Рішення № 28181790, 18.09.2012, Кіндратівський районний суд міста Горлівки (до 25.04.2025 - Калінінський районний суд м. Горлівки)

справа 2/0521/2048/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2012 року Калінінський районний суд міста Горлівка Донецької області у складі: головуючого -судді Шиповича В.В.

при секретарі Гордус О.В.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Шокурова Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «ДОНЕКОТРАНС»про стягнення боргу за договором підряду, інфляційних втрат та трьох процентів річних, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у червні 2012 року звернувся до суду з позовом до КП «Донекотранс»про стягнення боргу за договором підряду, інфляційних втрат та трьох процентів річних, відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те що 20.05.2011 року та 20.06.2011 року уклав з відповідачем договори підряду за яким він прийняв на себе зобов'язання виконати роботу вантажника, а КП «Донекотранс»повинен був оплатити його роботу з розрахунку 2000 гривень в місяць. Він свої обов'язки виконав у повному обсязі, натомість відповідач відмовився підписати акти виконаних робіт та самостійно нарахував йому винагороду за червень 2011 року у сумі 1638 гривень, за липень 2011 року 1547 гривень, за серпень 2011 року 1092 гривень. Із вказаних сум сплачено йому було лише 1638 гривень за червень 2011 року. Він неодноразово звертався до відповідача з метою усунення допущених порушень, однак його звернення проігноровані. За таких обставин позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договорами підряду у сумі 3695,40 гривень, три проценти річних від простроченої суму у розмірі 89,6 гривень, інфляційні втрати у зв'язку із простроченням розрахунку у сумі 40,65 гривень, витрати на правову допомогу у сумі 2500 гривень та 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди, наявність якої позивач пов'язував з тим, що був позбавлений можливості придбавати речі, одяг, оплачувати комунальні послуги а крім того вимушений застосовувати додаткові зусилля для організації свого життя.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили задовольнити позов у повному обсязі. Позивач додатково пояснив, що у липні 2012 року після звернення до суду отримав від КП «Донекотранс»в рахунок погашення заборгованості за договорами підряду 1354,8 гривень. Факт спільного підписання Актів виконаних робіт з КП «Донекотранс»позивач пояснив бажанням отримати хоча б якісь гроші, оскільки без підписання вказаних Актів виконаних робіт відповідач відмовлявся взагалі оплачувати його роботу.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд у задоволенні позову відмовити. Подав письмові заперечення проти позову у яких посилався на те, що робота ОСОБА_1 за договорами підряду від 20.05.2011 року та 20.06.2011 року була оплачена згідно з підписаними обома сторонами Актами виконаних робіт 9 та 10 квітня 2012 року, за вирахуванням податків та обов'язкових платежів. При цьому розрахунок зі ОСОБА_1 за червень 2011 року відповідач здійснив у повному обсязі у липні 2011 року. Розрахунок за липень 2011 року відповідач здійснив у повному обсязі двома частинами -перша у сумі 824 гривень у серпні 2011 року, а друга у сумі 450,73 гривень 11.07.2012 року. Розрахунок за серпень 2011 року відповідач здійснив у повному обсязі у сумі 904,07 гривень 11.07.2012 року. Інфляційні втрати не підлягають стягненню з відповідача, оскільки за період з квітня по червень 2012 року інфляція в Україні була відсутня. Три проценти від простроченої суми можуть бути стягнуті лише у сумі 9,06 гривень за період з 20/21 квітня 2012 року по 11 липня 2012 року. Відшкодування моральної шкоди Договорами підряду від 20.05.2011 року та 20.06.2011 року не передбачено. Крім того безпідставними представник позивача вважав і вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки надані ОСОБА_1 документи не є доказами понесених ним витрат на правову допомогу у розглядуваній справі.

Суд вислухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України, - за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

20 травня 2011 року між КП «Донекотранс», яка замовником та ОСОБА_1, як виконавцем укладено цивільно-правовий договір згідно з яким замовник доручає виконавцеві виконати роботу вантажника. Договір укладено на строк з 20 травня по 20 червня 2011 року. Згідно з п. 3 Договору -замовник оплачує роботу виконавця протягом 10-ти днів після підписання акта виконаних робіт з розрахунку 2000 гривень в місяць (за фактично відпрацьований час). Податки утримує та перераховує до бюджету роботодавець (а.с. 5).

20 червня 2011 року між КП «Донекотранс», яка замовником та ОСОБА_1, як виконавцем укладено цивільно-правовий договір згідно з яким замовник доручає виконавцеві виконати роботу вантажника. Договір укладено на строк з 20 червня по 20 серпня 2011 року. Згідно з п. 3 Договору -замовник оплачує роботу виконавця протягом 10-ти днів після підписання акта виконаних робіт з розрахунку 2000 гривень в місяць. Податки утримує та перераховує до бюджету роботодавець (а.с. 6).

Таким чином суд приходить до висновку, що між сторонами 20.05.2011 року та 20.06.2011 року були укладені цивільно-правові договори -договори підряду.

Сторонами вказаних договорів - КП «Донекотранс»та ОСОБА_1 спільно підписані Акти виконаних робіт, згідно яких роботи передбачені цивільно-правовим договором ОСОБА_1 у червні 2011 року виконані на суму 1638 гривень, у липні 2011 року на суму 1547 гривень, у серпні 2011 року на суму 1092 гривень. Сторони зазначили, що не мають претензій один до одного. При цьому вказані акти виконаних робіт за червень та липень 2011 року ОСОБА_1 підписав 09.04.2012 року, а за серпень 2012 року 10.04.2012 року (а.с. 7-9).

Оскільки сторони підписавши Акти виконаних робіт тим самим погодили між собою суму оплати за виконану роботу за договорами від 20.05.2011 року та 20.06.2011 року, що не суперечить змісту цих договорів, суд вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_1 про те, що відповідач повинен сплатити йому по 2000 гривень за червень, липень та серпень.

За таких обставин у зв'язку із наявністю підписаних обома сторонами Актів виконаних робіт (а.с. 7-9) судом не можуть бути прийняті, як достовірні докази Акти виконаних робіт складені та підписані ОСОБА_1 самостійно (а.с. 10-11), оскільки ці акти не підписані КП «Донекотранс».

Таким чином, суд вважає, встановленим, що за цивільно-правовими договорами від 20.05.2011 року та 20.06.2011 року у червні 2011 року ОСОБА_1 виконав роботу на суму 1638 гривень, у липні 2011 року на суму 1547 гривень, у серпні 2011 року на суму 1092 гривень.

Згідно з розрахунком КП «Донекотранс»(а.с. 50) з нарахованої ОСОБА_1 винагороди по цивільно-правових договорах від 20.05.2011 року та 20.06.2011 року здійснені утримання обов'язкових податків та зборів, а саме податок на доходи фізичних осіб та єдиний соціальних внесок. Так з винагороди за червень 2011 року утримано 288,29 гривень, за липень 2011 року 272,27 гривень, за серпень 2011 року 187,93 гривень.

У судовому засіданні позивач та його представник суми утримань податків та обов'язкових платежів з винагороди ОСОБА_1 не оспорювали.

Таким чином до сплати ОСОБА_1 належить винагорода за виконану роботу за червень 2011 року у сумі 1349,71 гривень (1638 -288,29), за липень 2011 року 1274,73 гривень (1547 -272,27), за серпень 2011 року 904,07 гривень (1092 -187,93).

Згідно з інформацією ПАТ КБ «ПриватБанк»ОСОБА_1 від КП «Донекотранс»сплачено 01.07.2011 року 741,6 гривень, 20.07.2011 року 608,11 гривен (а.с. 52).

Таким чином відповідач у липні 2011 року повністю у сумі 1349,71 гривень сплатив ОСОБА_1 винагороду за роботу виконану червні 2011 року.

За роботу виконану у липні 2011 року відповідач сплатив ОСОБА_1 винагороду у сумі 1274,73 гривень двома частинами, - 12.08.2011 року 824 гривні та 11.07.2012 року 450, 73 гривень що підтверджується відомостями ПАТ КБ «ПриватБанк»(а.с. 53, 54).

За роботу виконану у серпні 2011 року відповідач сплатив ОСОБА_1 винагороду у сумі 904,07 гривень 11.07.2012 року, що підтверджується відомостями ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 55).

Позивач у судовому засіданні визнав достовірність інформації наданої банком.

Таким чином станом на 11.07.2012 року відповідач повністю сплатив ОСОБА_1 винагороду за цивільно-правовими договорами від 20.05.2011 року та 20.06.2011 року за червень, липень та серпень 2011 року, а отже у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Донекотранс»про стягнення заборгованості за вказаними договорами необхідно відмовити.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 3 Договорів між сторонами від 20.05.2011 року та 20.06.2011 року замовник оплачує роботу виконавця протягом 10-ти днів після підписання актів виконаних робіт.

Оскільки Акти виконаних робіт підписані сторонами 9 та 10 квітня 2012 року, то КП «Донекотранс»зобов'язано було сплатити ОСОБА_1 винагороду за роботу виконану у червні та липні 2011 року до 19.04.2012 року, а за серпень 2011 року до 20.04.2012 року.

Однак у судовому засіданні встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за липень 2011 року у сумі 450,73 гривень на 83 дні (з 20 квітня по 11 липня 2012 року) та за серпень 2011 року у сумі 904,07 гривень на 82 дні (з 21 квітня по 11 липня 2012 року).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3 % річних від простроченої суми за липень 2011 року становить 3,32 гривень (з розрахунку 450,73 грн. х 3% : 365 днів х 83 дні).

3 % річних від простроченої суми за серпень 2011 року становить 5,74 гривень (з розрахунку 904,07 грн. х 3% : 365 днів х 82 дні).

Таким чином сума 3 % річних від простроченої суми за липень -серпень 2011 року, яка підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 становить 9,06 гривень (3, 32 + 5,74).

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат у зв'язку із простроченням виплати винагороди за договорами від 20.05.2011 року та 20.06.2011 року задоволенню не підлягають оскільки за період з квітня по червень 2012 року, коли мало місце прострочення платежу, інфляції в Україні зафіксовано не було (індекси споживчих цін (інфляції) за квітень - червень 2012 року становили 100%, 99,7 %, 99,7 %).

Розглядаючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими актами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Обґрунтовуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач посилався на ст. 611 ЦК України, якою передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Разом з тим, Договорами між сторонами від 20.05.2011 року та від 20.06.2011 року не передбачено відшкодування моральної шкоди у випадку прострочення замовником оплати винагороди за виконану роботу. Не передбачає такої відповідальності замовника і параграф 1 глави 61 ЦК України, який регулює загальні положення про підряд.

Таким чином ні договором між сторонами, ні законодавством України про підряд не передбачено за договором підряду відшкодування замовником виконавцю моральної шкоди у зв'язку із прострочення сплати винагороди, а отже у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем при зверненні до суду за позовні вимоги майнового характеру сплачено судовий збір у сумі 214,6 гривень (а.с. 1).

Позивачем були заявлені позовні вимоги майнового характеру на суму 3659,4 гривень (заборгованість за договорами підряду 3695,40 гривень, три проценти річних 89,6 гривень, інфляційні втрати 40,65 гривень).

Після подачі позову до суду (25.06.2012) та після відкриття провадження у справі (27.06.2012) відповідачем 11.07.2012 року було сплачено на користь позивача 1354,8 гривень заборгованості за договорами підряду і тим самим добровільно задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 на вказану суму, а крім того за рішенням суду з КП «Донекотранс»на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню три проценти річних у сумі 9,06 гривень. Таким чином сума задоволених позовних вимог становить 1363,86 гривень (1354,8 + 9,06), а пропорційно до заявлених майнових позовних вимог 35,99 % (з розрахунку 1363,86 грн. х 100 % : 3789,65 грн.).

Оскільки позовні вимоги майнового характеру задоволено частково то судові витрати підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З КП «Донекотранс»на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 77, 23 гривень (з розрахунку 214,6 грн. х 35,99 %).

Щодо відшкодування витрат ОСОБА_1 на правову допомогу необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.1-2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Витрати на правову допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи (п. 2 ч. 3 ст.79 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно з Договором про надання юридичної допомоги від 27.10.2011 року та Додатковою угодою від 21.06.2012 року до вказаного договору, - ОСОБА_1 доручає адвокату ОСОБА_2 надати йому юридичну допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до КП «Донекотранс» про стягнення суми боргу за договором підряду (а.с. 16-18, 66).

ОСОБА_2 має свідоцтво № 2537 від 16.05.2007 року про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 34).

Згідно з Актом виконаних робіт за Договором від 27.10.2011 року (а.с. 19) вартість юридичної допомоги наданої адвокатом ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 становить - юридична консультація та складання запитів 400 гривень за 1 годину, складання позовної заяви 800 гривень за 2 години, участь у судових засідання 1200 гривень за 3 години, комп'ютерний набір та друк позовної заяви та запитів 100 гривень за 15 хвилин.

Відповідно до квитанції № 12 від 21.06.2012 року адвокатом ОСОБА_2 прийнято від ОСОБА_1 2500 гривень, як оплата за Договором від 27.10.2011 року та Актом виконаних робіт за вказаним договором (а.с. 70).

Відповідно до журналів судових засідань 11.07.2012 року, 25.07.2012 року, 31.08.2012 року, 18.09.2012 року адвокат ОСОБА_2 приймав участь у судових засіданнях в якості представника позивача протягом двох годин.

Суд вважає, що комп'ютерний набір та друк позовної заяви і запитів є технічним результатом юридичних послуг зі складання таких документів адвокатом, а тому витрати на комп'ютерний набір та друк суд не може визнати правовою допомогою та включити до складу витрат на правову допомогу.

Отже суд приходить до висновку, що у розглядуваній справі ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу на суму 2000 гривень (юридична консультація та складання запитів 400 гривень за 1 годину, складання позовної заяви 800 гривень за 2 години, участь адвоката у судових засідання 800 гривень за 2 години).

Оскільки позовні вимоги майнового характеру задоволено частково то судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу також підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З КП «Донекотранс»на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню витрати на правову допомогу у сумі 719, 80 гривень (з розрахунку 2000 грн. х 35,99 %).

Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Разом з тим, при зверненні до суду ОСОБА_1 не було сплачено судовий збір за позовні вимоги немайнового характеру -про відшкодування моральної шкоди. Оскільки у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено, то із ОСОБА_1 на користь держави необхідно стягнути судовий збір у сумі 107,3 гривень (ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

На підставі ст.ст. 526-527, 545, 625, 837 ЦК України, ст.ст. 10-11, 60-61, 79, 84, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «ДОНЕКОТРАНС»(ідентифікаційний код 32644757) на користь ОСОБА_1 у зв'язку із простроченням розрахунку за договором підряду три проценти річних у сумі 9 (дев'ять) гривень 6 (шість) копійок.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «ДОНЕКОТРАНС»про стягнення боргу за договорами підряду від 20 травня 2011 року та 20 червня 2011 року та інфляційних втрат у зв'язку із простроченням розрахунку відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «ДОНЕКОТРАНС»про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «ДОНЕКОТРАНС»(ідентифікаційний код 32644757) на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору на суму 77 (сімдесят сім) гривень 23 копійки та витрати на правову допомогу у сумі 719 (сімсот дев'ятнадцять) гривень 80 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Калінінський районний суд міста Горлівки шляхом подачі в десяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Шипович В.В.