Ухвала суду № 28205339, 18.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/50956/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

за участю секретаря судового засідання: Лисенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2011 року

у справі № 2-а-15050/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Трейд»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2011 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Трейд»(позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова (відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000270700/0 від 20 жовтня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Компанія Агро-Трейд»судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім того, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова заявлено клопотання про заміну відповідача у справі -ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на Західну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацією.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Компанія Агро-Трейд»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платниками податків-постачальниками Приватним підприємством «Агродом»за лютий -травень, листопад 2009 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «АТД «Пігмаліон»за серпень, вересень 2009 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокрок» за жовтень 2009 року, Приватним підприємством «Топ Транс Сервіс»за листопад 2009 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Трансфер»за липень, серпень 2009 року, Приватним підприємством «Трансагроресурс»за вересень 2009 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаїв-Будконсультсервіс»за вересень 2009 року та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросейл-АТ»за серпень 2009 року, за результатами якої складено акт № 2688/07-12/33673050 від 15 жовтня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000270700/0 від 20 жовтня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 915 033,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 457 517,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ПП «Агродом», ТОВ «АТД Пігмаліон», ТОВ «Агрокрок», ПП «Топ Транс Сервіс», ТОВ «Агро-Трансфер», ПП «Трансагроресурс», ТОВ «Миколаїв-Будконсультсервіс», ТОВ «Агросейл-АТ», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності договорів, укладених між ТОВ «Компанія Агро-Трейд»та вказаними контрагентами.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на акти документальних невиїзних перевірок вказаних підприємств-постачальників, в яких вказано про нікчемність усіх правочинів, укладених зазначеними суб'єктами господарювання з покупцями, одним з яких є позивач.

При цьому, як на підставу для визнання договорів нікчемними контролюючі органи посилались на те, що вказані юридичні особи не мають основних засобів, трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих активів та транспортних засобів, а їх місцезнаходження встановити не має можливості.

Також, судами встановлено, що в охоплений перевіркою період позивачем здійснено ряд господарських операцій з купівлі сільськогосподарської продукції у ПП «Агродом», ТОВ «АТД Пігмаліон», ТОВ «Агрокрок», ПП «Топ Транс Сервіс», ТОВ «Агро-Трансфер», ПП «Трансагроресурс», ТОВ «Миколаїв-Будконсультсервіс», ТОВ «Агросейл-АТ», фактичне виконання яких підтверджується первинними документами, оформленими відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «Компанія Агро-Трейд»включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаної у постачальників сільськогосподарської продукції, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Що стосується доводів відповідача про нікчемність спірних договорів, то колегія суддів вважає, що суди обґрунтовано їх відхилили, оскільки, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки, чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Таким чином, оскільки, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними договорами, наявність факту узгодженості його дій з контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаність позивача з такими діями постачальників, то твердження податкового органу про нікчемність укладених позивачем з ПП «Агродом», ТОВ «АТД Пігмаліон», ТОВ «Агрокрок», ПП «Топ Транс Сервіс», ТОВ «Агро-Трансфер», ПП «Трансагроресурс», ТОВ «Миколаїв-Будконсультсервіс», ТОВ «Агросейл-АТ»правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2011 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача -Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Харкова його правонаступником -Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.