Ухвала суду № 28210428, 06.12.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2012 р.Справа № 2а/1570/5891/2011

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого -Алєксєєва В.О.

суддів -Милосердного М.М.,

-Ступакової І.Г.

при секретарі -Посторонка Г.І.

з участю: представника товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад-Проект" -Соколянського Віктора Антоновича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад-Проект" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсними правових актів індивідуальної дії,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "Фасад-Проект" звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 19 липня 2011 року №0003822301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств на суму 425 576 грн., №0003832301 та №0003842301, посилаючись на те, що відсутні факти порушення документального оформлення операцій з придбання товарів, оскільки реальність всіх угод підтверджена належним чином оформленими документами.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що вважає його необґрунтованим.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року адміністративний позов ТОВ "Фасад-Проект" до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про визнання недійсними правових актів індивідуальної дії - задоволений повністю.

В апеляційній скарзі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства зроблені на підставі наданих документів та встановлених в ході перевірки фактів, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що фахівцями ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Фасад - Проект" з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року відповідно до затвердженого плану графіку.

За наслідками зазначеної перевірки був складений акт №199/23-213/34994962 від 06 липня 2011 року, згідно якого встановлено порушення ТОВ "Фасад-Проект":

- п.п.4.1.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 340 461 грн., у тому числі: за 1 квартал 2010 року у сумі 7 677 грн., за 2 квартал 2010 року на суму 180 169 грн., за 4 квартал 2010 року на 131 546 грн., за 1 квартал 2011 ріку на 21 069 грн.;

- п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 92 649 грн., в тому числі за серпень 2010 року в сумі 1 237 грн., за вересень 2010 року в сумі 54 850 грн., за жовтень 2010 року в сумі 8 221 грн., за березень 2011 року в сумі 28 341 грн.;

- п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого підприємством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду у березні 2011 року у сумі 131 497 грн.

На підставі акта перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення №0003822301 від 19 липня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток за основним платежем 340 461 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 85 115 грн., повідомлення-рішення №0003832301 від 19 липня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 92 649 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 23 162 грн., та повідомлення-рішення №0003842301 від 19 липня 2011 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 131 497 грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було правомірно визначено розмір валових витрат та сформовано податковий кредит, оскільки позивач фактично отримав товари (послуги) від поставщиків у вартості яких знаходились суми ПДВ та оплатив їх вартість, що дало право на формування податкового кредиту з ПДВ, тому заявлені ним суми є обґрунтованими, а висновки посадових осіб щодо порушення ним податкового законодавства є помилковими.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1). До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (пп.5.2.1 п.5.2). Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп.5.3.9. п.5.3).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до складу валових витрат включені суми витрат з придбання товарів та послуг ТОВ "Інжбудсистема", ТОВ "Проектно-споруджувально-торгівельна організація", ТОВ "Одеський завод металоконструкцій", ПП "Укрторгтранс", ПП "Торговий дім "Влад", які підтверджені договорами, податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами та актами виконаних робіт, що спростовує доводи апелянта про відсутність доказів щодо доцільності використання відповідних сум та підтверджує факт віднесення їх до валових витрат підприємства, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Отже, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0003822301 від 19 липня 2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств на суму 425 576 грн.

Стосовно податкових повідомлень-рішень №0003832301 та №0003842301 від 19 липня 2011 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, правомірність формування податкового кредиту визначається фактом придбання товарів (робіт, послуг, основних фондів), підтвердженим належним чином оформленими документами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було віднесено до податкового кредиту ПДВ за операціями з ПП "Стандарт Трейд", ТОВ "ВКФ "Моренго-М", ТОВ "Проектно-споруджувально-торгівельна організація", ПП "Балі-Юг".

В підтвердження факту виконання укладених договорів позивачем представлені первинні документи, які підтверджують правомірне формування податкового кредиту, а саме платіжні доручення, податкові та видаткові накладні, виписки з банківських рахунків та рахунки-фактури, які відповідають вимогам законодавства щодо їх належного оформлення.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що якщо навіть безпосередній контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту і, тому, суперечні цьому висновку доводи апелянта є необґрунтованими.

Судова колегія не приймає до уваги твердження апелянта, щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до п.11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" - державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених Законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно ч.1 ст. 207, ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам Закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Разом з тим, положення ст. 207 та ст. 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

З наведеного слідує, що висновки про нікчемність правочинів відноситься до компетенції судів а не податкових органів, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 грудня 2012 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: