Рішення № 28216352, 07.08.2012, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" серпня 2012 р.Справа № 16/5025/658/12

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-Логістик", м. Київ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дунаївці Хмельницької області

про стягнення 12 131,68 грн. штрафних санкцій

Представники сторін:

від позивача: Якобчук В.Т. - представник за довіреністю №8 від 11.06.2012р.;

від відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю від 05.09.2011 р.

В засіданні суду 07.08.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 12 131,68 грн. штрафних санкцій за прострочення доставки вантажу.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що 28.06.2011р. між ФОП ОСОБА_1 (експедитор) та ТОВ „Транс-Логістик" (перевізник) укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні за №SН-034-06-11, згідно якого перевізник зобов'язався доставити отриманий для перевезення вантаж в пункт призначення і здати його вантажоодержувачу, а експедитор - оплатити вартість послуг з перевезення на умовах даного договору.

Крім того, між сторонами було підписане Замовлення №ЗН-040-06-11 від 28 червня 2011 року, згідно якого сторонами було узгоджено маршрут перевезення м. Одеса (Україна) -м. Бременхафен (Німеччина), термін доставки вантажу -04-05.07.2011р., найменування вантажу тощо.

Позивач повідомив, що згідно печатки вантажоодержувача ІНФОРМАЦІЯ_1 в міжнародній товарно-транспортній накладній СМR А№051248, перевізник надав послуги із перевезення, доставивши вантаж в місце призначення 18.07.2012р. із запізненням на 12 календарних днів.

Вказує, що причини та обставини прострочення термінів доставки вантажу з`ясовувались Київським апеляційним господарським судом при розгляді справи №32/75 та зазначені в постанові від 13.02.2012р., а саме являлась затримка транспортного засобу ТОВ „Транс-Логістик" на прикордонному переході з україни в Польщу в період з 03.07.2011р.-14.07.2011р. у зв'язку із відсутністю Формуляра 302 „Експортно-імпортної декларації для товарів, які є військовою власністю".

Позивач стверджує, що з вини відповідача, який не витребував у третьої особи, з якою укладено договір транспортного експедирування, та не надав перевізнику дозвільних документів, виник простій транспортного засобу на прикордонному переході з України в Польщу.

Посилається на п.6.1 договору, згідно якого передбачена відповідальність експедитора в розмірі 100 євро за кожну добу простою.

Таким чином, позивач вважає, що станом на 28.05.2012р. розмір штрафних санкцій за простій автомобіля становить 12 131,68 грн., що підлягає відшкодуванню відповідачу.

У додатковому письмовому поясненні від 07.08.2012р. за вих.№017-ю позивач посилається на положення Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 року №1955-IV, згідно якого експедитор (транспортний експедитор) - це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування (абз.3 ч.1 ст.1 Закону), а перевізник - це юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій собі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником (абз.5 ч.1 ст.1 Закону).

Положеннями зазначеного Закону в частині ст.8 Закону зазначено, що саме експедитори за дорученням клієнта, зокрема: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження. Головне - оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог.

З таких обставин, позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач у відзиві на позов від 13.07.2012 р. проти позову заперечує, вказуючи, що 28.06.2011р. між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ „ТРАНС-ЛОГІСТИК" було підписано договір №8Н-034-06-11 на транспортне замовлення, (Заявка) № 8Н-040-06-11 від 28.06.2011 року, на перевезення вантажу за маршрутом: м. Одеса (Україна) - м. Бременхафен (Німеччина), автомобілем SCANIA, держ. № НОМЕР_1 / НОМЕР_2.

Глава 32 ГК України (Правове регулювання перевезення вантажів), регулює як договір перевезення, так і договір транспортного експедирування. Тому відповідач вважає що договір перевезення вантажів, так і договір транспортного експедирування є договорами у сфері перевезення вантажів.

Згідно Заявки № 8Н-040-06-11 від 28.06.11 р. вантаж був завантажений в м. Одеса 30.06.2011 року, термін доставки вантажу зазначений в Заявці - 04-05 липня 2011 року. Відповідно до печатки в Міжнародній транспортній накладній зазначено дата виїзду автомобіля з вантажем із території України - 03 липня 2011 року. Вантаж було доставлено в митницю призначення 18.07.2011 р. (ця дата не підтверджена документально), що стало відомо з слів представника отримувача німецької сторони (в міжнародній товаротранспортній накладній дата розвантаження відсутня а також відсутній підпис отримувача що є обов'язковим), що складає запізнення автомобіля на розвантаження 12 (дванадцять) днів.

Про причини запізнення в письмовій формі, відповідно до умов договору та заявки, відповідачем не було повідомлено позивача.

Згідно зі ст. ст.4, 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів договір підтверджується складанням вантажної накладної що складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних вантажовідправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складається вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, третій залишається у перевізника.

З огляду на наведені положення міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, випливає висновок про неправильність складання вантажної накладної СМR №051248, оскільки всупереч ст.5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів цей документ взагалі не підписано відправником та не скріплено його печаткою.

Отже вище вказаний документ не може бути залучений до справи в якості доказу дати доставки вантажу а відтак і дата доставки вантажу 18.07.2011 року не є доведеною позивачем доданими до позовної заяви копіями документів.

Згідно зі ст.ст.4, 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення.

Відповідно до ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. За здійснене перевезення Позивач отримав кошти.

Відповідно до заявки №8Н-040-06-11 від 28.06.2011 р. зазначено додаткові умови для перевізника оформлення ним ЕХ-1 (Експортна декларація) на кордоні та передача на місці завантаження вантажовідправникові СМR виконання яких покладалося на перевізника.

Відповідач звертає увагу суду, що при завантаженні в міжнародній товарно-транспортній накладній відправником в п.2 вказано Отримувача - Міністерство оборони США і в доданій специфікації:- перелік військового майна, які були передані перевізнику після завантаження. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу Законодавством або Договором передбачено спеціальні документи, або дозволи, які підтверджують якість та інші властивості вантажу, Вантажовідправник передає їх перевізникові разом з вантажем. Перевізник приступив до перевезення, таким чином усі його наступні дії були ним вчинені на свій ризик та розсуд (відповідно до п.3.1.5. договору).

Перевізником чітко було усвідомлено який вантаж він перевозить і в такому разі мав би поцікавитися, зважаючи на характер вантажу, чи є потреба в додаткових документах чи дозволах для перевезення вище вказаного вантажу, що ним не було зроблено.

Відповідно до договору № 8Н-034-06-11 від 28.06.2011 р. ФОП ОСОБА_1 виступає „Експедитором" і сплачує Перевізнику понаднормовий простій, якщо простій виник з вини Експедитора. Вини Експедитора в затримці транспортного засобу на кордоні в зв'язку з нестачею відповідних документів у перевізника не має. Тому, у простої транспортного засобу позивача на кордоні не було вини відповідача, отже і притягнення експедитора до цивільно-правової відповідальності вважає безпідставним.

Відповідач вважає, що всі зобов'язання відповідно до пункту 3.2 договору № 8Н-033-06-11 від 28.07.2011р. Експедитором виконані в повному об'ємі. Позивач, відповідно до умов договору (п.3.1.7, п.8.5.), не повідомив Відповідача про причини затримки на кордоні, тим самим Позивач не виконав умови договору та створив умови які сприяли такому тривалому простою. В разі своєчасного повідомлення Позивачем відповідним чином, з чітко вказаними причинами затримки транспортного засобу Позивача, то останній міг би повідомити вантажовідправника, або вантажоотримувача, та маршрут могло би бути змінено, та прокладено через іншу країну, яка не стала би затримувати зазначений вантаж.

На перевізника на підставі вище згаданої заявки покладалося також оформлення в пункті пропуску митниці на територію ЕС експортної декларації (ЕХ-1), що включає в себе всі процедурні питання пов'язані з оформленням цього документу.

Відповідач вказує, що зазначені в позовній заяві, в переліку доданих документів пункт-7,12 та 13 копії перекладів потребують консульської легалізації, яка має бути виконана у Консульстві Республіка Польща.

Щодо спірних правовідносин необхідно застосовувати, окрім Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (м. Женева) від 19.05.1956 р., що визначає термін пред'явлення претензій щодо перевезень в частині сплати штрафів та премій протягом 21 дня з моменту видачі вантажу. Пунктом 2 ст.315 ГК України та п.г. ст.165 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою ради Міністрів Української РСР 27.06.1969р. №401 передбачений строк пред'явлення претензій щодо перевезень про сплату штрафів та премій протягом 45 днів з моменту видачі вантажу.

Враховуючи, що доставка вантажу в митницю призначення відбулася 18.07.2011 р. (ця дата є не підтверджена документально) то у позивача було право звернутися з претензійними вимогами про сплату штрафних санкцій в строк до 02.09.2011 р. Претензія № 051-юр від 20.10.2011 р. відповідачем була отримана 25.10.2011 р. З огляду на вище викладене позивач своєчасно не скористався наданим йому правом і звернувся до відповідача з претензією після 02.09.2011р., чим порушив передбачений строк для пред'явлення претензій про сплату штрафів та премій.

Лист (п.13 в переліку доданих документів до позовної заяви) від філії транспортно-експедиторсько-логістичної компанії JАS-FBG S.А. від 19.01.2012 р. не є офіційним листом Митної служби, так як вище вказана транспортно-експедиторська-логістична компанія володіє філіалами майже на всіх прикордонних митних переходах і надає послуги митного декларування, виступає в ролі фінансового гаранта перед митними органами при оформленні та подачі документів при ввезенні вантажів в ЕС, технічною підготовкою документів перед митним оформленням. в митній службі (роздруківка транзитних, імпортних, експортних декларацій на вантаж, надання складських приміщень, розподілення консолідованих вантажів та інші послуги - додаємо роздруківку з офіційного сайту компанії). Посилання Відповідача на даний лист як на лист отриманий від Митних органів Польщі є не правдивим, так як він не є офіційним листом Митної служби Польщі, а лише відповіддю на запит Позивача.

З копією перекладу з польської мови на українську листа фірми „Nieten Serwis Celny Sp.zо.о." змоги ознайомлення виявилося не можливим, по причині відсутності в доданих документах. Згадана фірма також є транспортно-експедиторська-логістична компанія і посилання на такий лист є неправомірними.

Відповідач звертає увагу на те, що в вищевказаному листі, пункт 1, вказано що Польський митний орган в ході перевірки комплекту документів, наданих при декларуванні товару який ввозився на територію Європейського союзу, вимагав додаткові документи а саме: Дозвіл Міністерства Оборони Польщі та митну декларацію для вантажів які є власністю НАТО.

Відповідно до Розпорядження комісії (ЄЕС) № 2454/93 від 02.07.1993 р., розділ 10,ст.462 вказано що Контроль і формальності, пов'язані з формуляром 302 (митна декларація для вантажів які являються власністю НАТО) виконуються в пунктах, через які товари тимчасово залишають митну територію Європейського союзу та через які вони знову поступають на дану територію і всі формальності по оформленню покладаються на перевізника (позивача) а не на відповідача, який є експедитором.

У відповідності до закону Республіки Польщі від 23.09.1993 р., про засади перебування іноземних військ на території Республіки Польщі та про засади їх переміщення через зазначену територію, ст.4 п.2 вказує - Згоду на переміщення іноземних військ через територію Республіки Польщі видає Міністр Національної Оборони. (Позивач перевозив військове майно.) Виходячи з вище наведеного випливає що а ні Експедитор, а ні вантажовідправник не наділені повноваженнями отримання такого дозволу.

Аналізуючи умови договору №8Н-034-06-11 від 28.07.2011 р. про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні відповідач зазначає що на ФОП ОСОБА_1 не було покладено обов'язку щодо надання перевізнику -ТОВ „Транс-Логістик" документів, які були витребувані від позивача митними органами Республіки Польща для перевезення транспортом через її територію товарів військового призначення. А відтак, докази порушення ФОП ОСОБА_1 обов'язків як експедитора за договором № 8Н-034-06-11 від 28.06.2011 р.- відсутні, що виключає настання відносно ФО-П ОСОБА_1 правових наслідків порушення зобов'язання.

Митний орган Республіки Польща, який вимагав додаткові документи, а саме формуляр 302, є органом влади і управління. Згідно п.7.4 договору 8Н-034-06-11 від 28.06.2011 р. сторона, для якої склалася неможливість виконання взятих на себе зобов'язань, має негайно в письмовій формі повідомити другу сторону про початок і припинення обов'язків, але не пізніше як за 3 дні з моменту настання чи припинення.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Обставина затримання транспортного засобу на території Республіки Польща в наслідок дій органів митниці є такими обставинами які підлягають під дію п.7.1 договору 8Н-034-06-11 від 28.06.2011 р. Однак допустимі докази негайного повідомлення перевізником експедитора про виникнення обставин які склалися на кордоні, передбачених п.7.4 договору відсутні.

Відповідно до розділу 2, Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ст.3, зазначено що для цілей цієї конвенції, перевізник (Позивач) відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії та недогляди.

Виходячи з вищевикладеного, представник позивача (водій), в ситуації яка склалася на кордоні, мав би подбати про негайне отримання офіційного листа митної служби Республіки Польщі, де було б чітко вказано причину затримки транспортного засобу Позивача, та негайно надіслати лист митної служби відповідачу, що позивачем не було зроблено.

За таких обставин, відповідач просить відмовити в позові.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Транс-Логістик", м. Київ як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно з Витягом із ЄДР станом на 09.07.2012р.

ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець зареєстрована 13.06.2008р. Дунаєвецькою райдержадміністрацією, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_3, значиться в ЄДР як фізична особа-підприємець згідно із Витягом із ЄДР станом на 16.09.2011р.

28.06.2011 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Транс-Логістик" (перевізник) було укладено договір № SН-034-06-11 про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, згідно якого перевізник зобов'язується доставити ввірений йому вантаж до пункту призначення в установлений договором та додатком до нього строк і видати вантаж уповноваженій на його отримання особі. Експедитор зобов'язується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 3.1 вказаного договору перевізник зобов'язався, зокрема:

- забезпечити під завантаження транспортний засіб, придатний та повністю підготовлений для перевезення обумовленого вантажу, в узгоджений сторонами строк;

- при навантаженні/вивантаженні звірити кількість та стан вантажу, що був навантажений до транспортного засобу, з кількістю та станом вантажу, занесеним до товарно-транспортної накладної;

- стежити за розміщенням та кріпленням вантажу на вантажній платформі з метою запобігання пошкодження вантажу та рухомого складу протягом навантаження та транспортування;

- негайно інформувати експедитора та не приступати до перевезення без його дозволу у випадку невідповідності інформації про характер вантажу, маршрут перевезення, митне оформлення, що передбачені у заявці на перевезення, фактичному стану вантажу та інструкціям вантажовідправника (вантажоотримувача);

- дотримуватись інструкцій експедитора, що стосуються маршруту слідування, митного оформлення, прикордонних переходів;

- негайно інформувати експедитора про будь-які затримки та проблеми, що виникли при транспортуванні вантажу.

Згідно із п. 3.2 договору експедитор прийняв на себе наступні зобов'язання:

- своєчасно передати перевізнику заявки на організацію міжнародних автомобільних перевезень вантажів або на надання інших послуг, що зазначені в даному договорі;

- окремо узгоджувати з перевізником транспортування небезпечних, негабаритних, а також таких, що потребують дотримання температурного режиму вантажів;

- узгоджувати з перевізником ставки на кожну із послуг або на сукупну кількість послуг в цілому, що надаються за даним договором;

- своєчасно, в строки, обумовлені в кожному окремому випадку, здійснювати розрахунки із перевізником.

Пунктом 6.1 вказаного договору передбачена відповідальність експедитора, а саме: експедитор оплачує перевізнику понаднормативний простой транспортного засобу, що виник з вини експедитора, в розмірі 50 євро на території України, на території інших держав -100 євро за кожну добу в гривні по курсу НБУ на дату пред'явлення претензії, якщо інший розмір штрафу не вказаний в заявці.

Вказаним договором сторони передбачили, що експедитор несе відповідальність за осіб, залучених до виконання даного договору в розмірі та на умовах, передбачених діючим законодавством, як за свої власні. Перевізник несе відповідальність за осіб, залучених до виконання даного договору, як за свої власні в розмірі та на умовах, передбачених діючим законодавством для перевізника вантажу. Перевізник несе відповідальність у вигляді штрафу в гривні по курсу НБУ на дату пред'явлення претензії в розмірі 100 євро за порушення строків доставки вантажів на території інших держав. (п.п. 6.4., 6.5, 6.6 договору).

Згідно з п.п.7.1, 7.4 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за договором в разі наявності форс-мажорних обставин, таких як: війна, повінь, епідемія, епізоотія, страйки, ембарго, дії органів влади та управління, що виникли після укладення дійсного договору, підтвердження заявки. Сторона, щодо якої склалась неможливість виконання своїх зобов'язань, повинна негайно у письмовому вигляді повідомити іншу сторону про початок та припинення вищевказаних обставин, але у будь-якому разі не пізніше чим за 3 дня з моменту їх виникнення або припинення. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатися на будь-яку з вищевказаних обставин як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язання.

Із наявної в матеріалах справи заявки №SH-040-06-11 від 28.06.2011 року вбачається, що сторонами погоджено наступні умови перевезення вантажу за договором №SH-034-06-11 від 28.06.2011 року: маршрут: м. Одеса (Україна) - Bremenhafen (Німеччина); адреса, дата та час навантаження: 29.06.11р. о 06 год. 00 хв., територія Аеропорту м. Одеса; митний перехід: Ягодин; вантажоотримувач та адреса розмитнення: TRANSCAR GmbH, НОМЕР_4, Bremenhafen, Franziusstr.,82; найменування вантажу та кількість місць (піддонів): 4 Colli, (199*244*244 cm), brutto 14 800 kg; строк доставки вантажу: до 04-05.07.2011р.; автомобіль: Scania державний реєстраційний № НОМЕР_1/НОМЕР_2. Оплата за виконані послуги проводиться в безготівковому порядку згідно виставленого рахунку протягом 10-ти банківських днів після отим рання повного пакету оригінальних документів

Згідно п.17 Заявки №SH-040-06-11 передбачена відповідальність перевізника /замовника/ за відмову/ненадання транспортного засобу або запізнення від завантаження більш ніж на 8 годин, за порушення строків доставки вантажу відповідно до замовлення, перевізник оплачує замовнику неустойку в розмірі 400 гривень за кожну добу запізнення.

Згідно наявної в матеріалах справи Картки простою вбачається про те, що на прикордонному переході з України в Польщу відбулась затримка транспортного засобу ТОВ „Транс-Логістик" з 03.07.2011р. по 14.07.2011р. по причині відсутності додаткових документів -Формуляра 302 „Експортно-імпортної декларації для товарів, які є військовою власністю".

Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної CMR А№051248 одержувачем вантажу визначено Міністерство оборони США Bremenhafen (Німеччина).

20.10.2011р. ТОВ „Транс-Логістик" звернувся до ФОП ОСОБА_1 із претензією №051/юр. Про сплату штрафних санкцій в розмірі 12 131,68 грн. за понаднормовий простій транспортного засобу (претензія отримана відповідачем 25.10.2011р. згідно повідомлення відділення поштового зв'язку). Також направлено рахунок №М-181р-11 від 20.10.2011р. на оплату штрафу в су мі 12 131,68 грн.

Вважаючи, що простій транспортного засобу відбувся із вини експедитора, позивач -ТОВ „Транс-Логістик" звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 12 131,68 грн. штрафу в примусовому порядку.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені їх представниками пояснення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується таке:

Згідно ст.3 Закону України „Про транспортно-експедиційну діяльність" передбачено, що відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України „Про транспорт", Про зовнішньоекономічну діяльність" , „Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них; якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. (ч.1 ст.930 ЦК України).

З матеріалів справи слідує, що 28.06.2011 року між сторонами було укладено договір №SH-034-06-11 про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, згідно з яким позивач як перевізник зобов'язався доставити вантаж до пункту призначення у встановлений договором та доповненням до нього строк та видати вантаж уповноваженій особі, а відповідач як експедитор зобов'язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, своєчасно передати перевізнику заявки на організацію міжнародних автомобільних перевезень вантажів або на надання інших послуг, що зазначені в даному договорі; окремо узгоджувати з перевізником транспортування небезпечних, негабаритних, а також таких, що потребують дотримання температурного режиму вантажів; узгоджувати з перевізником ставки на кожну із послуг або на сукупну кількість послуг в цілому, що надаються за даним договором; своєчасно, в строки, обумовлені в кожному окремому випадку, здійснювати розрахунки із перевізником (пункти 1.2, 3.2.1-3.2.4 договору).

Виходячи із умов заявки №SH-040-06-11 від 28.06.2011 року вбачається, що сторонами погоджено наступні умови перевезення вантажу за договором №SH-034-06-11 від 28.06.2011 року: маршрут: м. Одеса (Україна) - Bremenhafen (Німеччина); адреса, дата та час навантаження: 29.06.11р. о 06 год. 00 хв., територія Аеропорту м. Одеса; митний перехід: Ягодин; вантажоотримувач та адреса розмитнення: TRANSCAR GmbH, НОМЕР_4, Bremenhafen, Franziusstr.,82; найменування вантажу та кількість місць (піддонів): 4 Colli, (199*244*244 cm), brutto 14 800 kg; строк доставки вантажу: до 04-05.07.2011р.; автомобіль: Scania державний реєстраційний № НОМЕР_1/НОМЕР_2. Оплата за виконані послуги проводиться в безготівковому порядку згідно виставленого рахунку протягом 10-ти банківських днів після отим рання повного пакету оригінальних документів

Згідно п. 17 Заявки №SH-040-06-11 передбачена відповідальність перевізника /замовника/ за відмову/ненадання транспортного засобу або запізнення від завантаження більш ніж на 8 годин, за порушення строків доставки вантажу відповідно до замовлення, перевізник оплачує замовнику неустойку в розмірі 400 гривень за кожну добу запізнення.

Таким чином, за правовою характеристикою угод, договір №SH-034-06-11 від 28.06.2011р. та заявка №SH-040-06-11 від 28.06.2011р., які укладались між сторонами, мають ознаки договору транспортного експедирування.

Глава 32 Господарського кодексу України (Правове регулювання перевезення вантажів), регулює як договір перевезення, так і договір транспортного експедирування, які за правовою природою є договорами у сфері перевезення вантажів.

Згідно ч.1 ст.306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно ч.2 ст.908 ЦК України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч.1 ст.918 ЦК України, завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1 ст.919 ЦК України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Відповідно до ч.2 ст.918 ЦК України, завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

З аналізу вищенаведених норм законодавства, наявної в матеріалах справи міжнародної товарно-транспортної накладної CMR А№051248 вбачається, що відправником вантажу є військова частина А-2238, м. Одеса, а одержувачем вантажу визначено Міністерство оборони США Bremenhafen (Німеччина).

За таких обставин, судом встановлено, що на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, який виступав експедитором згідно укладених договорів, не було покладено обов'язку щодо надання перевізнику - ТОВ „Транс-Логістик" документів, які були витребувані від нього митними органами Республіки Польща для перевезення транспортом через її територію товарів військового призначення.

Згідно ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, виходячи із аналізу умов договору №SH-034-06-11 від 28.06.2011 року про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, умов заявки №SH-040-06-11 від 28.06.2011р., судом встановлено, що докази порушення договірних зобов`язань відповідача (як експедитора) відсутні, що виключає покладення на останнього наслідків порушення зобов`язань у вигляді штрафу.

Судом також приймається до уваги, що п. 7.1, 7.4 договору №SH-034-06-11 від 28.06.2011р. було передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за договором в разі наявності форс-мажорних обставин, таких як: війна, повінь, епідемія, епізоотія, страйки, ембарго, дії органів влади та управління, що виникли після укладення дійсного договору, підтвердження заявки. Сторона, щодо якої склалась неможливість виконання своїх зобов'язань, повинна негайно у письмовому вигляді повідомити іншу сторону про початок та припинення вищевказаних обставин, але у будь-якому разі не пізніше чим за 3 дня з моменту їх виникнення або припинення. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатися на будь-яку з вищевказаних обставин як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язання.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Таким чином, обставина затримання транспортного засобу на території Республіки Польща внаслідок дій органів митниці є тими обставинами, які підлягають під дію пункту 7.1 договору №SH-034-06-11 від 28.06.2011 року, однак допустимих доказів негайного повідомлення перевізником експедитора про виникнення вищевказаних обставин у спосіб, передбачений пунктом 7.4 договору, матеріали справи не містять.

Судом також приймається до уваги, що даний спір підлягає вирішенню не тільки із врахуванням норм національного чинного законодавства України, оскільки виходячи із змісту п.п.1.1, 1.3 договору №SH-034-06-11 від 28.06.2011 року та вимог ч.6 ст.315 Господарського кодексу України, спори пов`язані з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред`явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Крім того, Постановою судової палати у господарських справах Верховного суду України від 30.11.2004р. передбачено, що згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, є частиною національного законодавства України, та згідно зі ст. 19 Закону України „Про міжнародні договори України" укладені і належним чином ратифіковані вони становлять невід`ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства, а якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулося у формі закону, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку по те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати, окрім законодавства України, також правові норми Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (м. Женева) від 19.05.1956 р. (далі Конвенція), яка є частиною національного законодавства України і повинна застосовуватися судами України при вирішенні спорів.

Згідно із п. 3 ст. 30 Розділу V „Претензії і позови" Конвенції закріплено строки, протягом яких слід заявити перевізнику про недоліки, допущені при перевезенні "прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику була зроблена у письмовій формі протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача.

Пунктом 2 ст.315 Господарського кодексу України та п. г. ст.165 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою ради Міністрів Української РСР 27.06.1969 р. № 401, передбачений строк пред`явлення до перевізника претензії про сплату штрафних санкцій - протягом 45 днів з моменту видачі вантажу.

Враховуючи, що доставка вантажу в митницю призначення відбулася 18.07.2011р., то у позивача було право звернутись з претензійними вимогами про сплату штрафних санкцій за порушення термінів доставки вантажу в строк до 09.08.2011р. - згідно Конвенції, і в строк до 02.09.2011р. - згідно Господарського кодексу України та статуту.

Оскільки позивач звернувся до відповідача із претензією №051/юр лише 20.10.2011р., яка отримана відповідачем 25.10.2011р. згідно повідомлення відділення поштового зв'язку, суд вважає, що позивач своєчасно не скористався наданим йому правом і звернувся до відповідача з із претензійною вимогою після закінчення вказаних строків.

Натомість, доказів на спростування зазначеного, суду не було подано.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, відтак у позові необхідно відмовити.

Крім того, при зверненні з позовом до суду позивачем згідно платіжного доручення №1774 від 29.05.2012р. сплачено судовий збір у сумі 1 641,00 грн.

Статтею 4 Закону України „Про судовий збір" встановлено ставки судового збору, зокрема за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру -2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 1609,50 грн.

Пунктом 1 ч.1. ст.7 Закону України „Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається позивачу в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем внесено судовий збір у розмірі 1641,00 грн. при необхідному 1 609,50 грн., суд вважає за необхідне повернути позивачу внесений у більшому розмірі судовий збір в сумі 31,50 грн.

У зв'язку із відмовою у позові, оплата судових витрат на відповідача не покладається у відповідності до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, СУД, -

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-Логістик", м. Київ до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дунаївці Хмельницької області про стягнення 12 131,68 грн. штрафних санкцій відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-Логістик", м. Київ (вул. Академіка Богомольця, 6, код ЄДРПОУ 35917412) внесену в більшому розмірі суму судового збору в розмірі 31,50 грн. (тридцять одна гривня 50 коп.), що сплачений згідно платіжного доручення №1774 від 29.05.2012 р. на загальну суму 1 641,00 грн.

Повне рішення підписане 10.08.2012р.

Суддя В.В. Магера

Віддруковано 3 прим.

1-до матеріалів справи

2-позивачу - с. Перемога, вул. Б. Хмельницького,1 Броварський район Київської області -рекоменд. із повідомлен.;

3-відповідачу -наручно згідно заяви