 27.10.2011 року, сплачено суму податкового боргу 84371 грн.28 коп., кількість днів затримки становить з 1179 по 270 днів. На підставі акту перевірки від 01.12.2011 року прийнято податкове повідомлення -рішення № 0005431530 від 01.12.2011 року на суму грошового зобов'язання 16874 грн. 24 коп. Рішенням ДПА у Рівненській області № 162/25-16/599 від 03.02.2012 року, рішенням ДПА України від 07.03.2012 року № 4274/6/10-2215 первинна та повторна скарги ДП «Рівнеторф» залишено без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що документальна позапланова невиїзна перевірка від 01.12.2011 року, в результаті якої було складено акт №912/15/02968193 про результати проведення перевірки своєчасності сплати платежів до бюджету, була визначена відповідачем по даній адміністративній справі як документальна.

Стаття 75 ПК України передбачає такі види перевірок - камеральні, документальні та фактичні. У результаті кожного з цих видів перевірок можливо встановити тільки чітко визначені обставини на підставі визначених документів. Вказана норма Закону визначає, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

На підставі зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що оскільки дана перевірка була проведена у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, фактично вона (перевірка) є камеральною (пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року N 2755-VI).

Як вбачається із акту від 01.12.2011 року №912/15/02968193 та розрахунку штрафних санкцій грошове зобов'язання для ДП «Рівнеторф» визначено на підставі дослідження інспекцією питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі за землю з юридичних осіб виключно на підставі самостійно поданих декларацій за 2009-2010 роки.

Безпідставними є посилання ДП «Рівнеторф» на порушення відповідачем вимог наказу Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 - в акті перевірки від 01.12.2011 року відсутня інформація про місцезнаходження позивача, повне найменування позивача, підстави для проведення перевірки, вид перевірки, документи (направлення, наказ) на право проведення перевірки є хибним, оскільки статтею 86 Податкового кодексу України передбачено порядок оформлення результатів камеральних перевірок. Вимог щодо зазначення відомостей на які вказує позивач Податковий кодекс не містить. Суд першої інстанції правильно вказав, що несуттєві недоліки акта перевірки, що не дозволяють говорити про неправомірність його висновків, не можуть бути підставою для визнання недійсними рішень, прийнятих на підставі такого акта.

Щодо задоволення судом першої інстанції позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області №0005431530 від 01.12.2011 року в частині застосування штрафної санкції за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у сумі 3384,00 грн., колегія суддів вважає за необхідне вказати на таке.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992, № 2535-XII, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до ч. 285.1 ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно ч. 286.2 ст. 286 Кодексу платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно ч. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Аналогічні норми містив і Закон України № 2181-III "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону було передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, як встановлено судом, узгоджене податкове зобов'язання із земельного податку за серпень 2008 року фактичного погашено ДП "Рівнеторф" 27.10.2011 року.

Щодо порушення Костопільською МДПІ вимог пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, то колегія суддів вважає, що Податковий кодекс України не містить жодних умов та виключень щодо можливості проведення перевірок відповідачем з порушенням строків давності.

Статтею 102 Податкового кодексу України встановлено граничні строки давності для нарахування податкових зобов'язань платникам податків.

Крім того, до форм контролю за дотриманням податкового законодавства можна віднести самостійне визначення сум грошових зобов'язань контролюючим органом, підстави для застосування яких зазначені в п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України.

Виходячи з аналізу наведеного пункту вбачається, що податковий орган може самостійно визначити суми податкових зобов'язань платника податків керуючись даними перевірок результатів діяльності такого платника, якщо вони свідчать про заниження або завищення задекларованої суми з того чи іншого податку.

Згідно п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня , що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, законодавець передбачає можливість здійснення контролюючим органом його контролюючої функції, що полягає у вчиненні дій щодо справляння до бюджетів та державних цільових фондів податків та зборів в процесі здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства платниками податків, метою яких, у випадку вчинення податкового правопорушення, чи за наявності підстав для самостійного визначення податкового зобов'язання контролюючим органом, є застосування штрафних (фінансових) санкцій чи самостійне визначення податкового зобов'язання контролюючим органом відповідно у строк, передбачений ст. 102 Податкового кодексу України .

Враховуючи, що передумовою для застосування штрафних (фінансових) санкцій чи самостійного визначення податкового зобов'язання контролюючим органом може бути перевірка платника податків, передбачена главою 8 Податкового кодексу України, то метою такою перевірки є встановлення дотримання або порушення таким платником норм податкового законодавства в той період, за який, на момент проведення перевірки, контролюючий орган може застосувати свої, передбачені законом повноваження щодо справляння до бюджетів та державних цільових фондів податків та зборів, тобто застосовувати штрафні (фінансові) санкції чи самостійно визначати податкове зобов'язання із врахуванням строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу України.

Колегія звертає увагу, що відповідно до правил Податкового кодексу України контролюючий орган не мав проводити перевірку за той період, за який, у разі встановлення порушення податкового законодавства платником податків, не може бути застосовано до такого платника негативних наслідків, передбачених чинним законодавством, оскільки результати такої перевірки не можуть передбачати сплату грошового зобов'язання до бюджетів та державних цільових фондів. В даному випадку - за серпень 2008 року із застосуванням штрафної санкції за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у сумі 3384,00 грн.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 01.12.2011 року №0005431530 підлягає скасуванню в частині застосуванням штрафної санкції за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у сумі 3384,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційних скарг сторін у справі не спростовують висновки суду першої інстанції. А таму підстав для їх задоволення не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державне підприємство "Рівнеторф" та Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" травня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: В.В. Євпак Т.В. Іваненко

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Державне підприємство "Рівнеторф" вул.С.Бандери,30- А,м.Рівне,33014

3- відповідачу Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби вул.С.Руданського,5,м. Костопіль,Рівненська область,35000