Постанова № 28203868, 20.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 грудня 2012 року № 2а-17400/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрстройіндустрія»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києвапровизнання недійсними податкових повідомлень-рішень,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати недійсними податкове повідомлення-рішення від 22.10.2009 за № 0001852308/3 щодо донарахування позивачу податку на прибуток підприємств на суму 3734684,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1867342,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 22.10.2009 за № 0004182308/3 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1867342.00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 22.10.2009 за № 0001842308/3 щодо донарахування позивачу податку на додану вартість на суму 5157660,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 2578830,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

Не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи відповідач явку своїх представників у судове засідання 17.12.2012 не забезпечив, з урахуванням чого адміністративна справа відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України розглядається у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.02.2009 за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Укрстройіндустрія»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008 ДПІ у Печерському районі м. Києва складено Акт № 101/23-08/23495027 (далі - Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 5157660 грн., а також порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 3734684 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0001852308/0, яким у зв'язку з порушенням пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3734684 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1867342 грн.;

№ 0001842308/0, яким у зв'язку з порушенням пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 159618 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5157660 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2578830 грн.

В подальшому, за результатами оскарження вказаних повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято рішення, яким збільшено суму штрафних (фінансових) санкцій по податковому повідомленню-рішенню № 0001852308/0 на суму 1867342 грн. та, як наслідок, винесено податкове повідомлення-рішення № 0004182308, при цьому за повторними скаргами ТОВ «Укрстройіндустрія»до ДПА у м. Києві та ДПА України прийняті рішення, якими скарги позивача були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін, у зв'язку з чим ДПІ у Печерському районі м. Києва винесені податкові повідомлення-рішення від 22.10.2009 № 0001852308/3, № 0004182308/3 та № 0001842308/3.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 5157660 грн., а також порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 3734684 грн. стала встановлена ним нікчемність договорів між ТОВ «Укрстройіндустрія»та ТОВ «Торгова група «Аргос»від 27.02.2007 № 2702-07, ТОВ «НВП «Центр передових технологій»від 01.08.2006 № 060801, ТОВ «Катко»від 02.02.2008 № 5 (далі -Договори) внаслідок:

не надання первинних документів фінансово-господарської діяльності (розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку) щодо підтвердження показників звітних даних поданих до податкового органу;

стан платника ТОВ «Торгова група «Аргос»- припинено але не знято з обліку, у зв'язку з визнанням останнього банкрутом;

внесення до ЄДР запису про відсутність ТОВ «НВП «Центр передових технологій»за місцезнаходженням та анулювання свідоцтва ПДВ за неподання декларацій протягом року;

отримання відповідачем службовою запискою від ГВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Катко», постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.06.2008 у справі № 2а-532/2008 про визнання недійсними з 13.04.2007, з дати державної реєстрації установчих документів, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ з моменту його складання, визнано недійсними первинні бухгалтерські документи з реквізитами ТОВ «Катко».

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

З матеріалів справи видно, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 22.06.2009 у справі № 1-357/09, який набрав законної сили 07.07.2009, засуджено ОСОБА_2 у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, в якому, зокрема, встановлено, що: «ОСОБА_2 працюючи на посаді директора ТОВ «Укрстройіндустрія»в березні 2005 року, в невстановлений слідством час, з метою отримання ліцензії, передбаченої п. 30 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»№ 1775/ІІІ від 01 червня 2000 року, достовірно знаючи ліцензійні умови провадження будівельної діяльності, затверджені Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 112/182 від 13 вересня 2001 року та зареєстровані у Міністерстві юстиції України 08 листопада 2001 року № 939/6130, та не маючи реальної можливості їх виконати, зокрема, вимоги п.п. 4.1; 4.2 щодо дотримання організаційних та кваліфікаційних умов здійснення будівельної діяльності, надав до відділу ліцензування та атестації будівельної діяльності Державного комітету України з будівництва та архітектури завідомо неправдиві відомості щодо штатної укомплектованості підприємства інженерно-технічними працівниками і робітниками необхідних професій та кваліфікацій. Допитаний як підсудний ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю.».

Згідно з п. 30 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», в редакції чинній на момент отримання ТОВ «Укрстройіндустрія»відповідної ліцензії, відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: будівельна діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж).

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, вказаним рішенням Печерського районного суду м. Києва встановлено факт відсутності у позивача встановлених чинним законодавством України обов'язкових умов для ведення будівельної діяльності та, як наслідок, безпідставне отримання позивачем ліцензії на здійснення такої діяльності і, відповідно, безпідставне її здійснення, в тому числі під час укладення спірних Договорів.

Судом не приймається до уваги посилання позивача на висновок експертизи ДП «Київський експертно-технічний центр»від 03.05.2007 № 80.2-04-15-1284.07 щодо спроможності суб'єкта господарювання виконувати роботи підвищеної небезпеки та експлуатувати устаткування підвищеної небезпеки з додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки наданий ТОВ «Укрстройіндустрія», оскільки такий висновок спростовується вищевказаним рішенням суду та показаннями ОСОБА_2 щодо відсутності у позивача укомплектованості інженерно-технічними працівниками і робітниками необхідних професій та кваліфікацій.

Зважаючи на викладене, суд вважає доведеним той факт, що ТОВ «Укрстройіндустрія»не мало наміру здійснювати та не здійснювало будівельну діяльність, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про безтоварність, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

Крім того, не зважаючи на неодноразову вимогу суду позивачем не надано первинних документів фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Торгова група «Аргос», ТОВ «НВП «Центр передових технологій», а надані податкові накладні, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт та акти виконаних робіт оформлені позивачем з ТОВ «Катко»не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на вищевикладене, а також через те, що позивачем не надано договору на підставі якого здійснювались господарські операції з ТОВ «Катко»та складено вказані документи, що унеможливлює надання таким документам відповідної правової оцінки.

Твердження позивача про неможливість надати первинні документи через те, що у приміщенні, яке приналежне Українській спілці ветеранів війни в Афганістані за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 36-Е, де у двох кімнатах будинку було розташовано ТОВ «Укрстройіндустрія», при проведенні обшуку працівниками ОБОЗ ГУ МВС України у Київській області вилучено всі наявні документи в офісах 34 та 35, судом також не приймається до уваги, з огляду на наступне.

З матеріалів справи видно, що за заявами генерального директора ТОВ «Укрстройіндустрія»Погребенка А.Б. до слідчого в ОВС СВ ГУ МВС України в Київській області, на підставі постанови якого проведено виїмку документів у позивача, ТОВ «Укрстройіндустрія»повернуті вилучені документи відповідно до протоколів огляду, що підтверджується відповідними розписками Погребенка А.Б., копії яких наявні в матеріалах справи, при цьому останнім вчинено напис на розписках про відсутність претензій до стану документів.

Крім того, судом не приймається до уваги посилання позивача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2010 у справі № 2а-10194/09/2670 за ДПІ у Печерському районі міста Києва до ТОВ «Укрстройіндустрія»та ТОВ «НВП «Центр передових технологій»про стягнення коштів одержаних за нікчемною угодою у розмірі 1762422,35 грн., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011, якою відмовлено у задоволенні позову, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас, передбачене ч. 1 ст. 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 19.11.2012 № 2379/12/13-12.

Таким чином, з матеріалів справи видно, що головною метою, яку переслідували сторони при укладенні Договорів, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування ТОВ «Укрстройіндустрія»податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, з урахуванням чого, вказані Договори є нікчемними відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Згідно з п.п. 2, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

За таких умов, податкові накладні на загальну суму 1407223 грн. (в тому числі ПДВ 234537,20 грн.) виписані позивачу ТОВ «Катко»на підставі нікчемного договору, який став підставою для формування ТОВ «Укрстройіндустрія»податкового кредиту, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. При цьому, судом враховується правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 у справі за позовом ТОВ «Нафта»до Шосткинської МДПІ Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень.

Судом не можуть бути прийняті до уваги похідні документи фінансово-господарської ТОВ «Укрстройіндустрія»з третіми особами, які, на думку позивача, підтверджують подальшу реалізацію робіт до яких залучалось як субпідрядник ТОВ «Торгова група «Аргос», оскільки за змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, позивачем не надано суду жодних первинних документів фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Торгова група «Аргос»та ТОВ «НВП «Центр передових технологій», в тому числі податкових накладних, які є єдиною підставою для формування податкового кредиту, а відтак, відповідачем, за висновком суду, правомірно зроблено висновок про порушення позивачем пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 5157660 грн.

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи безтоварність, тобто лише документальне оформлення господарських операцій на підставі нікчемних Договорів між позивачем та ТОВ «Торгова група «Аргос», «НВП «Центр передових технологій», ТОВ «Катко», суд приходить до висновку, що витрати ТОВ «Укрстройіндустрія»у розмірі 3734684 грн. на порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а відтак неправомірно були віднесені позивачем до складу валових витрат.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення від 22.10.2009 № 0001852308/3, № 0004182308/3 та № 0001842308/3 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання недійсними вказаних рішень ДПІ у Печерському районі міста Києва.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстройіндустрія» відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко