Ухвала суду № 28210221, 28.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2012 р.Справа № 2а-7149/11/1470

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді -Осіпова Ю.В.,

суддів -Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімскло» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва та Головного Управління Державного казначейства України у Миколаївській області про стягнення бюджетної заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

27.09.2011 року ТОВ «Промхімскло»звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва та ГУ Державного казначейства України у Миколаївській області про стягнення з Державного бюджету на користь «Промхімскло»бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 166 741 грн.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що в порушення норм пп.7.7.4, пп. 7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідачами не відшкодовано позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 166 741грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року адміністративний позов ТОВ «Промхімскло» задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ «Промхімскло»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 166 741 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва 26.12.2011 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ТОВ «Промхімскло»відмовити.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю -доповідача та перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

06.10.2010 року ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2010 року, яка виникла в наслідок від'ємного значення з ПДВ що декларувалась в період з 01.06.10р. по 31.07.10р., за результатами якої було складено довідку №7897/07-024/25373713.

Також, проведеною перевіркою було підтверджено відображене позивачем у декларації за липень 2010р. бюджетне відшкодування ПДВ на суму 166 741 грн.

Тобто, в зазначеній довідці перевіряючі особи ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва вказали, що даною перевіркою підтверджено відображення ТОВ «Промхімскло»у декларації за липень 2010 року бюджетного відшкодування у сумі 166 741грн.

Вирішуючи справу по суті, суд 1-ї інстанції виходив з того, що відповідач, в порушення вимог Закону України №168/97-ВР, безпідставно не вирішив питання про відшкодування позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2010 року.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок та строки проведення розрахунків з відшкодування податку на додану вартість. Так, відповідно до пп.7. 7.4. Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до ст.7 п.7.7. пп.7.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість», протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

А у відповідності до ст.7 п.7.7. пп.7.7.5. абз.2 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно ж пп.7.7.6. вказаного вище Закону, на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу, орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Однак, в порушення зазначених приписів Закону України №168/97-ВР, бюджетна заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за липень 2010р. у сумі 166741 грн. відповідачем не погашена, а також не надано до ГУ Державного казначейства України у Миколаївській області зведеної інформації про включення до реєстрів платників на відшкодування грошовими коштами, по яких прийнято обґрунтоване рішення щодо законності відшкодування податку на додану вартість у сумі 100 000 грн. і більше.

При цьому, згідно пп.пп.б,в пп.7.7.7. п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій, фактів невідповідності сум бюджетного відшкодування сумам, заявленим позивачем у податкових деклараціях на суму 166 741 грн. встановлено не було.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що права Позивача підлягають захисту та поновленню шляхом стягнення відповідної бюджетної заборгованості.

До того ж, судова колегія звертає увагу, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Отже, за таких обставин, суд апеляційної інстанції, діючи в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу ДПІ без задоволення, а постанову окружного суду -без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко