Ухвала суду № 28186559, 18.12.2012, Апеляційний суд Херсонської області

18.12.2012

Справа №22ц-2190/3302/2012 Головуючий в І інстанції:

Дзиговський Ю.В.

Категорія: 27 Доповідач: Майданік В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2012 року грудня місяця 18 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого: Орловської Н.В.

суддів: Кутурланової О.В.,

Майданіка В.В.

при секретарі Шаповаловій К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 24 лютого 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

30 листопада 2011 року публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" (далі -ПАТ "Марфін Банк", позивач, банк) звернулося до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_3 Просило стягнути з відповідача: достроково заборгованість за кредитним договором в сумі 122853,48 доларів США, що еквівалентно 981562грн.45коп., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 97499,98 доларів США і заборгованості за відсотками в сумі 25353,50 доларів США; пеню в сумі 105479грн.53коп. за несвоєчасне погашення кредиту та несвоєчасну сплату відсотків, в тому числі за рахунок звернення стягнення на нежитлові приміщення, загальною площею 169,7кв.м, які розташовані в АДРЕСА_1, шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах за початковою вартістю визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни; судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що 20.08.2008 року між ПАТ "Марфін Банк" та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №01397/RX. Згідно вказаного договору ПАТ "Марфін Банк" надало ОСОБА_3 кредит у розмірі 121010,00 доларів США строком до 19.08.2028 року, під 12,9% річних. На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між банком та відповідачем 20.08.2008 року було укладено договір іпотеки нежитлових приміщень, загальною площею 169,7кв.м., які знаходяться в АДРЕСА_1. Відповідач своїх грошових зобов'язань за договором кредиту не виконує, що призвело до загальної заборгованості на суму 1087041грн.97коп.

Заочним рішенням суду від 24 лютого 2012 року позов було задоволено частково. Суд застосував строки позовної давності відносно пені, яка стягнута в розмірі 98119грн.07коп., а не 105479грн.53коп. як просив позивач. В іншій частині позовні вимоги задоволено.

Ухвалою суду від 14 вересня 2012 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить вказане рішення суду скасувати і призначити судову економічну експертизу, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначив, що суд не звернув уваги на те, що розрахунки заборгованості надані ним і банком не співпадають, а позивач не надав акту звірки, тому вважає суму заборгованості спірною. Крім того, зауважив, що суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. Також вказав, що суд не застосував засоби фіксації судового засідання.

У своєму запереченні представник позивача просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Відповідно до копій кредитної угоди та додаткових угод №№1 та 2 між ВАТ "Морський транспортний банк", правонаступником якого є ПАТ "Марфін Банк" (п.1.1 статуту), та відповідачем ОСОБА_3 20.08.2008 року укладено кредитний договір №01397/RX та додаткові угоди №1 і №2 до нього від 16.06.2009 року та 24.11.2009 року, згідно з якими останній отримав від банку кредит в сумі 121010,00 доларів США, з яких 100000 доларів США на споживчі цілі і 21010 доларів США на сплату страхових платежів, з процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 12,9% на рік та зобов'язався повернути отримані кошти з відсотками до 19.08.2029 року відповідно до графіку погашення кредиту (а.с.7-15).

В забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між банком та відповідачем ОСОБА_3 20.08.2008 року було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_3 надав банку в іпотеку нерухоме майно, що є його власністю, а саме: нежитлові приміщення цокольного поверху загальною площею 169,7кв.м, які знаходяться в АДРЕСА_1. Вартість предмета іпотеки визначена сторонами в сумі 692692,00грн. (п.7) (а.с.19-21).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором від 20.08.2008 року за станом на 29.11.2011 року заборгованість ОСОБА_3 перед банком складає 122853,48 доларів США, що еквівалентно 981562грн.45коп., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 97499,98 доларів США і заборгованості за відсотками в сумі 25353,50 доларів США. Крім того, до відповідач ОСОБА_3 винен банку пеню за прострочу виплати відсотків в сумі 73431грн.79коп.; пені за прострочу виплати кредиту в сумі 35115грн.60коп. (а.с.5).

Суд повно, всебічно дослідив обставини справи та дав належну оцінку зібраним доказам по справі, а тому прийшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову у тій частині, яка не оскаржується.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Аналогічні положення містяться й у п.2.3.3 вказаного вище кредитного договору від 20.08.2008 року, укладеного між банком та відповідачем ОСОБА_3

Як вбачається з матеріалів справи відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором від 20.08.2008 року, у зв'язку з чим банком було спрямовано на його адресу листи щодо дострокового виконання грошових зобов'язань за договором кредиту та попередження про звернення стягнення на заставне майно, про що свідчать листи і копії поштових повідомлень (а.с.26-30).

Крім того, ст.39 Закону України "Про іпотеку" передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду; також передбачено, що рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; зазначає початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Аналогічні положення містяться в п.16.7-16.10 іпотечного договору від 20.08.2008 року.

Доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, висновків суду не спростовують та не впливають на правильність прийнятого рішення. Посилання заявника на ненадання банком акту звірки заборгованості не може бути підставою для скасування рішення, оскільки сума заборгованості, яку він вважає правильною, ним не наведена (а.с.89). Твердження заявника про одночасне стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки не відповідає дійсності, оскільки рішенням суду стягнуто з нього кредитну заборгованість, в тому числі за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, що відповідає п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", згідно з яким право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Оскільки суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст.308 ЦПК України це є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 24 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий:

Судді: