Постанова № 28203240, 11.12.2012, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2012 р. Справа № 2a-1870/9307/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.

за участю секретаря судового засідання - Сахно М.В.,

представника позивача - Дишковець Ю.М.,

представника відповідача - Мороз М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом комунальної установи "Сумська міська клінічна лікарня № 4" до управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Комунальна установа «Сумська міська клінічна лікарня № 4» (далі - позивач, КУ «Сумська МКЛ №4»), звернулося до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (далі - відповідач, УПФУ в м. Сумах), в якому просило скасувати рішення №1432 від 13.11.2012р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені. Свої вимоги мотивує тим, що вказане рішення вважає незаконним та підлягає скасуванню, оскільки п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на який відповідач посилається у рішенні, не надає йому право на застосування фінансових санкцій, у зв'язку з тим, що втратив чинність відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідач, заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржуваного рішення УПФУ в Сумах діяв у порядку, в межах повноважень та спосіб, що передбачені чинним законодавством, зокрема Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкцією про порядок обчислення, і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1. Підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій, як зазначає у своїх запереченнях відповідач, може бути дані картки особового рахунку платника, або акт, яким виявлено відповідне порушення. Враховуючи, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення були дані картки особового рахунку платника, тобто вказане рішення винесене у відповідності до норм п.2 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», воно є правомірним та таким, що відповідає нормам діючого законодавства та просив відмовити у задоволенні позову (а.с.49-50).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з підстав, викладених у позові, підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених у запереченнях (а.с.49-50), просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що КУ «Сумська МКЛ №4» 24.01.2000р. зареєстрована виконавчим комітетом Сумської міської ради юридичною особою (код 02000300), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.14).

На підставі ст.ст. 14, 15 а також ст. 17 (чинної на час виникнення спірних правовідносин) Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон від 09.07.2003р. № 1058-IV) позивач перебував на обліку в органі Пенсійного фонду як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до п. 3 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з дня набрання чинності цим Законом (01.01.2011 року) позивач набув статусу платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п.9.3.2 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1 (далі - Інструкція №21-1), за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.

13.11.2012р. начальником УПФУ в м. Сумах, на підставі даних картки особового рахунку платника (а.с.54зворот), було прийнято рішення №1432 «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду», яким до КУ «Сумська МКЛ №4» на підставі п.2 ч.9 ст. 106 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV (тут і далі по тексту постанови чинної до 01.01.2011р.), у зв'язку з виявленням несвоєчасної сплати страхових внесків за грудень 2010р., застосовано фінансову санкцію в розмірі 4363грн. 02коп. та нараховано пеню в сумі 1396грн. 17коп. (а.с.8).

Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до п.6, ч.2 ст.17 ( в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) Закону від 09.07.2003р. № 1058-IV передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідальність за несвоєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків встановлювалась ст.106 Закону від 09.07.2003р. № 1058-IV у вигляді фінансових санкцій відповідного розміру.

Як вбачається з оскаржуваного рішення (а.с.8), підставою для застосування фінансової санкції та нарахування пені став пункт 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Проте, положення ст.106 Закону від 09.07.2003р. № 1058-IV, як і правила ст.17 цього Закону, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, втратили чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тобто, на дату прийняття управлінням ПФУ в м. Сумах оскаржуваного рішення не діяли положення, які взяті відповідачем за підставу притягнення до відповідальності платника страхових внесків.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже заходи відповідальності необхідно визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач з 01.01.2011року не вправі за порушення, вчинені після 01.01.2011 року, нараховувати штрафні санкції та нараховувати пеню, визначені частиною 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011 року суперечить статті 58 Конституції України.

Дійсно частинами 5 та 6 п.7 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на які посилається відповідач, визначено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Разом з тим, проаналізувавши положення вказаних законодавчих норм, суд зазначає, що за територіальними органами фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій.

На переконання суду, з набранням чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за контролюючим органом залишено повноваження контролю за стягненням заборгованості зі сплати відповідних санкцій нарахованих та/або не сплачених за рішеннями органів Пенсійного фонду, які прийняті у період дії Закону від 09.07.2003р. № 1058-IV (в момент виникнення такої заборгованості, штрафних санкцій або пені) та залишились не стягнені до 1 січня 2011року. Застосування після 01.01.2011 року штрафних санкцій, передбачених приписами частин 1-9 ст. 106 Закону від 09.07.2003р. № 1058-IV, які втратили чинність 01.01.2011 року, є порушенням принципу закріпленого ч.2 ст.58 Конституції України, відповідно до якого, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Оскільки судом встановлено, що оскаржувану рішення прийнято відповідачем після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким було скасовано відповідальність страхувальника за вчинення відповідних дій (бездіяльності) за період з 2000 по 2010 роки, то не може вважатися законним притягнення до відповідальності особу на підставі норми, яка втратила чинність на момент винесення рішення про притягнення до відповідальності та є свідченням про порушення відповідачем принципу зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, приймаючи до уваги, що відповідач, всупереч ст. 58 Конституції України, оскаржуваним рішення, застосував до позивача санкції та нарахував пеню на підставі норми, яка на той час вже втратила чинність, вказане рішення не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а УПФУ в Сумах, як суб'єкт владних повноважень не довело правомірності прийняття оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 КАС України вбачається стягнути з Державного бюджету України на користь позивача в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 107грн.30коп. (а.с.2).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов комунальної установи "Сумська міська клінічна лікарня № 4" до управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про скасування рішення -задовольнити.

Скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сумах від 13.11.2012р. №1432 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду.

Стягнути з Державного бюджету України на користь комунальної установи "Сумська міська клінічна лікарня № 4" (ідентифікаційний код 02000300) в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 107грн.30коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) І.Г. Шевченко

З оригіналом згідно

Суддя І.Г. Шевченко

Повний текст постанови складено 17.12.2012 року.