Постанова № 28202806, 27.01.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 січня 2012 р. (11:13) Справа №2а-11950/11/0170/24

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Багдасарян Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння "Укрчорметгеологія"

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000031502 від 14.01.2011 року

за участю:

представник позивача - Щербіна Ж.В., довіреність № 1/360 від 08.06.2011,

представник відповідача - не з'явився

за участю:

представник позивача - Щербіна Ж.В., довіреність № 1/360 від 08.06.2011,

представник відповідача - не з'явився

Обставини справи. До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось Державне підприємство рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння "Укрчорметгеологія" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000031502 від 14.01.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані помилковістю висновків відповідача щодо несвоєчасного перерахування позивачем узгодженого податкового зобов'язання за червень-липень 2010 р. та неправомірним застосуванням відповідачем норм Податкового кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, заперечення на позов до суду не надав.

Суд, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості участі його у судовому засіданні з поважних причин вважає за можливе, керуючись положеннями ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння "Укрчорметгеологія" є юридичною особою (код ЄДРПОУ 00193737), яка зареєстрована 14.03.1996 року Виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 444695 (а.с. 32).

Відповідно до декларацій з податку на додану вартість, поданих позивачем в порядку звітності сума узгодженого податкового зобов'язання за червень 2009 року складає 28603,00 грн., (а.с.16-17), за липень - 48081,00 грн. (а.с. 18-19).

Судом в судовому засіданні досліджено документи податкової звітності позивача, платіжні документи на перерахування до бюджету сум податків та встановлено, що у період з червня по липень 2010 року позивачем здійснені платежі із зазначенням призначення платежу у платіжних дорученнях №521 від 27.07.2010 р. на суму 28603,00 грн. (призначення платежу - ПДВ за червень 2010 р.), № 630 від 25.08.2010 р. на суму 48081,00 грн. (призначення платежу -ПДВ за липень 2010р.) (а.с. 12).

Відповідачем зарахування грошових коштів здійснено не за призначенням платежу, яке вказано у графі "призначення платежу" платіжних доручень, що підтверджується актом перевірки про результати невиїзної документальної перевірки з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість № 1904/15-2/00193737 від 30.12.2010 р. та розрахунком штрафних санкцій, який є додатком до зазначеного акту (а.с. 14-15).

На підставі акту перевірки № 1904/15-2/00193737 від 30.12.2010 р. відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення №0000031502 від 14.01.2011 р., яким до позивача застосовано штраф у сумі 15 336,80 грн. (зворотній бік а.с. 13).

Згідно з ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" N 1251-XII від 25.06.1991р., в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Судом встановлено, що позивач в установлений законом строк сплатив самостійно узгоджені податкові зобов'язання з ПДВ за червень-липень 2010 р., що підтверджується копією платіжних доручень, а відтак зобов'язання зі сплаті ПДВ припинилося у зв'язку зі сплатою податку.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III (далі - Закон № 2181), чинного на момент проведення перевірки та на час сплати податкових зобов'язань з ПДВ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Із наведеної норми слідує, що штрафні санкції нараховуються на суму погашеного податкового боргу.

Щодо правомірності зарахування відповідачем грошових коштів позивача, без врахування призначення платежу, суд зазначає наступне.

Спеціальним нормативним актом, який регулює завдання, права, обв'язки, посадових осіб податкових органів на час розгляду справи є Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ.

Орган державної податкової служби України відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань.

Згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181(чинного на момент проведення перевірки та на час сплати податкових зобов'язань з ПДВ) податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого погашення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатись за рахунок інших платежів платника податків.

Аналіз норм Закону № 2181 та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276 свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 05.04.2001 № 2346-ІІІ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю.

Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що жодна норма податкового законодавства в період виникнення спірних правовідносин не наділяла органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів в платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Відповідач не надав суду доказів визначеної законом компетенції самостійно визначати цільове призначення платежу, здійсненого платником податків та зарахування коштів платника на свій розсуд.

Враховуюче зазначене, судом встановлено неправомірність зарахування грошових коштів не за призначенням, вказаним у графі "призначення платежу", таким чином у відповідача не було підстав для нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженої суми податку на додану вартість позивачем.

Суд зауважує, що 1 січня 2011 вступив в силу Податковий кодекс України. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу Україні втратив силу Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Також згідно з пунктом 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, правові підстави застосовування норм вказаного закону для визначення суми фінансових санкцій (штрафів) відсутні.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В судовому засіданні 27.01.2012 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 30.01.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим № 0000031502 від 14.01.2011 року на суму 15336,80 грн.

3. Стягнути на користь Державного підприємства рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння "Укрчорметгеологія" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.