Постанова № 28203530, 17.12.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6750/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

при секретарі - Пехоті М.О.,

за участю:

представників позивача - Рудницької Л.М., Фещенко І.О.,

представника відповідача - Войтенко В.В., Шульги Н.Д., Дем'яненко Д.О.,

представника третьої особи Баліна О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Кременчуцька кондитерська фабрика "Рошен" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, третя особа: ТОВ "Монолітбудкомплект" про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

23 жовтня 2012 року Приватне акціонерне товариство "Кременчуцька кондитерська фабрика "Рошен" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що акт перевірки ґрунтується лише на припущеннях ревізорів-інспекторів щодо фіктивності правочинів укладених між позивачем та ТОВ "Тагос" і ТОВ "Монолітбудкомплект". Крім того, відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Зазначав, що оскільки факт здійснення між позивачем та його контрагентами фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами, господарські операції з цими суб'єктами господарювання відповідали вимогам закону.

Ухвалою суду від 06 листопада 2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Монолітбудкомплект".

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. У наданих до суду письмових запереченнях просили в задоволенні адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що за результатами перевірки позивача встановлено порушення п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п.п. 138.1..1 п. 138.1 ст. 138 та п.п. 198.6. ст. 198, п. 201.1. ст. 201 Податкового Кодексу України.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ "КрКФ "Рошен" (ідентифікаційний код 00382191) 20.04.1998 зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

Кременчуцькою ОДПІ, на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, в період з 27.04.2012 по 07.05.2012 проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "КрКФ "Рошен" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Монолітбудоплект" за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 та ТОВ "Тагос" за період з 01.01.2009 по 31.12.2011 у зв'язку з неповним наданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 26.03.2012 № 3915/10/22, від 14.03.20122 № 1466/10/22-112.

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт №1221/22-209/00382191 від 15.05.2012, за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог:

- п.п. 135.5.4, п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого: завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податок на прибуток підприємства за І квартал 2011 року у сумі 1738,00 грн та занижено податок на прибуток на загальну суму 92 243,00 грн;

- п. 198.6 ст. 198, п. 201. 1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого: занижено суму податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за липень 2010 року у суму 1152 грн, за серпень 2010 року в сумі 40 грн, за жовтень 2010 року в сумі 93,00 грн, за лютий 2011 року в сумі 158 грн та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 52 803,00 грн.

На підставі висновків даного акта перевірки, Кременчуцькою ОДПІ 01.06.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0009062301/75, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 52 803,00 грн;

- № 0009022301/745, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за участю іноземних інвесторів в загальному розмірі 92 485,50 грн;

- № 0009072301/76, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єктивного оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 738,00 грн;

- № 0009042301/744, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 1 765,25 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та нечинними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно з приписами пункту 14.1.56 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Стаття 135 Податкового кодексу України містить у собі склад доходів та порядок їх визначення, так відповідно до п. 135.1 доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу; дохід банківських установ.

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до приписів пункту 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в пунктом 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність -це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абзаці 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 10.01.2011 між позивачем (замовник) та ТОВ "Монолітбудкомплект" (підрядник) укладено договір на виконання робіт по ремонту побутових та виробничих приміщень ЗАТ "Кременчуцька кондитерська фабрика" № 10/01, за умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати відповідно до умов договору роботи по ремонту виробничих та побутових приміщень ЗАТ "Кременчуцької кондитерської фабрики".

11.01.2011 між позивачем (замовник) та ТОВ "Монолітбудкомплект" (підрядник) укладено договір на виконання робіт по ремонту покрівлі будівель ЗАТ "Кременчуцька кондитерська фабрика" № 11/01, за умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати відповідно до умов договору роботи по ремонту покрівель приміщень ЗАТ "Кременчуцької кондитерської фабрики".

12.01.2011 між позивачем (замовник) та ТОВ "Монолітбудкомплект" (підрядник) укладено договір на виконання робіт по ремонту фасадів будівель ЗАТ "Кременчуцька кондитерська фабрика" № 12/01, за умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати відповідно до умов договору роботи по ремонту фасадів приміщень ЗАТ "Кременчуцької кондитерської фабрики".

Крім того, 03.11.2011 між Приватним акціонерним товариством "Кременчуцька кондитерська фабрика "Рошен" (замовник) та ТОВ "Монолітбудкомплект" (підрядник) укладено договір на виконання робіт по благоустрою території складів по вул. Ревенка ПАТ "Кременчуцька кондитерська фабрика "Рошен" № 03/11, за умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати відповідно до умов договору роботи по благоустрою території складів по вул. Ревенка ПАТ "Кременчуцька кондитерська фабрика "Рошен".

09.02.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ "Тагос" продавець укладено договір поставки № 09-02/11, за умов якого продавець забов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) товар за предметом, асортиментом, кількістю та за цінами, зазначеними у рахунках фактури, покупець прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Монолітбудкомплект" по ремонту приміщень, покрівлі будівель, фасадів будівель, благоустрою території складів останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за липень 2011 року № 4, № 5, № 6, серпень 2011 року № 5, вересень 2011 року № 7, № 8, № 9, листопад 2011 року № 12; акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за липень 2011 року № 4, № 5, № 6, за серпень 2011 року № 5, вересень 2011 року № 7, № 8, № 9, листопад 2011 року № 1; відомості ресурсів по актам виконаних робіт за липень 2011 року № 4, № 5, № 6, за серпень 2011 року № 5, за вересень 2011 року № 7, № 8, № 9, листопад 2011 року № 1; локальну кошторис з розрахунком договірної вартості; відомість ресурсів до локального кошторису, рахунки № 377 від 22.07.2011, № 375 від 22.07.2011, № 376 від 22.07.2011, № 555 від 29.08.2011, № 671 від 29.09.2011, № 672 від 29.09.2011, № 585 від 12.09.2011, № 670 від 29.09.2011, № 747 від 30.11.2011, податкові накладні № 66 від 22.07.2011, № 64 від 22.07.2011, № 65 від 22.07.2011, № 128 від 29.08.2011, № 197 від 29.09.2011, № 198 від 29.09.2011, № 196 від 29.09.2011, № 129 від 30.11.2011.

На підтвердження виконання вказаних робіт саме працівниками ТОВ "Монолітбудкомплект" до суду надано службові записки директора ТОВ "Монолітбудкомплект" на ім'я голови правління ПАТ "Кременчуцька кондитерська фабрика "Рошен" з проханням надати тимчасові перепуски працівникам ТОВ "Монолітбудкомплект".

Крім того, результатами здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Тагос" по поставці товарів останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: видаткові накладні № РН-0000112 від 17 березня 2011 року, № РН-0000179 від 21 серпня 2010 року, № РН - 0000193 від 01 вересня 2010 року, № РН - 0000373 від 22 грудня 2010 року; рахунки-фактури № СФ-0000110 від 10 лютого 2011 року, № СФ-0000210 від 14 червня 2010 року, № СФ-0000358 від 25 серпня 2010 року, № СФ-0000461 від 11 жовтня 2010 року; податкові накладні № 34 від 15.02.2011, № 119 від 08.07.2010, № 197 від 27.08.2010, № 272 від 14.10.2010.

На підтвердження придбання товару у ТОВ "Тагос" позивачем суду надано лист від 01.11 2012 № 001 згідно якого придбаний у вказаного товариства товар був направлений на адресу позивача експедиційною службою доставки "Інтайм"; прибуткові накладні № 331 від 22 березня 2011 року, № 923 від 30 серпня 2010 року, № 959 від 30 вересня 2010 року, № 1468 від 27 грудня 2010 року; витяги з журналів обліку ввозу товарно-матеріальних цінностей та журналу обліку виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

На підтвердження здійснення оплати за придбаний товар та отримані послуги позивачем суду надано банківські виписки.

В підтвердження використання придбаних у ТОВ "Тагос" товарів у власні господарській діяльності позивачем суду надано: накладні на внутрішнє переміщення № 1706/201 від 06 вересня 2010 року, № 2433/2010 від 29 грудня 2010 року, № 1606/2011 від 28 вересня 2011 року, № 1684/2010 від 01 вересня 2010 року, № 1675/2010 від 30 серпня 2010 року, № 1676/2010 від 30 серпня 2010 року; акти списання запасних частин та матеріалів на поточний ремонт: по ремонтно-механічній дільниці за вересень 2010 року, по Цеху № 3 за вересень 2010 року, за жовтень 2010 року, за литий 2011 року та за листопад 2011 року, по Цеху № 2 за серпень 2010 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок щодо доказування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення покладено на відповідача у справі.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № від 01 червня 2012 року № 0009022301/745, № 0009042301/744, № 0009062301/75, № 0009072301/76.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладено керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ від 01 червня 2012 року № 0009022301/745, № 0009042301/744, № 0009062301/75, № 0009072301/76.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцька кондитерська фабрика" Рошен" (код ЄДРПОУ 00382191) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1487,92 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 21 грудня 2012 року.

Суддя С.С. Бойко