Рішення № 28192921, 14.12.2012, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 121/11555/12

Справа № 121/11555/2012р.

2/121/3186/2012р.

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

14 грудня 2012 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді - Микитюк О.А. за участю секретаря -Касянюк Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на майно та розподіл майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із відповідним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 26 вересня 2003 року між позивачем та відповідачем зареєстровано шлюб. Сумісне життя не склалося, у зв'язку із чим 26.03.2010 року шлюб було розірвано. 05.07.2000 року відповідачем за договором купівлі-продажу майна придбано будинок за адресою АДРЕСА_1. За час шлюбу за сумісні кошти зроблено капітальний ремонт будинку, у якому значно збільшено площу, вартість будинку станом на оформлення купівлі-продажу будинку складала 11 076 грн, після проведеного ремонту -45 845 грн. У 2004 сторони побудували житловий гостьовий будинок літньої експлуатації літер «Б», здійснили капітальний ремонт житлового будинку літер «А», побудували прибудови, у 2007 році сторони самовільно побудували споруди площею 50 кв.м. Відповідно до даних БТІ, вартість будов та споруд, що розташовано за адресою АДРЕСА_1 складає 116 709 грн, тобто за час шлюбу значно збільшилася вартість майна, що чоловік придбав до шлюбу. Позивач приймала участь у будуванні даних споруд, а тому вважає, що дане майно є спільною сумісною власністю. Після введення у експлуатацію прибудов -10.11.2005 року, на ім'я чоловіка приватизовано земельну ділянку загальною площею 0,0453 га за вказаною вище адресою. До наступного часу питання щодо розподілу майна не вирішено. Вказані вище обставини стали підставою для звернення із позовом про визнання домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю, виділення частки майна подружжя у домоволодінні, визнання права власності на Ѕ частку земельної ділянки.

Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, про день слухання справи повідомлені належним чином. Представник позивача надав суду заву, в якій вимоги позовної заяви підтримав, просив їх задовольнити, надав згоду на заочний розгляд справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, сповіщений належним чином, причин відсутності не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення слухання справи не надав.

Зі згоди представника позивача суд проводить заочний розгляд справи, що не суперечить вимогам ст. 224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

Судом встановлено, що 26.09.2003 року між сторонами у справі укладено шлюб, про що відділом РАЦС Феодосійського МУЮ 26 вересня 2003 року зроблено актовий запис № 404.

26.03.2010 року шлюб між сторонами у справі розірвано, про що відділом РАЦС Феодосійського МУЮ зроблено актовий запис № 64 та видано свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_1.

05 липня 2000 року ОСОБА_2 уклав нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1. Як вбачається з вище вказаного договору, придбаний будинок в цілому складається з: літер «А»житловою площею 21,7 кв.м., літер «а»- шлакоблочної прибудови, літер «а1», «а2»- кам,яних прибудов, літер «Б»- кам,яної літньої кухні, літер «б»- дерев'яного тамбуру»літер «Г»- цеглинного сараю, літер «Д»- дерев,яного сараю, літ «е»- циглинного душу, літ «ж»- дерев,яного вбиральні, літер «И» - дерев,яного сараю, 1,2,5- змішаних заборів, 3 - залізобетонного забору, 4-воріт, 6,7- дерев,яних хвірток, 8-мощення, 9- дерев,яного забору. Договір зареєстрований в Феодосійському МБРТІ.

10 листопада 2005 року на ім.,я ОСОБА_2 виданий державний акт серії ЯА № 678771 на право власності на земельну ділянку площею 0,0453 га, що розташована по АДРЕСА_1. Цільове призначення- для будівництва та обслуговування житлового будинку.

03 червня 2005 року виконкомом Феодосійської міської ради замість договору купівлі-продажу від 05 липня 2000 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме домоволодіння, що розташоване за вище вказаною адресою, загальною площею 99,2 кв.м., житловою площею 53, 6 кв.м., яке складається з житлового будинку літер «А», прибудов «А1». «А2», та «а2», двоповерхового гостьового будинку літньої експлуатації «Б», навісу «б», навісу «б1», огорожі-1, брами з хвірткою -2,3, огорожі -4.

Свідоцтво видано на підставі рішення виконкому від 22 квітня 2005 року № 492. Вказане свідоцтво зареєстроване в Феодосійському МБРТІ, що підтверджується даними Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст.ст. 60, 61,62 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зазначена стаття визначає дві підстави поширення на особисте майно режиму спільної сумісної власності, в тому числі наявність спільних трудових чи грошових затрат або затрат лише другого з подружжя, який не є власником даного майна. Під трудовими затратами слід розуміти особисту або спільну трудову діяльність подружжя, спрямовану на ремонт майна, здійснення його добудови, переробки тощо, що призвело до істотного збільшення вартості майна. Грошові затрати передбачають внесення особистих та (або) спільних коштів, що спрямоване на поліпшення майна. При цьому необхідною умовою визнання судом права спільної сумісної власності на дане майно є наявність "істотного збільшення його у вартості".

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Отже, як вбачається з матеріалів справи відповідач до укладення шлюбу придбав будинок, який складався з: літер «А»житловою площею 21,7 кв.м., літер «а»- шлакоблочної прибудови, літер «а1».»а2»- кам,яних прибудов, літер «Б»- кам,яної літньої кухні, літер «б»- дерев'яного тамбуру»літер «Г»- цеглинного сараю, літер «Д»- дерев,яного сараю, літ «е»- циглинного душу, літ «ж»- дерев,яного вбиральні, літер «И» - дерев,яного сараю, 1,2,5- змішаних заборів, 3 - залізобетонного забору, 4 - воріт, 6.7- дерев,яних хвірток, 8-мощення, 9- дерев,яного забору. Ціна договору вказана 16000 грн.

На момент отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно, домоволодіння, що розташоване за вище вказаною адресою, вказано із загальною площею 99,2 кв.м., житловою площею 53, 6 кв.м., і складалося з житлового будинку літер «А», прибудов «А1». «А2», та «а2», двоповерхового гостьового будинку літньої експлуатації «Б», навісів «б», «б1», огорожі-1, брами з хвірткою -2,3, огорожі -4. Загальна площа житлового будинку літер «Б» складає 161,2 кв.м., жилова площа 110,6 кв.м. Загальна вартість домоволодіння на 20 серпня 2012 року складає 1609113 грн.

Згідно технічного паспорту на спірне домоволодіння інвентаризація проводилась в грудні 2004 року, у відповідності до якої житлова площа будинку збільшилась на 31,9 кв.м. за рахунок перепланування та самовільно збудований гостьовий будинок літер «Б», прибудови «А1». «А2», та «а2». Зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно вбачається, що зазначені споруди введені в експлуатацію і на них зареєстроване право власності за ОСОБА_2

Враховуючи вище наведене, суд вважає, що вартість домоволодіння істотно збільшилося у своїй вартості з моменту придбання і до моменту реєстрації права власності 03 червня 2005 року. З даних технічного паспорту вбачається що інвентаризація будинку проводилась в грудні 2004 року, тобто, на думку суду, це свідчить, що збільшення вартості відбулося в період шлюбу між сторонами у справі.

Крім того, на підтвердження зазначеної обставини позивачем надані копії товарних чеків та накладних, з яких вбачається що в 2004 році придбані будівельні матеріали, сантехніка та обладнання для домоволодіння.

Таким чином, суд має усі підстави вважати що домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 є спільним майном подружжя і за позивачем необхідно визнати право власності на 1\2 частину домоволодіння, враховуючи, що частки подружжя є рівними.

Відповідачем не надано суду жодного доказу на спростування або заперечення позовних вимог позивача і доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх позовних вимог.

У відповідності до вимог ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Статтею 70,71 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно висноку № 1772/1773 від 17 серпня 2012 року експертом запропоновано 3 варіанти розподілу домоволодіння та земельної ділянки.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про розподіл домоволодіння та земельної ділянки, суд виходить з того, що відповідно до абзацу 1 та 2 пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 р. «Про практику застосування законодавства, що регулює право власності громадян на житловий будинок» (зі змінами), при вирішенні справи про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

При вирішенні питання про варіанти розподілу домоволодіння суд бере до уваги висновок експерта, оскільки при третьому варіанті розподілу, що пропонується, врахована можливість розподілу домоволодіння із наданням сторонам окремих виходів, що зведе до мінімуму вірогідність конфліктів між ними, їх відповідність долям співвласників та фактичний порядок користування домоволодінням. Позивач має іншу житлову площу. Оскільки відповідачем не надано заперечень щодо розподілу майна між подружжя відповідно до варіанту, запропонованому позивачем, суд здійснює розподіл майна наступним чином.

Позивачу ОСОБА_1 необхідно виділити у власність на 1\2 частину житловий будинок літер «Б»вартістю 236620 грн, навіс літер «б»вартістю 11840 грн., навіс літер «б1» вартістю 15962 грн., що складає 62\100 частки загальною вартістю 264062 грн. і на 50403 грн. більше ніж належить на ідеальну частку. Відповідачу у власність житловий будинок літер «А» вартістю 49337 грн., житлову прибудову літер «А!» вартістю 76060 грн., житлову прибудову літер «А2» вартістю 30493 грн., прибудову літер «а»вартістю 7366 грн, що складає 38/100 часток домоволодіння загальною вартістю 163256 грн і що на 50403 грн. менше ніж пложено на ідеальну частку. Різниця у вартості часток складає 134104 грн. Також, при зазначеному варіанті суд враховує, що останній не потребує перебладнання.

У відповідності до вимог ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до положень статей 81, 116 ЗК окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 3К, 377 ЦК.

Вказані вище обставини свідчать про наявність правових підстав для задоволення позову і в цій частині. Отже, позивачу необхідно виділити у власність для обслуговування її частини домоволодіння земельну ділянку площею 214 кв.м., що 12,5 кв.м менше ніж пложено на 1\2 частину і складає 47/100 часток земельної ділянки.( на схемі додатку № 5 пофарбована в жовтий кольор) , а відповідачу виділити земельну ділянку площею 239 кв.м., що на 12,5 кв.м. більше ніж пложено на 1\2 частину і складає 53/100 часток (на схемі додатку № 5 пофарбована в зелений кольор). Різниця у вартості часток складає 13542 грн.

Суд вважає за потрібне стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю у вартості часток домоволодіння та земельної ділянки в розмірі 120562 грн.

Керуючись ст ст 213-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задоволнити.

Визнати домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1.

Розділити спільне сумісне майно подружжя.

Виділити ОСОБА_1 на 1\2 частину в домоволодінні, яке розташоване по АДРЕСА_1: житловий будинок літер «Б» загальною площею 161,2 кв.м., житловою площею 110,6 кв.м. вартістю 236620 грн, навіс літер «б»вартістю 11840 грн., навіс літер «б1» вартістю 15962 грн., що складає 62\100 частки загальною вартістю 264062 грн.

Виділити ОСОБА_2 у власність на 1\2 частину в домоволодінні, яке розташоване по АДРЕСА_1: житловий будинок літер «А»вартістю 49337 грн. загальною площею 99,2 кв.м. житловою площею 53,6 кв.м., житлову прибудову літер «А1» вартістю 76060 грн., житлову прибудову літер «А2» вартістю 30493 грн., прибудову літер «а»вартістю 7366 грн, що складає 38/100 часток домоволодіння загальною вартістю 163256 грн.

Виділити ОСОБА_1 на 1\2 частину у власність для обслуговування її частини домоволодіння земельну ділянку площею 214 кв.м., що 12,5 кв.м менше ніж пложено на 1\2 частину і складає 47/100 часток земельної ділянки.(на схемі додатку № 5 пофарбована в жовтий кольор) , а відповідачу ОСОБА_2 виділити земельну ділянку площею 239 кв.м., що на 12,5 кв.м. більше ніж пложено на 1\2 частину і складає 53/100 часток (на схемі додатку № 5 пофарбована в зелений кольор).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю у вартості часток домоволодіння в сумі 120562 грн.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання останньої рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути, подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий (підпис) О.А. Микитюк

Копія вірна: суддя- секретар -