Рішення № 28214231, 14.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/1350-2012 14.03.12

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»

До: Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім»

Про стягнення 11 812,45 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Грабовський О.О. -дов. № 2 ЗОВ від 03.01.12 р.

від відповідача: Лук'янчук А.В. -дов. № 1034 від 11.10.11 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім»про стягнення 11 812,45 грн. відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 29.01.10 р. на вул. Новокостянтинівська в м. Київ за участю транспортних засобів «Skoda Octavia», державний номер АА4715СІ, та «Mitsubishi Lancer», державний номер АА3202СТ.

Ухвалою суду від 06.02.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/1350-2012 та призначено її розгляд на 14.03.12 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 14.03.12 р. надав суду оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких були додані до позовної заяви та документи на виконання вимог ухвали суду, які було зареєстровано службою діловодства та долучено до матеріалів справи; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.03.12 р. надав суду усні пояснення по суті спору та письмовий відзив на позовну заяву, який було зареєстровано та залучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.10 р. на вул. Новокостянтинівська в м. Київ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Skoda Octavia», державний номер АА4715СІ, яким керував Погуляйло М.Б., та транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», державний номер АА3202СТ, під керуванням Князєв Є.О.

Погуляйло М.Б., керуючи транспортним засобом «Skoda Octavia», державний номер АА4715СІ, при будь-якій зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить небезпеки іншим учасникам руху, чим порушив ПДР України, в результаті чого відбулось зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Lancer», державний номер АА3202СТ, під керуванням Князєва Є.О., що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчать довідка УДАІ в м. Києві ГУ МВС України та постанова Оболонського районного суду м. Києва від 24.02.10 року в адміністративній справі № 3-1958 2010 р., відповідно до якої Погуляйла М.Б. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Оболонським районним судом м. Києва від 24.02.10 року в адміністративній справі № 3-1958 2010 р., у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою Погуляйла М.Б. визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Mitsubishi Lancer», державний номер АА3202СТ, під керуванням під керуванням Князєва Є.О.

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі -Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 -IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі -Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування -це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Закритим акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Омега», яке було перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега», (страховик) та Князєвим Є.О., який є власником автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номер АА3202СТ, (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 018-07-0408-20 від 22.06.2009 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Mitsubishi Lancer», державний номер АА3202СТ.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», державний номер АА3202СТ, замовив у ФОП Семенченка П.О., проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля.

03.02.10 р. було складено акт огляду транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», державний номер АА3202СТ.

08.02.10 р. було надано звіт про оцінку вартості матеріального збитку нанесеного власнику пошкодженого транспортного засобу № 10/02/10, складений оцінювачем Семенченком П.О. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 8084/08 від 09.12.08 р., виданий ФДМУ), відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, згідно з яким визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номер АА3202СТ, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу даного автомобіля, становить 23 502,86 грн.

Приватним акціонерним товариством «акціонерна страхова компанія «Омега»на підставі заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 29.01.10 р. було виконано розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 5625-Т від 19.02.10 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 11 812,45 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту № 018-07-0408-20 від 22.06.2009 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжним дорученням № 834 від 03.03.10 р. суму страхового відшкодування в розмірі 11 812,45 грн. власнику автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номер АА3202СТ -Князєву Є.О.

Враховуючи те, що постановою Оболонського районного суду м. Києва від 24.02.10 року в адміністративній справі № 3-1958 2010 р. Погуляйла М.Б., який керував автомобілем «Skoda Octavia», державний номер АА4715СІ, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його наїзду на автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», державний номер АА3202СТ, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Mitsubishi Lancer», державний номер АА3202СТ.

Відповідальність власника транспортного засобу «Skoda Octavia», державний номер АА4715СІ, яким керував Погуляйло М.Б., якого визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством «Український страховий дім» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № ВС/4750768.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Омега»на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 018-07-0408-20 від 22.06.2009 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29.01.10 р. на вул. Новокостянтинівська в м. Київ, виплачено страхове відшкодування Князєву Є.О. -власнику автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номер АА3202СТ, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Skoda Octavia», державний номер АА4715СІ, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, - Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Омега»до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім»про стягнення 11 812,45 грн. відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 29.01.10 р. на вул. Новокостянтинівська в м. Київ за участю транспортних засобів «Skoda Octavia», державний номер АА4715СІ, та «Mitsubishi Lancer», державний номер АА3202СТ.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Омега»було направлено на адресу Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім»регресну вимогу (вих. № 2706 від 20.06.11 р.) на виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 11 812,45 грн.

Проте Приватним акціонерним товариством «Український страховий дім»суму страхового відшкодування в порядку регресу сплачено не було.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що ПрАТ «АСК «Омега»не надало необхідних документів та не врахувало розмір франшизи за полісом № ВС/4750768.

Доводи відповідача стосовно ненадання позивачем всіх необхідних документів, які мають відношення до ДТП, у порядку та строки визначені чинним законодавством, не приймаються судом до уваги, оскільки згідно зі статтею 25 Закону України «Про страхування» підставою для здійснення страхових виплат є заява страхувальника і страховий акт (аварійний сертифікат), і у разі здійснення страхового відшкодування страховиком на підставі зазначених документів у нього виникає право відшкодування йому в порядку регресу понесених витрат. Натомість, відповідачу, як страховій компанії, надано законом право самостійно отримувати необхідну йому інформацію.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика -це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Полісом цивільно-правової відповідальності обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/4750768 передбачена франшиза у розмірі 510 грн., що підтверджено інформацією з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ.

У відповідності до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно зі ст. 12. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім»про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню частково, в розмірі 11 302,45 грн., оскільки позивач не врахував суму франшизи за полісом ВС/4750768 у розмірі 510,00 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім»(площа Спортивна, 3, м. Київ, 01023, ідентифікаційний код 32556540) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»(вул. Осерваторна, 17 А, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 21626809) 11 302 (одинадцять тисяч триста дві) грн. 45 коп. суму страхового відшкодування в порядку регресу та 1 540 (одна тисяча п'ятсот сорок) грн. 01 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення

складено 19.03.2012 р.