Ухвала суду № 28217163, 18.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4190/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Гром Л.М.

при секретарі - Колісник К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфарма-Україна»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000402200 від 16.08.2012 р.,-

ВСТАНОВИЛА:

Товаритсво з обмеженою відповідальністю «Інтерфарма-Україна»звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000402200 від 16.08.2012 р.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким в задовольні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфарма - Україна" є юридичною особою, що зареєстрована 02.06.2009 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби та зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є: оптова торгівля фармацевтичними товарами; роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах; вантажний автомобільний транспорт.

У червні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з нерезидентом - фірмою "CENTRA LLC" (США) згідно з листом Київської обласної митниці від 12.04.2012 № 06-16/2669 за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 (акт перевірки від 03.07.2012 № 206/22-3/36449692).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог підпунктів 153.2.2, 153.2.3 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року у сумі 3640686,65 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються зі здійсненням позивачем господарської операції з придбання товару (лікарські препарати) у нерезидента - фірми "CENTRA LLC" (США) за цінами, які є вищим за ціну виробника - Республіканського унітарного підприємства "Бєлмедпрепарати" (Республіка Білорусь), що стало підставою для визначення витрат, понесених позивачем у зв'язку із здійсненням даної господарської операції, як таких, що понесені ним у зв'язку з придбанням товарів у пов'язаної особи та особи, яка не є платником податку на прибуток.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.08.2012 № 0000402200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 3640689,65 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Для повного та всебічного з»ясування обставин, суд першої інстанції витребував у позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факт поставки товару на митну територію України, оплату його вартості та сплати до Державного бюджету України акцизного збору та ввізного мита під час митного оформлення, а від відповідача - пояснення з приводу обставин та юридичних підстав, покладених в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у квітні 2011 року позивач здійснив митне оформлення товару (лікарські препарати), придбаного у фірми "CENTRA LLC" (США) на підставі контракту від 05.04.2010 № 840/09378/002/10-1, на загальну суму 27082757,34 грн. (3397670,40 доларів США).

Митна вартість товару була заявлена позивачем за цінами, вказаними в інвойсах, виставлених продавцем - фірмою "CENTRA LLC" (США), в доларах США в перерахунку в національну валюту України за офіційним курсом Національного банку України на дату розмитнення, без податку на додану вартість.

Як встановлено судом першої інстанції, вказана сума була фактично перерахована позивачем на рахунки нерезидента - фірми "CENTRA LLC" (США), що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних документів, а також відбитками уповноваженого банку на вантажних митних деклараціях про купівлю валюти та подальше перерахування коштів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнав заявлену позивачем митну вартість вказаного товару, та здійснив його розмитнення та пропустив товар на митну територію України. При цьому, виходячи із заявленої позивачем та визнаної митним органом митної вартості сплачено ввізне мито.

Встановлено також,що кошти, фактично сплачені нерезиденту в оплату за придбаний товар, що також відповідає митній вартості товару, позивач включив до складу валових витрат та врахував при визначенні об'єкта оподаткування за податком на прибуток та задекларував, подавши до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року із відповідними додатками.

Зазначені обставини не заперечувались сторонами та підтверджуються даними акта перевірки.

Суд першої інстанції встановив, що Київська обласна митниця надіслала на адресу податкового органу лист від 12.04.2012 № 06-16/2669, в якому повідомила, що виробником розмитнених позивачем товарів є Республіканське унітарне підприємство "Бєлмедпрепарати" (Республіка Білорусь), але продавцем товару по відношенню до позивача є фірма "CENTRA LLC" (США). За наявною у митних органів інформацією, одержаної від митних органів Республіки Білорусь, ціна виробника - РУП "Бєлмедпрепарати" є значно нижчою, ніж ціна, за якою позивач придбав товар у фірми "CENTRA LLC" (США).

У зв'язку з отриманням вказаної інформації податковий орган дійшов висновку, що витрати, понесені позивачем у зв'язку з придбанням лікарських препаратів у фірми "CENTRA LLC" (США) слід вважати такими, що понесені ним у зв'язку з придбанням товарів у пов'язаної особи та особи, яка не є платником податку на прибуток.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 153.2.2 пункту 152.2 статті 152 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Згідно підпункту 153.2.3 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України положення підпункту 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які не є платниками цього податку.

Звичайною ціною є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін (пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з пунктом 39.1 статті 39 Податкового кодексу України звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків, зокрема: операцій з пов'язаними особами; операцій з особами, які не є платником цього податку.

Обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому пунктом 39.14 ст. 39 ПК України).

Судом першої інстанції зазначено,що визначене відповідачем податкове зобов'язання з податку на прибуток позивачу у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат коштів, сплачених нерезиденту - фірмі "CENTRA LLC" (США) за придбання товару (лікарських препаратів) за цінами, які є вищими, ніж ціна виробника; між позивачем і продавцем товару існують відносини контролю (пов'язаності); продавець товару - фірма "CENTRA LLC" (США) не є платником податку на прибуток - тому оподаткування операції здійснено із застосуванням правил про звичайну ціну.

Судом першої інстанції встановлено, що факт придбання позивачем товару та оплати його вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Господарська операція пов'язана з основною діяльністю позивача.

Твердження податкового органу про наявність відносин контролю (пов'язаності) між позивачем та фірмою "CENTRA LLC" (США), а також про те, що фірма "CENTRA LLC" (США) не є платником податку на прибуток, жодними доказами не підтверджуються.

Суд також звертає увагу податкового органу на інші аспекти даної справи, які мають розглядатися податковим органом системно у контексті оподаткування господарської операції позивача іншими видами податків.

Так, витрати, понесені позивачем відповідають митній вартості, що визнана митним органом під час розмитнення товару, яка взята за базу оподаткування ввізним митом.

Крім того, відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, також визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується висновком суду першої інстанції, про те що бездоказовість тверджень податкового органу про наявність підстав для застосування правил про звичайну ціну для оподаткування господарської операції позивача з придбання товарів у фірми "CENTRA LLC" (США), оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставним, а тому підлягає скасуванню як протиправне.

Посилання представника апелянта на ті обставини,що відповідач обґрунтовуючи апеляційну скаргу застосував саме приписи підпункту 153.2.3 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України,згідно якого фірма "CENTRA LLC" (США),яка здійснювала продаж товару позивачу не є платником податку на прибуток,і ніяким чином не пов»язував своє обґрунтування з підпунктами 153.2.1 та 153.2.2 вказаного кодексу ,не заслуговують на увагу ,оскільки підпункт 153.2.3 кодексу може бути застосований тільки з положеннями вищезазначених підпунктів.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, тому підстави для скасування рішення відсутні. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Гром Л.М.