Ухвала суду № 28199530, 13.11.2012, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 0614/152/2012

Стаття ст.185 ч.3 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Шеніна П.О.

суддів: Мельничук Н.М., Ткаченка В.Л.

з участю прокурора Терещенко І.Ю.

адвоката з боку засудженого ОСОБА_1

законного представника засудженого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_1 на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 10 вересня 2012 року, -

Встановила:

Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1 судимий:

- 22.04.2010 року Малинським районним судом за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі з випробуванням і встановленням іспитового строку 1 рік;

- 22.11.2011 року тим-же судом за ст. ст.185 ч.2, 71 КК України на 3 роки 1 місяця позбавлення волі, на час винесення останнього вироку відбував покарання у Самбірської ВК Львівської області, -

був засуджений за ч.3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.4 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання даного покарання та покарання за вироком Малинського райсуду Житомирської області від 22.11.2011 року остаточно призначено засудженому 4 роки 1 місяць позбавлення волі.

Початок відбуття призначеного покарання засудженому обрахований з часу проголошення вироку - 10 вересня 2012 року. Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишений утримання під вартою. У строк відбування покарання зараховано відбуте покарання за попереднім вироком протягом 10.01.2012 - 09.09.2012 року;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець АДРЕСА_2, несудимий, не працює, -

був засуджений за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75 і 76 КК України засудженого було звільнено від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 2 роки, з покладанням обов'язків:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції;

- повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання або роботи;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишений - підписка про невиїзд.

Згідно матеріалів справи, влітку 2011 року у невстановлений досудовим слідством день і місяць близько 19-ї години в с. Шевченкове Малинського району неповнолітній ОСОБА_3 з метою викрадення чужого майна, повторно і таємно через незамкнені вхідні двері проник до будинку АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_7, звідки викрав станцію автоматичного постачання «Hydrofresh» та водонагрівач електричний побутовий «Termal» на загальну суму 1900 грн. і зник з місця події.

Продовжуючи злочинну діяльність, в першій декаді листопада 2011 року близько 19-ї години ОСОБА_3 повторно і за попередньою змовою з ОСОБА_4 через відчинені вхідні двері проникли у будинок ОСОБА_7 за вказаною вище адресою, звідки таємно викрали металеву піч «Буллер» 6кВт вартістю 2500 грн. Викрадену піч заховали в канаві поблизу будинку потерпілої, прикидавши її листям.

В кінці листопада 2011 року близько 19-ї години засуджений ОСОБА_3 з метою крадіжки чужого майна через незамкнені вхідні двері знову проник до будинку вищезгаданої потерпілої ОСОБА_7 в с. Шевченкове, звідки таємно викрав холодильник «Nord comfort», завдавши останній матеріальну шкоду на суму 2400 грн.

Викрадений холодильник засуджений перевіз за допомогою візка на територію ферми та продав разом з вищевказаною піччю «Буллер» невстановленій досудовим слідством особі за 1000 грн., а отримані гроші витратив на власні потреби.

В апеляціях просять:

- засуджений ОСОБА_3 - про пом'якшення йому покарання з врахуванням важкого сімейного стану, його каяття і тривале перебування у в'язниці за попередні злочини;

- захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 - про зміну вироку та призначення більш м'якого покарання, оскільки судом не в повному обсязі враховані обставини, що пом'якшують покарання неповнолітнього, його каяття, відсутність будь-яких вимог по відшкодуванню шкоди, смерть батька у 2007 році та наявність у його матері інших неповнолітніх дітей. Наприклад, він вважає за можливе застосувати до ОСОБА_3 ст. 69 КК і призначити йому штраф.

Заслухавши доповідача, доводи адвоката ОСОБА_1 та законного представника засудженого - ОСОБА_2, які висловились на підтримку поданих апеляцій, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення цих апеляцій, обговоривши їх доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вказані апеляції задоволенню не підлягають з наступних мотивів.

Доведеність винуватості засудженого ОСОБА_3 та правильність кваліфікації його дій ніхто з можливих апелянтів по справі, в тому числі ні він, ні в його інтересах адвокат, не оспорюють.

Що стосується обраного ОСОБА_3 покарання, то колегія суддів дійшла висновку, що воно відповідає вимогам ст. 65 КК України, при його призначенні судом 1-ої інстанції достатньо враховані усі дані про особу винного, його вік, пом'якшуючи покарання обставини і відношення до заподіяного та його наслідки. За матеріалами справи, ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за вчинення у неповнолітньому віці злочинів, переважно за викрадення чужого майна, притягувався неодноразово. Так, у віці 15 років він був засуджений до позбавлення волі із застосуванням статей 76 і 104 КК, з визначенням йому іспитового терміну /а.с. 75/.

Під час цього терміну ОСОБА_3 вчинив новий корисливий злочин, за сукупністю вироків був засуджений на 3 роки 1 місяць позбавлення волі /а.с. 77-79/.

Знаходячись на підписці про невиїзд як до останнього вироку від 20.11.2011 року, так і після нього, неповнолітній ОСОБА_3 вчинив ще низку корисливих злочинів, тобто правильних висновків не зробив і це свідчить про вперте не бажання вставати на шлях виправлення. Таким чином, посилання лише на неповнолітній вік засудженого під час вчинення злочинних дій та його сімейний стан, який не змінювався протягом 2007-2011 років, само по собі не може бути підставою для пом'якшення йому покарання. Окрім того, як за злочини по даній справі, так і за правилами ч.4 ст.70 КК засудженому призначалось покарання не у в максимальних, а практично у мінімальних межах вказаного закону. У любому випадку, ОСОБА_3 за вчинене по даній справі і сукупністю злочинів суд 1-ої інстанції не міг призначити покарання у вигляді позбавлення волі менше, ніж за попереднім вироком від 22.11.2011 року. Тому вважати визначене цьому засудженому покарання у вигляді 4 років 1місяця позбавлення волі занадто суворим - підстав немає.

Керуючись ст.ст. 365 і 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцією засудженого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а вирок Малинського районного суду Житомирської області від 10 вересня 2012 року щодо засудженого ОСОБА_3 - без зміни.

Судді: