Постанова № 28203677, 20.12.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2012 р. 14 год.45 хв.Справа № 2-а-2640/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Склонній Ю.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Імшеницького А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення,

встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.06.2012р. №00002231702, яким позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб фізичних осіб 335408,75 грн., у тому числі за основним платежем 268327,0 грн. та за штрафними санкціями 67081,75 грн.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що відповідач при додатковому обчислені зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб невірно визначив розмір отриманих доходів та понесених витрат, пов'язаних із здійсненням позивачем підприємницької діяльності. Позивач, формуючи валові доходи протягом 2009-2010р.р. до їх складу відносив вартість поставленого товару, а не суму, отриману в якості оплати за поставлений товар. Тобто до складу валових витрат відносив усі витрати, а не лише ті, що брали участь в отриманні доходу. Проте, на думку позивача, незважаючи на віднесення витрат та доходів до різних податкових періодів, загалом позивачем податок з доходів фізичних осіб сплачений у повному обсязі. Відповідач за результатами перевірки неправильно обчислив валові витрати, виходячи з вартості відвантажених та оплачених товарів, при цьому не переглянув валові доходи за ці податкові періоди, відповідно до фактичної оплати відвантажених товарів. Тому позивач вважає неправомірним визначення зобов'язань за спірним податковим повідомленням - рішенням та просить його скасувати.

Відповідач проти позову заперечує і стверджує, що при складанні податкової декларації до складу доходів від здійснення підприємницької діяльності включаються всі отримані кошти платником податку, які пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності. Для обчислення податку на доходи фізичних осіб-підприємців отримані доходи зменшуються на суму витрат платника податку, які пов'язанні з отриманням доходу. Відповідач зазначає, що такий порядок обчислення чистого доходу та податку на доходи фізичних осіб викладено у Податковому кодексі України від 02.12.2010р. №2755-УІ (далі - ПКУ) та у Декреті КМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992р. №13-92(далі - Декрет №13-92) і тому, на думку відповідача, відсутні підстави для скасування спірного податкового повідомлення - рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини.

Спірне податкове повідомлення - рішення складене на підставі висновків акту документальної планової перевірки позивача від 06.06.2012р. №1070/17-2/НОМЕР_1 (далі - акт № 1070).

За актом перевірки додаткові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб позивачеві обчислено у зв'язку із збільшенням задекларованого позивачем валового доходу за 2009 рік на 10218,43 грн. та за 2011 рік на 308256,7 грн., та зменшенням задекларованих витрат, пов'язаних з отриманням одержаного доходу за 2009 рік на 583097,0 грн., за 2010 рік на 334258,85 грн. та за 2011 рік на 451690,29 грн.

Відповідач відхилення у задекларованих показниках отриманих доходів за 2009 та 2011 рік виявив шляхом порівняння показників звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій, виписок банків з показниками декларації про отримані доходи позивача.

Позивач стверджує, що відповідач під час визначення загальної суми отриманого доходу допустив неточності та помилки стосовно врахування надходжень у складі належного до декларування доходу. Так позивач зазначає, що відповідач мав врахувати повернення коштів контрагентам у сумі 14144,04 грн., що здійснені у листопаді 2011 року за рішенням Господарського суду АР Крим. Крім того позивач формував валові доходи за фактом відвантаження товарів, тобто раніше ніж отримував кошти, що підтверджується книгою обліку доходів та витрат. Тобто фактично отримані кошти від продажу товарів враховані позивачем у попередніх податкових періодах, що не тягне за собою заниження валового доходу за загальним підсумком перевірки.

Стосовно валових витрат позивач зазначає, що під час перевірки відповідач не врахував всі належні до декларування витрати, які пов'язані із здійсненням його оподаткованої підприємницької діяльності. Так відповідач не врахував витрати позивача на сплату відрахувань до Пенсійного фонду від підприємницької діяльності за 2009 рік у сумі 16322,71 грн. та за 2010 рік у сумі 23497,2 грн.

Як зазначив позивач під час розгляду справи валові витрати були сформовані ним виходячи з дати придбання товарів (робіт, послуг), які призначені для використання в оподатковуваних операціях, а не з дати фактичного використання цих товарів (робіт, послуг) для отримання оподатковуваного доходу. Цей порядок формування валових витрат, на думку позивача, встановлено положеннями Закону України "Про оподатковування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР, а використання цієї норми передбачено нормами Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889-УІ (далі - Закон № 889) та Декрету №13-92).

Під час розгляду справи представник відповідача пояснив, що розмір визначених у акті перевірки доходів обчислений на підставі даних позивача (декларацій, даних РРО та банківських виписок), а валові витрати, пов'язані з придбанням проданих товарів, обчислені, виходячи з кількості продажу товарів та середньої реалізаційної націнки, застосованої ФОП для перепродажу товарів. Розмір націнки вказаний позивачем особисто на вимогу ревізора у пояснювальній записці під час проведення перевірки.

Для розгляду спірних питань оподаткування позивача суд вважає за необхідним врахувати наступні норми законодавства.

У 2009-2010 роках оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходів фізичних осіб, отриманих від підприємницької діяльності здійснювалось за приписами розділу ІУ Декрету КМУ №13-92, яким передбачено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Аналогічний порядок визначення оподатковуваного (чистого) доходу фізичної особи підприємця у 2011 році передбачений приписами ст.177 ПКУ.

Як вбачається судом з документів, наданих сторонами, відповідач під час перевірки до складу сукупного доходу позивача включив всі надходження, отримані позивачем на розрахунковий рахунок та в готівковому порядку. При цьому до складу оподатковуваного доходу включено надходження позивачеві від ВАТ "Красноперекопський завод залізобетонних виробів" за Наказами Господарського суду АР Крим від 26.01.2009р. та від 26.01.2009р. За цими наказами на користь позивача стягується борг СПД у сумі 70000,0 грн. та штрафні санкції у сумі 9050,02 за порушення платіжної дисципліни.

На вимогу суду позивачем надано розрахунок отриманого доходу, виходячи з фактично сплачених коштів покупцями у звітних податкових періодах. Дані розрахунку підтверджено первинними бухгалтерськими та податковими документами позивача.

За даними позивача, ним отримано коштів в оплату вартості відвантажених товарів у 2009 році на суму 8985832,41 грн., відповідачем за актом перевірки №1070 встановлено 8973083,66 грн.; у 2010 році за даними позивача отримано коштів 12640028,64 грн., за даним перевірки - 12635673,21 грн.; у 2011 році за даними позивача отримано коштів 19858319,5 грн., за даними перевірки - 19879087,36 грн.

Таким чином загальна сума отриманих позивачем коштів в оплату вартості товарів за 2008-2009 роки складає 41484180,55 грн., фактично задекларовано позивачем 41179587,49 грн., встановлено відповідачем під час перевірки - 41498062,66 грн. Отже за наслідками розгляду справи сума отриманих коштів позивачем на розрахунковий рахунок в оплату вартості відвантаженого товару відрізняється від вставленої позивачем під час перевірки на 13882,11 грн. (41498062,66 - 41484180,55) та від зазначеної у деклараціях про отримані доходи за 2009-2011 роки на 304593,06 грн. (41484180,55 - 41179587,49). Ці дані позивача не спростовані відповідачем під час розгляду справи.

У акті перевірки №1070 відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем задекларованих доходів за 2009 рік на 10218,43 грн. та за 2011 рік на 308256,7 грн., при цьому висновок податкового органу не підтверджений первинними бухгалтерськими та податковими документами позивача, тобто з акту перевірки неможливо зробити висновок які саме об'єкти продажу позивача не включені до його оподатковуваного доходу.

За таких обставин суд вважає, що позивач у 2009-2011 роках отримав оподатковуваний дохід у сумі 41484180,55 грн., як встановлено у судовому засіданні, що є на 304593,06 грн. більшим ніж задекларовано ним у податковій звітності.

Суд не приймає до уваги твердження позивача, що дохід від оплачених поставок був включений ним у податкових періодах, які передували перевіреним податковим періодам у зв'язку із наступним.

Суд, опираючись на п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок визначення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ та п. 50.1 ст. 50, п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України, вважає, що позивач при складанні податкової звітності за податкові періоди, що передували 2011 року самостійно визначив показники податкової звітності, що слугували підставою для визначення грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб за ці періоди і тому це зобов'язання не підлягає судовому оскарженню, а може бути переглянуте платником податку самостійно з урахуванням строків давності для перегляду цих зобов'язань шляхом подання відповідних уточнюючих розрахунків.

За актом перевірки №1070 відповідач зменшив задекларовані позивачем показники витрат, пов'язаних з отримання оподатковуваного доходу за 2009-2011 роки, однак свої розрахунки первинними бухгалтерськими та податковими документами позивача не підтвердив.

Як з'ясовано судом, розмір витрат відповідачем визначено розрахунково, із застосуванням середнього показника торгівельної націнки позивача.

Такий метод визначення витрат платника податків не передбачено положеннями Декрету №13-92, Закону № 819-УІ та ПКУ. Натомість Декретом КМУ №13-92, Законом №334 та Податковим кодексом України передбачено обов'язковість підтвердження показників задекларованих витрат платника податків первинними бухгалтерськими документами та бухгалтерськими розрахунками ця обставина визначення витрат, на думку суду, стосується також показників, визначених податковим органом за наслідками проведених перевірок.

У зв'язку з тим, що відповідач під час проведення перевірки та під час розгляду справи не підтвердив первинними документами дані власних розрахунків про розмір витрат позивача, що пов'язані з отриманням ним оподатковуваних доходів у 2009-2011 роках, суд вважає, що ці висновки акту перевірки №1070 не можуть бути використані для перегляду грошових зобов'язань позивача за спірним податковим повідомленням - рішенням.

Таким чином суд вважає, що у 2009-2011 роках позивач занизив у податковій звітності розмір отриманого оподатковуваного доходу на 304593,06 грн., і відповідно занизив розмір грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за ці податкові періоди на 45688,96 грн. (304593,06 х 15%). За ці порушення належна суму штрафних (фінансових) санкцій має скласти 11422,24 грн. (45688,96 х 25%).

На підставі зазначеного суд скасовує податкове повідомлення - рішення від 13.06.2012р. № 00002231702, про визначення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, на 278297,55 грн., у тому числі за основним платежем на 222638,04 грн. (268327,0 - 45688,96) та за штрафними санкціями на 55659,51 грн. (67081,75 - 11422,24).

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Задовольнити частково позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення.

Визнати недійсним податкове повідомлення -рішення від 13.06.2012р. № 00002231702 в частині визначення зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем на 222638,04 грн. та за штрафними санкціями на 55659,51 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) частину понесених судових витрат по сплаті судового збору у сумі 1815,38 грн. згідно платіжного доручення від 20.06.2012р. № 126.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 грудня 2012 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.8