Рішення № 28214070, 12.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/497 12.03.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Дніпропетровської філії

До Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

Про стягнення збитків в порядку регресу в розмірі 1 950,02 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники:

від позивача: Бартосевич Б.В. -дов. № 310-1-4/38 від 22.12.11 р.

від відповідача: Заросило Н.В. -дов. № б/н від 30.01.12 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Дніпропетровської філії (позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (відповідач) про стягнення збитків в порядку регресу в розмірі 1 950,02 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.11.11 р. (суддя Шкурдова Л.М.) було порушено провадження у справі № 54/497, призначено її розгляд на 13.12.11 р. та витребувано певні документи.

У судовому засіданні 13.12.11 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та заявив клопотання про продовження строку розгляду справи № 54/497. яке судом було задоволено.

Представник відповідача у судове засідання 13.12.11 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання та ненадання ним витребуваних ухвалою суду від 04.11.11 р. документів, суд ухвалою від 13.12.11 р. відклав розгляд справи № 54/497 на 10.01.12 р.; зобов'язав позивача надати суду письмові обґрунтування заявленої шкоди у відповідності до діючого законодавства з приводу оцінки шкоди; зобов'язав відповідача надати суду: відзив на позов у порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини, викладені у ньому, та докази направлення цих документів позивачу; контррозрахунок суми, заявленої до стягнення; належним чином засвідчену копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ 1962660.

Представник позивача в судовому засіданні 10.01.12 р. підтримав позов, заявив клопотання про продовження строку розгляду справи пославшись на те, що Моторним (транспортним) бюро України не надано відповіді на запит суду від 13.12.11 року, що перешкоджає розгляду справи по суті, в зв'язку з чим виникла необхідність повторного направлення судового запиту на його адресу.

Представник відповідача у судове засідання 10.01.12 р. повторно не з'явився, вимог ухвал суду у даній справі не виконав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Таким чином, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування документів, ухвалою суду від 10.01.12 р. розгляд справи було відкладено на 27.01.12 р.

24.01.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла відповідь на запит суду, яку було залучено до матеріалів справи.

У зв'язку з тривалою непрацездатністю судді Шкурдової Л.М., з метою дотримання процесуальних строків, керуючись п. 2.6. рішення зборів суддів Господарського суду м. Києва від 03.02.11 р. (протокол № 1 від 03.02.11 р.), п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, згідно з розпорядженням заступника голови Господарського суду м. Києва Шевченка Е.О., справу № 54/497 передано на повторний автоматичний розподіл.

В результаті повторного автоматичного розподілу автоматизованою системою документообігу Господарського суду м. Києва справу № 54/497 було передано на розгляд судді Гавриловській І.О.

Ухвалою від 26.01.12 р. суддя Гавриловська І.О. прийняла до свого провадження справу № 54/497; розгляд справи було призначено на 27.02.12 р.; зобов'язано учасників процесу на підтвердження їх статусу юридичної особи і повного найменування подати суду оригінал і належну копію статуту (положення), свідоцтва про державну реєстрацію, довідку з органів статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, довідку з обслуговуючого банку про наявність відкритих рахунків та їх реквізити; зобов'язано позивача надати суду: власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, відсутні справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору; оригінали доданих до позовної заяви документів; довідку-витяг державного реєстратора про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на день розгляду справи; платіжне доручення № 222 від 15.02.11 р. з відміткою банку; письмове пояснення з обґрунтуванням звернення з позовом до відповідача; зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази якими вони обґрунтовуються, докази його надіслання позивачу.

24.02.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від МТСБУ надійшла інформація на судовий запит, яку було залучено до матеріалів справи.

27.02.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, який було залучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 27.02.12 р. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.02.12 р. проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, оголосив перерву в судовому засіданні 27.02.12 р. до 12.03.12 р. о 09:55 год. для витребування у позивача платіжних доручень та письмових пояснень щодо необов'язковості проведення оцінки.

У судовому засіданні 12.03.12 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача повторно проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.10 р. по вул. Дніпровська в м. Павлоград Дніпропетровської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Skoda Fabia», державний номер АН4379ЕА, яким керував Гудзь Є.А., що належить Погребняк Н.О., та транспортного засобу «Toyota Camry», державний номер АЕ9047СІ, під керуванням Кулікова В.М.

Гудзь Є.А., керуючи транспортним засобом «Skoda Fabia», державний номер АН4379ЕА, не вибрав безпечну дистанцію, не переконався в безпечності своїх дій, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Toyota Camry», державний номер АЕ9047СІ, яким керував Куліков В.М., чим порушив Правила дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка, видана ВДАІ з обслуговування адміністративних територій м. Павлоград та Павлоградського району УМВС України в Дніпропетровській області № 8749898 від 18.01.11 р., та постанова Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.02.11 року в адміністративній справі № 3-340/11, відповідно до якої Гудзь Є.А. визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.02.11 року в адміністративній справі № 3-340/11, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою Гудзь Є.А. визнаний винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Toyota Camry», державний номер АЕ9047СІ, яким керував Куліков В.М.

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі -Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі -Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування -це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Дніпропетровської філії. Правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Дніпропетровської філії, (страховик) та Куліковим В.М. (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу (поліс) № 19G-0353364 9 строк дії з 21.12.10 р. до 20.12.11 р.), у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Toyota Camry», державний номер АЕ9047СІ.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

30.12.10 р. позивачем було складено протокол огляду транспортного засобу «Toyota Camry», державний номер АЕ9047СІ.

На підставі заяви страхувальника від 30.12.10 р. Публічним акціонерним товариством «СК «Гарант-Авто»було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 1018277 (117774) від 10.02.11 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 1 950,02 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування транспортного засобу (поліс) № 19G-0353364 9 строк дії з 21.12.10 р. до 20.12.11 р.) виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжним дорученням № 222 від 15.02.2011 р. 1 950,02 грн. страхового відшкодування Кулікову В.М.

Враховуючи те, що постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.02.2011 року в адміністративній справі № 3-340/11 Гудзь Є.А., який керував автомобілем «Skoda Fabia», державний номер АН4379ЕА, визнаний винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Toyota Camry», державний номер АЕ9047СІ, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Toyota Camry», державний номер АЕ9047СІ.

З огляду на те, що Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу (поліс) № 19G-0353364 9 строк дії з 21.12.10 р. до 20.12.11 р.), внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 30.12.10 р. на вул. дніпровська в м. Павлоград Дніпропетровської області, виплачено страхове відшкодування Кулікову В.М. -власнику автомобіля «Toyota Camry», державний номер АЕ9047СІ, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Skoda Fabia», державний номер АН4379ЕА, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, - Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»про стягнення збитків в порядку регресу в розмірі 1 950,02 грн., у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»було направлено на адресу Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» претензію (вих. № 431/г від 22.05.11 р.) на виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 1 950,02 грн.

Проте Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»суму страхового відшкодування в порядку регресу сплачено не було.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що з матеріалів справи, які були надані позивачем, неможливо зробити висновок, що звіт про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого пошкодженням транспортного засобу, як належний доказ оціненої шкоди -було виконано неналежним чином, а відтак суд у визначеному законом порядку позбавлений можливості встановити наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1. статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України.

Вищезазначені доводи відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки згідно зі статтею 25 Закону України «Про страхування» підставою для здійснення страхових виплат є заява страхувальника і страховий акт (аварійний сертифікат), і у разі здійснення страхового відшкодування страховиком на підставі зазначених документів у нього виникає право відшкодування йому в порядку регресу понесених витрат.

Крім того, статтею 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачений вичерпний перелік випадків, які є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Відсутність експертної оцінки з визначення вартості відновлювального ремонту не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 13.04.11 р. у справі № 20/309.

Крім того, господарським судом враховується, що ремонт-калькуляція № 1018277/2 витрат виконана позивачем за системою AUDATEX, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення суми збитків в порядку регресу в розмірі 1 950,02 грн. підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 116, 1187, 1188, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(вул. Жилянська, 75, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 00034186) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Дніпропетровської філії (пр. К. Маркса, 59-а, м. Дніпропетровськ, 49000, ідентифікаційний код 24227777) 1 950 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят) грн. 02 коп. збитків в порядку регресу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення

складено 16.03.2012 р.