Рішення № 28216130, 08.08.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" серпня 2012 р.Справа № 5017/2001/2012

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Кравченко С.В.

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 23.07.2012р.;

від відповідача: Захватаєв Р.А. за довіреністю № 18 від 30.07.2012р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: ОСОБА_3;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКОМ"

про визнання недійсними рішень позачергових зборів учасників товариства , -

у с т а н о в и в :

ОСОБА_3 ( далі - Позивач) звернувся із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОКОМ" (далі -відповідач) про визнання недійсним рішень позачергових зборів учасників товариства посилаючись на наступне.

ОСОБА_3 є засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», з часткою статутного капіталу в розмірі 1500000,00 грн., що складає 30 % від статутного капіталу, відповідно до Статуту, зареєстрованого в новій редакції державним реєстратором Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області в 2006 році та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданого виконкомом Одеської міськради від 02.03.2012 р.

22 червня 2012 року відбулися позачергові Збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМ», на яких були присутні учасники TOB «Агроком», які в своїй сукупності володіють 100% голосів на зборах.

По другому питанню порядку денного зборів учасниками TOB «Агроком»прийняте рішення про виключення позивача із складу засновників (учасників) TOB «Агроком».

Позивач вважає, що рішення позачергових Зборів учасників (засновників) TOB «АГРОКОМ» про виключення його із складу засновників, що відображено в протоколі від 22 червня 2012 року, та наступні рішення, що випливають з п. 2, підлягають визнанню недійсними за наступних обставин.

Позивач вважає, що позачерговими Зборами учасників TOB «Агроком»22.06.2012 року прийняті рішення з питань, не включених до порядку денного.

Згідно повідомлення від 14 травня 2012 року (вих. № 059) до порядку денного позачергових зборів учасників входили наступні питання:

Обрання голови та секретаря позачергових загальних зборів учасників (засновників) TOB «АГРОКОМ».

Про внесення змін до статуту та засновницького договору TOB.

Про державну реєстрацію нової редакції статуту TOB.

Про проведення аудиту TOB.

Як зазначає позивач у позові, однак з протоколу позачергових Зборів учасників TOB «Агроком»від 22.06.2012 року вбачається, інший порядок денний:

1.Про обрання Голови та Секретаря позачергових зборів учасників TOB «Агроком».

2.Про виключення ОСОБА_3 зі складу учасників TOB «Агроком».

3.Про виплату ОСОБА_3 частки майна TOB «Агроком», пропорційній частці ОСОБА_3 у статутному капіталі TOB «Агроком».

5.Про затвердження нової редакції статуту TOB «Агроком».

6.Про внесення змін до статуту та засновницького договору TOB «Агроком».

7.Про державну реєстрацію нової редакції статуту TOB «Агроком».

8.Про проведення аудиту TOB «Агроком».

Як зазначає позивач, згідно повідомлення про проведення зборів від 14.05.2012 року, до порядку денного ставилося питання про внесення змін до статуту, а не питання про виключення його зі складу учасників Товариства.

З урахуванням вимог ст. 43 Закону України «Про господарські товариства», пунктів 21, 22 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24 жовтня 2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», на думку позивача, можна зробити висновок, що при прийнятті рішень на засіданні по порядку денному в ході проведення загальних зборів був змінений порядок денний, що свідчить про порушення порядку їх проведення, оскільки по п. 2 питання порядку денного щодо внесення змін до статуту фактично було вирішено питання щодо виключення ОСОБА_3 зі складу засновників (учасників), чим порушені його корпоративні права.

Позивач також вважає, що він незаконно виключений зі складу учасників TOB «Агроком», оскільки належним чином виконував обов'язки учасника TOB „Агроком" на протязі всього часу.

Відповідно до ч. 3 ст. 100 ЦК України учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених установчими документами або законом, може бути виключений з товариства.

