Рішення № 28196414, 04.12.2012, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2607/10010/12

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

04 грудня 2012 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Гребенюк В. В. ,

при секретарі - Литовченко Д. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_1, про звернення стягнення на предмет застави, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «ПриватБанк» (надалі за текстом - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач), про звернення стягнення на предмет застави.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.09.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № k2S4AK00430068 (надалі за текстом - кредитний договір) за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі - 56 017 грн. 50 коп. зі сплатою відсотків у розмірі 1,23 % на місяць на суму залишку до 13.09.2011 року. Відповідач по справі зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути позивачу зазначені кредитні кошти у строки, передбачені кредитним договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами і виконати всі інші зобов'язання, визначені кредитним договором.

В якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем 14.09.2006 року був укладений договір застави рухомого майна № k2S4AK00430068 (надалі за текстом - договір застави). Згідно умов договору застави відповідач надав в заставу автомобіль ВАЗ, модель 21104, рік випуску 2006, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу.

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору у відповідача станом на 16.05.2012 року виникла заборгованість у розмірі 70 980 грн. 07 коп., з яких: 19 604 грн. 10 коп. - заборгованість за кредитом, 25 217 грн. 07 коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 4 494 грн. 48 коп. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 21 664 грн. 42 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Відповідач свої зобов'язання, щодо погашення заборгованості за наданим кредитом та сплати процентів за користування ним, не виконав, в зв'язку з чим позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

До початку судового засідання представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, крім того зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив їх задовольнити.

На виконання вимог ч. 3 ст. 122 ЦПК України, судом було направлено запит до органів реєстрації місця проживання фізичної особи, згідно отриманої відповіді відповідач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 19 - 20).

Згідно ст. 74 ЦПК України судові повістки - про виклик та телеграми зі зворотнім повідомленням направлялись за зареєстрованим у вставленому законом порядку місця проживання фізичної особи - відповідача. У разі ж їх відсутності за даною адресою, вважається, що судовий виклик вручений належним чином.

Відповідач в судові засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Так, в судове засідання відповідач викликався судовими повістками - про виклик на 25.09.2012 року (а.с. 31), судовими повістками - про виклик зі зворотнім повідомленням на 23.10.2012 року, 20.11.2012 року, 04.12.2012 року (а.с. 33, 41, 46).

У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч. 4 ст. 169 та ст. 224 ЦПК України).

Зважаючи на вищевикладене та відсутність заперечень представника позивача, суд приходить до висновку про можливість розгляду позову у відсутності відповідача та постановлення заочного рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтується позов, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом, 14.09.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі - 56 017 гривень зі сплатою відсотків у розмірі 1,23 % на місяць на суму залишку до 13.09.2011 року (а.с. 6 - 7).

Відповідач по справі зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути позивачу зазначені кредитні кошти у строки, передбачені кредитним договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами і виконати всі інші зобов'язання, визначені кредитним договором.

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору у відповідача станом на 16.05.2012 року виникла заборгованість у розмірі 70 980 грн. 07 коп., з яких: 19 604 грн. 10 коп. - заборгованість за кредитом, 25 217 грн. 07 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4 494 грн. 48 коп. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 21 664 грн. 42 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, що підтверджено наданим розрахунком (а.с. 4-5).

Позивачем здійснювались заходи щодо врегулювання спору в досудовому порядку, а саме 09.07.2012 року на адресу відповідача направлялось повідомлення про сплату заборгованості (а.с. 15).

Відповідно до п. 2.2.2 кредитного договору, позичальник зобов'язується сплачувати відсотки за користуванням кредиту.

Згідно п.п. 2.3.7 банк має право стягнути кредит до настання дати закінчення дії договору, у тому числі шляхом звернення стягнення на заставне майно.

У відповідності до п. 4.1 кредитного договору, при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки.

Згідно п. 2.2.3 кредитного договору, позичальник зобов'язується сплатити банку винагороду і комісію згідно п. 1.1 і п. 6.2.

В якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем 14.09.2006 року був укладений договір застави рухомого майна (а.с. 8 - 9).

Згідно умов договору застави відповідач надав в заставу автомобіль ВАЗ, модель 21104, рік випуску 2006, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу.

Відповідно до витягу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, підтверджується інформація про перебування автомобіля ВАЗ, модель 21104, рік випуску 2006, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 в заставі у позивача на підставі договору застави (а.с. 12).

Розрахунки позивача відповідачем спростовані не були.

Стаття 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зі змісту статті 611 ЦК України вбачається, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про доведеність факту порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором.

Стаття 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Частиною першою статті 19 вказаного Закону визначено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Зі змісту ст. 589 ЦК України вбачається, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 24 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.

Відповідно до ст. 25 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов'язання в натурі. Примусове виконання зобов'язання в натурі, - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов'язання та полягає в зобов'язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

Таким чином, суд вважає встановленим факт порушення прав позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки стягнення пені відповідно до вимог ст. 258 ЦК України можливе лише за період, що не перевищує один рік, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню пеня, нарахована позивачем у межах однорічного строку, розмір якої відповідно до наданих розрахунків становить 3 856 гривень 37 копійок.

На основі з'ясованих обставин справи, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитом, процентами та комісії у розмірі 49 315 гривень 65 копійок, неустойку у розмірі 3 856 гривень 37 копійок.

Станом на день розгляду справи, відповідачем заборгованість по кредитному договору не сплачено.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про звернення стягнення на предмет застави знайшли своє доведення в судовому засіданні, ґрунтуються на вимогах Закону, а тому підлягають задоволенню, оскільки відповідач не виконав покладені на нього зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим позивач отримав право на задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави.

Крім того в силу ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 531 грн. 72 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 16, 525 - 526, 546, 572, 589 - 590, 610 - 612, 1054 ЦК України, положеннями Закону України «Про заставу», Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223 - 224, 294 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_1, про звернення стягнення на предмет застави - задовольнити частково;

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № k2S4AK00430068 від 14.09.2006 року у розмірі 53 172 (п'ятдесят три тисячі сто сімдесят дві) гривні 02 копійки з яких: заборгованість за кредитом, процентами та комісії у розмірі 49 315 (сорок дев'ять тисяч триста п'ятнадцять) гривень 65 копійок, неустойку у розмірі 3 856 (три тисячі вісімсот п'ятдесят шість) гривень 37 копійок звернути стягнення на предмет застави: автомобіль ВАЗ, модель 21104, рік випуску 2006, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_1, який проживає за адресою: 04080, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2);

Надати публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк», (Код ЄДРПОУ 14360570) право продажу автомобіля ВАЗ, модель 21104, рік випуску 2006, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, шляхом укладенням від ОСОБА_1 договору купівлі - продажу з будь - якою особою покупцем зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ МВС України, а також наданням публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу;

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (Код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в розмірі 531 (п'ятсот тридцять одна) гривня 72 копійки;

Рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії;

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленого ЦПК України;

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення;

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя В. В. Гребенюк