Рішення № 28213507, 22.03.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2012 р. Справа № 5010/131/2012-2/4 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О.М., при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дольче Віта", Бориспільське шосе, 7Б, м. Київ-99, 02099; адреса для листування: а/с 95, м. Київ, 02140

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Сав"юка Дмитра Олексійовича, юридична адреса: вул. Грушевського, 37, м. Снятин, Івано-Франківська область, 78300

про стягнення боргу у сумі 32 040,69 грн., з яких:19 915,28 грн.- основний борг; 1539,21 грн. - пеня; 3385,60 грн. - штраф; 407,58 грн. - 3% річних; 6793,02 грн. - 50 % річних за користування чужими коштами.

за участю представників сторін:

від позивача: представники не з"явилися.

від відповідача: представники не з"явилися.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дольче Віта" (далі Позивач) звернувся до суду з вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Сав"юка Дмитра Олексійовича (далі Відповідач) боргу у сумі 32 040,69 грн., з яких:19 915,28 грн.- основний борг; 1539,21 грн. - пеня за період прострочки з 14.05.11 по 11.11.11; 3385,60 грн. - 17 % штрафу; 407,58 грн. - 3% річних; 6793,02 грн. - 50 % річних за користування чужими коштами за період з 14.05.11 по 17.02.12.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, однак, явка його ухвалою від 28.02.12 визнавалася на власний розсуд, в попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.

Відповідач в засідання суду не з"явився, про причини неявки не повідомив, витребуваних документів не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме ухвалами від 02.02.12 та 28.02.12, які направлялась за його місцезнаходженням згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.22), поданого позивачем на вимогу суду.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, хоча в даній справі судом з"ясовувалось місце реєстрації відповідача (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - а.с.22).

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом

встановлено:

З матеріалів справи вбачається, що 26.04.10 між позивачем та відповідачем було укладено договір дистрибуції №95/04-Д, відповідно до п. 1.1 якого позивач (підприємство) зобов'язувався передати, а відповідач (дистриб'ютор) прийняти, оплатити та здійснити реалізацію продукції на умовах та в строки, передбачені даним договором.

На виконання умов вказаного договору позивач передав відповідачу продукцію на загальну суму 29915,28 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №ТД-0011108 (а.с.16).

Враховуючи, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар в сумі 10000 грн. (банківська виписка від 28.07.11 - а.с.17), заборгованість станом на день звернення до суду становила 19915,28 грн.

Відповідно до п. 4.5 договору розрахунок за продукцію відповідач зобов'язаний провести не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання продукції. .

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Якщо у зобов"язанні встановлено строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував, тому суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 19915,28 грн. заборгованості за переданий товар обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Слід визнати обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 1539,21 грн. пені за період прострочки з 14.05.11 по 11.11.11; 3385,60 грн. - 17 % штрафу; 407,58 грн. - 3% річних та 6793,02 грн. - 50% річних за користування чужими коштами за період з 14.05.11 по 17.02.12, враховуючи наступне:

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 10.2.1 договору визначено, що за прострочення розрахунків за продукцію відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, інфляційні, 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, а у випадку затримки оплати більш ніж на 30 днів з моменту закінчення терміну, зазначеного в п.4.5 договору штраф у розмірі 17%, що мало місце в даному випадку.

Пунктом 10.4 договору договору передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, відповідно до ч.1 ст. 536 ЦК України в розмірі 50 % річних

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що позивачем дотримано.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З врахуванням вищенаведеного слід стягнути з відповідача 19 915,28 грн.- основного боргу; 1539,21 грн. пені, 3385,60 грн. - 17 % штрафу; 407,58 грн. - 3% річних та 6793,02 грн. - 50 % річних за користування чужими коштами.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 1609,5 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193,230,232 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.33, 34,43, 44, 49,75 ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дольче Віта" до Фізичної особи-підприємця Сав"юка Дмитра Олексійовича про стягнення 32 040,69 грн. заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сав"юка Дмитра Олексійовича (юридична адреса: вул. Грушевського, 37, м. Снятин, Івано-Франківська область, 78300, код 2182814357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дольче Віта" (Бориспільське шосе, 7Б, м. Київ-99, 02099; адреса для листування: а/с 95, м.Київ, 02140, код 33631780) -19 915 (дев"ятнадцять тисяч дев"ятсот п"ятнадцять) грн. 28 коп.- основного боргу; 1539 (одну тисячу п"ятсот тридцять дев"ять) грн. 21 коп. пені, 3385 (три тисячі триста вісімдесят п"ять) грн. 60 коп. - 17 % штрафу; 407 (чотириста сім) грн. 58 коп. - 3% річних, 6793 (шість тисяч сімсот дев"яносто три) грн. 02 коп. - 50 % річних за користування чужими коштами та 1609 (одну тисячу шістсот дев"ять) грн. 50 коп. - судового збору.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Круглова О. М.

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

_помічник судді Шунтов О. М. 22.03.12