Статтею 64 Закону України «Про господарські товариства»передбачено, що Учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

З протоколу зборів учасників TOB «Агроком» від 22.06.2012 року по п. 2 порядку денного вбачається, що в якості причини виключення Позивача зі складу учасників Товариства вказано на те, що «ОСОБА_3 неналежним чином виконує свої зобов'язання відносно Товариства та перешкоджає своїми діями досягненню цілей Товариства з посиланням на порушення вимог п. 7.5. Статуту, згідно якого звернення стягнення на частку учасника в статутному капіталі за його власними зобов'язаннями не допускається, оскільки ОСОБА_3 сприяв зверненню стягнення на частку в статутному капіталі за власними зобов'язаннями та разом із тим порушено п. 5.2. Статуту Товариства щодо зобов'язання учасника дотримуватися вимог Статуту».

На думку Позивача зазначене спростовується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання; певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Отже, на думку позивача, корпоративні права виникають у особи, яка в обмін на майнову участь у господарській організації отримує право на частку в її статутному фонді (майні), тобто, носіями корпоративних прав у товаристві з обмеженою відповідальністю є учасники цих товариств.

Статтею 177 ЦК України визначено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі майнові права. Майном, відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України, як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 4 Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Відповідно до ч. 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема, заставою. Тобто застава є способом забезпечення виконання зобов'язань.

Як зазначає позивач у позові, предметом договору застави від 07.03.2012 року, укладеного між ОСОБА_3 (заставодавцем) та ОСОБА_6 (заставодержателем) є право на частку.

Окрім того, відповідно до ч.І та ч.2 ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно п. 4 частини 1 статті 116 ЦК України кожен учасник товариства має право на відчуження належної йому частки у статутному капіталі, що засвідчує його участь у товаристві, в порядку, передбаченому законом.

На думку позивача, судовою практикою визначено, що переважне право на придбання частки учасника товариства поширюється тільки на оплатні правочини (на випадки продажу частки), яким договір застави корпоративних (майнових) прав не являється. Позивач вважає , що відчуження частки на інших підставах (обмін, дарування) не обмежується цими правилами.

Позивач вважає, що згідно тлумачення змісту Цивільного кодексу України до ст. 147 ЦК України не є відступленням передача частки за договором застави.

Тому, на думку позивача, є безпідставним посилання в протоколі зборів учасників на порушення ОСОБА_3 п. 21.1. Статуту TOB «Агроком», з посиланням на те, що кожен учасник може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам товариства, а також третім особам.

Як зазначає позивач, вимог щодо надання згоди інших учасників на передачу права на частку (її частини) учасника в статутному капіталі товариства в заставу, закон та статут не містить, при цьому Статутом TOB «Агроком»не заборонено укладати договір застави.

Формулювання п. 7.5. Статуту TOB «Агроком» в ред. 2006 року тотожне формулюванню статті 57 Закону України «Про господарські товариства»в редакції, що діяла до 27.04.2007 року, у відповідності до яких звернення стягнення на частку учасника в статутному капіталі за його власними зобов'язаннями не допускається.

Вказана стаття, на думку позивача, також передбачає, що при недостатності майна учасника для покриття його боргів кредитори вправі вимагати виділу частки учасника-боржника в порядку, передбаченому ст. 55 Закону.

Стаття 57 в редакції Закону N 997-V від 27.04.2007 приведена у відповідність з формулюванням статті 149 Цивільного кодексу України, в яких йдеться мова про звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами в разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів.

На думку позивача ст. 149 ЦК України визначено, що звернення стягнення допускається на частину майна товариства, пропорційну частці у статутному капіталі, тобто в разі недостатності у учасника іншого майна для задоволення вимог кредиторів кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами.

Позивач вважає, що укладений 07.03.2012 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_6 договір застави корпоративних (майнових) прав пов'язаний з правом власності заставодавця (ОСОБА_3) на частки у статутних капіталах TOB "АГРОКОМ", та не є автоматичною сплатою кредитору учасника вартості корпоративних прав та не впливає негативно на майновий стан ані Товариства, ані його учасників.

Таким чином, на думку позивача, Договір застави корпоративних (майнових) прав не є виплатою вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі, або виділом відповідної частини майна для звернення на нього стягнення, а фактично є застереженням про задоволення вимог заставодержателя, викладеним у формі окремого договору і є формою реалізації права суб'єктів правовідносин застави на врегулювання взаємних прав і обов'язків.

Також, на думку позивача, договір застави не свідчить про вибуття об'єкту застави із володіння заставодавця та переходу на нього прав до будь-якої іншої особи крім заставодержателя, а відтак, існування даного договору ніяким чином не порушує прав ані учасників, ані Товариства, також з огляду на те, як зазначено вище не є відступленням передача частки за договором застави, тому згода інших учасників юридичних осіб на його укладення не потрібна.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про заставу" при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

На підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 березня 2012 року по справі № 1522/6085/12 на ОСОБА_6 переведені корпоративні права у вигляді частки в Статутному капіталі TOB «АГРОКОМ»у розмірі 30% номінальною вартістю 1500000,00 гривень, що має наслідком набуття цього права іншою особою, яка стає новим учасником товариства.

Як зазначає позивач, в протоколі зборів учасників TOB «Агроком»від 22 червня 2012 року не зазначено, в чому полягала систематичність невиконання ОСОБА_3 обов'язків, що стало підставою виключення його зі складу учасників товариства, якими діями (бездіяльністю) мало місце перешкоджання досягненню цілей TOB «Агроком», адже основною метою Підприємства, на думку позивача, є: 1) здійснення інформаційної, виробничої, науково-дослідницької та комерційної соціально корисної діяльності, спрямованої на одержання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту, і реалізація на її основі інтересів учасників Товариства та трудового колективу Товариства. 2) Одержання прибутку від здійснення підприємницької діяльності (п. 6.1. Статуту).

Таким чином, на думку позивача, будь-яких доказів систематичного невиконання мною своїх зобов'язань чи завдання шкоди товариству, у ході зборів не визначено, тому підстави для виключення його зі складу учасників відсутні.

Позивач зазначає, що у рішенні про виключення учасника з господарського товариства повинно бути обґрунтовано причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою визнання такого рішення недійсним за позовом даного учасника.

Вказана правова позиція викладена у ч.3 п. 3.10 рекомендацій Вищого господарського суду №04-5/14 від 28.12.2007р. „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин ".

Позивач зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 березня 2012 року корпоративні права ОСОБА_3 на частку в статутному капіталі TOB «АГРОКОМ»в розмірі 30% номінальною вартістю 1500000,00 гривень переведені на ОСОБА_6, що позачерговими Зборами учасників не прийнято до уваги.

Відповідно до ст. 23 Закону України „Про господарські товариства", управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається відповідно до виду товариства.

Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени наглядової ради товариства.

Позивач також зазначає, що з урахуванням наявного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.03.2012 року, виникла необхідність внесення змін до статутних документів підприємства, пов'язаних зі змінами у складі учасників, для чого необхідно скликати збори учасників, на яких розглянути це питання.

Як зазначає позивач, саме з цією метою письмовою заявою 20.04.2012 року голова наглядової ради TOB Руденко O.A. був повідомлений про зазначені обставини з доданням судового рішення під його особистий підпис з проханням скликати збори учасників товариства.

Наслідком подачі цієї заяви стало те, що позивач отримав від TOB „Агроком" листа від 14.05.2012 року, яким проінформовано його про проведення позачергових Зборів Учасників, які відбудуться 22.06.2012 р. о 15-00 у приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька 24 з зазначенням зовсім іншого порядку денного.

На думку позивача, на момент проведення позачергових зборів учасників TOB «Агроком»не враховані судове рішення як підстава набуття права на його частку іншою особою - ОСОБА_6, та заяви з повідомленням про переведення на нього частки ОСОБА_3 в Статутному капіталі TOB «АГРОКОМ»у розмірі 30% номінальною вартістю 1500000,00 гривень, а фактично вирішено питання про виключення ОСОБА_3 зі складу учасників товариства.

Таким чином, на думку позивача, на час проведення позачергових Зборів учасників, що відбулися 22.06.2012 року його майнові права, як рухоме майно, в TOB «Агроком»були обтяжені (статті 2, 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»), про що свідчить Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 07.03.2012 року № 35184839.

Згідно зі ст. 12 Закону реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами.

За таких обставин, на думку позивача, наслідки реалізації обтяженого рухомого майна має визначатися за аналогією права за ст. 8 ЦК України на підставі ст. 10 зазначеного Закону, яка встановлює, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості вибуття обтяженого рухомого майна з власності особи на користь будь-яких третіх осіб.

Позивач також зазначає, що з постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008 р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" вбачається, що особа, яка придбала частку в статутному капіталі TOB чи ТДВ, здійснює права і виконує обов'язки учасника товариства з моменту набуття права власності на частку в статутному капіталі.

Таким чином, на думку позивача, інші учасники, на користь яких здійснився перерозподіл його частки не є її набувачами.

Позивач також зазначає, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.03.2012 року виконано ним в добровільному порядку, про що свідчить відповідна заява до виконавчої служби від 16.05.2012 року.

Однак Зборами учасників TOB «Агроком», що відбулися 22.06.2012 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.03.2012 року не було прийняте до уваги та проігноровано, що свідчить про прийняття рішень, що йому суперечать.

На підставі викладеного позивач просить визнати недійсним рішення загальних позачергових Зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроком" (код ЄДРПОУ 22470373), оформлені Протоколом від 22 червня 2012 року та стягнути з відповідача судові витрати..

Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у відзиву на позов.

В засіданні суду оголошувалась перерва з 01.08.2012р. до 08.08.2012 р., згідно правил ст. 77 ГПК України.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як випливає з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 являвся засновником ( учасником ) ТОВ „Агроком" з часткою статутного капіталу в розмірі 1500000 грн.

22 червня 2012 р. відбулись позачергові збори учасників ТОВ на яких були присутні учасники ТОВ які володіють в сукупності 100% голосів на заборах.

Згідно повідомлення від 14 травня 2012 р. до порядку денного зборів учасників ТОВ включені питання, що зазначені вище.

Але з протоколу позачергових зборів учасників ТОВ від 22 червня 2012 р. випливає, що на зборах розглядались інші ніж зазначені у повідомленні питання.

Так, одним з питань що не були включено у повідомлення є питання про виключення ОСОБА_3 зі складу учасників ТОВ „Агроком".

З посиланням на приписи ст. 43 Закону України „ Про господарські товариства" ( далі -Закон ), пункти 21,22 Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 N 13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів", позивач вважає, що у зв'язку із зміною порядку денного -розгляд на зборах учасників ТОВ питання не включеного до порядку денного - були порушені його корпоративні права.

Згідно зі ст. 43 вказаного Закону, ця стаття визначає порядок скликання загальних зборів акціонерів і відноситься до глави 1 вказаного Закону „Акціонерні товариства".

У даному випадку йдеться про товариство з обмеженою відповідальністю.

Згідно ст. 61 цього ж Закону, ця стаття передбачає періодичність скликання загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю та визначає скликання позачергових зборів.

У даному випадку має місце саме позачергові збори товариства з обмеженою відповідальністю.

Згідно з частиною 5 статті 61 вказаного Закону з питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Тобто, необхідною умовою прийняття рішення з питань, не включених до порядку денного є згода всіх учасників присутні на зборах.

Як випливає із вказаного рішення позачергових зборів учасників ТОВ по питанню, яке не було включено до порядку денного, а саме - виключення ОСОБА_3 зі складу учасників Товариства, проголосували усі учасники ТОВ, включаючи довірену особу ОСОБА_3 - ОСОБА_6, який діяв по довіреності від ОСОБА_3, однак враховуючи, що ст.64 Закону України «Про господарські товариства»передбачено, що учасник ( його представник) участь в голосуванні за своє виключення не бере, кількість голосів, що проголосували за виключення від ОСОБА_3 складає 70% голосів.

В графах рішення - „Проти„ та „Утримались„ стоїть „0".

З приведеного випливає, що вказане рішення прийнято загальними зборами учасників Товариства одностайно. Тобто вимога зазначена в частині 5 статті 61 вказаного Закону загальними зборами учасників Товариства була виконана.

Таким чином, проаналізувавши вказане, суд вважає, що у даному випадку при вирішення питання про виключення ОСОБА_3 зі складу учасників товариства позачерговими загальним зборами учасників Товариства були дотримані вимоги як статуту Товариства так і Закону, і отже позачерговими зборами учасників ТОВ не було порушено корпоративних прав ОСОБА_3 і прийняте ними рішення є законним.

Щодо тверджень позивача, що він був незаконно виключений зі складу учасників Товариства суд зазначає наступне.

Відповідно до п.7.5 Статуту ТОВ - звернення стягнення на частку учасника у статутному капіталі за його власними зобов'язаннями -не допускається.

Згідно п.5.2 статуту Товариства учасник товариства зобов'язаний дотримуватись вимог статуту.

Відповідно до рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 березня 2012 р., яке набрало законної сили 09.04.2012 р., за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави, визначений договором застави частки у статутному капіталі товариства від 07.03.2012 р., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, шляхом переведення на позивача корпоративних прав у вигляді частки в статутному капіталі ТОВ „Агроком" яка складає 30 % статутного капіталу, номінальною вартістю 1 500 000 грн. та статутному капіталі фірми „ВІЛЮС", яка складає 50 % від розміру статутного капіталу, номінальною вартістю 6000 грн. та належать ОСОБА_3 із заставною вартістю 2700000 грн., позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені.

Відповідно до пунктів „а, б" частини 1 статті 11 Закону, - Учасники товариства зобов'язані:

а) додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства;

б) виконувати свої зобов'язання перед товариством.

З приведеної норми Закону випливає зобов'язання учасників додержуватись установчих документів товариства, виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства та виконувати свої зобов'язання перед товариством. Тобто іншими словами учасники товариства, виконуючи належним чином вказані зобов'язання, сприяють розвитку Товариства та поліпшення його господарської діяльності.

Пунктом 21.1 Статуту Товариства визначено, що кожен учасник товариства може за згодою решти учасників відступити свою частку ( її частину) одному чи кільком учасникам товариства, а також третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом на придбання частки ( її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у статутному капіталі Товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.

З приведеної вимоги Статуту товариства чітко випливає, що учасник Товариства ( у даному випадку ОСОБА_3) відступаючи свою частку насамперед повинен був запропонувати її іншим учасникам товариства і тільки у випадку відмови учасників товариства від її отримання за згодою решти учасників відступити її іншій особі.

Відповідно до п.29 Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 N 13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів", - При вирішенні спорів, пов'язаних з виключенням учасника з товариства, господарські суди, як випливає зі змісту статті 64 Закону про господарські товариства, повинні дослідити всі обставини, пов'язані з виключенням учасника з товариства, дати оцінку його поведінці, встановити наявність негативних для товариства наслідків у зв'язку з діями (бездіяльністю) учасника.

Якщо негативні наслідки ще не настали, потрібно правильно визначити вірогідність їх настання. Необхідно встановити причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними наслідками для товариства, а також дослідити мотиви поведінки учасника, форму вини тощо.

Вирішуючи питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства, необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою.

Господарські суди повинні враховувати як фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника з товариства, так і дотримання вимог законодавства та установчих документів при скликанні та проведенні відповідних загальних зборів.

З приведених обставин випливає, що ОСОБА_3, без дозволу учасників товариства та без запропонування відчуження своєї частки іншим учасникам Товариства, всупереч вимогам як Статуту Товариства так і вказаного Закону, самостійно перевів на ОСОБА_6 свої корпоративні права у вигляді частки в статутному капіталі ТОВ „Агроком", яка складає 30 % статутного капіталу, номінальною вартістю 1500000 грн.

Таким чином, аналізуючи викладене, суд вважає, що вказані дії ОСОБА_3 як учасника Товариства - відступлення без дозволу учасників товариства, в супереч вимогам як Статуту Товариства так і вказаного Закону, своєї частки у статутному капіталі Товариства, є неправильними, такими, що суперечать вимогам статуту Товариства та вказаним вимогам Закону. Отже своїми діями ОСОБА_3 порушив приписи п.п. 5.2, 7.5, 21.1 Статуту Товариства та пунктів „а, б" частини 1 статті 11 Закону, що є недопустимим.

Статтею 64 вказаного Закону визначено, що учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.

Невиконання учасником товариства ОСОБА_3 вимог Статуту Товариства, про що зазначено вище, є невиконання ним обов'язків учасника Товариства належним чином, тобто всупереч приписів Статуту Товариства.

Як убачається з рішення учасників зборів за це рішення проголосовало 70 % голосів.

Статтею 59 вказаного Закону передбачено, що до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г - ж", "и - й" статті 41 цього Закону, належить: в) виключення учасника з товариства.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене у сукупності суд вважає що доводи позивача про те, що він незаконно виключений зі складу учасників товариства є безпідставними та такими, що суперечать наявним у справі доказам.

За таких підстав, суд вважає, що вказане рішення загальних зборів Товариства є законним та обґрунтованим.

Зворотнього позивач в порядку ст. 33 ГПК України суду не довів.

Твердження позивача, що застава його корпоративних прав не є відчуженням таких прав суд відхиляє, оскільки заставлені корпоративні права у певному випадку є потенційним відчуженням цих прав.

Згідно змісту Статуту Товариства, будь - які дії учасників товариства щодо своїх корпоративних прав, які не узгоджені зі всіма іншими учасниками Товариства являються порушенням Статуту Товариства, що є недопустимим.

Крім того , на думку суду, позивач міг передати у заставу будь-яке інше майно, яке належить йому на праві власності , крім своїх корпоративних прав у Товаристві.

Подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, доповнення предмету позову від 01.08.2012р. (вх.суду №23736/2012 від 01.08.2012) суд відхиляє та не розглядає, оскільки ця заява виходячи із її змісту фактично змінює підставу та предмет позову, що відповідно до ст. 22 ГПК України є недопустимим. Крім того, ця заява фактично є окремою позовною заявою і повинна розглядатись в окремому позовному провадженні. Також суд зазначає, що відповідно до ст. 54 вказаного Закону питання про виплату позивачеві його частки у статутному капіталі Товариства вирішується коли учасник Товариства виходить з товариства, а не коли його виключають з нього.

Суд відхиляє клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору по заяві про уточнення позовних вимог, доповнення предмету позову за безпідставністю.

Також суд відхиляє заяву представника позивача про призначення по даній справі експертизи розміру частки позивача у статутному капіталі Товариства та вважає її безпідставною, оскільки розмір частки позивача в статутному капіталі Товариства чітко зазначений у статуті Товариства.

Крім цього, суд відхиляє заяву позивача про забезпечення позову у зв'язку з недоведеністю

Підсумовуючи вищеприведене господарський суд вважає, що вимоги позивача є цілком не обґрунтованими, не доведеними наявними у справі вищевказаними доказами, і тому позов задоволенню не підлягає.

Згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовити повністю.

Повне рішення складено 13.08.2012 р.

Суддя Никифорчук М.І.