Постанова № 28203402, 30.11.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4290/2012

30 листопада 2012 року 11год. 19хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Любежаніної Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Макеєв С.В.

відповідача: представник Коритнюк В.О. третьої особи позивача: представник Якимчук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з додатковою відповідальністю "Рівненський завод будівельних матеріалів" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ "Рівнегаз" до ДПІ в м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з додатковою відповідальністю «Рівненський завод будівельних матеріалів» (далі ТДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів») звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0249021541 від 25.10.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 20833 грн., з яких 16667 грн. за основним платежем та 4166,7 грн. штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення рішення винесено на підставі акта камеральної перевірки від 12.10.2012 №642/15-200/205515192 за результатом проведення якої службовими особами перевіряю чого органу зроблено висновок про те, що позивачем в серпні 2012 року помилково включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 16666,67 грн. по ПАТ «Рівнегаз» згідно виписаної податкової накладної №103 від 09.08.2012, яка начебто незареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

З вказаним висновком службових осіб ДПІ у м. Рівному позивач не погоджується, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. Пояснив суду, що систематично на підставі договору поставки ТДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів» купує природний газ у ПАТ « Рівнегаз». Під час чергової поставки і оплати її за серпень місяць 2012 року ПАТ « Рівнегаз» надало податкову накладну №103 від 09.08.2012 на суму 100 000 грн. (в т.ч. ПДВ 16666,67 грн.) на підставі якої ТДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів» включило до податкового кредиту відповідні суми ПДВ.

Вказана податкова накладна була відправлена ПАТ «Рівнегаз» до Єдиного державного реєстру 14.08.2012 проте, як виявилось згодом, з невідомих причин вказана накладна не була зареєстрована в реєстрі, а як вбачається з скріншоту реєстру первинних документів за 09.09.2012 з програми «М.Е.Doc» - перебуває в статусі «в дорозі». Поряд з тим, такий статус, податкової накладної виключає можливість її відкликання з боку відправника. За таких обставин, на переконання представника позивача, позивач правомірно включив сплачену суму ПДВ до податкового кредиту за відповідний період. В свою чергу, висновки відповідача про помилковість включення суми ПДВ по описаній податковій накладній до податкового кредиту - є безпідставним та необґрунтованим.

На підставі наведеного просить позов ТДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів» задовольнити в повному обсязі.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача в наданих в судовому засіданні поясненнях повідомив суду, що описана податкова накладна №103 від 09.08.2012 була відправлена ПАТ «Рівнегаз» до Єдиного державного реєстру в установленому порядку. Протягом операційного дня квитанції про неприйняття вказаної податкової накладної продавець - ПАТ «Рівнегаз» не отримував. У зв'язку із чим, у відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

За таких обставин, на переконання представника ПАТ «Рівнегаз» позовні вимоги позивача є підставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, підлягає скасуванню.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог ТДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів» заперечив з підстав викладених у наданому суду письмових заперечень. Зокрема вказав на те, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітній період.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом, 12.10.2012 ДПІ у м. Рівному Державної податкової служби України проведено камеральну перевірку даних, зареєстрованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів» за серпень 2012 року.

За наслідками проведеної позапланової перевірки складено відповідний акт від 12.10.2012 №642/15-200/05515192, з змісту якого вбачається, що в серпні 2012 року ТДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів» згідно податкової декларації, включив до складу податкового кредиту суму ПДВ 16666,67грн. по ПАТ «Рівнегаз» згідно виписаної податкової накладної №103 від 09.08.2012, яка на переконання відповідача не зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, що не дає права покупцю включати її до податкового кредиту серпня 2012 року.

У зв'язку із чим, на переконання відповідача, згідно висновку відображеного в акті перевірки, позивачем порушено п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за серпень 2012 року на загальну суму 16666,67грн.

Непогоджуючись з висновками податкового органу, які відображені в описаному акті перевірки позивачем було подано відповідне заперечення до акта.

Разом з тим, за наслідком розгляду вказаного заперечення відповідачем висновки викладені у акті перевірки №642/15-200/05515192 від 12.10.2012 - залишено без змін.

На підставі даного акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.10.2012 №0249021541, згідно якого позивачу - ТДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 20833,75 грн.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0249021541 від 25.10.2012.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ТДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів» при поданні податкової звітності з податку на додану вартість, було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній №103 від 09.08.2012 по взаємовідносинам з постачальником ПАТ «Рівнегаз».

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку:

з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Правила, які передбачають податкові зобов'язання продавця і формування податкового кредиту покупця в одному звітному періоді та дають можливість платнику своєчасно і в повному обсязі реалізувати надане йому право на формування податкового кредиту також визначені нормами ПК України.

Зокрема відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України - право на віднесення суми податку на додану вартість податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Поряд з тим, відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку із придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п.201.11 ст.201 цього кодексу).

З досліджених в судовому засіданні податкової накладної №103 від 09.08.2012 (а.с. 12), платіжного доручення №0000559 від 09.08.2012 (а.с. 13), акту прийому передачі №131-П/12 від 31.08.2012 (а.с. 14) - вбачається, що останні підтверджують факт придбання ТДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів» природного газу у ПАТ «Рівнегаз».

Описані первинні документи відповідають вимогам встановленим чинним законодавством до первинних документів.

Товарність проведеної операції відповідачем не спростовувалась, а тому відповідно до відповідно до ст..11 КАС України не досліджувалась в судовому засіданні.

Визначаючи дату виникнення у позивача права на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за наслідками проведеної операції (купівлі/поставки) у серпні 2012 року, суд звертає увагу на те, що відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України - датою виникнення права платника податку на віднесення суми податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджені податковою накладною.

Як встановлено судом, з досліджених в судовому засіданні доказів у справі, кошти з банківського рахунку ТДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів» (рах. №26003301585372) на оплату придбаного у ПАТ «Рівнегаз» товару (природного газу) були списані 09.08.2012, що підтверджується випискою із вказаного рахунку від 06.11.2012 та описаною вище податковою накладною від 09.08.2012.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як встановлено, судом на підставі наявних у справі доказів, ПАТ «Рівнегаз», на виконання вимог ст..201 ПК України було видано ТДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів» податкову накладну від 09.08.2012 №103 (сума ПДВ 16666,67грн.) на підтвердження постачання природного газу у серпні 2012 року. Вказана накладна була направлена продавцем до Єдиного державного реєстру податкових накладних.

Протягом операційного дня квитанції про прийняття або неприйняття вказаної накладної до Єдиного державного реєстру не надходило. У зв'язку із чим, враховуючи наведені вище положення ПК України така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.(п.11 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 та п.201.10 ст.201 ПК України).

Недотримання позивачем положень п.201.10 ст. 201 ПК Україні в частині, що стосується права додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на продавця, який відмовився надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, не може бути підставою для висновку про неправомірність віднесення витрат до податкового кредиту. Вказана норма закону не зобов'язує платника податку додавати таку заяву до податкової декларації, а визначає лише його право на це. Крім того підставою для відповідальності платника податку може бути лише не підтвердження суми податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податків.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення.

За таких обставин, суд вважає висновок відповідача про заниження позивачем суми податкових зобов'язань заявлених у податковій декларації з ПДВ за серпень 2012 року безпідставним, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.10.2012 №0249021541 - протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0249021541 від 25 жовтня 2012 року.

Присудити на користь позивача Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський завод будівельних матеріалів" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 209 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.