Постанова № 28203138, 19.12.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2012 р. № 2а-9742/12/1370

17 год. 30 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2

Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О. ,

при секретарі судового засідання Голуб О.Є.,

за участю представників сторін:

від позивача - Бляхар Є.П.

від відповідача - Сташків І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" до Відділ державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції про про зняття арешту з заставного майна ,

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції про зобов'язання вчинити дії, просить зобов'язати відповідача звільнити з під арешту майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, що перебуває в іпотеці ПАТ «Укрсоцбанк», накладений постановами державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 25997067 від 19.04.2011 року та № 18223088 від 25.03.2010 року.

Ухвалою від 30 листопада 2012 року відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, постановами державного виконавця ВДВС Самбірського РУЮ про відкриття виконавчого провадження № 18223088 від 25.03.2010 року та № 25997067 від 19.04.2011 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка перебуває в іпотеці ПАТ «Укрсоцбанк». Позивач вважає, що накладення арешту на квартиру, яка є в іпотеці, не відповідає вимогам ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», за звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та з урахування заяви про уточнення позовних вимог та предмету позову.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, арешт на вказану квартиру накладений на виконання ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 грудня 2012 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд дійшов до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з таких підстав.

14 грудня 2007 року між Акціонерним -комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 укладено Договір не відновлювальної кредитної лінії № 625/19-43/07 відповідно до умов якого ПАТ «Укрсоцбанк», надав ОСОБА_3 грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Відповідно до п.1.1.1 Договору про надання кредиту здійснювалося окремими частинами, зі сплатою 13, 5 % річних, в розмірі та в порядку визначеному цим Договором, в межах максимального ліміту заборгованості 60 000, 00 доларів США, з встановленим графіком зниження максимального ліміту заборгованості.

17 грудня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк»та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 4155. Відповідно до п. 1.1 вказаного Іпотечного договору ОСОБА_3 передав в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк»в забезпечення виконання зобов'язань за Договором не відновлювальної кредитної лінії № 625/19-43/07 від 17.12.2007 року, наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1.

У зв'язку із невиконанням ОСОБА_3 своїх зобов'язань за Договором не відновлювальної кредитної лінії № 625/19-43/075 від 17.12.2007 року, 21.01.2009 року у відповідності до умов договорів, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстраційним номером 52 на договорі іпотеки вчинено виконавчий напис, який пред'явлений до примусового виконання у державну виконавчу службу.

Судом встановлено, що 10.09.2012 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Кушнір С.Т. постановою ВП № 34208032 відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого напису № 52 виданого 21.01.2009 року приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_5 про звернення стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 80, 3 кв. м., житловою площею 51,1 кв. м., яка належить ОСОБА_3 в рахунок задоволення вимог АКБ «Укрсоцбанк» в сумі 63 891, 38 доларів США та 30 189, 94 грн., що згідно офіційного курсу НБУ станом на 20.01.2009 року становить 522 153, 57 грн.

У витягу з Державного реєстру іпотек № 38320903 зазначено, що під № 9 та № 10 внесено запис про арешт нерухомого майна ОСОБА_3 на підставі постанов про відкриття виконавчого провадження № 25997067 від 19.04.2011 року та № 18223088 від 25.03.2010 року.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Оцінюючи законність постанов від 25.03.2010 року № 18223088 та від 19.04.2011р. ВП № 25997067 та суд керується ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачені вимоги до постанови про відкриття виконавчого провадження. Зокрема, у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

За змістом постанов від 25.03.2010 року № 18223088 та від 19.04.2011р. ВП № 25997067, ними не вирішувалося питання про накладення арешту на рухоме і нерухоме майно боржника, а питання про арешт вирішувалось ухвалами Самбірського міськрайонного суду Львівської області. Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем не оскаржуються постанови від 25.03.2010 року № 18223088 та від 19.04.2011р. ВП № 25997067, позивач не звертався до відповідача чи до Самбірського міськрайонного суду Львівської області для вирішення питання про зняття арешту на нерухоме майно.

Відповідно до положень ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Всупереч вищенаведеним нормам, позивач не надав суду належних та допустимих доказів у підтвердження наявності підстав для звільнення з під арешту майна, накладеного на підставі ухвали суду. Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Однак, позивач вимог про визнання протиправними дій чи бездіяльності, скасування рішення не заявляє. Відтак, позивач у справі обрав неправильний спосіб захисту порушеного права.

Таким чином, суд дійшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Водночас, позивач не позбавлений права захистити свої права та інтереси шляхом подання позову про виключення майна з опису та звільнення його з-під арешту.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу покладаються на позивача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна