Постанова № 28202441, 27.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2012 р. (10:32) Справа №2а-11652/11/0170/24

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Багдасарян Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Санаторний комплекс "Зорі України"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0003612301 від 08.09.2011 року та № 0003612301 від 08.09.2011 року

за участю:

представник позивача - Симоненко В.П.,

представник позивача - Симоненко Р.С.,

представник відповідача - Володькін С.А.

Суть спору. До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось Державне підприємство „Санаторний комплекс „Зорі України" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції м. Ялта АР Крим (далі - відповідач) у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд визнати повністю недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта № 0003612301 від 08.09.2011 р. про збільшення грошового зобов'язання за платежем „податок на прибуток" за порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в сумі 33936,00 грн., у тому числі за основним платежем 27149,00 грн., за штрафними санкціями 6787,00 грн.; визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта № 0003622301 від 08.09.2011 р. про збільшення грошового зобов'язання за платежем „податок на додану вартість" за порушення п.п. 7.2.1 „е", п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України на загальну суму 43382,15 грн., в тому числі й за основним платежем на 34668,00 грн., за штрафними санкціями на 8674,15 грн. за рахунок арифметичної помилки ДПІ у м. Ялта на 40,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним застосуванням до оподатковуваних податком на додану вартість операцій, здійснених позивачем з третіми особами, положень законодавства щодо нікчемності правочинів.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, наведених у запереченнях. Так, відповідач зазначив, що перевірка позивача проведена на підставі чинного законодавства, висновки щодо нікчемності правочинів ґрунтуються на твердженнях відповідача про фіктивність контрагенту позивача - ТОВ „Будівельна фірма „Елефант", а також на постанові слідчого відділення податкової міліції ДПА в АР Крим про призначення перевірки ДП „Санаторний комплекс „Зорі України" з приводу взаємовідносин з фіктивними фірмами за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2010 р. з метою всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин по справі. Відповідач вважає, що податкові зобов'язання сформовані за наслідками нікчемних угод, що, зокрема, обґрунтовується тим, що один з контрагентів позивача згідно зазначеної постанови не веде фактично господарської діяльності або його господарська діяльність має ознаки фіктивності. Інший суб'єкт господарської діяльності не мав права надавати послуги з утилізації відходів без наявної ліцензії, а, відтак, угода за наслідками виконання якої сформований податковий кредит є нікчемною, оскільки жодних документальних підтверджень щодо фактичного її виконання (з утилізації відходів третьою особою за замовленням позивача) під час проведення перевірки не було надано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

З 18.07.2011 року по 12.08.2011 року ДПІ у м. Ялта АР Крим проведена планова виїзна перевірка Державного підприємства «Санаторний комплекс «Зорі України» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 19.08.2011 року № 2110/23-1/03505605/163 (т. 1, а.с. 40-96).

Відповідно до зазначеного акту встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 04.1 Декларацій „витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" на загальну суму 32428,00 грн. внаслідок наступного порушення.

Між позивачем та суб'єктом господарської діяльності ОСОБА_4 укладений договір № 2/72/1А від 01.05.2010 р. про надання послуг по перевантаженню, транспортуванню та розміщенню твердих побутових відходів (т. 1, а.с. 147).

Предметом даного договору є надання послуг з перевезення на пункті перевантаження (полігон ТПВ в м. Ялта), транспортування та розміщення твердих побутових відходів.

Вартість перевантаження, транспортування і розміщення 1 куб.м. ТПВ на момент укладення договору була встановлена сторонами в розмірі 67,00 грн. за 1 куб.м.

Відповідно до актів прийому-передачі робіт (надання послуг) від 05.08.2010 р. на суму 11792,00 грн. (т. 1, а.с. 154), від 18.08.2010 р. на суму 10318,00 грн. (т. 1, а.с. 155), від 31.08.2010 р. на суму 10318,00 грн. (т. 1, а.с. 156) СГД ОСОБА_4 виконані роботи з транспортування, вивезення та утилізації твердих побутових відходів, яка не передбачена умовами договору та не могла бути здійснена виконавцем у зв'язку з відсутністю у нього ліцензії на утилізацію ТПВ відповідно до вимог Закону України „Про відходи".

Разом з тим, відповідно до акту перевірки, відповідач дійшов висновку, що таке перевезення та перевантаження не підтверджується шляховими листами, товарно-транспортними накладними, тощо.

Крім того, відповідач вважає, що види діяльності, визначені у свідоцтві про сплату єдиного податку ОСОБА_4 не відповідають виду діяльності, визначеному в актах прийому-передачі робіт (наданих послуг). Разом з тим, суд одночасно вважає за необхідне зауважити, що в акті перевірки відповідачем не зазначено взагалі, в чому саме полягає така невідповідність.

Зазначені факти були розцінені відповідачем як порушення з боку позивача п. 5.1 п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", у зв'язку з чим було встановлено завищення валових витрат на загальну суму 32428,00 грн. за 9 місяців 2010 року.

У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З аналізу наданих позивачем документів, з урахуванням зауважень та висновків відповідача в акті перевірки, суд вбачає, що відповідачем при проведенні перевірки не було враховано, що вартість послуг за 1 куб.м. ТПВ встановлена на рівні 67,00 грн., що підтверджується договором. Разом з тим, як вбачається з актів прийому-передачі робіт вартість наданих послуг була сплачена на рівні 67,00 грн. за 1 куб.м. ТПВ, що, на думку суду свідчить про те, що позивачем сплачувалися лише послуги, передбачені договором № 2/72/1А від 01.05.2010 р. про надання послуг по перевантаженню, транспортуванню та розміщенню твердих побутових відходів. Інших сум позивачем в рамках дії зазначеного договору не сплачувалося та до складу валових витрат включено не було.

Крім того, суд погоджується з твердженням позивача щодо технічної помилки при складенні зазначених актів прийому-передачі виконаних робіт за договором № 2/72/1А від 01.05.2010 р. про надання послуг по перевантаженню, транспортуванню та розміщенню твердих побутових відходів в частині визначення послуг з розміщення як послуг з утилізації ТБО з урахуванням наступного.

На адресу СГД ОСОБА_4 позивачем направлено лист-запит № 534 від 19.08.2011 р. щодо зазначення в актах прийому-передачі послуг з утилізації ТПВ (т. 1, а.с. 38). Згідно пояснень СГД ОСОБА_4 від 22.08.2011 р. послуги з розміщення ТПВ були помилково визначені в таких актах як послуги з утилізації ТПВ, оскільки контрагент позивача вважав це однією ж той самою послугою через наступне.

01.07.2010 року між СГД ОСОБА_4 та ПП „Екобезпека" укладений договір № 7 про надання послуг з утилізації ТПВ, за умовами якого ПП" Екобезпека" надає, а СГД ОСОБА_4 сплачує послуги з утилізації ТПВ (т. 1, а.с. 151).

Як підтверджується матеріалами справи, зазначений договір виконувався сторонами, ПП „Екобезпека" має ліцензію на утилізацію ТПВ, а така утилізація проводилася за рахунок СГД ОСОБА_4 щодо ТПВ, які розміщувалися ним на полігоні.

Стосовно ненадання позивачем під час проведення перевірки доказів з фактичного транспортування ТПВ в рамках зазначеного договору на загальну суму 32428,00 грн. за 9 місяців 2010 р., судом досліджені документальні докази використання сміттєвозу, який перебуває на балансі позивача СГД ОСОБА_4 для виконання договору № 2/72/1А від 01.05.2010 р.: подорожні листи сміттєвозу, на якому СГД ОСОБА_4 здійснював перевантаження, транспортування та розміщення ТПВ позивача в м. Севастополі у ПП „Екобезпека"

Суд вважає, що відповідачем безпідставно не були враховані зазначені обставини, що призвело до кваліфікування ним договору № 2/72/1А від 01.05.2010 р. про надання послуг по перевантаженню, транспортуванню та розміщенню твердих побутових відходів як такого, що фактично не виконувався, ігнорування первинних бухгалтерських документів, а також безпідставного встановлення фактів завищення валових витрат на загальну суму 32428,00 грн. за 9 місяців 2010 р.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, перевіркою відображених у рядку 04.10 Декларації „витрати на поліпшення основних фондів" за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р. у загальній сумі 413615,00 грн. відповідачем встановлено завищення задекларованих показників на загальну суму 124167,00 грн. внаслідок наступних обставин.

На адресу ДПІ у м. Ялта надійшла постанова від 03.12.2010 р. від слідчого відділення податкової міліції ДПА в АР Крим про призначення перевірки позивача з приводу взаємовідносин з фіктивними фірмами за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2010 р. з метою всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин по справі. У ході досудового слідства встановлено, що позивач мав взаємовідносини з однією із зазначених у постанові фірм - ТОВ „Будівельна компанія „Елефант" (т. 1, а.с. 180-181).

Посилаючись на зазначену постанову відповідач у акті перевірки зазначив, що ТОВ „БК „Елефант" є фіктивною фірмою, операції з даним суб'єктом господарської діяльності фактично не здійснювалися та носили фіктивний характер.

При досліджені зазначеної постанови, судом встановлено наступне.

В ході досудового слідства слідчим відділом податкової міліції ДПА в АР Крим встановлено, що для функціонування схеми ухилення від сплати податків громадянами без наміру здійснення господарської діяльності створювалися суб'єкти господарювання, до переліку яких входило ТОВ „БК „Елефант", через яке здійснювалося незаконне перерахування грошових коштів, перерахованих з поточних рахунків різних суб'єктів господарювання через поточні рахунки фіктивних суб'єктів господарювання в готівкові кошти.

Згідно з зазначеною постановою одним з підприємств, яке використовувало у своїй діяльності послуги зазначеної схеми ухилення від сплати податків є позивач по справі відповідно до наявних фінансових документів, у зв'язку з чим податковою міліцією ДПА в АР Крим було ініційовано проведення перевірки позивача із зазначених питань (т. 1, а.с. 180-181).

Як вбачається зі змісту акту перевірки, в основу висновків відповідача щодо фіктивності (нікчемності) угоди, яка була укладена між позивачем та ТОВ „БК „Елефант" була покладена зазначена постанова податкової міліції ДПА в АР Крим.

Разом з тим, суд не може погодитися з такими висновками через наступне.

Між позивачем (Замовник) та ТОВ „БК „Елефант" (Підрядник ) укладений договір підряду № 168 від 04.09.2009 р., згідно з яким Підрядник виконує, а Замовник приймає та сплачує роботи з поточного ремонту каналізаційної мережі санаторію. Вартість робіт встановлена сторонами в сумі 72000,00 грн. ( у т.ч. з ПДВ 12000,00 грн.) (т. 1, а.с. 133).

Підрядник зобов'язаний своїми силами та засобами виконати всі роботи на об'єкті у строки, що встановлені договором та передати виконані роботи позивачеві у стані, відповідному проектній документації, відповідно до ДОСТам, ТУ, ДБН, тощо. Матеріали постачаються підрядником відповідно до відомостей ресурсів, доданої до договору.

Крім того, між позивачем (Замовник) та ТОВ „БК „Елефант" (Підрядник) укладений договір підряду № 83 від 28.05.2010 р., відповідно до якого Підрядник виконує, а Замовник приймає та сплачує роботи про прочищенню жироуловлювача та каналізаційних колодязів санаторію. Вартість робіт встановлена договором в сумі 77 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ в сумі 12833,33 грн.) (т. 1, а.с. 136-140).

Підрядник зобов'язаний своїми силами та засобами виконати всі роботи на об'єкті у строки, що встановлені договором та передати виконані роботи позивачеві у стані, відповідному проектній документації, відповідно до ДОСТам, ТУ, ДБН, тощо. Матеріали постачаються підрядником відповідно до відомостей ресурсів, доданої до договору.

Як вбачається з матеріалів акту перевірки, доданих до матеріалів справи документів, якими підтверджується фактичне виконання зазначених договорів, всі платежі за договорами проводилися на підставі рахунків, що надавалися підрядником.

Первинними бухгалтерськими документами підтверджується перерахування позивачем на рахунок підрядника 149000,00 грн., в тому числі ПДВ. У 4 кварталі 2009 р., зокрема, 60 000,00 грн. по акту прийому виконаних підрядних робіт (ремонт водопроводу та каналізації) за вересень 2009 р. на загальну суму 72000,00 грн. (в т.ч. ПДВ в сумі 12000,00 грн.). У 2 кварталі 2010 р. (травень 2010 р.) до складу валових витрат віднесена сума 641767,00 грн. по акту прийому виконаних підрядних робіт (прочищення жироуловлювача та каналізаційних колодязів санаторію) за травень 2010р. на загальну суму 77000,00 грн. ( в т.ч. ПДВ в сумі 12 833,33 грн.).

З урахуванням зазначених обставин відповідач дійшов висновку, що ТОВ „Будівельна компанія „Елефант" не могло брати участі в операціях по виконанню робіт на території ДП Санаторний комплекс „Зорі України", оскільки ТОВ „Будівельна компанія „Елефант" не мало наміру здійснювати роботи, а було створене для здійснення операцій по протизаконному перерахуванню грошових коштів, перерахованих з поточних рахунків різних суб'єктів господарювання через поточні рахунки фіктивних суб'єктів господарювання в готівкові грошові кошти, незаконного формування податкового кредиту та валових витрат, заниження податкових зобов'язань і валових доходів по податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств (аркуш акту перевірки 17).

За аналогічних підстав було встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 34668,00 грн., в тому числі за жовтень 2009 р. в сумі 12000,00 грн., вересень 2010 р. в сумі 9835,00 грн., травень 2010 р. - 12883,00 грн.

Сума завищення податкового кредиту за вересень 2010 р. в сумі 9835,00 грн. була встановлена через наступне.

Відповідач у акті перевірки дійшов висновку, що у вересні 2010 р. позивачем по справі безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по податковим накладним на загальну суму 9835,00 грн.:

- № -3265/3 від 10.06.2010 р. на суму ПДВ 3298,02 грн. від КП „Альянс", яка відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2010 р. під № 1582 без опису (номенклатури) товарів (робіт, послуг);

- № -2699/1 від 28.10.2009 р. на суму ПДВ 1677,34 грн. від КП „Альянс", яка відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2010 р. під № 1585 без опису (номенклатури) товарів (робіт, послуг);

-№ -4191/1 від 03.11.2009 р. на суму ПДВ 2127,57 грн. від КП „Альянс", яка відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2010 р. під № 1586 без опису (номенклатури) товарів (робіт, послуг);

- № -431/3 від 01.03.2010 р. на суму ПДВ 2731,98 грн. від КП „Альянс", яка відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2010 р. під № 1587 без опису (номенклатури) товарів (робіт, послуг).

У зв'язку з чим, відповідач дійшов висновку про порушення п.п. 7.2.1 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем завищений податковий кредит в сумі 9835,00 грн.

Суд вважає, що викладені в акті перевірки висновки є суб'єктивними та передчасними припущеннями з боку відповідача з наступних підстав.

Суд критично ставиться до висновків відповідача, що ТОВ „Будівельна компанія „Елефант" не могло брати участі в операціях по виконанню робіт на території ДП Санаторний комплекс „Зорі України", оскільки ТОВ „Будівельна компанія „Елефант" не мало наміру здійснювати будівельні роботи, через наступне.

Згідно з відомостями акту перевірки в ході проведення перевірки не надано жодного доказу або жодної підстави щодо неприйняття до уваги при проведенні аналізу первинних бухгалтерських документів та господарсько-правових договорів, що були надані позивачем до перевірки актів прийому-передачі виконаних робіт, податкових накладних, з якими чинне законодавства пов'язує факт виникнення податкових зобов'язань у платника податків, виникнення права на податковий кредит, а також виникнення права на віднесення витрачених коштів до валових витрат підприємства.

Суд вважає, що висновки відповідача щодо фіктивності господарської діяльності ТОВ „БК „Елефант" в розумінні чинного законодавства є передчасними та такими, що порушують права учасників господарських відносин.

Так, відповідно до ст. 3 ГК України під господарською операцією слід розуміти діяльність суб'єктів господарювання в сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають майнову цінність. Господарська діяльність має здійснюватися для досягнення економічних, соціальних інтересів, з метою одержання прибутку підприємством.

Підставою для неприйняття до уваги податкової звітності позивача в якості підтвердження факту здійснення торгівельної операції, відповідач зазначив, що відображенню в ній підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулася, а не та, яка відображена лише в первинних документах.

У зв'язку з чим, суд зауважує, що невиконання зобов'язань перед бюджетом постачальниками у ланцюгу постачання є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких постачальників, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем. Суб'єкти господарювання згідно з частиною першою статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, надавати відповідну правову оцінку статуту, факту переходу корпоративних прав від однієї особи до іншої, тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним (нікчемним) судом не вимагається.

Позивач при проведені господарських операцій підрядником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з отримання послуг від контрагента позивача, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

На думку суду, чинне податкове законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Додатково суд зауважує, що надані позивачем податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 р., відповідно суд вважає, що згідно з положеннями ст. 198.1, 198.2 ПК України у позивача виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Судом встановлено, що відповідачем було порушено п. 4, 5, 6 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10 р. № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772 відповідно до змісту яких, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. У разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

В порушення цих пунктів відповідачем, внаслідок припущень та суб'єктивних висновків щодо умов здійснення господарської діяльності контрагентом позивача, зроблені висновки про нікчемність (недійсність) правочинів позивача з контрагентом.

Стосовно висновків відповідача щодо відсутності у контрагента позивача - ТОВ „БК „Елефант" ознак господарської діяльності та існування з метою створення транзитних фінансових потоків для штучного створення податкового кредиту третім особам, то такі твердження мають бути підтверджені у встановленому законом порядку, оскільки мають ознаки злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Крім того, суд критично ставиться до таких висновків через наступне.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України підприємництвом визнається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних та соціальних результатів та має на меті одержання прибутку. При цьому, суб'єкти господарювання в процесі здійснення господарської діяльності вступають в господарські правовідносини, укладають відповідні договори, надають або купують послуги, отримують або придбають товари, тощо.

Відповідно до положень ст. 247 Господарського кодексу України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. При цьому, відповідно до ч. 2 зазначеної статті скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації данного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 Господарського кодексу України. Відповідно до п. 2 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Жодних з перелічених заходів органами державної податкової служби вжито не було. За фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків обвинувальних вироків суду не прийнято, до підприємства, яке на думку органів державної податкової служби здійснює діяльність із порушенням закону та положень установчих документів, адміністративно-господарські санкції не застосовані.

А, відтак, такі висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими.

Органи державної податкової служби, вказані у статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення на користь держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Разом з тим, необхідною передумовою для встановлення факту нікчемності угоди є насамперед встановлення умислу сторони або сторін за такою угодою.

Відповідно до ст. 24 КК України наявність умислу визначається на підставі усвідомлення особою або особами суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Щодо наявності умислу юридичної особи, то він визначається як умисел посадової особи або особи, яка була уповноважена діяти від імені юридичної особи. Разом з тим, наявність або відсутність умислу має встановлюватися або вироком суду, або відповідними висновками, зробленими за наслідком порушення кримінальної справи, що може бути покладено в основу судового рішення про застосування наслідків нікчемної угоди, що передбачені положеннями ч. 1 ст. 208 ГК України.

Враховуючи відсутність доказів умислу позивача та контрагента за правочином, який відповідач вважає нікчемним, суд дійшов висновку щодо безпідставності зроблених відповідачем висновків.

Відповідно до положень Податкового кодексу України перевірка має проводитися на підставі первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, правомірність та повнота відображення в податковій звітності за оподатковуваними операціями яких має бути перевірена в ході документальної перевірки органами державної податкової служби.

А, відтак, суд дійшов висновку, що перевірка фактично була проведена на підставі відомостей, викладених в постанові про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 26.06.2010 р. заступника начальника ВРУД слідчого відділу податкової міліції ДПА в АР Крим. Разом з тим, відповідачем при проведенні перевірки не надано взагалі жодної оцінки документам, на підставі яких відбулася господарська операція, договір, накладні, товарно-транспортні накладні, виписки з банку по руху коштів, податкові накладні, тощо.

В адміністративних справах суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідач доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав (ч.4 ст.71 КАС України).

При розгляді справи, судом встановлено, що висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення будь-яких первинних документів без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

На підставі зазначеного акту перевірки було прийнято податкове повідомлення -рішення №0003612301 від 08.09.2011 р. на суму 33936,00 грн., в тому числі 27149,00 грн. за основним платежем - збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток та 6787,00 грн. штрафних санкцій (податкове повідомлення-рішення та розрахунок до нього - а.с. 12-13).

Крім того, ДПІ у м. Ялта було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.09.2011 р. за № 0003622301 на суму 38257,00 грн. (податок на додану вартість) та 9369,00 грн. штрафних санкцій (податкове повідомлення-рішення та розрахунок до нього - а.с. 14-15).

Суд погоджується з твердженнями позивача щодо арифметичної помилки відповідача при складанні податкового повідомлення-рішення від 08.09.2011 р. за № 0003622301 на суму 38257,00 грн. (податок на додану вартість) та 9369,00 грн. штрафних санкцій, в який загальна сума визначеного податкового зобов'язання завищена на 40,00 грн. від окремо визначених сум зобов'язання зі сплати податку та штрафних санкцій.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність прийнятого рішення суд керується критеріями, закріпленими частиною 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури та яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації своїх дискреційних владних функцій.

Відповідно до ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

В Рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2003р. від 30.01.03р. зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

За такими обставинами, в контексті положень ст. ст. 71, 72 КАС України відповідач не довів правомірність прийняття ним оспорюваних по справі податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір.

У зв'язку зі складністю справи судом 27.02.2012 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 29.02.2012 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати повністю недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим від 08.09.2011 р. № 0003612301 про збільшення грошового зобов'язання за платежем „податок на прибуток" за порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в сумі 33936,00 грн., в тому числі за основним платежем 27149,00 грн., за штрафними санкціями 6787,00 грн.

3. Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим від 08.09.2011 р. № 0003622301 про збільшення грошового зобов'язання за платежем „податок на додану вартість" за порушення п.п. 7.2.1 „е" п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України на загальну суму 43382,15 грн., в тому числі й за основним платежем на 34668,00 грн., за штрафними санкціями на 8674,15 грн. за рахунок арифметичної помилки Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим на 40,00 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Санаторний комплекс „Зорі України" судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.