Рішення № 28215437, 21.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.12 Справа№ 5015/710/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Енергія -Новояворівськ», м. Новояворівськ Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліас-Україна», с.м.т. Шкло Яворівського району Львівської області

про: стягнення грошових коштів в розмірі 160766 грн. 03 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Будка І.І. - представник на підставі довіреності б/н від 30.12.2006 року;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 23.02.2012 року прийнято до розгляду позовну заяву від 07.12.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 160766 грн. 03 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 12.03.2012 року.

В судовому засіданні 12.03.2012 року судом оголошено перерву до 21.03.2012 року

Представнику сторони, що брав участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

В судовому засіданні 21.03.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, в повному обсязі, вимоги ухвали про порушення провадження в частині подання витребуваних судом документів в оригіналах для огляду в судовому засіданні виконав.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів, копії яких подано позивачем до справи.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.

21.03.2012 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 23.03.2012 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із неоплатою відповідачем вартості спожитої електричної енергії, внаслідок чого станом на момент звернення до суду та розгляду справи по суті, позивачем нараховано 152863 грн. 60 коп. основного боргу, 6509 грн. 87 коп. пені, 132 грн. 59 коп. інфляційних втрат та 1259 грн. 97 коп. 3% річних.

Дану суму позивач просить стягнути із відповідача.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 05 серпня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліас-Україна»та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Енергія - Новояворівськ»було укладено договір про постачання електричної енергії № СДВ -0558, відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозвільною потужністю 800 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.2.3 споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Відповідно до п. 2 додатку № 2 до договору № СДВ -0558 від 05.08.2009 року, споживач здійснює оплату вартості обсягу електричної енергії плановими платежами в розмірі до 10-го числа -30%; 20-го -20%; до 30-го числа -40% з наступним перерахунком або оплатою, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Розрахунковим періодом, за який визначається кількість спожитої електричної енергії вважається період часу, починаючи з 25 числа попереднього місяця по 25 число звітного місяця. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця.

Після закінчення розрахункового періоду здійснюється коригування обсягів оплати, що була здійснена протягом цього періоду, відповідно до фактичного обсягу спожитої електричної енергії протягом відповідно планового періоду. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії, зазначений в договорі.

Постачальник електричної енергії, відповідно до фактичного обсягу споживання електричної енергії, визначає величину необхідної оплати та виписує споживачу рахунок для проведення остаточного розрахунку. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

За дату оплати приймається дата, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

З огляду на неналежне виконання договірних зобов'язань по оплаті вартості спожитої електричної енергії, відповідач заборгував позивачу за період з липня 2011 року по листопад 2011 року (включно) 152863 грн. 60 коп., саме:

- за липень 2011 року нараховано - 140842 грн. 06 коп.

оплачено - 31344 грн. 42 коп.

залишок - 109497 грн. 64 коп.;

- за серпень 2011 року нараховано -15499 грн. 04 коп.;

- за вересень 2011 року нараховано -7590 грн. 59 коп.;

- за жовтень 2011 року нараховано -7670 грн. 81 коп.;

- за листопад 2011 року нараховано -12605 грн. 52 коп.;

Крім суми основного боргу, позивачем нараховано 6509 грн. 87 коп. пені, на підставі п. 7 додатку № 2 до договору, 132 грн. 59 коп. інфляційних втрат та 1259 грн. 97 коп. -3% річних.

Відповідач проти позову не заперечує, наявність заборгованості визнає.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Відповідно до п. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України). Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Предметом договору енергопостачання, відповідно до п. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах. Серед них -електрична енергія, пара, гаряча і перегріта вода. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського кодексу України, загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону (п. 6 ст. 276 Господарського кодексу України). Відповідно до п. 7 ст. 276 Господарського кодексу України, оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до Постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28 6.1. «Про затвердження Правил користування електричною енергією», розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору (п. 6.1 Постанови). Розрахунковий період становить один місяць, за винятком випадку, передбаченого пунктом 6.8 цих Правил. Вибір виду тарифу здійснюється споживачем, зазначається у договорі та може бути змінений у порядку, передбаченому договором, але не частіше ніж один раз на рік. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами.

Зобов'язання відповідача щодо своєчасного та повного внесення плати за спожиту електричну енергію відповідно до встановлених тарифів є істотними умовами укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії від 05.08.2009 року Права та обов'язки відповідача, порядок розрахунків за договором передбачено у розділах «Зобов'язання сторін», «Відповідальність сторін", «Облік електричної енергії та порядок розрахунків»та Додатку № 2 до договору № СДВ -0558 від 05.08.2009 року.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у відносинах суб'єктів визначено статтями 229-234 Господарського кодексу України (далі -ГК України) та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статей 534, 549 та частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку у формі пені, інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання. Відповідальність боржника за порушення грошових зобов'язань настає незалежно від його вини, оскільки гроші завжди є в цивільному та господарському обороті. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання, суд не приймає до уваги неможливість виконання зобов'язання боржником (стаття 607 ЦК України), або відсутність вини боржника (стаття 614 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до п. 5.5 Постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28 6.1. «Про затвердження Правил користування електричною енергією», договір про постачання електричної енергії містить такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей, серед них і відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування (п.п. 13 п. 5.5 Правил).

Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений строк. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до статті 552 Цивільного кодексу України сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі та не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Згідно з п. 7 Додатку № 2 до договору № СДВ -0558 від 05.08.2009 року, у разі несвоєчасної оплати платежів обумовлених договором постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені. На момент подання даної заяви сума неоплаченої пені, згідно розрахунку, який додається до заяви складає 6509 грн. 87 коп. за період з 01.08.2011 року по 01.12.2011 року. Розмір пені розрахований позивачем відповідно до вимог статті 232 Господарського кодексу України та математично розрахований правильно. Внаслідок наведеного суд прийшов до висновку про підставність позовної вимоги про стягнення пені.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи встановлений судом вище факт наявності боргу відповідача перед позивачем розмірі 152863 грн. 60 коп. та вищенаведені норми, суд прийшов до висновку про підставність позовних вимог про сплату трьох процентів річних від простроченої суми, тобто 1259 грн. 97 коп., та сплату суми втрат від інфляції в розмірі 132 грн. 59 коп. згідно відповідних розрахунків, які додаються до позовної заяви. Правильність математичних розрахунків судом перевірено.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Суд вважає за необхідне відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 180, 275 Господарського кодексу України, 525, 526, 547, 549, 552, 625, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 24, 25 Закону України „Про теплопостачання", ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліас-Україна»,вул. Промислова, 2, с.м.т. Шкло Яворівського району Львівської області (ідн. номер 36031363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Енергія -Новояворівськ», вул. Пасічника, 1, м. Новояворівськ Львівської області ( ідн. номер 32789941) борг в розмірі 152863 грн. 60 коп., пеню в розмірі 6509 грн. 87 коп., три відсотки річних в розмірі 1259 грн. 97 коп., втрати від інфляції в розмірі 132 грн. 59 коп. та 3215 грн. 32 коп. судового збору за розгляд справи господарським судом.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.