Ухвала суду № 28208092, 04.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 р.Справа № 2а-1870/6139/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства "Сумська фірма "Усе для дому" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2012р. по справі № 2а-1870/6139/12

за позовом приватного акціонерного товариства "Сумська фірма "Усе для дому"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватне акціонерне товариство "Сумська фірма "Усе для дому", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000541701/12773 від 14.02.2012 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2012р. по справі № 2а-1870/6139/12 в задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства "Сумська фірма "Усе для дому" до Державної податкової інспекції у місті Сумах в частині скасування податкового повідомлення -рішення від 03.05.2012 р. №0002771502/9969 відмовлено. В частині позовних вимог щодо скасування акту перевірки №186/152/01555007 від 09.04.2012 р. провадження по справі закрито.

Позивач, приватне акціонерне товариство "Сумська фірма "Усе для дому", не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було повно досліджено обставин справи,

а саме судом не застасовано ст.ст. 2, 3, 13, 19, ч.1 ст.7 Закону України «Про плату за землю», ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оренду землі», п.п 288.1-288.4 ст.288 Податкового Кодексу України, ст.ст. 13, 14, 58, 129 Конституції України. Тому просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2012р. по справі № 2а-1870/6139/12 та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Виходячи з приписів ст. 197 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 09.04.2012 р. Державною податковою інспекцією у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем в податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2012 рік, за наслідками якої складено акт № №186/152/01555007 від 09.04.2012 р.

За результатами перевірок встановлено, що позивачем занижена сума податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за січень, лютий 2012 року, заявлена позивачем в уточнюючій податковій декларації з плати за землю за 2012 рік на суму 40851,95 грн..

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Сумах прийнято податкове повідомлення - рішення №0002771502/9969, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 61277,93 грн. (сума грошового зобов'язання за основним платежем 40851,95 грн., та штрафними санкціями 20425,98 грн.)

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекцієї у м. Сумах №0000541701/12773 від 14.02.2012 року прийнято на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що позивач, на підставі договорів на право тимчасового користування землею, укладених з Сумською міською радою, орендував земельні ділянки, а саме:

- на підставі договору №29 від 05.03.1996 р. -земельну ділянку, яка розташована в м. Суми, вул. 9-го Травня, 13, площею 1700 кв.м.;

- на підставі договору №28 від 05.03.1996 р. -земельну ділянку, яка розташована в м. Суми, вул. Харківська, 123, площею 18700 кв.м. (а.с.30).

Як вбачається з матеріалів справи, що розмір орендної плати за земельні ділянки позивачем визначався у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка розташована в м.Суми, вул. 9-го Травня, 13, площею 1700 кв.м. та земельної ділянки, яка розташована в м.Суми, вул. Харківська, 123, площею 18700 кв.м.

Колегія суддів зазначає, що порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01 січня 2011 року, визначається розділом XIII «Плата за землю» Податкового кодексу України. Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288.

Відповідно до статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 36.3 статті 36 Податкового кодексу України податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків.

Податковим кодексом України встановлено загальнодержавні та місцеві податки і збори. Пунктом 8.2 статті 8 Податкового кодексу України передбачено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно зі ст. 9 ПКУ плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п. 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Разом з тим, відповідно до пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 та 278 цього Кодексу.

Зі змісту договорів оренди земельних ділянок, укладених позивачем з Сумською міською радою, вбачається, що на момент укладання договорів, нормативну грошову оцінку земельної ділянки було визначено.

Враховуючи викладене, мінімальний розмір орендної плати за використання земельної ділянки для платників податку становить 3% від нормативної грошової оцінки.

Згідно п. 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року і подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Таким чином, в зв'язку із зміною розміру орендної плати за земельну ділянку згідно з пп. 288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та встановлення її розміру, який не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, позивач мав самостійно розрахувати розмір орендних платежів на поточний рік з врахуванням вимог, встановлених чинним законодавством.

Колегія суддів зазначає, що повноваження щодо встановлення ставок загальнодержавних податків і зборів та інших обов'язкових елементів цих платежів, у відповідності до підпункту 12.1.3 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України, належить виключно Верховній Раді України.

Виходячи з положення ст. 92 Конституції України податки й збори, система оподаткування встановлюються виключно законами України.

До повноважень органів місцевого самоврядування базового рівня (сільських, селищних та міських рад, в тому числі Сумської міської ради) не належить зміна розмірів ставок загальнодержавних податків і зборів, до яких належить, зокрема, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності. До їх повноважень, відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, належить прийняття рішень про встановлення місцевих податків і зборів у порядку, визначеному Податковим кодексом.

Таким чином, доводи позивача щодо правомірності обчислення та сплати орендної плати за землю у розмірах, встановлених у договорах, укладених з Сумською міською радою та які є чинними, необґрунтовані.

Враховуючи викладене, позивач, як платник податків з оренди земельної ділянки, починаючи з 01.01.2012 р. неправомірно обчислював та сплачував орендну плату за землю у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки відповідно до договорів оренди.

Отже, колегія суддів погоджується з рішенням податкового органу про донарахування позивачу грошового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку на суму 40851,95 грн. За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позовна вимога про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сумах №0002771502/9969, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 61277,93 грн., за основним платежем 40851,95 грн., та штрафними санкціями 20425,98 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2012р. по справі № 2а-1870/6139/12 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Сумська фірма "Усе для дому" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2012р. по справі № 2а-1870/6139/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М.