Рішення № 28214472, 02.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-65/4856-2012 02.07.12

Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ

до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація -103" Голосіївської районної в м. Києві ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр"

про стягнення 677 698,98 грн.

за участю представників:

від позивача : Залерцов М.О. - представник за довіреністю № 226 від 02.07.2012 р.від відповідача :Костюченко В.Г. -представник за довіреністю б/н від 02.04.2012 р. від третьої особи :Науменко С.В. -представник за довіреністю № 02-411 від 29.03.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" з позовом до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація -103" Голосіївської районної в м. Києві ради про стягнення заборгованості за договором про поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06439/2-01 від 14.03.2006 р. в розмірі 677 698,98 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 06439/2-01 від 14.03.2006 р. про поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі в частині своєчасної плати за надані послуги, внаслідок чого у Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація -103" Голосіївської районної в м. Києві ради утворилась заборгованість в сумі 677 698,98 грн.

У позові Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" просить суд стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація -103" Голосіївської районної в м. Києві ради суму основного боргу за період з 01.09.2011 р. по 01.01.2012 р. в розмірі 660 154,31 грн., пеню в сумі 12 940,01 грн., інфляційну складову боргу в сумі 2 100,14 грн. та 3% річних в розмірі 2 504,52 грн. за період з 01.10.2011 р. по 01.01.2012 р., що разом складає -677 698,98 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.06.2012 р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2012 р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

У судовому засіданні 02.07.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав та обґрунтував, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача позов визнав частково, зазначив, що суми, виставлені позивачем до сплати за питну воду, що йде на підгрів, безпідставні, в іншій частині позову не заперечував.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" подав через канцелярію суду письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що кошти за холодне водопостачання, сплачені відповідачем, перераховуються на рахунок позивача, а кошти за гаряче водопостачання розщеплюються, у відповідності до Розпоряджень КМДА та вказівок Управління цінової політики на складові, оскільки у м. Києві не визначено виробника комунальних послуг з гарячого водопостачання.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.03.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та відповідачем - Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація -103" Голосіївської районної в м. Києві ради (абонент) було укладено договір № 06439/2-01 про поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Згідно п 1.1 договору цей договір укладається у відповідності із Законом України "Про питну воду та питне водопостачання". За цим договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

Пунктом 1.2 договору передбачено цілодобовий режим поставки води та приймання стоків. Режим може бути змінений постачальником без внесення змін до договору у випадку прийняття органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади відповідних нормативних документів, які визначатимуть інший режим надання послуг.

Відповідно до п. 2.2.1 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами.

У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (п. 2.2.2).

Згідно з п. 2.2.3 договору в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Відповідно до п. 2.2.4. договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, відповідач зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача письмово повідомити про це позивача та у цей же термін направити представника з обґрунтуванням для проведення звіряння та підписання акту.

Судом встановлено, що за період з 01.09.2011 р. по 01.01.2012 р. за договором № 06439/2-01 згідно облікових даних, а саме - актів про зняття показників з приладу обліку, розшифровок, платіжних вимог-доручень позивачем всього було надано відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення на суму 1 859 679,11грн.

Відповідачем було сплачено (з урахуванням наданих пільг) 1 200 246,72 грн., а залишок несплаченої суми за вказаний період склав 660 154,31 грн., з яких:

- заборгованість за холодне водопостачання на потреби споживачів в розмірі 348 965,82 грн.;

- заборгованість за холодне водопостачання на власні потреби в розмірі 810,00 грн.;

- заборгованість за холодне водопостачання на потреби орендарів в розмірі 31 703,03 грн.;

- заборгованість за питну воду, що йде на підігрів -278 675,46 грн.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відповідно до п. 3.13 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008 р. № 190, виробник послуг централізованого водопостачання та водовідведення - суб'єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення передбачено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Крім цього, у останньому абзаці п.6.1 зазначених Правил зазначено, що насосне обладнання для підкачування холодної води та регулятори тиску, встановлені в котельнях, ТП і прибудованих до них. які перебувають на балансі юридичних осіб, експлуатуються ними відповідно до умов договорів, укладених з виробником. Виробник комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відшкодовує теплопостачальним організаціям витрати на експлуатацію насосних агрегатів.

Отже, з наведених норм вбачається, що постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду. Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Постачання гарячої води регулюється Законом України "Про теплопостачання", за яким теплогенеруюча або теплопостачальна організація укладає окремий договір купівлі-продажу теплової енергії з власником відповідного майна або юридичною особою, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договори на надання житлово- комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Судом встановлено, що позивач є виробником та постачальником послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а АЕК "Київенерго" - є виробником та постачальником послуг з опалення та підігріву питної води. Таким чином, споживання АЕК "Київенерго" послуги з водопостачання має здійснюватися на підставі договору з ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Листом Головного управління з питань цінової політики від 02.08.2007 № 09050/2-1667 роз'яснено, що виставляння ВАТ "АК "Київводоканал" платежів за холодну воду, що використовується для вироблення/створення комунальної послуги з централізованого постачання гарячої води, є порушенням законодавства.

Як вже зазначалось, згідно з пунктом 3.13 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення № 190 від 27.06.2008 р. суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач не має на своєму балансі теплових пунктів або котелень, а тому нарахування йому вартості холодної води для підігріву з боку позивача є безпідставними.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачу були відкриті додаткові рахунки для обліку води, яка використовується для виготовлення гарячої води без укладання та внесення відповідних змін до договору. При цьому до загальної суми наданих послуг в розмірі 1 859 679,11 грн., окрім холодної води, відповідачу була включена сума за питну воду, що йде на підігрів.

Також судом встановлено, що умовами договору № 06439/2-01 від 14.03.2006 р. не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що під час розгляду даної справи позивачем не доведено факт договірного врегулювання з відповідачем відповідних відносин, а стягнення оплати послуг з підігріву води з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація -103" Голосіївської районної в м. Києві ради, як того вимагає ВАТ "АК "Київводоканал", не відповідає законодавству -Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правилам надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Твердження позивача, що надання відповідачу води, що використовується для виготовлення гарячої та холодної води є єдиним видом послуг з водопостачання, спростовується тим, що предметом договору № 06439/2-01 від 14.03.2006 р. є забезпечення відповідача постачанням саме питної води, а не води, що використовується для виготовлення гарячої та холодної води.

Вказаний факт підтверджується наданими в судовому засіданні актами звіряння взаєморозрахунків за спірний період з протоколом розбіжностей.

Таким чином, доводи позивача суперечать наявним доказам та встановленим обставинам у справі, у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог про стягнення плати за послуги з надання питної води, що йде на підігрів, за період з 01.09.2011 р. по 01.01.2012 р. у 278 675,46 грн.

Отже, заборгованість відповідача по сплаті послуг з водопостачання та водовідведення перед позивачем становить 381 478,85 грн.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем в частині сплати за отримання послуг з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу підтверджуються матеріалами справи, позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 381 478,85 грн.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 12 940,01 грн., інфляційну складову боргу в сумі 2 100,14 грн. та 3% річних в розмірі 2 504,52 грн. за період з 01.10.2011 р. по 01.01.2012 р.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення пені, інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно, проте суд зазначає, що оскільки сума основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача не відповідає заявленій позивачем, розмір штрафних санкцій та матеріальних втрат підлягає перерахунку.

Провівши розрахунок заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в розмірі 1 257,86 грн., 3% річних в сумі 1 583,02 грн., а також пеня в розмірі 8 178,96 грн. за період з 01.09.2011 р. по 01.01.2012 р.

Відповідно до ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація -103" Голосіївської районної в м. Києві ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" про стягнення заборгованості за договором про поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06439/2-01 від 14.03.2006 р. в розмірі 677 698,98 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація -103" Голосіївської районної в м. Києві ради (03040, м. Київ, вул. Деміївська, 33, ідентифікаційний код 26385316) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 381 478 (триста вісімдесят одну тисячу чотириста сімдесят вісім) грн. 85 коп. -основної заборгованості, 8 178 (вісім тисяч сто сімдесят вісім) грн. 96 коп. -пені, 1 583 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят три) грн. 02 коп. -3% річних, 1 257 (одну тисячу двісті п'ятдесят сім) грн. 86 коп. -інфляційних витрат

В іншій частині позову -відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація -103" Голосіївської районної в м. Києві ради (03040, м. Київ, вул. Деміївська, 33, ідентифікаційний код 26385316) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 849 (сім тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 97 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 02 липня 2012 р.

Повний текст рішення підписаний 06 липня 2012 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна