Ухвала суду № 28184155, 13.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10858/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" грудня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адольфо Дизайн" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Адольфо Дизайн", звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000292280 від 05.04.2012 року, № 0000302280 від 05.04.2012 року, № 0000312280 від 05.04.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволені повністю. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби №0000292280 від 05.04.2012 року, № 0000302280 від 05.04.2012 року, № 0000312280 від 05.04.2012 року.

Не погоджуючись з судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 27.01.2012 року по 02.02.2012 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва на підставі направлення № 161/23-12 від 27.01.2012 року та наказу № 103/23-12 від 23.01.2012 року та постанови СВ ПМ ДПА у Кіровоградській області від 30.11.2011 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Адольфо Дизайн" по взаємовідносинам з ПП "Опт - Бест" за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 130/23-12/34619696 від 09.02.2012 року, в якому зазначено про порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України при визначенні суми ПДВ, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 126358,00 грн., заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 116940.0 грн. та до завишення залишку від'ємного значення яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 9418,00 грн. за вересень 2011 року, та порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України при визначенні суми податку на прибуток, що призвело до заниження податкового зобов'язання з зазначеного податку на загальну суму 198754,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 34599,00 грн. за ІІІ квартал 2011 року.

На підставі акту перевірки № 130/23-12/34619696 від 09.02.2012 року були винесені податкові повідомлення - рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю "Адольфо Дизайн" визначено суму грошового зобов'язання №0000292280 від 05.04.2012 року за платежем податок на додану вартість на загальну суму 146 175,00 грн. та № 0000302280 від 05.04.2012 року за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 198 754,00 грн., та № 0000312280 від 05.04.2012 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 34 599,00 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позов прийшов до висновку, що відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а тому вони підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ПП "Опт - Бест", а саме, було укладено договір № 5/05 від 05.05.2011 року, предметом якого є здійснення поставки продукції, а саме тканини, фурнітура та прикладні матеріали, на умовах, в кількості та за цінами визначеними в специфікаціях.

Факт поставки товару за зазначеним договором підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договору № 5/05 від 05.05.2011 року, специфікацій № 1 від 01.07.2011 року, № 2 від 02.09.2011 року, видаткових накладених № РН-000001 від 01.07.2011 року, № 00000000000000022 від 02.09.2011 року та податкових накладних № 1 від 01.07.2011 року та №22 від 02.09.2011 року.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 608110 від 26.04.2012, копія якої наявна в матеріалах справи, видами діяльності позивача за КВЕД - 2005, зокрема, є: "18.22.0 Виробництво верхнього одягу", "51.42.1 Оптова торгівля одягом" та "54.42.0 Роздрібна торгівля одягом".

Допитаний в суді першої інстанції у якості свідка ОСОБА_2, який є директором ПП "Опт - Бест", підтвердив факт наявності правовідносин з позивачем в періоді, за який проводилась перевірка, здійснення поставки товару за договором № 5/05 від 05.05.2011 року та здійснення позивачем оплати за поставлений товару відповідно до умов зазначеного договору, а також факт підписання ним відповідних первинних документів.

Отже, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що оскільки основною діяльністю позивача є виробництво та торгівля одягом, то отриманий від ПП "Опт - Бест" товар за договором № 5/05 від 05.05.2011 року, а саме, тканини, фурнітура та прикладні матеріали, були використані, позивачем у власній господарській діяльності, а саме, при здійсненні виготовлення одягу, який в подальшому було реалізовано з метою отримання прибутку, що підтверджується книгами обліку продажу товарів (робіт, послуг) по Товариству з обмеженою відповідальністю "Адольфо Дизайн".

Таким чином, зазначені вище товари позивачем були використанні у власній господарській діяльності, що також знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції, що господарські операції позивача з контрагентом підтверджуються необхідними документами.

Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, суд першої інстанції прийшов до висновку, що виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів, а тому позивачем правомірно сформовані суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлені вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Суд першої інстанції правомірно зазначає, що податкові накладні, які наявні в матеріалах справи, містять усі дані стосовно змісту операції з виконання робіт (надання послуг), вимоги щодо яких встановлені приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що у позивача були наявні правові підстави для формування податкового кредиту та валових витрат по операціях з ПП "Опт - Бест" за договором № 5/05 від 05.05.2011 року.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що витрати понесенні позивачем у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей є прямо пов'язаними із господарською діяльністю позивача і позивач згідно п.п.14.1.27 п. 14.1 ст.14, ст. 138 Податкового кодексу України мав право на включення їх до складу валових витрат.

Згідно з п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, відповідно до п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено судом першої інстанції, кошти сплачені позивачем контрагенту в оплату за поставлені товари пов'язані з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а тому вони підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сумлінність платника податків передбачає економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди законним шляхом.

Податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою у випадках, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що необумовлені розумними економічними або іншими причинами.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.