Рішення № 28189091, 13.12.2012, Приморський районний суд м. Одеси

13.12.2012

Справа № 1522/13302/12

н.п. 2/1522/8823/12

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2012 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Бондаря В.Я.

при секретарі Іщик О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення авансового платежу , -

ВСТАНОВИВ :

До суду звернувся позивач з позовом до ОСОБА_2, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_2 за договором №7/42 від 29.03.2007 року грошову суму у розмірі 10 000,00 доларів США, що складається з суми авансу у розмірі 5 000,00 доларів США, та штрафних санкцій за невиконання зобов'язання - 5 000,00 доларів США, що по курсу НБУ на 04.06.2012 року становить 79 925,00 гривень. При цьому посилався на те, що відповідачу та ОСОБА_3 належать на правах спільної власності 47/100 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом на право власності на житло від 9 червня 1997 року. 29 березня 2007 року між ним, ТОВ «Атланта»та ОСОБА_2 був укладений договір за №7/42, відповідно до якого сторони узгодили між собою умови основного договору купівлі продажу, та зобов'язались укласти його в строк до 01.08.2007 року. У якості забезпечення виконання зобов'язань, він передав відповідачу грошову суму у розмірі 5 000,00 доларів США, яка являє собою аванс. Факт прийняття відповідачем від нього зазначеного вище авансу в розмірі 5 000,00 доларів підтверджується розпискою від цієї ж дати. П. 4.5 Договору передбачено, що у разі неналежного виконання зобов'язань, які випливають із суті договору, ОСОБА_2 повинен повернути йому суму авансового платежу та повинен сплатити штраф в розмірі 100% від суми авансу. У погоджений сторонами договору строк, тобто 10.08.2007 року і по сьогоднішній день не відбулось укладання основного договору купівлі-продажу зазначеного вище нерухомого майна.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 позов підтримав, просив суд його задовольнити. Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_5 в ході розгляду справи позов визнав, проте судом була постановлена ухвала про відмову у прийнятті визнання представником відповідача позову на підставі ч.4 ст.174 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 березня 2007 року між позивачем, ТОВ «Атланта»та ОСОБА_2 був укладений договір №7/42, відповідно до якого сторони зобов'язались у майбутньому, в строк до 01.08.2007р., укласти та нотаріально посвідчити договір відчуження, відповідно до якого власник передасть покупцю у власність домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, а покупець сплатить власнику ціну об'єкта на умовах, передбачених договором.

Згідно до розписки від 29.03.2007р., ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у рахунок авансу за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, грошову суму у розмірі 5000 доларів США, про що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 власноруч розписались в розписці.

Згідно ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно ч.1 ст.635 ЦК України, попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Відповідно до ч.4 ст.203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Згідно до п.5 Постанови Ппленуму Верховного Суду України №9 від06.11.2009р.«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Враховуючи наведене, а також те, що сторонами не була дотримана форма укладення попереднього договору від 29.03.2007р., суд вважає його нікчемним, у зв'язку з чим до уваги суду вказаний документ на підтвердження укладення попереднього договору між сторонами не може бути прийнятий.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що між сторонами не укладений договір на виконання розписки від 29.03.2007р., суд, у відповідності до 525,526 ЦК України, вважає можливим стягнути передану по ній грошову суму у розмірі 5000 доларів США у гривневому еквіваленті на користь позивача.

Крім того, з ОСОБА_2 на користь позивача, у відповідності до ст.88 ЦПК України, підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 400 гривень.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,ч.3 ст.209,212, 218 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму грошових коштів у розмірі 39 962 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят дві) гривні, 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 400 гривень.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя