Постанова № 281814, 20.11.2006, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

20 листопада 2006 р. Справа № 7/349-2006

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України „Мукачівська госпрозрахункова дільниця”, м. Мукачево

до відповідача Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції у Закарпатській області, м. Мукачево

про скасування податкового повідомлення –рішення Мукачівської ОДПІ від 03.10.2006р. №0006121640/0/3664/16-01/22995957/20647 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 4909 грн.,

Суддя С.Швед

За участю представників сторін:

від позивача –Новаковський В.В., представник по довіреності від 14.06.2006р.;

від відповідача –Скальський Є.В., начальник юридичного відділу, представник по довіреності від 11.10.2006р. №10-0;

Представники сторін у судовому засіданні 14.11.2006р. дали письмову згоду на початок розгляду справи по суті згідно з п. 3 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України (протокол судового засідання від 14.11.2006р.).

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2006 року Державне підприємство Міністерства оборони України „Мукачівська госпрозрахункова дільниця” (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом до Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення –рішення Мукачівської ОДПІ від 03.10.2006р. №0006121640/0/3664/16-01/22995957/20647 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 4909 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що зазначені у розрахунку органу державної податкової служби суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість, на які нараховані спірні суми штрафних санкцій за їх несвоєчасну сплату, були в повній мірі та у встановлені строки сплачені до держбюджету.

Відповідач позов не визнав, оскільки порушення термінів сплати узгоджених сум податкових зобов’язань по ПДВ підтверджені актом перевірки, розрахунком штрафних санкцій, даними податкової декларацій та особової картки платника податків.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, суд констатує наступне:

Актом перевірки Мукачівської ОДПІ від 13.09.2006р №421/16-40 встановлений факт порушення Підприємством граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість, визначеної у податковій декларації за липень 2006 року та застосовано згідно з оспорюваним податковим повідомленням –рішенням штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.7. п.17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III (далі –Закон №2181-III) у сумі 4909,23 грн.

Висновок органу державної податкової служби про порушення позивачем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 49092,27 грн. базується на тому, що платник податків, самостійно визначивши належну до сплати спірну суму податкового платежу за визначений в розрахунку до акту перевірки (а.с. 17) місячний податковий період (липень 2006р.), сплатив її із затримкою на 1 день.

Підставою для такого висновку податкового органу є твердження про те, що перенесення граничного строку подання податкової декларації за п.п. 5.3.3. п. 5.3. ст. 5 Закону №2181-III не є підставою для перенесення граничного строку сплати, визначеного у такій податковій декларації податкового зобов’язання.

Відповідно до п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону №2181-III платник податків зобов’язаний самостійно сплачувати суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації (розрахунку), протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону №2181-III для подання податкової декларації.

Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день (п.п. 4.1.5. п. 4.1. ст. 5 Закону №2181-III).

Підпунктом 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону №2181-III передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що сплата самостійно узгодженої платником податків суми податкового зобов’язання з ПДВ за липень 2006 року у розмірі 49092,27 грн. (податкова декларація, а.с. 12-15) була проведена платником податків у межах передбаченого п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону №2181-III терміну (31.08.2006р.), що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням (а.с. 31).

Зазначений висновок суду випливає з того, що останнім днем подання податкової декларації за липень 2006р. повинно було бути 20.08.2006р., однак, в зв’язку з тим, що цей день був вихідним, останній день подання податкової декларації з урахуванням п.п. 4.1.5. п. 4.1. ст. 5 Закону №2181-III припав на 21.08.2006р. Отже, саме з цієї дати і повинен відраховуватися десятиденний строк для погашення узгодженої суми податкового зобов’язання, який спливав 31.08.2006р.

Що стосується твердження відповідача про те, що перенесення граничного строку подання податкової декларації за п.п. 5.3.3. п. 5.3. ст. 5 Закону №2181-III не є підставою для перенесення граничного строку сплати, визначеного у такій податковій декларації податкового зобов’язання, то воно не відповідає правовому змісту п. 5.3 Закону №2181-III та не є логічним, оскільки десятиденний термін для погашення податкового зобов’язання після сплину граничного строку для подання конкретної податкової декларації за конкретний податковий період є безумовним та незалежним від обставини перенесення граничного строку подання такої податкової декларації.

При вирішенні спірного по справі питання суд виходить також з того, що одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 2 частини третьої статті 129 Конституції України) та забезпечення принципу верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України) при здійсненні правосуддя.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає і інші соціальні регулятори, зокрема норми суспільної моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об’єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, яка виражається в рівному юридичному масштабі поведінки, пропорційності, розумності та достатності юридичної відповідальності при наявності складу правопорушення у діях (бездіяльності) суб’єкта відповідальності.

Правову позицію щодо дотримання справедливості при здійсненні правосуддя висловив Конституційний Суд України у Рішенні від 20 січня 2003р. №3-рп/2003, зазначивши, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективну реалізацію або поновлення прав.

Також, одним із задекларованих положень Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в України відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10.05.2006р. №361/2006 є застосування судом положень закону з урахуванням цілі та наміру законодавця та інтерпретування його, виходячи з принципу верховенства права.

Обставини та матеріали справи не дають суду підстав вважати законним і справедливим застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість, тому оспорюване податкове повідомлення –рішення Мукачівської ОДПІ від 03.10.2006р. №0006121640/0/3664/16-01/22995957/20647 підлягає скасуванню, а позов - задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 7, 86, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Скасувати у повному обсязі податкове повідомлення –рішення Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції у Закарпатській області від 03.10.2006р. №0006121640/0/3664/16-01/22995957/20647 про застосування до Державного підприємства Міністерства оборони України „Мукачівська госпрозрахункова дільниця” (м. Мукачево, вул. Берегівська - бічна, 1 „а”, код 22995957) штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 4909 грн.

3. Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня її прийняття, є обов’язковою до виконання на території України і може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її прийняття до Львівського апеляційного господарського суду через Господарський суд Закарпатської області.

Суддя С.Швед